ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.02.2022Справа № 910/19332/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 19995,36 грн
Без виклику представників сторін
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 19995,36 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 06.03.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору. Відповідачем було нараховано та списано з особового рахунку позивача на підставі Накопичувальної картки №20080452 грошові кошти у сумі 19995,36 грн за зберігання вантажу у вагонах. Позивач вважає дане списання грошових коштів у сумі 19995,36 грн за зберігання вантажу у вагонах у зв'язку із затримкою в очікуванні оформлення перевезення безпідставним, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача безпідставно списані грошові кошти у розмірі 19995,36 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог позивача вказуючи, що 13.08.2020 на станцію Красне прибули порожнів вагони-зерновози для забезпечення електронної заявки під навантаження позивачу на 16.08.2020. 15.08.2020 представником позивача надано лист-прохання про подачу вагонів під навантаження швидше електронної заявки, на підставі якого комерційним агентом створено акт загальної форми від 14.08.2020 №1419 на віднесення на відповідальність вантажовласника, початок затримки вагонів 14.08.2020 о 20:05. Оскільки фактично спірні вагони простояли на колії станції Красне з 14.08.20.20 20:05 по 15.08.2020 01:05 залізницею правомірно, у присутності комерційних агентів станції Красне складено акти загальної форми ГУ-23 з вини позивача та списано плату за зберігання вантажу у вагонах за вказаний період. Також зазначив щодо пропуску позивачем строку позовної давності та заперечив щодо обраного позивачем способу захисту.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.03.2020 між ТОВ «Грейнсвард» (далі - Замовник) та АТ «Українська залізниця» (далі - Перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) шляхом прийняття пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти) , що підтверджується повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001.
Згідно п.1 Договору, предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.1.6 та п.9.4 Договору, Договір, зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті: http://uz-cargo.com/.
Так, відповідачем оприлюднено Договір в редакції, що оприлюднено 31.05.2020 та яка була введена в дію 01.07.2020.
Згідно п.1.4 Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватися накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/збирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що Перевізник зобов'язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для Замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти Замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються Перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення Договору в порядку визначеному в п.1.9 Договору.
Відповідно до умов п.п. 4.1, 4.2 договору розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця». Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 договору.
Згідно п.4.4. Договору, по мірі виконання перевезень та надання послуг, Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів Перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафі на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розмірі заборгованості та нарахована пеня.
Щодобово, упродовж періоду виконання Договору, Перевізник надає Замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору за звітну добу (п.4.5 Договору).
Перевізник зобов'язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника. Також перевізник зобов'язаний складати документи, передбачені п.п. 1.3, 1.4. та розд. 4 договору щодо нарахування сум платежів (п.п. 2.3.4, 2.3.5 Договору).
На виконання умов договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум позивачу було відкрито особовий рахунок з наданням коду платника №2829531.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи переліку №20200822 від 22.08.2020, відповідно до якого з накопичувальної карточки №20080452 відповідачем списано грошові кошти у розмірі 19995,36 грн.
Вказане також підтверджується копією накопичувальної картки №20080452 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 20.08.2020.
Згідно наявного у матеріалах справи Акта загальної форми ГУ-23 за №1456 від 19.08.2020 його складено у присутності комерційного агента ОСОБА_1 , чергового по станції ОСОБА_2 та менеджера ОСОБА_3 Актом зафіксовано відмову від підписання накопичувальної картки ф. ФДУ-92, час закінчення навантаження на вагони ТОВ «Грейнсвард» - 16.08.2020 о 00:30 год, а також зазначено, що дані вагони підлягають зберіганню - 1 доба.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч 1,2 та 5 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 7 Статуту залізниць України залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій. Станції здійснюють операції, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу і вантажобагажу з прийняттям видачею вантажів вагонними, дрібними відправками та в контейнерах, а за договорами з відправниками та одержувачами - їх навантаження і вивантаження. Станції можуть відкриватися для проведення усіх або окремих операцій.
Відповідно до ст.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.
Порядок розрахунків за перевезення і послуги врегульований ст. 62 Статуту залізниць України та Правилами розрахунків за перевезення вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» № 644 від 21 листопада 2000 р. (далі - Правила №644).
Згідно з п.2.5 вказаних Правил платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.
Розрахунковий підрозділ залізниць веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) (п.п. 2.6, 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику. Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
За приписами ст.10 Закону України «Про залізничний транспорт», розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2020 на станцію Красне прибули порожні вагони-зерновози для забезпечення електронної заявки під навантаження одержувачу ТОВ «Грейнсвард» на 16.08.2020
15.08.2020 представником одержувача було надано АТ «Укрзалізниця» лист-прохання, в якому представник одержувача просив подати вагони під навантаження швидше електронної заявки.
В той же час, відповідачем було складено акти загальної форми №1419 на віднесення на відповідальність вантажовласника ТОВ «Грейнсвард» від 14.08.2020 та №1420 від 15.08.2020, у яких зазначено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під навантаження операції з вини клієнта, вагони простоюють на коліях станції в очікуванні звільнення вантажного фронту. Час початку затримки вагонів 14.08.2020 20:05, час закінчення затримки вагонів 15.08.2020 01:05.
Як вбачається з накопичувальної карточки №20080452 відповідачем стягнуто збір за зберігання вантажу у вагонах за 1378 т*1 доба на загальну суму 19995,36 грн.
Відповідно до наявної у матеріалах справи пам'ятки №269 про подавання вагонів, вагони було передано під навантаження 15.08.2020 о 01:05 год та відповідно до пам'ятки №270 було передано під навантаження 15.08.2020 о 14:00 год.
Із вказаних пам'яток, вбачається, що в графі «стан вагону (нав., пор.)» зазначалось «Пор.», тобто 15.08.2020 вагони були відправлені під завантаження порожніми.
Завантажені вагони у кількості 20 шт. передані перевізнику 16.08.2020 о 01:20 год., що підтверджується пам'яткою №286 про забирання вагонів та повідомленням про закінчення вантажних операцій з вагонами №273.
Разом з тим, накладну №35514082 оформлено та накладено електронний цифровий підпис представником ТОВ «Грейнсвард» 16.08.2020 о 01:17 год (графа 55) та накладено електронний цифровий підпис працівником АТ «Укрзалізниця» 16.08.2020 о 01:26 год. (графа 38).
Відповідно до п.9 Правил №644, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Отже, враховуючи те, що заявку на завантаження вагонів було подано позивачем на 16.08.2020, а фактично, на підставі листа позивача подано під завантаження 15.08.2020, після чого вагони було одразу прийнято до перевезення, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено фату затримки вантажу у вагонах з вини позивача, на підставі чого відповідачем списано вартість зберігання вантажу у вагонах. Крім того, як вбачається з матеріалів справи весь час затримки вагонів з 14.08.2020 20:05 по 15.08.2020 01:05, за який відповідачем списано збір за зберігання, вагони перебували порожніми, без вантажу, тоді, як п.9 Правил передбачено стягнення збору за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери).
Таким чином, відповідачем було необґрунтовано та безпідставно списано грошові кошти за зберігання вантажу.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Заперечуючи проти обраного позивачем способу захисту, відповідач посилався на встановлений пунктом 7.4 договору порядок, відповідно до якого належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
При цьому, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду № 910/7164/19 від 28 травня 2020 р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту про стягнення безпідставно списаних грошових коштів є ефективним способом відновлення прав та інтересів позивача.
Стосовно тверджень відповідача, щодо пропуску позивачем строку спеціальної позовної давності, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч.1ст. 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 ст. 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
При цьому, частиною 1 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статутом залізниць України регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і відповідно до ст. 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
Згідно ст. 134 Статуту залізниць, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. "а" частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною 5 ст. 307 ГК України, яка кореспондується із частиною 4 ст. 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 із змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відтак, положення ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв'язку з положенням ст. 315 ГК України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 ГК України для відповіді на претензію.
Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України у справі №10-26/166-10-4300 від 19.04.2012, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 905/729/18 від 11.04.2019, у справі №910/11614/18 від 13.08.2019, у справі №905/2303/18 від 10.09.2019, а також у справі №905/487/19 від 04.03.2020.
Судом встановлено відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією про повернення безпідставно списаних грошових коштів, що у даному випадку не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки, як зазначено вище, визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Разом з тим, судом встановлено, що позовна заява надіслана до Господарського суду міста Києва 23.11.2021 поштою, що підтверджується відбитком календарного штемпелю ПАТ "Укрпошта" на поштовому конверті, тобто в межах позовної давності.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, 3-й Поверх; ідентифікаційний код 41564379) 19995 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 36 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (двi тисячi двісті сімдесят) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 18.02.2022
Суддя Я.В. Маринченко