м. Вінниця
16 лютого 2022 р. Справа № 120/12672/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Томчук А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Тимошевська Ю.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Державного підприємства "Крижопільське лісове господарство"
до: Головного управління ДПС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Державне підприємство "Крижопільське лісове господарство" (далі - ДП "Крижопільське лісове господарство", позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Крижопільський лісгосп", за результатами якої складено акт від 19.05.2021 №4862/02-32-07-16/00991427. За наслідками виявлених порушень податковим органом винесено податкові-повідомлення рішення від 10.06.2021 №0052130716 та №0052150716. Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі 18.11.2021.
10.11.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник заперечила щодо задоволення вимог ДП "Крижопільський лісгосп" та вказала про наступне.
Представник наголосила, що акт перевірки складений відповідачем у відповідності до Методичних рекомендацій з дотриманням усіх вимог, а позиція позивача щодо оформлення акту спростовується документами доданими до відзиву, відомості акту базуються на належних доказах отриманих безпосередньо від платника, зокрема на головних книгах завірених позивачем.
У відзиві відповідач вказує, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704 (із змінами та доповненнями).
ДП "Крижопільський лісгосп" в порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, ст. 46, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 17 «Податок на прибуток» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» безпідставно завищено собівартість реалізованої продукції, та відповідно, показники рядка 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 в загальній сумі 4158535 грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 748536 грн., заниження сум авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у відповідному (податковому) періоді за результатами встановлених порушень норм п.п. 57.11.2 п.57.11 ст. 57, п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України в загальній сумі 467158 грн., заниження сплати частини чистого прибутку (доходу) що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 2595321 грн.
Стосовно доводів позивача про проходження державного фінансового аудиту діяльності державного підприємства Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області Державної аудиторської служби України, представник у відзиві зауважила, що під час державного фінансового аудиту діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 та податкової перевірки за той самий період перевірялися різні субрахунки, що підтверджується Аудиторським звітом від 10.12.2019 за № 07-33/ (який був наданий позивачем до позовної заяви) та копіями Головних книг (наданих позивачем під час проведення перевірки та завірених копій перевіряючим), які долучені відповідачем до даного відзиву.
На переконання відповідача, позивач взагалі залишив поза увагою саму суть порушення, яке було встановлено під час проведення перевірки, та слугувало підставою для прийняття оскаржуваних ППР.
Проведеною перевіркою відображених показників «Собівартість реалізованої готової продукції» проаналізовано документи: звіт про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма 2), головні книги за 2017 - 2020 роки, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордера бухгалтерського обліку 13 «Амортизація основних засобів» із субрахунками, 20 «Виробничі запаси» із субрахунками, 23 «Виробництво» із субрахунками, 26 «Готова продукція», 28 «Товари» із субрахунками, 63 «Розрахунки з постачальниками та покупцями» із субрахунками, 65 «Розрахунки зі страхуванням» із субрахунками, 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» із субрахунками, 90 «Собівартість реалізації» із субрахунками, 91 «Загальновиробничі витрати» із субрахунками, 791 «Результати операційної діяльності», які перевірено суцільним порядком, первинних документів - договорів, видаткових/прибуткових накладних на придбання товарів (робіт, послуг), актів виконаних робіт, накладних на списання ТМЦ, ж/д накладних, складських накладних, банківських документів, товарно-транспортних накладних, авансових звітів та інших первинних документів, які перевірено вибірковим порядком.
З огляду на вищевикладене платник безпідставно збільшив суму витрат, оскільки встановлено, що дана сума не є вартістю готової продукції, не підтверджена будь-якими первинними документами та даними регістрів бухгалтерського обліку, а тому вказана сума не підлягає включенню та не може бути віднесена до «Собівартості реалізованої продукції - головного користування», вартість продукції яка включається до складу собівартості реалізованої продукції, визнається витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації такої продукції. Таке твердження підтверджено наказом про облікову політику ДП «Крижопільський лісгосп»: собівартість продукції визначається на підставі П(С)БО 16 “Витрати” та відображається у балансі одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, а у Звіті про фінансові результати - одночасно з доходами, для отримання яких вона сформована.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Ухвалою від 18.11.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 16.12.2021.
14.12.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач спростовуючи аргументи наведені у відзиві, просив задовольнити заявлений позов та вказав, що в акті перевірки перевіряючими взагалі не розкривається інформація щодо складових собівартості реалізованої продукції, тому не можливо встановити, що бралося до уваги, а що ні.
В свою чергу на стор. 11 акту перевірки фактично відображене, встановлене на думку відповідача порушення, разом з тим, позивач звернув увагу суду, що в даному описі порушення не зазначено порушення якої саме норми порядку бухгалтерського обліку допущено позивачем. Відповідач також не зазначає в чому саме полягає неправомірність та безпідставність включення вартості продукції по субрахунку 901.
Ухвалою від 16.12.2021 , постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено підготовче провадження у справі на тридцять днів.
Ухвалою від 20.01.2021 , постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та за наявності відповідних заяв представників сторін розпочато розгляд справи по суті.
Разом з тим, у зв'язку з технічними причинами розгляд справи відкладено на 02.02.2022.
02.02.2022 розгляд справи відкладено на 16.02.2022.
16.02.2022 в судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_2 , як перевіряючу, яка проводила перевірку ДП "Крижопільське лісове господарство". На запитання суду та представника позивача, свідок пояснила суду, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що підприємством занижений його фінансовий результат, оскільки безпідставно завищені витрати на суму 4 млн. грн. Вказане порушення бухгалтерського обліку підтверджено головними книгами. При цьому на запитання суду, які під час перевірки встановлено порушення податкового законодавства свідок вказала, що платником порушено п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, щодо порушення об'єкта оподаткування.
Під час допиту, свідок не змогла надати відповідь на запитання, які саме витрати на суму 4 млн. грн. не підтверджено первинними бухгалтерськими документами. При цьому, зауважила, що обсяг документів, які потребували дослідження, є надмірним і неможливо дослідити та встановити, які саме витрати не підтверджено серед їх значної кількості за перевіряємий період.
В той же час, свідок підтвердила, що посадові особи підприємства притягувались до адміністративної відповідальності за порушення бухгалтерського обліку підприємства.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, просив задовольнити заявлений позов у повному обсязі. Особливу увагу звернув на ту обставину, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджені конкретними бухгалтерськими документами, не вказано про відсутність документів та про вимогу їх надання податковому органу.
Представник відповідача заперечила щодо задоволення заявленого позову з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи покази свідка, дослідивши наявні докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.20, п.77.1, п. 77.2 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.03.2021 №742к проведена планова виїзна документальна перевірка ДП "Крижопільське лісове господарство" з питань вимог дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт від 19.05.2021 №4862/02-32-01/16/00991427.
Перевіркою правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, відображеного в Звітах про фінансові результати (Звітах про сукупний дохід) (форма №2) встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» в загальній сумі 4158535 грн., в т.ч. за 2017 рік 155465 грн. (І квартал - 46757 грн., II квартал - 70805 грн., III квартал - 141401 грн., IV квартал - 1293502 грн.), 2018 рік 16835,80 грн. (І квартал - 161982 грн., II квартал - 389845 грн., III квартал - 345870 грн., IV квартал - 785 884 грн.), 2020 рік 992490 грн. (І квартал - 162508 грн., II квартал - 264357 грн., III квартал 2020 року у сумі 212644 грн., IV квартал 2020 року у сумі 547338 грн.).
Під час проведення перевірки встановлено, що платником собівартість продукції визначається на підставі наступних нормативних документів Мінфіну: П(С)БО 16 “Витрати”; П(С)БО 9 “Запаси”; П(С)БО 7 “Основні засоби” (щодо розрахунку амортизації); та відповідно до наказу про облікову політику підприємства витрати платника відображаються у балансі одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, а у Звіті про фінансові результати - одночасно з доходами, для отримання яких вона сформована.
Перевіркою встановлено, що собівартість реалізованої продукції ДП «Крижопільський лісгосп» обліковується на субрахунках 901 «Собівартість реалізованої готової продукції». Для групування за видами виробництв до субрахунку 901 відкрито субрахунки другого порядку, а саме: 901 «Собівартість реалізованої продукції - переробка», 901 «Собівартість реалізованої продукції - рубки/догляду», 901 «Собівартість реалізованої продукції - головного користування» та 901 «Собівартість реалізованої продукції - інша». Собівартість реалізованої продукції сформовано проведенням - Дт 26 Кт 23, Дт 901 Кт 26, Дт 791 Кт 901.
