ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 лютого 2022 року м. Київ № 640/22136/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування величини оцінки одного року страхового стажу 1% при перерахунку пенсії з 01.10.2017 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2017, обрахувавши її розмір із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% та провести індексацію пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 124.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 13.04.2016 перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. Листом від 23.10.2019 відповідач повідомив, що з 01.10.2017 проведено автоматичні осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням середньої заробітної плати в Україні в розмірі 3764,00 грн та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1 %, після чого основний розмір пенсії позивача зменшився та становить 3851,84 грн. Позивач акцентує увагу на тому, що до 01.10.2017 основний розмір пенсії останнього становив 4583,13 грн. В той же час позивач вважає, що під час призначення пенсії мали би бути застосовані положення пункту 4-4 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачає застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, тобто в більшому розмірі. За наведених обставин, позивач вважає дії відповідача такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/22136/19 та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
19.12.2019 до суду від представника відповідача Латонової Т.А. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що після здійсненого відповідачем в автоматичному порядку перерахунку позивачеві пенсії її розмір не зменшився, що спростовує доводи останнього про наявність факту звуження обсягу вже набутих ним прав.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії з 01.10.2017 з застосуванням показника середньої плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014, 2015, 2016), застосувавши величину оцінки страхового стажу 1,35 % та здійснити індексацію пенсії.
Листом від 23.10.2019 № 258350/02/П-12868 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсії призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом № 2148-VIII з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Не погодившись з правовою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу вказаної норми вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб'єктів до відповідальності.
Так, 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон N 2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
Пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, позивачеві призначено пенсію відповідно до положень Закону N 1058-ІV до набрання чинності Законом N 2148-VIII, у зв'язку з чим пенсія останнього підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При цьому, нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону N 1058-IV 2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, Законом N 1058-IV 2148-VIII передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Натомість жодним доказом у справі не підтверджується, що за наслідками проведеного з 01.10.2017 перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача зменшився.
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що станом на 01.09.2017 розмір пенсії позивача становив 4583,13 грн.
З 01.10.2017, після проведеного перерахунку, розмір пенсії позивача становив 4583,13 грн, а саме: 3851,84 грн - основний розмір пенсії, 75,18 грн - доплата за понаднормовий стаж, 656,11 грн - доплата до попереднього розміру пенсії.
Враховуючи, що після перерахунку розмір пенсії позивача не змінився, суд дійшов висновку, що доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % є необґрунтованими.
Суд акцентує увагу на тому, що позивачеві призначено пенсію відповідно до положень Закону N 1058-ІV до набрання чинності Законом N 2148-VIII, у зв'язку з чим пенсія останнього підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV.
При цьому, наведені норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.
З огляду на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% відповідач діяв правомірно.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко