ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 вересня 2017 року 14:34 № 826/7334/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Павленко Ю.В.,
за участю сторін:
представника позивачів - Кучеренко О.І.,
представника відповідача - Піонтковської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФОКСІ» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0432615147 від 20.02.2017 року, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «МАКФОКСІ» (надалі - позивач або ТОВ «МАКФОКСІ») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або контролюючий орган), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0432615147 від 20.02.2017 року.
В обґрунтування зявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ», вже досліджувались контролюючим органом, про що свідчить акт Держаної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 17.03.2014 р. №805/26-59-22-01/36470918. Відтак, на думку позивача, відповідач був позбавлений права призначати та проводи повторну перевірку підприємства, навіть за наявності ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 03.08.2016 р. у справі 757/37386/16, зважаючи на пряму заборону, визначену пунктом 78.2 статті 78 Податкового кодексу України.
У судовому засіданні, призначеному на 25.09.2017 р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Крім іншого, зазначив, що визнання банкрутом та ліквідація першого векселедержателя - ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» жодним чином не впливає на визначення доходів позивача за виданими векселями, оскільки строк їх платежу мав настати лише 17.08.2026 р., відтак на час перевірки позивача сума 13 691 755,20 грн. не є доходом позивача у відповідності до положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема, в тексті своїх заперечень представник відповідача зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки, яким було встановлено заниження позивачем валових доходів за 2013 рік на 13 691 755,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 2 601 433,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган на підставі наказу ГУ ДС у м.Києві та у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва, провів документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» за період з 01 січня 2013 року по 03 серпня 2016 року, про що склав акт від 29 грудня 2016 року №235/26-15-14-07-01-14/36470918.
За висновками вказаного акту перевірки, позивачем в порушення вимог пунктів 135.1, 135.5 статті 135, статті 137 Податкового кодексу України, занижено податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 2 601 433,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2017 року №0432615147 (далі - податкове повідомлення-рішення або рішення), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 251 791,00 грн., з яких 2 601 433,00 грн. за основним платежем та 650 358,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про заниження позивачем валового доходу, з огляду на невключення до його складу у 2013 році кредиторської заборгованості.
Як встановлено судом, на виконання умов договору підряду від 01.10.2009 р. №01-10/09, укладеного позивачем (Замовник) з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» (Виконавець), у жовтні 2009 року Виконавцем проведено ремонтні роботи в приміщеннях де планувалось розмістити ресторани швидкого харчування Замовника. Вартість робіт склала 13 691 755,20 грн.
У подальшому, 17.08.2011 року між сторонами було підписано додатково угоду №1 до договору від 01.09.2009 року №01-10/09, якою встановлено, що в забезпечення заборгованості Замовник передає Виконавцю прості векселі у кількості 38 штук на суму заборгованості у розмірі 13 691 755,20 грн.
Факт виконання вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» відповідачем не заперечується.
Однак, судом встановлено, що відповідно до постанови Господарського суду м.Києва від 29.12.2011 р. у справі №50/324-б відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ» та рішенням від 06.02.2013 р. №10701170010036284 ліквідовано.
Відповідно до підпункту 14.1.56 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
У свою чергу, відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Так, відповідно до положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
З наведеного у сукупності вбачається, що відповідно до наведених норм безнадійною є заборгованість зокрема, суб'єктів, визнаних банкрутом та до «інших» доходів включається безнадійна кредиторська заборгованість відповідних суб'єктів.
У даному випадку висновки податкового органу по суті зводяться до того, що позивач, який не визнаний банкрутом не емітував в оплату товарів/послуг векселі, які передав контрагенту за договорами (ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ»), який (контрагент за договором) визнаний банкрутом, у зв'язку з чим позивач повинен включити номінальну вартість непогашених векселів до складу «інших доходів».
У той же час, як встановлено судом, в оплату товарів/послуг за операціями, фактичне виконання яких відповідачем не заперечується, позивачем були видані (емітовані) прості векселя із зазначенням плати - ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МІГ».
Відповідно до положень ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Таким чином, з видачею (емісією) вказаних вище векселів зобов'язання позивача за вказаними договорами перед постачальником припинилися та виникли грошові зобов'язання позивача щодо платежу за векселями, правовідносини щодо обігу та правового статусу яких регулюються спеціальним законодавством з питань вексельного обігу.
Водночас, відповідно до частин третьої та четвертої статті 205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язанням припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання-банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участю.
Абзацом «в» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Згідно ПК України сума заборгованості платника податків перед іншою юридичною або фізичною особою. Яка підпадає під визначення безнадійної (підпункт 14.1.11 ПК України), вважається безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 14.1.257 ПК України).
Кредиторська заборгованість, яка підпадає під визначення безнадійної, підлягає включенню до доходу з відображенням на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості».
У Декларації з податку на прибуток підприємства безнадійна кредиторська заборгованість зазначається в рядку 03.25 додатка ІД.
Крім іншого, слід зазначити, що згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безповоротною фінансовою допомогою є зокрема, сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податків, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності, складає три роки.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.
Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги це зокрема товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Крім того, відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі від 06.07.99 р. - до простих векселів застосовуються такі самі положення, що й до переказних, а саме: простий вексель може бути виданий з таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від дати пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Статтею 34 цього Закону встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Його має бути пред'явлено для платежу протягом одного року від дати його складання.
У разі якщо з дня строку платежу минає три роки і вексель залишається не пред'явленим для платежу, то сума заборгованості одного платника перед іншим, не стягнута після закінчення строку позовної давності вважається безповоротною фінансовою допомогою.
За змістом частини третьої статті 4 Закону України «Про обіг векселів у Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Отже, з моменту видачі позивачем спірних векселів названим кредиторам первісні зобов'язання позивача перед цими кредиторами припинилися та виникли зобов'язання сплатити за цими векселями, за якими розпочався новий строк позовної давності.
Відповідно до статті 77 Уніфікованого Закону «Про прості векселі та переказні векселі» (далі - Уніфікований Закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Згідно статті 78 Уніфікованого Закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.
Відповідно до статті 33 Уніфікованого Закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.
Згідно статті 38 Уніфікованого Закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
Статтею 11 Уніфікованого Закону передбачено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
Відповідно до статті 16 Уніфікованого Закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
Згідно статті 104 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності зупиняється , якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Згідно статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи, крім випадків, коли законом або іншим нормативно -правовим актом виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.
Судом встановлено, що векселеотримувач ліквідований без правонаступництва, відтак з моменту його ліквідації сплинув строк позовної давності для сплати за цими векселями.
Отже, суд погоджується з доводами податкового органу, що строк погашення платежу за векселями на момент проведення перевірки настав, тому суми по цим векселям є безповоротною фінансовою допомогою та підлягають включенню до доходу позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень виконано обов'язок доказування щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З урахуванням вимог статті 94 КАС України, підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МАКФОКСІ» відмовити.
Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Є.В. Аблов