Згідно з наданими до перевірки документами - головними книгами, журналами ордерів та оборотно - сальдовими відомостями встановлено, що суб'єктом господарювання неправомірно та безпідставно включено до субрахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції - головного користування» вартість продукції що перевищує сформовану по рахунку 233 собівартість з Кт 26 рахунку, чим збільшено витрати в загальній сумі 4 158 535 грн.
Відповідно до висновків акту перевірки від 19.05.2021 №4862/02-32-01/16/00991427, підприємством допущено порушення:
- п.44.1, 44.2 ст.44, ст.46, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК, П (С) БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П (С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", П(С) БО 16 "Витрати", П(С)БО 17 "Податок на прибуток" та ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 748536 грн., в тому числі за І квартал 2017 року в сумі 8416 грн., ІІ квартал 2017 року - 12745 грн., ІІІ квартал 2017 року - 25452 грн., ІV квартал 2017 року - 232831 грн., І квартал 2018 року -29141 грн., ІІ квартал 2018 року - 70188 грн., ІІІ квартал 2018 року - 62256 грн., ІV квартал 2018 року - 141459 грн., І квартал 2020 року - 29251 грн., ІІІ квартал 2020 року - 38276 грн., ІV квартал 2020 року 98521 грн.;
- п.п.14.1.49 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, п.46.1, 46.2 ст.46, п.57-1-1 ст.57-1 ПК України, п.5 ст.11 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності" та постанову КМУ від 23.02.2011 №138, в результаті чого занижено сплату частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 2 595 321 грн., в т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 28756 грн., ІІ квартал 2017 року - 43545 грн., ІІІ квартал 2017 року - 86962 грн., ІV квартал 2017 року - 795503 грн., І квартал 2018 року - 99563 грн., ІІ квартал 2018 року - 239810 грн., ІІІ квартал 2018 року - 2212710 грн., ІV квартал 2018 року - 483318 грн., І квартал 2020 року - 106606 грн., ІІІ квартал 2020 року - 139494 грн., ІV квартал 2020 року -359054 грн.;
- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.46.1 ст.46, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України , ст.8, ст.11, ст.12-1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - порушено правила ведення бухгалтерського обліку, насамперед загальні правила - внесення неправдивих даних до бухгалтерської та статистичної звітності, ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку, внаслідок чого встановлена невідповідність показників декларації з податку на прибуток відображеним показникам фінансової звітності за перевіряємий період з 01.01.2017 по 31.12.2017 2017 рік.
За результатами проведеної перевірки податковим органом, зокрема, винесено податкове-повідомлення рішення від 10.06.2021 №0052130716, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 450 874 грн. та від 10.06.2021 №0052150716, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону на суму 3 092 863 грн.
В подальшому платником направлено скаргу на вказані вище податкові повідомлення-рішення до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 30.08.2021 №19711/6/99-00-06-01-01-06, скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 10.06.2021 №0052130716 та №0052150716 - без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями суб'єкта владних повноважень, ДП "Крижопільське лісове господарство" звернулось до суду з цим позовом з вимогами про їх скасування.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Приписами підпунктів 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
У відповідності до п. 85.2. ст. 85 ПК України, - платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Також, відповідно до змісту правового регулювання статті 44 Податкового кодексу України саме на платника податків покладається обов'язок щодо забезпечення зберігання документів, пов'язаних із обліком доходів, витрат та визначенням об'єктів оподаткування, податкових зобов'язань.
Наведене обумовлено, в першу чергу тим, що обов'язок підтвердження правомірності, обґрунтованості, повноти формування даних бухгалтерського і податкового обліку належними документами первинної фінансово-бухгалтерської звітності покладається саме на суб'єкта господарювання. Контролюючий орган, здійснюючи заходи податкового контролю, аналізує, досліджує, співставляє дані, що містяться не лише в документах фінансової звітності, а й первинних документах.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Крім цього, відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Поряд з цим, згідно зі ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі статтею 9 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Господарські операції відображаються у бухгалтерському регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2 Положення №88).
Згідно з пунктом 2.2 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі, первинні документи).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N318 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2001 за №27/4248, згідно з пунктами 5, 6, 11, якого витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є, у тому числі, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.
Як слідує з матеріалів справи та наголошувалось свідком під час її допиту, підприємством позивача безпідставно завищено витрати на суму 4 млн. грн., тобто платником порушено норму п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України щодо визначення об'єкту оподаткування.
При цьому відповідач в акті перевірки зазначає, що ДП "Крижопільський лісгосп" в порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, ст. 46, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 17 «Податок на прибуток» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» безпідставно завищено собівартість реалізованої продукції, та відповідно, показники рядка 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 в загальній сумі 4158535 грн., що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 748536 грн., заниження сум авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у відповідному (податковому) періоді за результатами встановлених порушень норм п.п. 57.11.2 п.57.11 ст. 57, п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України в загальній сумі 467158 грн., заниження сплати частини чистого прибутку (доходу) що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 2595321 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Як зазначалось вище згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При вирішенні цього спору, суд враховує, що висновки акту перевірки щодо безпідставного завищення позивачем витрат за перевіряємий період на загальну суму понад 4 млн. грн. не підтверджено жодними доказами.
Акт перевірки містить лише загальне формулювання щодо завищення позивачем витрат за перевіряємий період на загальну суму понад 4 млн. грн.
Проте, відповідачем не визначено: про які саме операції здійснювані позивачем у перевіряєму періоді, які первинні документи господарської діяльності позивача досліджувались.
Фактично відповідач при проведенні перевірки, на підставі якої винесено оскаржувані ППР, взагалі не дослідив господарську діяльність позивача за перевіряємий період та первино-бухгалтерську документацію позивача за цей період.
Так, свідок під час допиту, вказала, що при перевірці не встановлювалось, які саме витрати завищено підприємством, цей факт відповідно встановити важко, адже з її слів обсяг первинної документації, що підлягала б до перевірки є надмірним. При цьому з перевірених головних книг податковим органом встановлено завищення витрат підприємства.
Таким чином, у даній справі встановлено, що відповідачем спірну документальну перевірку проведено формально без дослідження господарської діяльності позивача за перевіряємий період, без дослідження первинно-бухгалтерської документації позивача.
Суд, зважає на ту обставину, що під час розгляду цієї адміністративної справи відповідачем на наведено норм податкового законодавства, які порушено платником, а висновки акту в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, та не містять посилань на первинну документацію, конкретні норми податкового законодавства.
Варто вказати, що відповідно до положень п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, статтею 112 ПК України визначено загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 112.1 вказаної статті особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (п.112.2).
Згідно з п. 112.3 ст.112 ПК України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, на сторінці 6 акту перевірки (абз.2 ) за аналізом рядка 01 Декларації з податку на прибуток та звіту про фінансові результати перевіряючі дійшли висновку, що платник мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених ПК України, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання, що підтверджує наявність вини платника податків.
При цьому, перевіряючими не вказано, які саме правила та норми ПК України порушено платником ДП "Крижопільське лісове господарство", які останній мав вжити заходи для їх дотримання, в чому полягає вина платника.
Разом з тим, варто відмітити, що згідно п. 5 Розділу II Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N 727 (далі - Порядок N 727), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п. 1, п. п. 2 п. 4 Розділу III вказаного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.
У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
На переконання суду, висновки перевіряючих, висловлені в акті перевірки не містять належного обґрунтування та не підтверджені будь-якими первинними документами, як відповідно і відсутнє пряме посилання на можливість застосування фінансової санкції за порушення існуючих норм податкового законодавства.
Крім того, в спростування позиції відповідача щодо того, що облік та відображення витрат проводився недостовірно, внаслідок чого позивачем безпідставно завищено собівартість, суд зауважує на висновках Аудиторського звіту від 10.12.2019 №07-33/ підприємства позивача за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Судом береться до уваги бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінюючи правомірність дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0052130716 від 10.06.2021 та №0052150716 від 10.06.2021, відповідно до норм чинного законодавства.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0052130716 від 10.06.2021 та №0052150716 від 10.06.2021.
Стягнути на користь Державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" сплачений судовий збір у розмірі 23790 (двадцять три тисячі сімсот дев'яносто) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Державне підприємство "Крижопільське лісове господарство" (вул. Юрія Тютюнника, 84 Б, смт. Крижопіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 43005393)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.02.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович