Справа № 528/406/21 Номер провадження 22-ц/814/376/22Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
17 лютого 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно,-
У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом до Гребінківської міської ради Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в травні 2016 року, позивач та власник глиняної хати житловою площею 9,4 кв.м. 1941 р. побудови по АДРЕСА_1 , розпочали дії по підготовці документів для засвідчення договору про купівлю-продаж будинку «А-1» у нотаріуса. Власником даного будинку, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.2013 р. (спадкова справа №5/2013, зареєстрована в реєстрі №788, посвідченого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області Радзівон Н.В.), був ОСОБА_2 (третя особа). Ринкова вартість незалежної оцінки на 10.06.2016 року становить 4815 грн. 00 коп., рік забудови глиняного будинку «А-1» 1941 року, що підтверджується техпаспортом 1995 року.
Вказує, що, не маючи правовстановлюючого документу на будинок «В-1», не бажаючи і не маючи можливості добудувати, перебудувати або відновити в будинку хоча б те, що вже стало непридатним, або було розкрадено невідомими, ОСОБА_2 передав його родині позивача за домовленістю під розбирання та реконструкцію, як будматеріали.
Після обстеження вказаного недобудованого аварійного будинку «В-1», який, за рішенням Гребінківської міської ради народних депутатів №460 від 23.08.1988р., будувався з 1988 року, та стояв без документів на земельній ділянці, фахівці прийшли до висновку, що будинок використовувати для житла було не можливо і небезпечно.
Зазначає, що попереднім користувачем земельної ділянки була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому право користування земельною ділянкою автоматично припинилося у зв'язку із її смертю. Спадкоємцем майна померлої був її син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вважає, що земельна ділянка не могла бути успадкована сином спадкодавця, бо остання не мала юридично оформленого ані права власності, ані права користування даною земельною ділянкою.
Також зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_1 , який діяв за довіреністю та в інтересах своєї дружини, ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , підписав прийняття по акту прийому-передачі, ключів, приладів обліку, показань приладів обліку, стану будівель та наявність будов за адресою: АДРЕСА_1 , вже після домовленості сторін про купівлю-продаж аварійного будинку «А-1», яка відбулася ще задовго до 15.06.2016 року. Договір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж глиняного будинку «А-1» був усний. Для засвідчення договору нотаріально бракувало документів на земельну ділянку, які ОСОБА_2 обіцяв знайти вдома та повинен був повернутися до м. Гребінки, привезти або вислати позивачу довіреність і документи на земельну ділянку, погасити борги минулих років, подати заяву в ЦНАП та вивести з Державного реєстру аварійну глиняну хату «А-1» 1941 р. та інші зазначені в свідоцтві про право на спадщину зруйновані часом споруди, а якщо він сам не встигне, то ОСОБА_5 , представник позивача, повинен був по наданій йому довіреності від імені ОСОБА_2 підписати у нотаріуса договір про купівлю-продаж будинку «А-1» на ОСОБА_1 , яка потім буде сама оформляти документи і нести витрати, як власник. Однак з невідомих причин зв'язок з відповідачем перервався більше 4-х років тому. Він сам не дотримав обіцянки і не вивів з реєстру зруйнованих часом споруд «А-1», «Б і Д» і обіцяну довіреність не привіз.
Починаючи з весни 2016 року родиною позивача дві земельні ділянки по АДРЕСА_1 (приблизно 768 м2 + 1061 м2) було забудовано новими будівлями для можливості постійного проживання.
Вказує, що родиною позивача було отримано відповіді на запити щодо оформлення земельної ділянки, на якій стояв будинок «А-1» та виявилося, що земельна ділянка не має кадастрового номера, як і не мала оформленого в будь-який час ні на жодного з власників вказаного будинку права користування чи власності на землю за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, виявилося, що рішенням Гребінківського місьвиконкому №383 від 23.06.2010 року передана у власність забудована будинком «А-1» земельна ділянка померлій особі ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , з прізвищем, як у попередніх власників, який ніколи не мав за вказаною адресою нерухомості, як і сам ніколи не перебував за цією адресою.
У відповіді ДРАЦСГ вих. №12 від 27.02.2020, зазначено, що актовий запис про смерть №18 від 19.04.1990 року на громадянина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , складений виконавчим комітетом Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області. Батька третьої особи звали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, земельну ділянку було оформлено рішенням №383 в 2010 році на померлу особу з різницею у 20 років.
Зазначає, що стан та наявність будівель на ділянці при передачі підтверджувалися актом прийому -передачі від 15.06.2016 року та актом обстеження начальника відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА від 12.07.2016 р., який був складений в присутності позивача та підрядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 . Факт загрози обвалу будинку «А-1» по АДРЕСА_1 підтверджувався наступними документами: рішенням Гребінківської міської ради №460 від 23.08.1988 року, де вказано, що старий будинок прийшов у непридатність; актом прийому-передачі від 15.06.2016 з додатком, про стан та наявність будов «А-1,Б,Д»; актом обстеження начальника відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА від 12.07.2016 року; висновком експерта при незалежній оцінці від 10.06.2016 року.
20.06.2016 року позивач за договором купівлі-продажу №27, який було укладено з суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 , визначили, що суб'єкт підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 (продавець) зобов'язується прийняти на себе виконання будівельних робіт, збудувати та продати покупцю (позивачу) створені нові речі за адресою: АДРЕСА_2 , у вигляді будівельних виробів, об'єктів, виконаних робіт, зведених конструкцій у вигляді домоволодіння, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти у власність та сплатити повну вартість побудованих будівельних конструкцій, споруд, об'єктів та зведених конструкцій у вигляді домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
15.07.2016 року на виконання обов'язків п.2.6 договору №27 від 20.06.2016 року за прибутковим касовим ордером №17 позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_5 (продавцю) 460000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. Згідно додаткової угоди від 21.12.2017 року до договору купівлі-продажу №27 від 20.06.2016 року та за актами прийому-передачі виконаних робіт від 01.05.2017 року та від 07.11.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , продавцем передано у власність покупцю (позивачу) всього виконаних робіт, будівельних виробів та зведених конструкцій у вигляді домоволодіння на суму 1015939 (один мільйон сто п'ятдесят дев'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 19 коп.
Площа основи забудови будівель згідно технічного паспорта від 03.05.2019 року складає: житловий будинок «Л-1» 84,7 кв.м., літня кухня «Ж» 21,8 кв.м., сарай «К» 24 кв.м., погріб під «К» 17,0 кв.м., вбиральню «З» 1,8 кв.м., літній душ «Е» 2,4 кв.м.
Глиняний аварійний будинок «А-1» 1941 року забудови площею 9,4 кв.м. загальною площею 23,2 кв.м. ОСОБА_2 на ділянці АДРЕСА_1 відсутній.
З урахуванням наведеного просила визнати за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 : житловий будинок «Л-1»; літньої кухні «Ж»; сараю «К»; погрібу під «К»; літнього душу «Е»; вбиральні «З»; вимощення 1; огорожа №1; колодязь №4; ворота №5; колонка питна №6; вигрібна яма №7; опорна колонка №8; електроопора №9; огорожа №10; металева конструкція №11; водогін №12.
Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Гребінківської міської ради Полтавської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно - відмовлено.
З вказаним рішенням не погодилась позивач, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом не встановлено належного відповідача по справі та не замінено його на належного, оскільки позивачу не відомо точного власника спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що побудований в 2016 року об'єкт по АДРЕСА_3 є будівельними матеріалами, а не нерухомим майном, оскільки об'єкт будівництва завжди тісно пов'язаний із земельною ділянкою, на якій він зведений, ніяк не може бути переміщений без знецінення та зміни його призначення, що є об'єктивним критеріям кваліфікації майна як нерухомого.
Окрім того наголошує, що суд помилково визнав законним власником землі по АДРЕСА_3 , без позову про такі вимоги ОСОБА_2 , який жодного дня не використовував спірну земельну ділянку.
Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Місцевим судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області від 23.08.1988 року №460, ОСОБА_7 дозволено будувати новий житловий будинок замість старого, який прийшов в непридатність, господарський сарай, гараж, шахтний колодязь, надвірна вбиральня з вигрібною ямою по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.50).
Відповідно дозволу на проведення робіт, який видано головою виконкому Гребінківської міської ради народних депутатів Гребінківського району Полтавської області 14.09.1988 року, ОСОБА_7 дозволено будівництво нового житлового будинку, на підставі рішення №460 від 23.08.1988, генплану, термін закінчення робіт -серпень 1991 року (т.1, а.с.50 зворот, 51).
Станом на 29.12.1995 року на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власником житлового будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт паспорт. За даними технічного паспорта: «А-1» - житловий будинок 1941 року побудови; «Б» - сарай; №2 - огорожа; «В1» - будується житловий будинок (т.1, а.с.52-54).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Гребінківського районного нотаріального округу Полтавської області Радзівон Н.В., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є спадкоємцем ОСОБА_4 , 1943 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з житлового будинку АДРЕСА_1 (т.1, а.с.39).
23.06.2010 року, на підставі рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради №383, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки (т.1, а.с.27,28).
Як убачається із копії Звіту про проведення незалежної оцінки житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 23,2 кв. м, який розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , його ринкова вартість без урахування ПДВ станом на 10.06.2016 рік складала 4815,00 грн. (а.с.46 т.1).
Відповідно до акту прийому - передачі від 15.06.2016 року ОСОБА_5 отримав, а ОСОБА_8 , на підставі довіреності № 801 від 19.12.2013 року, передала йому майно згідно списку, яке належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.12.2013, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.47, 48).
Установлено, що 20.06.2016 року між позивачем ОСОБА_1 - покупець та суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 - продавець, було укладено договір купівлі-продажу №27 від 20.06.2021 року, відповідно до якого визначено, що продавець зобов'язується прийняти на себе виконання будівельних робіт, збудувати та продати покупцю створені нові речі за адресою: АДРЕСА_2 , у вигляді будівельних виробів, об'єктів, виконаних робіт та зведених конструкцій у вигляді домоволодіння, а покупець зобов'язується прийняти у власність та сплати повну вартість побудованих будівельних конструкцій, споруд, об'єктів та зведених конструкцій у вигляді домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.12-18).
