ф
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 340/700/20
адміністративне провадження № К/990/4233/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року у справі №340/700/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги і середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 пред'явив позов до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації, у якому просив:
- скасувати наказ Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації №33-к від 30 січня 2020 року яким ОСОБА_1 , було звільнено 31 січня 2020 року з посади заступника начальника управління - начальника відділу оцінки впливу на довкілля та моніторингу Управління дозвільної діяльності, оцінки впливу на довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією державного органу - Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації;
- поновити ОСОБА_1 , на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оцінки впливу на довкілля та моніторингу Управління дозвільної діяльності, оцінки впливу на довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації;
- стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, а у випадку його ліквідації станом на момент ухвалення рішення суду, то стягнути з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення і до дня ухвалення судом рішення в справі;
- стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації, а у випадку його ліквідації станом на момент ухвалення рішення суду, то стягнути з Департаменту агропромислового розвитку та захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі: 28445,13 грн, різницю між сумою виплаченою йому заробітної плати за січень та сумою, що підлягала сплаті у зв'язку з підвищенням посадових окладів, грошову компенсацію за 41 день невикористаної відпустки, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з дати звільнення і до дня ухвалення судом рішення в справі.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації №33-к від 30 січня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оцінки впливу на довкілля та моніторингу Управління дозвільної діяльності, оцінки впливу на довкілля та моніторингу Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації з 1 лютого 2020 року;
- стягнуто з Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі: 461894,73 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми: 27090,60 грн звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями судів попередній інстанцій, Департамент захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 28 січня 2022 року.
Скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень не врахували висновки, які викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 вересня 2019 року у справі №916/376/15-г, а також у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Проте варто зазначити, що правовідносини, які склались у перелічених скаржником справах, не є подібними до правовідносин у цій справі, що у свою чергу не є належним обґрунтуванням підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зауважує, що предметом спору у цій справі є поновлення позивача на посаді, виплата йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу і вихідної допомоги при звільненні.
Натомість у справі №916/376/15-г предмет спору стосувався стягнення з Державної установи «Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області» на користь Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» заборгованості та зобов'язання ліквідаційної комісії з припинення Державної установи «Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області» включити до проміжного ліквідаційного балансу сум заборгованості.
Наведене свідчить, що підстави, предмет позову й фактичні обставин справи №916/376/15-г є відмінними від тих, що маємо у цій справі, відтак правовідносини не є подібними.
У цьому контексті Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тож у цій частині доводи скаржника не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас посилання скаржника на те, що суди не врахували положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», є загальними. Скаржник не зазначив, які саме норми права суди попередніх інстанції застосували без урахування положень наведеної постанови.
Зрештою буквальне тлумачення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України свідчить про те, що підстава касаційного оскарження пов'язана з неврахуванням висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду. Проте в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник не зазначив постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок, на який він покликається.
Тому у цій частині доводи скаржника також не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
На основі цього Суд констатує, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування застосування судами конкретної норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах. Скаржник послався на висновки Верховного Суду, які не є релевантними до спірних правовідносин.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року у справі №340/700/20.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2021 року у справі №340/700/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту довкілля Запорізької обласної державної адміністрації про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги і середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду