Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 лютого 2022 року № 520/26525/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33,смт. Кегичівка, Красноградський район, Харківська область,64003, код ЄДРПОУ 04396963) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Кегичівської селищної ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення XVII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 4079 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Кегичівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396963, Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вулиця Волошина, будинок 33, індекс 64003) на найближчій сесії повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) вхідний номер № 6144/04-16 від 03 вересня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2.000 га за рахунок земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту - село Антонівка на території Кегичівської селищної ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.000 га, до якої найближчою земельною ділянкою є ділянка з кадастровим номером 6323155101:04:008:0003, розташованої в межах населеного пункту - село Антонівка Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність. 30 вересня 2021 року Кегичівською селищною радою було прийнято рішення XVII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 4079 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 », обґрунтоване тим, що місце розташування бажаної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації села Антонівка, розробленій та затвердженій у встановленому законом порядку (бажана земельна ділянка представлена землями загального користування (землі рекреаційного призначення), які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність. Позивач вважає вказане рішення протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Ухвалою судді від 20.12.2021 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана на офіційну електронну пошту відповідача відповідно до вимог ст. 18 КАС України та отримана органом, що підтверджується електронним поштовим повідомленням про вручення, наявним у матеріалах справи.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що у оскаржуваному рішенні в основу підстав для відмови покладено невідповідність бажаної до відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства вимогам та обмеженням, встановленим генеральним планом села Антонівка Красноградського району Харківської області. Бажана до відведення у власність позивача земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства представлена землями рекреаційного призначення загального користування, що цілком підтверджується Витягом з генерального плану села Антонівка №08-20/73 від 28.12.2021, складеного завідувачем сектору з питань містобудування та архітектури Кегичівської селищної ради Харківської області. Із аналізу вказаного витягу з генерального плану села Антонівка вбачається, що спірна земельна ділянка розташована в центральній частині села, відповідно до розділу VI «Парк культури та відпочинку» пояснювальної записки запроектована під будівництво об'єктів соціальної інфраструктури, а саме літній кінотеатр-естрада, спортивний комплекс, танцювальний майданчик та сам парк культури та відпочинку. Вказане дає підстави зробити висновок, що Кегичівською селищною радою в основу оскаржуваного позивачем рішення покладено законні підстави для відмови, які цілком узгоджуються із приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідність місця розташування генеральному плану села Антонівка Красноградського району Харківської області.
Позивач направила до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що законом не заборонено вносити зміни до генерального плану населеного пункту у разі, коли вже раніше було надано дозвіл на розробку проектів землеустрою на земельні ділянки, що розташовані у межах території, якої торкаються зміни. За роки Незалежності України архітектурний план містобудівної документації села Антонівка та усього району разом із селищем міського типу Кегичівка Красноградського району (колишнього Кегичівського) Харківської області не поновлювався, не затверджувався. Вся документація залишилась з часів Радянського Союзу. Щодо «фрагменту Генерального плану території населеного пункту с. Антонівка за чинною містобудівельною документацією» позивач зазначила, що фактично з наведених об'єктів існують станом на сьогодні лише пам'ятник та клуб. Відтак, наразі немає жодних перешкод та підстав у неможливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2.000 га за рахунок бажаної для позивача земельної ділянки.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернулась до Кегичівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.000 га, до якої найближчою земельною ділянкою є ділянка з кадастровим номером 6323155101:04:008:0003, згідно викопіювання (Графічних матеріалів) з Публічної кадастрової карти доданих до клопотання, розташованої в межах населеного пункту - село Антонівка Красноградського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність.
До вказаного клопотання Позивачем додано наступні документи:
- копії паспорту громадянина України, копія ідентифікаційного коду;
- графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки.
За наслідком розгляду вказаної заяви Кегичівською селищною радою прийнято рішення XVII сесії VIII скликання від 30 вересня 2021 року №4079 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею до 2,0000 га, розташованої на території Кегичівської селищної ради.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що місце розташування бажаної до відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає містобудівній документації села Антонівка, розробленій та затвердженій у встановленому законом порядку (бажана земельна ділянка представлена землями загального користування (землі рекреаційного призначення), які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність).
Не погодившись із вказаним рішенням Кегичівської селищної ради, ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку обґрунтованості прийнятого рішення, суд виходить з таких приписів діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.
Згідно зі ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Суд звертає увагу на те, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законом визначено, що результати розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою оформлюються рішенням. При цьому закон визначає лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Так, позивачу відмовлено в задоволенні її клопотання з підстав того, що місце розташування бажаної до відведення гр. ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає містобудівній документації села Антонівка, розробленій та затвердженій у встановленому законом порядку (бажана земельна ділянка представлена землями загального користування (землі рекреаційного призначення), які згідно із вимогами частини 4 статті 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність.
Позивачем надано до суду графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідачем також надано до суду Витяг з генерального плану села Антоінвка, який містить схему розташування на місцевості земельної ділянки, якої стосується зазначений витяг, а також Фрагмент Генерального плану території населеного пункту с. Антонівка.
Вказане позивачем у поданих до відповідача графічних матеріалах місце розташування збігається з місцем розташування земельної ділянки, про віднесення якої до земель рекреаційного призначення зазначає відповідач.
При цьому суд погоджується з доводами відзиву в частині того, що будь-яке відведення земельної ділянки повинно відповідати генеральному плану населеного пункту, зокрема з огляду на наступне.
Із аналізу наданого витягу з генерального плану села Антонівка вбачається, що архітектурно-планувальна організація території розроблена з урахуванням природних умов, існуючої мережі вулиць та забудови з відповідним розширенням вулиць, зносом малоцінного старого фонду, заміною його новими будівлями, благоустроєм та озелененням. Згідно з розділом VI «Парк культури та відпочинку» пояснювальної записки, парк культури та відпочинку знаходиться в центральній частині села з південної сторони та примикає до водойми, що проектується. Також парк культури та відпочинку межує з існуючими будівлями клубу та школи. Для озеленення використовувати породи дерев як: клен, тополя, липа, береза та декоративні кущі. Парк огороджується зеленим парканом чагарників: бузок, жасмин, бирючина та інші. Відповідно до розділу VI «Парк культури та відпочинку» пояснювальної записки земельна ділянка запроектована під будівництво об'єктів соціальної інфраструктури, а саме літній кінотеатр-естрада, спортивний комплекс, танцювальний майданчик та сам парк культури та відпочинку.
Посилання позивача на відсутність вказаних на фрагменті генерального плану об'єктів, які заплановані за генеральним планом, не входить до предмету доказування в даній справі, оскільки фактичний стан реалізації генерального плану розвитку території не є підставою для прийняття рішення за заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки, а отже, не впливає на висновки суду в даній справі.
Так, відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. До складу генерального плану населеного пункту обов'язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:
- за рахунок державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об'єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об'єктів передбачено генеральним планом населеного пункту).
З аналізу вказаної норми вбачається, що складення та затвердження генерального плану має на меті не тільки відобразити дійсне розташування об'єктів на такому плані, а й відобразити довгострокову стратегію планування та забудови території населеного пункту, розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Станом на сьогодні на території с. Антонівка відсутні зазначені об'єкти соціальної інфраструктури, а саме літній кінотеатр-естрада, спортивний комплекс, танцювальний майданчик та парк культури та відпочинку, відтак відведення земель для приватних потреб осіб, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, позбавить територіальну громаду можливості створення та розміщення на таких землях вказаних об'єктів, а відтак порушить права територіальної громади.
Отже, зміна Генерального плану, як того прагне позивач, з метою врахування приватних інтересів однієї особи без врахування інтересах відповідної територіальної громади суперечить вимогам закону.
Посилання позивача на надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення городництва на колективних городах с. Антонівки поблизу кузні площею 1,31 га ОСОБА_2 та факт укладення ним договору на право тимчасового користування земельною ділянкою не береться судом до уваги та не є належним обґрунтуванням заявленого позову, оскільки вказана обставина не була покладена в основу спірного рішення та перебуває поза межами предмету спору.
Крім того, відповідно до ст. 36 Земельного кодексу України громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Відтак, дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення городництва не передбачає передання її у власність, а відтак посилання позивача на те, що ОСОБА_2 було надано такий дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, яка розташована в межах території, яку торкаються зміни, та як наслідок можливість зміни Генерального плану не є обґрунтованими. Крім того будь-яких доказів на підтвердження місця розташування вказаної земельної ділянки позивачем не надано.
Отже, в ході розгляду даної справи, з урахуванням наданих сторонами до матеріалів справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність підстав для прийняття спірного рішення, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки, щодо якої позивачем подано заяву, генеральному плану населеного пункту, затвердженому у встановленому законом порядку, а відтак в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.02.2022.
Суддя Білова О.В.