Справа № 560/19193/21
іменем України
21 лютого 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо відмови позивачу у наданні пільги на отримання 50% знижки з оплати житлово-комунальних послуг з 16.06.2021;
2) зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради надати позивачу як для ветерана війни - учасника війни з 16.06.2021 пільгу на отримання 50% знижки з оплати житлово-комунальних послуг.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що в листопаді 2021 року звернулась із запитом до відповідача, у якому просила здійснити з 01.01.2021 нарахування пільг 50% на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни. Відповідачем надано відповідь, у якій зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2021 року №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» учасники війни мають право на пільги, за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на додаткову соціальну пільгу (з 01.01.2021 становить 3180,00 грн.). Якщо дохід не перевищує розмір податкової соціальної пільги, то позивач має право на пільги на житлово-комунальні послуги в межах норм, передбачених чинним законодавством. Вважає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту позивачу як ветерану війни та особі, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не має залежати від матеріального становища сім'ї позивача та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.
Ухвалою суду від 22.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.01.2020 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради із заявою від 29.11.2021, у якій просила здійснити з 01.01.2021 нарахування пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.
Листом від 08.12.2021 №08/6202/2021 Управління соціального захисту населення Старокостянтинівсьої міської ради повідомило позивача, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» учасники війни мають право на пільги, за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (з 01.01.2021 становить 3180,00 грн). Якщо дохід позивача не перевищує розмір податкової соціальної пільги, то вона має право на пільги на житлово-комунальні послуги в межах норм, передбачених чинним законодавством.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає та враховує наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII передбачена статтею 10 вказаного Закону.
Судом встановлено, що позивач є учасником війни, що підтверджується посвідченням позивача серії НОМЕР_1 від 08.01.2020.
Пунктами 4-6 частини 1 статті 14 Закону № 3551-XII установлено пільгу (50%) для учасників війни, а саме, щодо плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання; на вартість палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Частиною 6 статті 14 цього ж Закону установлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно Кабінетом Міністрів України прийняті постанови від 04.06.2015р. №389 "Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї" та від 29.01.2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги".
Так, постанова КМУ від 04.06.2015 №389 у пунктах 1, 2 визначає перелік послуг, на оплату яких надаються пільги та перелік осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою залежно від законодавства, у тому числі до них віднесено осіб, яким пільги установлені Законом № 3551-XII. Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що пільги надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Пунктами 5-11 Постанови КМУ від 04.06.2015 №389 визначено порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу та надання пільги. Пунктом 12 цієї ж постанови установлено, що у разі, коли середньомісячний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією.
Суд зазначає, що постанову КМУ від 04.06.2015 №389 прийнято на виконання Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".
Цим Законом статтю 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною другою, якою передбачались умови надання окремих пільг, визначених частиною першою цієї статті (у тому числі і пунктами 4-6), а саме, в залежності від розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї, який з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходів, яка надає право на податкову соціальну пільгу.
Однак, частину 6 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 12-р/2018 від 18.12.2018.
Таким чином, з 18.12.2018 пільги, які установлені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" безумовно надаються незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї пільговика і без прив'язки до величини доходу, яка надає право на податкову соціальну пільгу. У зв'язку із викладеним, положення постанови КМУ від 04.06.2015 №389 не поширюються на правовідносини з надання вказаних пільг і не можуть бути застосованими за даних спірних правовідносин, враховуючи принцип пріоритету Законів над підзаконними нормативними актами.
Застосування відповідачем положень підзаконного нормативного акту, прийнятого на виконання Закону, який визнано неконституційним, є протиправним по своїй суті. Чинний Закон № 3551-XII не установлює жодних обмежень для надання пільг, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому позивач має право на таку пільгу, а відповідач безпідставно відмовляє їй у реалізації цього права.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також
Так, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Отже, відповідач, відмовивши у наданні пільг позивачу, який мав усі законні підстави для їх отримання, фактично незаконно втрутився у мирне володіння позивачем своїм майном, що є недопустимим.
З огляду на встановлені обставини, суд зазначає, що дії відповідача є протиправними.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача здійснити з 16.06.2021 нарахування позивачу пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старокостянтинівської міської ради задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради здійснити з 16.06.2021 нарахування ОСОБА_1 пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктом 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (пров. Подільський, 1, м.Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , код ЄДРПОУ - 25961769)
Головуючий суддя О.О. Михайлов