21 лютого 2022 року
м. Київ
справа №640/23337/20
адміністративне провадження № К/9901/20590/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Авіакомпанія Скайап» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/23337/20 за позовом ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» до Державної авіаційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Авіакомпанія Скайап», про визнання протиправними та скасування рішень,
Верховний Суд постановою від 08.09.2021 задовольнив касаційні скарги Державної авіаційної служби України та ТОВ «Авіакомпанія Скайап»: скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів».
09.12.2021 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Авіакомпанія Скайап» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/23337/20 за вищевказаним позовом.
Верховний Суд ухвалою від 22.12.2021 витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Розглянувши зазначену заяву про прийняття додаткового судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 КАС України.
За правилами частин першої, одинадцятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлювався щодо застосування статті 139 КАС України до питання розподілу судових витрат третьої особи на стороні відповідача - суб'єкта владних повноважень у разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зокрема в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 480/6187/20 Верховний Суд зазначив, що зміст частини одинадцятої статті 139 КАС України дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №808/2832/17 сформована правова позиція, відповідно до якої в ситуації, коли треті особи заперечували проти задоволення позовних вимог та підтримували позицію відповідача розподіл судових витрат має здійснюватися в порядку, передбаченому частиною другою статті 139 КАС України.
Указана норма передбачає відшкодування відповідачу - суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема судового збору, при ухваленні рішення на користь такого суб'єкта.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.08.2019 у справі №666/754/16-а, відповідно до яких загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому відповідачу - суб'єкту владних повноважень, можуть компенсуватись лише документально підтвердженні витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
Отже, для цілей розподілу судових витрат, понесених третіми особами, які заперечували проти задоволення позовних вимог, застосовуються правила розподілу судових витрат, передбачені частиною другою статті 139 КАС України, за змістом якої таким третім особам можуть бути відшкодовані витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/23337/20 за вищевказаним позовом, ТОВ «Авіакомпанія Скайап» просить вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з ТОВ «Авіаційна компанія «Роза вітрів» на його користь сплаченої ним суми судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
У справі, яка розглядається ТОВ «Авіакомпанія Скайап» брало участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та заперечувала проти позовних вимог. Таким чином, понесені ним судові витри, які не пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 248, 252, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №640/23337/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Роза вітрів» до Державної авіаційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Скайап», про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко ,
Судді Верховного Суду