Справа 520/58/22
Україна
про повернення позовної заяви
18 лютого 2022 року м. Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)"про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати бездіяльність Державної установи "Качанівська виправна колонія (№54)" протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8 876.11 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 11 копійок); стягнути з Державної установи "Качанівська виправна колонія (№54)" грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 8876.11 грн. (вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 11 копійок).
Ухвалою від 21.01.2022 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для надання заяви про поновлення строку на звернення до суду, оскільки останній подано з порушенням строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Позивачем подано до суду відповідне клопотання та зазначено, що порушення носить триваючий характер, про невиплату (виплату у неналежному розмірі) компенсації позивач дізналась отримавши 09.12.2021 довідку відповідача.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зазначає, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 91 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Отже, чинне законодавство України, що регулює проходження військової служби, гарантує військовослужбовцям забезпечення їх речовим майном та передбачає грошову компенсацію вартості речового майна, неотриманого під час проходження військової служби, яке має бути виплачене не пізніше дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачці у день звільнення з військової служби грошової компенсації вартості речового майна в повному обсязі.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 визначив правову природу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та строки її виплати. При визначені правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно Суд зазначив, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум. Чинне законодавство передбачає обов'язок виплати військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З урахуванням правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, яка визначена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, спеціальним строком звернення до суду є місячний строк, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 26 травня 2021 року у справі №380/5093/20, від 30 серпня 2021 року у справі №520/7668/20.
Як убачається з матеріалів справи позивач проходила публічну службу в Державній установі "Качанівська виправна колонія (№54)" та звільнена 08.02.2021 року 49/06-21, на момент звільнення з позивачем не проведено розрахунку з виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.
08.02.2021 позивач подала відповідну заяву про виплату компенсації за належні до видачі предмети речового майна, які не були отримані під час несення служби, отже, на момент подання заяви позивач знала про наявність порушеного права.
Листом від 22.02.2021 № 6/14-51-21/Д-50/ШМ позивачку повідомлено про те, що видатки на грошову компенсацію за неотримане речове майно, затверджені за КЕКВ 2210 у паспорті бюджетної програми ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)» на 2021 рік не передбачені, виплата буде проведена після надходження коштів. 22.03.2021 на картковий рахунок позивачки надійшли кошти від у сумі 51888,33 грн.
Суд зазначає, що в силу правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №240/12017/19 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а у спорах між приватною особою громадянином та Державою в особі компетентного адміністративного органу з приводу призначення, нарахування виплати пенсії (тобто у правовідносинах, які є подібними до спірних), установлений ст.122 КАС України строк звернення до суду застосовується; для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом протягом строків встановлених КАС від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що позивач ініціювала питання виплати компенсації у лютому, серпні 2021, проте після отримання відповідних листів та виплати у березні 2021року, позивач не вчинила дій щодо з'ясування складових виплат, проведених 22.03.2021 року, оскарження бездіяльності відповідача.
Суд не приймає посилання на те, що довідка № 30 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, згідно якої сума компенсації складає 8876,11 грн. отримана лише 09.12.2021, як підстави поновлення строку на звернення до суд, оскільки позивач не була позбавлена можливості звернутися до суду з позовною заявою та заявити клопотання про витребування відповідних доказів, в ому числі довідки про розмір компенсації, який підлягає виплаті за неотримане речове майно.
Суд звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.122 і ч.1 ст.123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом, а саме відсутність юридичної освіти, не можуть бути віднесені до поважних, адже ці обставини не мали жодного впливу на фізичну можливість заявника вчинити процесуальну дію по зверненню до суду у період з 22.03.2021 (дата отримання плати після звільнення) до 29.12.2021 (дата подання позову).
Суд також зазначає, що згідно висновку, Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19 отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через місяць після звільнення зі служби та отримання відповідних виплат від відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не доведення наявності поважних причин такого пропуску.
Відповідно до частин першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи те, що позивачем не наведено причин поважності пропуску строку звернення до суду та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви в частині вимог відповідно до вимог частини 2 статті 123 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 123, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя -
ухвалив:
1.Клопотання про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
2.Позов повернути.
3.Роз'яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.
4.Копію ухвали надіслати заявникові.
5.Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України (негайно після підписання).
Суддя Зоркіна Ю.В.