вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.02.2022м. ДніпроСправа № 904/3457/19 (904/8142/21)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рустамової З.Р.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Аракелян Анжеліка Давидівна, трудовий договір №б/н від 06.11.2020.
від відповідача: повноважний представник не з'явився.
Розглянувши за правилами загального позовного провадження господарську справу за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, місто Дніпро, проспект Слобожанський, 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148) до Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49068, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 34, код ЄДРПОУ 14313332) про стягнення заборгованості за Договором про постачання теплової енергії у загальному розмірі 341 023,42 грн.
в межах справи №904/3457/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрис Дніпро", м.Дніпро
до боржника Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49068, м.Дніпро, вул. Будівельників, будинок 34, код ЄДРПОУ 14313332)
про визнання банкрутом
28.09.2021 Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, місто Дніпро, проспект Слобожанський, 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148) (надалі-Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49068, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 34, код ЄДРПОУ 14313332) (надалі-Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про постачання теплової енергії у загальному розмірі 341 023,42 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.11.2021.
28.10.2021 до відділу канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №92/26-1 від 26.10.2021 (вх.№51839/21).
28.10.2021 до відділу канцелярії суду представник відповідача подав клопотання №92-26/2 від 26.10.2021 (вх. №51840/21) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням до міста Києва єдиного представника відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 відкладено підготовче засідання на 16.11.2021.
15.11.2021 до відділу канцелярії суду позивачем подано письмові пояснення (вх.№54672/21 від 15.11.2021).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2021.
Представник відповідача у судове засідання 30.11.2021 не з'явився, відомостей про причини нявки до суду не надав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 відкладено судове засідання на 16.12.2021.
Представник відповідача у судове засідання 16.12.2021 не з'явився, відомостей про причини нявки до суду не надав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 відкладено судове засідання на 11.01.2022.
Відповідач у судове засідання 02.11.2021 не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив. Проте, 10.01.2022 направив на електронну адресу суду клопотання №02-21/61 від 10.01.2022 (вх. №995/22 від 10.01.2022), яким просить суд провести призначене судове засідання без участі керуючого санацією АТ "Дніпровський машинобудівний завод" у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні особисто або забезпечити участь уповноваженого представника.
11.01.2022 до відділу канцелярії суду представником позивача подані письмові пояснення (вх.№1354/22 від 11.01.2022).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2022 відкладено судове засідання на 27.01.2022.
27.01.2022 слухання справи не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Первушина Ю.Ю. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022 призначено судове засідання на 10.02.2022, для подальшого розгляду справи.
10.02.2022 на електронну адресу суду Відповідач надіслав заяву (вх. №6808/22), про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних матеріалів справи. Додатково зазначив, що проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві.
Позивач у судовому засіданні 10.02.2022 підтримав позовну заяву та просив суд задовольнити у повному обсязі.
У судових засіданнях здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Таким чином, Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав, які заважають ухваленню рішення по справі №904/3457/19 (904/8142/21).
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,
Позиція позивача, викладена у позові
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №104 від 31.12.2010 в частині своєчасної та повної сплати поставленої теплової енергії за період з 01.11.2019 по 14.09.2021, у зв'язку з чим утворилась заборгованість заборгованості на загальну суму 341023,42 грн., з яких: 305319,31 грн. заборгованість за теплову енергію; 6220,95 грн. 3% річних; 12365,97 грн. інфляційні втрати; 17117,19 грн. пеня.