ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 вересня 2021 року м. Київ № 640/28155/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Ус М.С., за участі: представника позивача - Котягіна А.С., представника відповідача - Гончара В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
третя особа Акціонерне товариство "Оксі Банк"
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 вересня 2021 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з позовом до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9 Ідентифікаційний номер 00032106), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України у зв'язку із відмовою у проведенні позапланової перевірки Акціонерного товариства "Оксі Банк" (79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 17; ідентифікаційний номер 09306278) за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.09.2020;
- зобов'язати Національний банк України провести позапланову перевірку Акціонерного товариства "Оксі Банк" (79019, м. Львів, вул. Газова, буд. 17; ідентифікаційний номер 09306278) у зв'язку із наявністю фактів, що можуть свідчити про здійснення об'єктом перевірки ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Національного банку України зі скаргою на дії Акціонерного товариства "Оксі Банк" та його акціонерів, які були задіяні у рейдерському захопленні її корпоративних прав у Приватному підприємстві «ПРОДУКТИ-КАРГІЛ», проте, листом від 15.10.2020 Національний банк України відмовив у проведенні позапланової перевірки AT "ОКСІ БАНК". Позивач вважає, що Національний банк України формально та поверхнево підійшов до розгляду її скарги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами звернень фізичних та юридичних осіб Національний банк має право, а не обов'язок провести відповідну перевірку визначену законодавством в межах компетенції. При цьому, ні Законом України «Про Національний банк», ні Законом України «Про банки та банківську діяльність», ні Положенням Національного банку №276 не передбачено призначення та проведення Національним банком інспекційних перевірок за скаргами адвокатів. Отже, на переконання відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Оксі Банк», закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 15 вересня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 15 вересня 2021 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 15 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 10.09.2020 через свого представника звернулась до Голови Національного банку України Шевченка Кирила Євгеновича зі скаргою на дії акціонерів AT «ОКСІ БАНК» ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку із протиправним заволодінням майном (рейдерством) та подальшим фіктивним обтяженням іпотекою, в якій просила Національний банк України провести перевірку Акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" (79019, м. Львів, вул. Газов буд. 17; ідентифікаційний номер 09306278) у зв'язку із: видачою кредитів пов'язаним особам без реальної економічної мети, для того що обтяжити іпотекою нерухоме майно, здобуте злочинним шляхом; невідповідністю вимозі про бездоганну ділову репутацію власників банків та повідомити про результати розгляду скарги.
Листом від 10.11.2020 №20-0006/58987 про розгляд скарги, Національний банк України повідомив представника позивача - адвоката Корягіна А.С. про відсутність підстав для проведення перевірки, зазначив, що якщо на думку ОСОБА_1 будь-якою особою своїми діями чи бездіяльністю було порушено її права та інтереси, вона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу згідно з вимогами статті 16 Цивільного кодексу України та/або до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Національного банку України за наслідками розгляду її скарги від 10.09.2020, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України», банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.
Відповідно до статті 2 ЗУ «Про Національний банк України» Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
За змістом статті 55 ЗУ «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Відповідно до частини першої статті 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею 66 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах, зокрема, адміністративне регулювання: реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.
У частинах першій-третій статті 71 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.
Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку.
Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком.
Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.
Згідно з частиною першої статті 73 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами; заборона надавати бланкові кредити; накладення штрафів; тимчасова, до усунення порушення або скасування заходів впливу, передбачених цією статтею, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв); тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
Постановою Національного банку України від 17.07.2001 № 276 затверджено Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок (далі - Положення №276).
За змістом пункту 22 Розділу V Положення №276, Національний банк має право прийняти рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами, зокрема є:
1) виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду суттєвого погіршення фінансового стану об'єкта перевірки;
2) наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення об'єктом перевірки ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів;
3) виявлення фактів подання Національному банку недостовірної інформації та/або звітності, фактів перекручення даних звітності;
4) зміна власника (власників) істотної участі в банку та/або голови ради, та/або голови правління банку;
5) набуття банком статусу спеціалізованого;
6) надходження повідомлення від банку про відкриття відокремленого підрозділу або виявлення факту початку діяльності відокремленого підрозділу банку без повідомлення про його відкриття;
7) наявність фактів, що можуть свідчити про здійснення банком діяльності без відповідних ліцензій і дозволів та/або здійснення відокремленим підрозділом банку виду діяльності без надання банком права на його здійснення;
8) надходження повідомлення від банку про початок нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) або виявлення фактів початку такої діяльності без повідомлення Національного банку;
9) звернення банку до Національного банку щодо отримання ліцензій або дозволів, передбачених законодавством України;
10) ненадання інформації, документів або їх копій за письмовим запитом Національного банку в установлені строки;
11) необхідність перевірки інформації, викладеної в запереченнях до довідки про перевірку;
12) необхідність перевірки виконання об'єктом перевірки заходів щодо усунення недоліків і порушень, установлених за результатами безвиїзного банківського нагляду та інспекційної перевірки;
13) віднесення банку до категорії проблемних;
14) надходження інформації від Фонду гарантування про виявлені порушення банком вимог банківського законодавства України;
15) надходження повідомлення від Фонду гарантування про необхідність проведення інспекційної перевірки неплатоспроможного/перехідного банку у зв'язку з необхідністю підтвердження приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності;
16) у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку;
17) необхідність перевірки виконання банком установлених Національним банком вимог та/або обмежень.
Разом з тим, Положенням №276 не передбачено таких підстав для проведення інспекційних перевірок як розгляд звернень громадян чи скарг адвокатів.
Тобто, з наведених правових норм вбачається, що Національний банк України наділений правом, а не обов'язком проведення відповідної перевірки, визначеної законодавством в межах його компетенції.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Національного банку України у зв'язку із відмовою у проведенні позапланової перевірки Акціонерного товариства "Оксі Банк" за зверненням позивача, оскільки законодавчо не передбачено саме обов'язку відповідача для проведення перевірки на підставі скарг/звернень фізичних осіб.
Що стосується вимог про зобов'язання Національний банк України провести позапланову перевірку Акціонерного товариства "Оксі Банк", у зв'язку із наявністю фактів, що можуть свідчити про здійснення об'єктом перевірки ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів, суд зазначає, що матеріали справи свідчать, що відповідачем станом на момент прийняття даного рішення вже була проведена перевірка АТ "Оксі Банк", про що, зокрема, свідчить лист Національного банку України від 22.07.2021 №2/П, наданий у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 22.07.2021.
При цьому, представником позивача під час судового розгляду справи не заперечувався факт проведення відповідачем перевірки АТ «Оксі Банк».
За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії по проведенню перевірки АТ «Оксі Банк» - відсутні.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 вересня 2021 року.
Головуючий суддя Вєкуа Н.Г.
Судді: Васильченко І.П.
Мазур А.С.