ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 січня 2022 року м. Київ № 640/10031/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна»
до Київської митниці Держмитслужби
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна(далі по тексту - позивач), адреса: 03148, місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків, будинок 1, адреса для листування: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, 114б, корпус 3 до Київської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач), адреса: 02000, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської міської митниці ДФС від 30 грудня 2020 року №UA100310/2020/000058/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 28 жовтня 2020 року ним було подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100310/2020/681806 на товари за 76 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
30 грудня 2020 року Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100310/2020/000058/2.
Як стверджує позивач, рішення про коригування прийнято відповідачем вибірково щодо окремих позицій задекларованих товарів: товар 7/1, 9/1, 21/1, 22/1, 24/1, 31/1, 32/1, 36/1, 40/1, 43/1, 44/1, 49/1,54/1,55/1,61/1,75/1.
Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась на суму 70 165,57 грн.
Позивач згідно з пункту 33 оскаржуваного рішення митну вартість товару, що імпортується, не може бути визначена за ціною договору.
Підставами для коригування митної вартості зазначено те, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), зокрема, відповідач вважає непідтвердженими транспортні витрати позивача.
Проте, позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на те, що з положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є експедитор, а не перевізник, а тому, на думку позивач, виходячи з положень Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, належним документом на підтвердження вартості
перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором, а не третіми особами, які були залучені Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель» для здійснення перевезення.
Крім того, позивач у позовній заяві вказує, що на підтвердження транспортних витрат позивачем було надано відповідачу договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2018 року № КН 108FS, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель» та позивачем, довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 28 грудня 2020 року б/н, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель», відповідно до якої вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом № 4359-0177-010.033 становить 70 455,04 грн. Також, як зазначає позивач, вартість перевезення за коносаментом № 4359-0177-010.033 у сумі 70 455, 04 грн підтверджується рахунком на оплату від 28 грудня 2020 року № 12024812, згідно з яким вартість морського перевезення вантажу складає 70 455,04 грн.
Крім того, щодо не підтвердження додаткових витрат та ненадання позивачем Доручення, Акт виконаних робіт чи додаткові угоди до вищезазначеного договору, то позивач зазначає, що: - додаткових витрат при перевезенні вантажу позивача експедитор не здійснював, тому й не виставляв позивачу такі витрати в оплату; - зважаючи на відсутність додаткових витрат, позивачем не видавалося доручення на такі витрати та не підписувався акт виконаних робіт.
Також, позивач стверджує, що доручення та акт виконаних робіт не вимагаються законодавством та договором, а також не є документами, що обов'язково подаються для підтвердження митної вартості товару; - додаткові угоди між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель», що впливають на митну вартість ввезених товарів, не укладались.
Таким чином, на переконання позивача, ним на підтвердження складової митної вартості у вигляді транспортних витрат були подані всі необхідні документи.
Щодо другої підстави коригування заявленої позивачем митної вартості вказано, а саме, не надання декларантом відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу, позивач зазначив, що умовами контракту дійсно передбачено здійснення страхування на власний розсуд позивача як покупця, проте, позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель» про вартість перевезення до митного кордону України від 28 грудня 2020 року б/н, яка, як стверджує позивач, не була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.
Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, і позивачем було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов'язок надавати страховий поліс під час митного декларування.
На переконання позивача, коригування митної вартості за допомогою резервного методу має протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, як вказує прийняття оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом його правам та інтересам, що полягає у значних матеріальних збитках, які полягають у сплаті зайвих митних платежів, тобто, відмова відповідача у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною, оскільки ґрунтується на суб'єктивній думці посадової особи що прийняла рішення та суперечить фактичним обставинам справи, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 28 грудня 2020 року до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вишневе» декларантом подано митну декларацію на товари народного споживання, якій присвоєно номер UA100310/2020/681806.
Під час здійснення контролю митної вартості за вищезазначеною митною декларацією встановлено, що документи, які подані декларантом ТОВ «УТС» для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, передбачених пунктами 5-7 частини 10 статті 58 Митного кодексу (відомості не підтверджено документально), зокрема, зокрема, у графі 20 митної декларації відповідно до інвойсу від 02 листопада 2020 № 20- 1023-К137 та контракту від 01 грудня 2019 року № CHN-MIU/137/011219 задекларовано умови поставки FOB - NINGBO (Китай). Відповідно до положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 28 грудня 2020 року б/н, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель», договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2018 року № КН 108FS, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна», договір автоперевозки від 05 липня 2015 року № KH36FS. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.».
За результатами опрацювання даних документів, як вказано у відзиві на позовну заяву, встановлено, що зазначені документи видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель». В той же час згідно даних, зазначених в коносаменті від 05 листопада 2020 року № 4359-0177-010.033, перевізником товару є «Blue Anchor Line», тобто, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 та які видані суб'єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування, не надавались.
Також, представник відповідача послався на те, що рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг 1035658244 містить відомості щодо вартості фрахту без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару. В той же час, згідно з пунктом 2.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2018 року № КН 108FS передбачено, що клієнт організовує перевезення вантажів морським та залізнично/автомобільним транспортом, що є частиною морського перевезення, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення клієнта. Однак декларантом не надані Доручення, Акт виконаних робіт чи додаткові угоди до вищезазначеного договору.
Крім цього, представник відповідача послався й на те, що довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом у розумінні частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 № 996-XIVку , а згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності.
Також, представник відповідача зазначає, що декларантом не надано відомостей щодо числових значень витрат на страхування вантажу (складової митної вартості). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та вони не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України.
На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом надано: - договір на перевезення вантажів автотранспортом від 12 липня 2019 року №1207, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер-Авто», - договір про надання послуг з перевезення автомобільним транспортом від 05 січня 2015 року № КН 36FS, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп» та ДП «Кюне і Нагель», - рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 07 січня 2021 року №12024812, складений ДП «Кюне і Нагель», - заявку від 29 жовтня 2020 року №23, - копію митної декларації країни відправлення № 310120200516756019 від 28 грудня 2020 року, - прайс-лист.
За результатами опрацювання даних документів посадовою особою відповідача встановлено, що документи, які визначають транспортні витрати, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Кюне і Нагель». В той же час згідно даних, зазначених в коносаменті від 05 листопада 2020 року № 4359-0177-010.033, перевізником товару є «Blue Anchor Line», тобто, відбулось залучення третіх осіб, проте, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 та які видані суб'єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування, не надано.
Вищевказана копія рахунка на оплату транспортно-експедиційних послуг містить інформацію про витрати за морський фрахт, навантажувально - розвантажувальні роботи, експедиторську винагороду, організацію зберігання в порту, але відсутня інформація, які саме витрати понесені перевізником за межами митної території України під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості, що унеможливлює перевірити всі складові митної вартості товарів.
Також рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 12024812 від 07 січня 2021 року містить відомості щодо вартості фрахту без переліку додаткових витрат, які понесені під час транспортування та які можуть включатися до митної вартості товару. В той же час, згідно з пункту 2.1 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2018 року № КН 108FS передбачено, що клієнт організовує перевезення вантажів морським та залізнично/автомобільним транспортом, що є частиною морського перевезення, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення клієнта. Однак декларантом не надані Доручення, Акт виконаних робіт чи додаткові угоди до вищезазначеного договору.
Копія митної декларації країни відправлення від 28 грудня 2020 року №310120200516756019 не може бути прийнята митницею до уваги та не може бути підставою для визнання митної вартості, так як декларантом в графі 44 МД заявлено інформацію про експортну декларацію країни відправлення від 28 грудня 2022 року № експ, тобто йде посилання на іншу декларацію, ніж ту. яка надіслана. Окрім того, надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення не відповідає вимогам статті 254 Митного кодексу України.
Також, декларантом не надано відомостей щодо числових значень складової митної вартості - витрат на страхування вантажу. Прайс-лист від 01 грудня 2019 року MATRIZE Handels GmbH не містить умов, достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення: а саме: телефонів та інтернет адреси для швидкого зв'язку, об'єму мінімальної партії товару, умов оплати та можливих знижок, термінів поставки та інше, отже прайс-лист в сукупності з іншими документами не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості. За загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Декларантом також не надано виписку з бухгалтерської документації, що розкриває числове значення сплачених (або підлягаючих сплаті) сум платежів на підставі угоди між MATRIZE Handels-Gmbh та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» від 01 грудня 2019 року та договори з третіми особами, що пов'язані з імпортом оцінюваної партії товарів та рахунки про сплату платежів третім особам.
Також, зовнішньоекономічним контрактом не визначено конкретного строку та умов оплати товару. Разом з тим, декларантом не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по Контракту. Надані декларантом платіжні доручення щодо попередніх оплат прийняті митним органом до уваги, але вони не можуть бути підставою для визнання митної вартості товарів за МД № UA100310/2020/681806, поданою на нову партію товарів.
Листом від 29 грудня 2020 року № 12 декларант повідомив, що більше ніяких додаткових документів він надати не може.
Виходячи з вищевикладеного, декларантом не вжито заходів, передбачених частиною 2 статті 52, частиною 3 статті 53, статтею 58 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення.
На підставі вищевикладеного, після проведення консультації посадовою особою митниці прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів й відмовлено у митному оформленні товарів, про що видано картку відмови № UA 100310/2020/00369.
При коригуванні митної вартості товарів, як зазначено у відзиві на позовну заяву, митницею був здійснений послідовний перехід від основного до резервного методу визначення митної вартості; другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами митної служби митних вартостях. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні коригування митної вартості товару: митні декларації від 19 грудня 2020 року № UA100130/2020/709310, від 21 грудня 2020 року № UA50150/2020/211149, від 23 жовтня 2020 року № UA500020/2020/231902, від 21 грудня 2020 року № UA500020/2020/238458, від 11 листопада 2020 року № UA500020/2020/234569, від 15 жовтня 2020 року № UA500020/2020/230886, від 20 грудня 2020 року № UA500020/2020/239206, від 17 грудня 2020 року № UA500110/2020/18894, від 16 грудня 2020 року № UA500020/2020/238702, від 16 грудня 2020 року № UA500020/2020/238632, від 17 грудня 2020 року № UA500020/2020/238892, від 17 грудня 2020 року № UA500020/2020/238890, від 08 грудня 2020 року № UA500020/2020/237661, від 15 грудня 2020 року № UA5110130/2020/36873.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.
Уповноваженою особою позивача було подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100310/2020/681806 на товари за 76 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Згідно даної декларації поставка товару відбувалася на умовах FОВ CN NINGBO і вартість товару визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
У відповідності до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 7 статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Частиною 1 статті 264 МК України передбачено, що митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Частиною 6 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За правилами частин 1-2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У частині 2 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами частин 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до положень частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 МК України У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Нормами частини 7 статті 54 МК України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положеннями частини 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частин 1-3 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою особою позивача подано до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію від 28 жовтня 2020 року форми МД-2 № UA100310/2020/681806 щодо митного оформлення 76 позицій товарів.
Товар, який підлягав митному оформленню було придбано позивачем, відповідно до Контракту №CH-MIU/137/011219 від 01 грудня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (Покупець) та компанією "MATRIZE Handels-GmbH" (Китай) (Продавець).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів, позивачем були надані: копію контракту від 01 грудня 2019 року № CHN-MIU/137/011219; специфікацію до контракту від 02 листопада 2020 року № 20-1023-К137, комерційний інвойс від 02 листопада 2020 року № 20-1023-К137, договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2018 року № КН 108FS, укладений між ДП «Кюне і Нагель» та ТОВ «Світ інструменту Україна», довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 28 грудня 2020 року б/н, видану ДП «Кюне і Нагель», відповідно до якої вартість морського перевезення контейнеру за коносаментом № 4359-0177-010.033 становить 70 455,04 грн., коносамент № 4359-0177-010.033.
Суд зауважує, що вартість перевезення за коносаментом № 4359-0177-010.033 у сумі 70 455,04 грн. підтверджується також наявною в матеріалах справи рахунком на оплату від 28 грудня 2020 року № 12024812.
На виконання запиту митного органу, для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом надано договір на переведення вантажів автотранспортом від 12 липня 2019 року №1207, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер-Авто»; договір на оплату транспортно-експедиційних послуг від 05 січня 2015 року №KH 36FS, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп» та ДП «Кюне і Нагель»; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 07 січня 2021 року №12024812, складений ДП «Кюне і Нагель»; заявку від 29 жовтня 2020 року №23.
Однак, Київською митницею Держмитслужби за поданою митною декларацією прийнято рішення про коригування митної вартості від 30 грудня 2020 року №UA100310/2020/000058/2.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення товарів, контролюючий орган виходив з того, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, у зв'язку з тим, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів, Київською митницею Держмитслужби було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.
Суд, дослідивши документи, які були подані декларантом під час митного оформлення товару, дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом. Заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, давали можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною контракту з вимогами частин 4-5 статті 58 Митного кодексу України.
Доводи відповідача про те, що декларантом не зазначено інформацію чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару, суд вважає необгрунтованими, оскільки судом встановлено, що страхування вантажу не проводилося.
Щодо посилання відповідача на те, що перевізником товару є третя особа - Blue Anchor Lina, суд зазначає таке.
01 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (Замовник) та Дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» (Виконавець) укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №KH 108 FS, відповідно до пункту 1.1. якого виконавець зобов'язався за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським та автомобільним/залізничним транспортом, що є частиною морського перевезення, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень.
Крім того, у підпункті 2.1.2 пункту 2.1 контракту зазначено, що до обов'язків виконавця входить укладення від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги. Відповідальність за дії третіх осіб виконавець несе як за свої власні.
Більш того, слід зазначити, що відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно частин 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Наведене в сукупності свідчить, що до транспортних документів належить, серед інших, коносамент (Bill of Lading), до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактуру або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.
Згідно з частинами 1, 6, 10 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Тобто, виконавцем за договором транспортно-експедиторської діяльності є саме експедитор, а не перевізник. Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що належним документом на підтвердження вартості перевезення є рахунок-фактура та інші документи, видані експедитором, а не третіми особами, які були залучені ДП «Кюне і Нагель» для здійснення перевезення.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, в якій Верховний Суд зауважує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Як зазначає Верховний Суд у своїй іншій постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 810/5436/15, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1. правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Верховний суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Соумінен проти Фінляндії» (Зиошіпеп у.ріпіапсі), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Посилання відповідача на неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а тому рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100310/2020/000058/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Більш того, суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Враховуючи, що на час прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частини 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, а тому, з метою найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA100310/2020/00369 від 30 грудня 2020 року протиправною та скасувати її.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці Держмитслужби №100310/2020/000058/2 від 30 грудня 2020 року.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100310/2020/00369 від 30 грудня 2020 року
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (03148, місто Київ, вулиця Сім'ї Стешенків, будинок 1, код ЄДРПОУ 37311013) понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя К.Ю. Гарник