Справа № 583/5043/21
2/583/165/22
21 лютого 2022 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ільченко В.М.
за участю секретаря Верби Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22.12.2021 відкрито провадження в даній справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що з метою отримання банківських послуг відповідачем була підписана заява від 28.12.2010, чим відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також цим він підтвердив факт, що був повністю поінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надані йому в письмовій формі. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 28000 грн. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Однак взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим станом на 10.11.2021 заборгованість за кредитним договором складає 19491,51 грн, з них: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 15338,08 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 4153,43 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також стягнути судові витрати.
У встановлений строк 06.01.2022 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з тих підстав, що банком не надано доказів підписання ним саме тих Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких проведений розрахунок заборгованості. Він користувався карткою і за період 01.09.2015 по 10.11.2021 банком нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, які погашалися за рахунок тіла кредиту, тобто до складу заборгованості за тілом кредиту включалися відсотки. Відповідач скористався кредитними коштами на суму 41297,74 грн., а на погашення сплатив 72799,18 грн. Тому вважає, що заборгованість відсутня.
28.01.2022 позивачем подана відповідь на відзив, згідно якої позивач наполягав, що між сторонами був укладений кредитний договір, складовими якого виступають заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позивач ознайомлений, про що свідчить його заява. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,5% (42% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість. Крім того, наказом про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, доданих до позовної заяви, випискою по рахунку та довідкою щодо виданих кредитних карток відповідачу підтверджується та обставина, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг були частиною кредитного договору, укладеного з відповідачем. Кошти, що надходили на погашення заборгованості, розподілялися банком згідно порядку, встановленого договором. Тому вважає вимоги обґрунтованими та наполягає на їх задоволенні.
18.02.2022 відповідачем подане заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом аналогічне відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 21.02.2022 не з'явився, про час та місце судового розгляду належним чином повідомлений. Однак, враховуючи, що позивач скористався своїми процесуальними правами та висловив свою позицію у відзиві на позовну заяву та запереченнях, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у його відсутність.
Враховуючи відсутність всіх учасників, судовий розгляд здійснюється без повної фіксації процесу технічними засобами, відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.
Суд проаналізував матеріали справи, дослідив письмові докази, дійшов такого висновку.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Встановлено, що 28.12.2010 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої він погодився з тим, що дана заява, разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, який був наданий йому для ознайомлення у письмовому вигляді та з яким він ознайомився до укладення та погодився з його умовами. Крім того, відповідача повідомлено, що Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, вимоги яких він зобов'язався виконувати та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. Згідно умов вказаного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає.
За розрахунком банку станом на 10.11.2021 за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 19491,51 грн, з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту 15338,08 грн, заборгованість за простроченими відсотками 4153,43 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 провадження №6-16цс15.
Таким чином, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку суми нарахованих ним відсотків.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором та виписки по рахунку вбачається, що за період з 01.09.2015 відповідач отримав кредитні кошти в сумі 32716,63 грн (третя колонка розрахунку), на погашення за наданим кредитом сплатив 71441,56 грн (двадцять перша колонка розрахунку). Тобто, заборгованість за тілом кредиту відсутня.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
В зв'язку з відсутністю підстав для задоволення заявлених вимог відсутні підстави для відшкодування судових витрат, згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 610, 623, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області В.М. Ільченко