ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 вересня 2021 року м. Київ № 640/30110/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., суддів: Васильченко І.П., Мазур А.С., при секретарі судового засідання Ус М.С., за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Осадчої В.В., представника відповідача - Пуленця А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 вересня 2021 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - третя особа) адреса: 61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, в якій позивач просить суд:
- стягнути з Держави Україна на мою, ОСОБА_1 , користь на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих мені прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пункти 1, 2 якої та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18 визнані протиправними та нечинними, у результаті чого мені не донарахована та не виплачена різниця у пенсії за вислугу років як військовослужбовцю за період з 1 січня 2018 року по квітень 2019 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 146 784 грн 44 коп., станом на 22 листопада 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року скасовано, а справу № 640/30110/20 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 (суддя Клочкова Н.В.) заяву судді Клочкової Наталії Вікторівни від 28 квітня 2020 про самовідвід від розгляду адміністративної справи № 640/30110/20 задоволено, відведено суддю Клочкову Наталію Вікторівну від розгляду адміністративної справи № 640/30110/20; передано адміністративну справу №640/30110/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, для розгляду іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2021 №878 призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №640/30110/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2021 визначено суддю Вєкуа Н.Г. для розгляду адміністративної справи №640/30110/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання по справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яка передбачала проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 лише з частини грошового забезпечення за посадою позивача, та не включала усіх складових його грошового забезпечення та проведення підвищення пенсії поступово, з 01.01.2018 по 31.12.2018 - у розмірі 50% підвищення, з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 75 % підвищення, позивачеві було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячної пенсії у розмірі, меншому ніж той, на який він мав право, що підтверджується рішеннями судів адміністративної юрисдикції по справі № 826/3858/18. Отже, Позивач наголошує, що в результаті прийняття 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України постанови №103, він не отримав тих доходів, які б реально міг одержати за звичайних обставинах, якби його право не було порушене.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Урядом було реалізовано свої повноваження щодо врегулювання питань соціального забезпечення та саме постанова Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 забезпечує реалізацію права на перерахунок пенсій, особам, звільненим з військової служби, деяким іншим категоріям осіб, які мають право па пенсію за Законом №2262. Відповідач наголосив, що Урядом у жодному разі не було завдано збитків Позивачу та не було завдано шкоди як такої, оскільки після перерахунку його пенсія не виплачувалась у нижчому розмірі, ніж вона була до перерахунку, в силу частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, твердження позивача щодо того, що йому повинна була виплачуватись пенсія у розмірі із його власних розрахунків є суб'єктивним підрахунком його пенсії, оскільки порядок, умови та розміри перерахунку пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В підготовчому судовому засіданні 27.07.2021 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, враховуючи висновки суду, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду.
Також, протокольною ухвалою суду від 27.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 15 вересня 2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача судовому засіданні 15 вересня 2021 року проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
У судовому засіданні 15 вересня 2021 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 70% грошового забезпечення.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМ України №45), а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженому Постановою КМУ № 45: - пункт 5 викладено в наступній редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням»; - додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Позивачу 01.01.2018 на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01.03.2018, виданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області, перераховано пенсію на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Пенсія позивача після зазначеного перерахунку становила: 16455 грн. 00 коп., в тому числі: оклад за посадою - 9490,00 грн.; оклад за спеціальним званням - 1480,00 грн.; надбавка за вислугу років (50% ) - 5485,00 грн.
Виплату пенсії на виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 вирішено здійснювати з 01.01.2018 - 50 відсотків суми підвищення пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків, з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року по справі №520/697/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Суд вирішив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018, 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019 р. за період 05.03.2019р.-03.09.2019р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року за період 05.03.2019 р.-03.09.2019 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі №520/697/2020 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020, апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 по справі №520/697/2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Харківській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки, отриманої від Управління Служби безпеки України в Харківській області.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, перерахованої з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням 75% підвищення до пенсії, починаючи з 04.09.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії, перерахованої з грошового забезпечення, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням 100 % підвищення до пенсії, починаючи з 04.09.2019.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач зазначає, що при перерахунку його пенсії з 01.01.2018, грошове забезпечення було зменшено на суму 11985,20 грн., а сума недорахованої щомісячної пенсії складає 8389,64 грн. (без урахування надбавки до пенсії за непрацездатну дитину віком до 18 років).
Отже, вважаючи, що в результаті прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачеві було завдано збитків, які полягали в нарахуванні йому щомісячної пенсії у розмірі, меншому ніж той, на який він мав право, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення на його користь відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих йому прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21 лютого 2018 року № 103, а саме різниці у пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю за період з 1 січня 2018 року по квітень 2019 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 146 784 грн 44 коп., станом на 22 листопада 2020 року, відповідно до приписів ст. 56 Конституції України, та ст.ст. 1166, 1175 ЦК України, шляхом безспірного списання з Державного бюджету України на підставі ст. 25 Бюджетного кодексу України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Що стосується розгляду даної справи Окружним адміністративним судом м. Києва за правилами адміністративного судочинства, суд зауважує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2021 року у даній справі було зроблено висновок, що спірні правовідносини відносяться саме до юрисдикції адміністративного суду, отже, враховуючи вже сформовану позицію суду апеляційної інстанції в межах розгляду даної справи, суд здійснює розгляд такої справи за правилами КАС України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з відповідними змінами. Цей Акт визначає складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ; порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони та іншими державними органами; встановлює розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та визначає порядок їх обчислення.
З 01 березня 2018 року військовослужбовцям, які проходили військову службу, почалося нарахування грошового забезпечення згідно постанови № 704 зі змінами, внесеними згідно постанови № 103, проте вказані зміни (пункти1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103) були скасовані судовим рішенням у справі №826/3858/18.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про відшкодування шкоди, заподіяної актом, що визнаний неконституційним, відповідно до приписів ст. 56 Конституції України, та ст.ст. 1166, 1175 ЦК України, шляхом безспірного списання з Державного бюджету України на підставі ст. 25 Бюджетного кодексу України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України. Так у Цивільному кодексі України відшкодуванню шкоди присвячена глава 82, положення якої за своїм змістом є зобов'язаннями деліктного характеру або відносинами зобов'язальними і пов'язані з цивільно-правовою відповідальністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3).
У п.1 і п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Як зазначено у статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а відтак суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституціїі в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовано.
Відповідальність держави за зобов'язаннями визначено у Главі 11 ЦК України та ст.ст.1173-1175 ЦК України.
Згідно зі статтею 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Ця норма є спеціальною по відношенню до положення статті 1173 Цивільного кодексу України, оскільки для її застосування необхідні певні особливі умови, а саме завдання шкоди в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта та визнання такого нормативно-правового акту незаконним та його скасування.
Визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування врегульовано в статті 21 Цивільного кодексу України. В частині другій цієї статті Кодексу зазначено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Зміст статті 1175 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про її застосування у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. Визнання Конституційним Судом України окремих положень закону неконституційними не вважається тотожним визнанню нормативно-правового акту незаконним.
Обравши такий спосіб захисту прав, як відшкодування завданої шкоди, позивач не довів складових деліктного правопорушення, що є підставою відповідальності держави, а саме визнання незаконними нормативно-правових актів органу державної влади, згідно яких здійснювалися вказані соціальні виплати позивачу.
Посилання позивача на положення ст.1175 ЦК України є безпідставним, оскільки вказана норма встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
У свою чергу, шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Поряд із поняттям «шкода» законодавець використовує поняття «збитки».
Так, стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування збитків особі у результаті порушення її цивільного права. Як визначено частиною другою означеної статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Отже, збитки це грошова оцінка шкоди, яка має місце у разі неможливості відшкодування шкоди в натурі, і стаття 22 ЦК України практично визначає лише такий спосіб захисту, як відшкодування збитків у результаті порушення саме цивільного права особи, тоді як предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої пенсії.
Разом з цим такі виплати не можна вважати збитками у розумінні ст.22 ЦК України.
Суми виплати, заявлені позивачем (недоплачена сума грошового забезпечення), не підпадають під визначення збитків у статті 22 ЦК України та не можуть бути відшкодовані в порядку статті 25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування збитків та виплата недоотриманого грошового забезпечення військовослужбовців відносяться до різних сфер правового регулювання. При цьому частина друга статті 1 Цивільного кодексу України встановлює правило, згідно з яким до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. А тому норми статті 1175 Цивільного кодексу України навіть за аналогією закону застосуванню не підлягають.
При вирішенні спору суд також враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, в якій, крім іншого, зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 (Положення №215), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Тобто, Державна казначейська служба України є суб'єктом владних повноважень та здійснює публічно-владні управлінські функції у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 вказаного вище Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Як вбачається, Казначейство, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало.
Ураховуючи викладене, недоотримана позивачем пенсії, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1175 ЦК України, а відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин.
Правовою підставою для позову позивач зазначив ст. 1175 Цивільного кодексу України. Зазначена норма регулює недоговірні відносини - відносини, підставою виникнення яких є сам факт заподіяння шкоди. При цьому інші підстави виникнення зобов'язань відсутні.
З огляду на вищевикладене, належний розмір грошового забезпечення, не виплачений позивачеві, не є майновою шкодою. У разі недоотримання такої виплати особа повинна вимагати від відповідного органу звертатися з вимогою про стягнення цієї виплати, а не шкоди.
Аналіз наведених вище норм законодавства та фактично встановлені обставини у справі вказують на те, що підстави для задоволення позову про стягнення на користь позивача шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України шкоди, завданої актом, що визнаний протиправним та скасовано, відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.09.2021 року.
Головуючий суддя Вєкуа Н.Г.
Судді: Васильченко І.П.
Мазур А.С.