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач у відзиві наголошує, додатковою угодою від 22.09.2014 сторони дійшли згоди щодо необхідності виключення об'єкту гуртожитку та орендарів за адресою проспект Кірова, 80б, на підставі листа від 22.07.2014 за №0010/6-161, а також рішення Дніпропетровської міської ради від 25.12.2013 за №25/45, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін в Додаток №1 до Договору "Розрахунок-обсягу та вартості теплової енергії" з 01.10.2014. Звертає увагу суду на те, що 27.03.2014 Відповідачем передано КП "ЖИЛСЕРВІС-5" на баланс зазначений гуртожиток за актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних) засобів. Фактичним володільцем гуртожитку та споживачем послуг КП "Теплоенерго" за цим об'єктом нерухомості є КП "ЖИЛСЕРВІС-5". Мешканці житлових приміщень гуртожитку сплачують вартість наданих комунальних послуг, в тому числі тих що є предметом заяви по цій справі, безпосередньо на рахунки КП "ЖИЛСЕРВІС-5". Посилання позивача на отримання АТ "ДМЗ" рахунків та актів наданих послуг за період, що є предметом заяви, безпідставні. Додані до заяви документи не підписані уповноваженими особами. АТ "ДМЗ" фактично заявило про своє бажання припинити надання послуг з постачання теплової енергії шляхом укладання відповідної додаткової угоди і об'єктивно розраховувало на припинення її надання з 01 жовтня 2014 року, а тому, з урахуванням фактичного володіння будівлею гуртожитку №3 та споживання житлово-комунальних послуг КП "ЖИЛСЕРВІС-5" - не отримувало, не приймало і не сплачувало за послуги КП "Теплоенерго" з 01 жовтня 2014 року, а докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні. Відповідач вказує на те, що питання постачання КП "Теплоенерго" теплової енергії на об'єкти АТ "ДМЗ" врегульовано укладеним між сторонами договором №104 від 31 грудня 2010 року в редакції додаткової угоди від 22 вересня 2014 року, що в повній мірі відповідає волевиявлення сторін в частині зазначення істотних умов такого договору, а КП "Теплоенерго" не зверталось до суду з вимогою зобов'язати відповідача укласти договір на постачання теплової енергії до об'єкту будівлі гуртожитку №3. Діючим є договір № 104 від 31 грудня 2010 року про постачання теплової енергії та додаткова угода від 22 вересня 2014 року, яким виключено об'єкт гуртожитку та орендарів за адресою: проспект Кірова, 806.
Всі акти прийому-передачі теплової енергії за адресою гуртожиток, пр.Олександра Поля, 80Б містять посилання на договір №104 від 31 грудня 2010 року і жодний акт не містить підпису відповідача, а тому заборгованість АТ "ДМЗ" перед КП "Теплоенерго" за вказаний в позовній заяві період не підлягає стягненню.
Позиція позивача, викладена у письмових поясненнях
29.10.2020 Позивач звертався до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог кредитора до боржника - Акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод». За результатами розгляду даних вимог, Боржник заперечував проти їх визнання у повному обсязі, посилаючись на фактичне володіння гуртожитку за адресою проспект О.Поля, 80-6 КП «Жилсервіс-5». Однак, в ході розгляду заяв сторін, судом не прийнято до уваги дане твердження, оскільки ним було встановлено факт перебування зазначеного об'єкту у власності АТ "Дніпровський машинобудівний завод", про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №229822161 від 27.10.2020, згідно відомостей якої власником об'єкту нерухомого майна, а саме будівлі гуртожитку №3 за адресою Дніпропетровська область, м.Дніпро, проспект Кірова, будинок 80Б є саме боржник.
Позиція позивача, викладена у додаткових письмових поясненнях
Під час судового розгляду по справі №904/10021/14 було встановлено, що АТ «Дніпровський машинобудівний завод» не передало у комунальну власність гуртожиток по проспекту Кірова, 80-б у місті Дніпропетровську та він перебуває у власності АТ «Дніпровський машинобудівний завод», що підтверджено Інформаційною довідкою №33330899 від 09.02.2015 про відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 322 Цивільного Кодексу України тягар утримання майна покладається на власника цього майна (Рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10021/14 від 14.04.2015). Таким чином, саме під час розгляду судом вищезазначеної справи. Позивачу стало відомо, що гуртожиток за адресою: проспект Кірова, 80Б не був переданий АТ «Дніпровський машинобудівний завод» у комунальну власність територіальної громади міста відповідно до рішення Дніпровської міської ради №25/45 від 25.12.2013, а отже саме Відповідач є власником даного гуртожитку, на якого покладається тягар утримання майна, зокрема, обов'язок зі сплати послуги теплопостачання.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 104 від 31.12.2010 у загальному розмірі 341023,42 грн. Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (який обсяг теплової енергії був поставлений), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи була оплачена поставлена теплова енергія, у якому обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
31.12.2010 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський машинобудівний завод" (споживач) укладений договір постачання теплової енергії №104 (арк.с. 7-10).
Відповідно до пункту 2.1 договору, теплопостачальне підприємство бере на себе зобов'язання виробляти та постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується одержати та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно пункту 3.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 для задоволення наступних потреб:
- опалення - в опалювальний період (175 діб);
- вентиляції - в опалювальний період (175 діб);
- гарячого водопостачання - протягом року (350 діб);
- технологічних потреб відповідно з виробничою програмою Споживача.
Відповідно до пункту 3.3 договору фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами актом здачі - приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період за формою, визначеною сторонами в додатку №3 до договору.
Пунктом 4.2.2 договору визначений обов'язок споживача до 01 (першого) числа місяця, наступного за розрахунковим, отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та розглянувши останній, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, підписати та направити поштою (або іншим засобом) один екземпляр на адресу теплопостачального підприємства. В разі не згоди з зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, визначеним теплопостачальним підприємством обсягом поставленої теплової енергії, споживач зобов'язаний надати на адресу теплопостачального підприємства мотивоване заперечення (з контрразрахунком спожитої теплової енергії, або з відповідним актом, про встановлення факту, складеного за участю теплопостачального підприємства) в письмовому вигляді протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту одержання акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.
Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені умовами цього договору. У термін не пізніше одного місяця з моменту закінчення опалювального періоду провести звіряння розрахунків з теплопостачальним підприємством.
Облік споживання теплової енергії Споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: проспект Гагаріна, 76, проспект Кірова, 80-б (пункт 6.2 договору).
Відповідно до пункту 6.7 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, за результатами якого підписується акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період (в 2-х примірниках), за формою визначеною сторонами в додатку №3 договору. Підписаний акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, або його відсутність в порядку п.п. 4.2.2, 6.10 договору, є підтвердженням відсутності претензій з боку споживача в частині фактично отриманої кількості теплової енергії.
Згідно пункту 6.9 договору споживач здійснює кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію в продовж 5 (п'яти) календарних діб після одержання рахунку від Теплопостачального підприємства, яке зобов'язане направити його Споживачу не пізніше 10 (десяти) календарних діб місяця, наступного за розрахунковим разом Актом здачі-приймання поставленої теплової енергії за відповідний розрахунковий період. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Пунктом 6.10 договору визначено, що сторони, підписавши цей договір, домовились, що факт отримання споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період та подальшого, неотримання теплопостачальним підприємством протягом 5 (п'яти) календарних діб, з моменту отримання, підписаного споживачем акту здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, є підставою для теплопостачального підприємства вважати акт здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період підписаним з боку споживача.
Відповідно до пункту 11.1 договору, він набуває юридичної сили з 01.01.2011 та діє до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Датою підписання цього договору вважається дата, зазначена у правому верхньому куті першої сторінки цього договору.
Згідно пункту 11.2 договору у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк (кількість місяців/днів, визначених у п. 11.1 договору) і на тих самих умовах. Кількість пролонгацій за цим договором необмежена.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
На виконання умов договору Позивач у період з 01.11.2019 по 14.09.2021 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 305 319, 31 грн., що підтверджується актами прийому - передачі теплової енергії за вказаний період (арк.с. 35-48).
Як вбачається зі змісту пункту 4.2.2 договору, саме на відповідача покладений обов'язок отримати від теплопостачального підприємства рахунок разом з актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період.
Докази виконання Відповідачем своїх зобов'язань, визначених пунктом 4.2.2 договору, в матеріалах справи відсутні.
Позивач направив на адресу відповідача акти здачі-приймання теплової енергії та рахунки за період з листопада 2019 по вересень 2021 (арк.с. 49-62), що підтверджується долученими до матеріалів справи супровідними листами №13-сс від 08.01.2020, №329-сс від 04.03.2020 (арк.с. 63-64), копіями опису вкладення до цінного листа та фіскальними чеками підприємства зв'язку (арк.с. 65-71).
Відповідач своїх зобов'язань щодо отримання актів прийому - передачі теплової енергії за спірний період не виконав. Також відповідач не виконав свій обов'язок щодо підписання та направлення поштою (або іншим засобом) одного екземпляру акту на адресу теплопостачального підприємства.
Докази того, що відповідач висловив свою незгоду із зазначеним в акті здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період обсягом поставленої теплової енергії, порядку визначеному пунктом 4.2.2 договору, в матеріалах справи також відсутні.
З огляду на наведене та положення пункту 6.10 договору, акти здачі-приймання теплової енергії за період з листопада 2019 по вересень 2021 вважаються підписаними відповідачем без зауважень та заперечень.
Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" своїх зобов'язань щодо оплати суми боргу у загальному розмірі 305 319, 31 грн. (розрахунок - арк.с. 15-16), за теплову енергію, отриману у період з 01.11.2019 по 14.09.2021 не виконало. Строк оплати вказаної суми є таким, що настав.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 305 319, 31 грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
Щодо тверджень відповідача на безпідставність нарахування суми заборгованості за договором №104 від 31.12.2010 про постачання теплової енергії у зв'язку з тим, що фактичним володільцем будівлею гуртожитку №3 за адресою проспект Кірова, 80-б та споживачем житлово-комунальних послуг є КП "ЖИЛСЕРВІС-5" суд зазначає наступне.
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 25/45 від 25.12.13 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: проспект Кірова, 80б", надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста (з укладанням нотаріально посвідченого договору дарування) гуртожитку за адресою: проспект Кірова, 80б, який перебуває у власності Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод", з передачею на баланс Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпропетровської міської ради. Вирішено, зокрема: ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" укласти договори на абонентське обслуговування мешканців гуртожитку з підприємствами міста, які надають відповідні послуги; ПАТ "Дніпрогаз", КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", КП "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради до передачі гуртожитку на баланс КП "Жилсервіс-5" прийняти на баланс відповідні зовнішні інженерні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення.
Станом на день розгляду справи відповідач - АТ "Дніпровський машинобудівний завод" не надав суду належних доказів передачі у комунальну власність гуртожиток по проспекту Кірова, 80-б у місті Дніпро. Таким чином, на даний час гуртожиток перебуває у власності ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод".
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України тягар утримання майна покладається на власника цього майна.
Факт перебування у власності АТ "Дніпровський машинобудівний завод" гуртожитку по проспекту Кірова, 80-б у місті Дніпро підтверджено також рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10021/14 від 14.04.2015, яким було встановлено, що АТ «Дніпровський машинобудівний завод» не передало у комунальну власність гуртожиток по проспекту Кірова, 806 у місті Дніпропетровську та він перебуває у власності АТ «Дніпровський машинобудівний завод», що підтверджено Інформаційною довідкою №33330899 від 09.02.2015 про відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 по справі №904/3457/19 за заявою КП "Теплоенерго" до АТ "Дніпровський машинобудівний завод" про визнання грошових вимог.
Отже, обов'язок по сплаті заборгованості за поставлену теплову енергію згідно договору №104 від 31.12.2010 про постачання теплової енергії покладається на відповідача.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати заборгованості. Відповідно до пункту 6.9 договору, строк оплати поставленої теплової енергії є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному розмірі від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок (арк.с. 15-16) наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 305 319,31 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних за загальний період з 28.01.2020 по 15.09.2021 в розмірі 6220,95 грн. та інфляційні втрати за загальний період лютий 2020 по серпень 2021 в розмірі 12 365,97 грн.
Пунктом 9.4.4 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.
Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Суд зазначає, що розрахунок (арк.с. 21-26) здійснений позивачем є правильним. Тому, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за загальний період з 28.01.2020 по 15.09.2021 в розмірі 6220,95 грн. та інфляційні втрати за загальний період лютий 2020 по серпень 2021 в розмірі 12365,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 9.4.4 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних, а також пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
На підставі пункту 9.4.4 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 28.01.2021 по 15.09.2021 у розмірі 17 117,19 грн.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Умовами договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем виконання грошового зобов'язання за цим договором споживач на вимогу теплопостачального підприємства зобов'язаний виплатити йому пеню за весь час прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що є іншою домовленістю в розумінні частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1777/19 від 10.09.2020.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленої теплової енергії, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд перевіривши розрахунок пені (арк.с. 27), зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені за загальний період з 28.01.2021 по 15.09.2021 у розмірі 17 117,19 грн. підлягає задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на Відповідача.
Таким чином, судовий збір у розмірі 5 115, 36 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, місто Дніпро, проспект Слобожанський, 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148) до Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49068, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 34, код ЄДРПОУ 14313332) про стягнення заборгованості за Договором про постачання теплової енергії у загальному розмірі 341023,42 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (49068, місто Дніпро, вулиця Будівельників, будинок 34, код ЄДРПОУ 14313332) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, місто Дніпро, проспект Слобожанський, 29, офіс 504, код ЄДРПОУ 32688148) заборгованість за Договором про постачання теплової енергії: основний борг у сумі 305319,31 грн., 3% річних у сумі 6220,95 грн., інфляційні втрати у сумі 12365,97 грн., пеню у сумі 17117,19 грн., та 5115,36 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 21.02.2022.
Суддя Ю.Ю. Первушин