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт, будівельних виробів та зведених конструкцій у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1 від 01.05.2017 року передано у власність покупцю (позивачу) всього виконаних робіт, будівельних виробів та зведених конструкцій у вигляді домоволодіння на суму 785138 (сімсот вісімдесят п'ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 14 коп. (т.1, а.с.19-23).
15.07.2016 року за прибутковим касовим ордером №17 позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_5 (продавцю) 460000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. (т.1, а.с.24).
В матеріалах справи міститься копія розписки ФОП ОСОБА_5 від 12.11.2007 року, якою він підтверджує, що взяв у борг у ОСОБА_1 для розвитку підприємницької діяльності 20000,00 доларів США (курс НБУ 5,05 грн.), що складає 101000,00 грн., який зобов'язувався повернути 21.11.2013 року, шляхом оплати придбання невеликого будинку в регіоні з природним газом, будматеріалів для будівництва або ремонту будинку в межах вказаної суми по курсу на день повернення боргу (т.1, а.с.25).
Установлено, що 20.06.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 укладено договір на охорону, розбирання та вивезення аварійного глиняного житлового будинку «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.37).
20.06.2016 року за прибутковим касовим ордером №14 позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_5 передоплату за охорону будинку «А-1» по АДРЕСА_1 (п.21 договору б/н від 20.06.2016) на суму 4350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 00 коп (а.с.26).
24.02.2017 за вих №01-12/12 ОСОБА_5 надано відповідь начальником відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства Гребінківської РДА Охріменко О.Ф. при огляді домоволодіння АДРЕСА_1 , яким встановлено, що аварійний глиняний житловий будинок «А-1» побудований у 1941 році, а також глиняні сараї побудовані в 1941 і 1995 роках «Б,Д» на ділянці відсутні (т.1, а.с.41).
До договору купівлі - продажу №27 від 20.06.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 укладено додаткову угоду від 27.12.2017 року, якою збільшено суму договору до 105939,19 грн. (т.1, а.с.40).
07.11.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 підписано акт прийому-передачі робіт, зведених конструкцій, об'єктів та виробів АДРЕСА_1 (додаток №3 до договору купівлі-продажу №27) на загальну суму 230801,25 грн. (т.1, а.с 44,45).
21.12.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 укладено договір №51 про взаємодію однорідних зустрічних вимог (т.1, а.с.38).
29.12.2017 року Гребінківською районною державною адміністрацією Полтавської області за №01-12/51 надано відповідь ОСОБА_5 , що згідно рішення Гребінківської міської ради від 23.08.1988 року №460 ОСОБА_7 дозволено будувати за адресою: АДРЕСА_1 новий житловий будинок «В-1» замість старого житлового будинку, який прийшов у непридатність та новий господарський сарай, гараж, шахтний колодязь та каналізаційний септик. По закінченню будівництва нових будівель старі будівлі демонтувати (т.1, а.с.33).
Відповідно до копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 , паспорт виготовлено станом на 03.05.2019 року (т.1, а.с.55-58).
Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.02.2020 року №107/120-20, яка надана на запит ОСОБА_5 , вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не здійснювалася, кадастровий номер не присвоювався, поземельна книга не відкривалася (т.1, а.с.43).
Згідно відповіді ДРАЦСГ вих. №12 від 27.02.2020р., зазначено, що актовий запис про смерть №18 від 19.04.1990 року на громадянина ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , складений виконавчим комітетом Синявської сільської ради Рокитнянського району Київської області (т.1, а.с.42).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 - чоловік позивача 01.10.2020 року звертався до Гребінківської міської ради Полтавської області. Виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області від 08.10.2021 року було надано відповідь, а саме стосовно надання інформації щодо наявності вільних земельних ділянок на території м. Гребінка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для індивідуального дачного будівництва; для ведення особистого селянського господарства; для ведення садівництва (т.1, а.с.30).
13.10.2020 року виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області за вих. №03.1-09/1815 надано відповідь ОСОБА_5 на запит №201/03.1-09 від 14.09.2020 року, щодо визнання незаконним та скасування п.31 рішення виконавчого комітету Гребінківської міської ради №383 від 23.06.2010 року «Про затвердження технічних документацій із землеустрою та передачу земельних ділянок у власність мешканцям міста», з якої вбачається, що в Гребінківському районному суді Полтавської області перебуває на розгляді справа №528/1084/20 за позовом ОСОБА_5 до Гребінківської міської ради Полтавської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, тому рішення щодо доцільності винесення питання на розгляд сесії міської ради буде розглянуто після набрання чинності рішення суду по вказаній цивільній справі (т.1, а.с.31).
Позивачем до матеріалів справи додано акт обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 05.09.2020 року за підписами чоловіка позивача ОСОБА_5 , позивача ОСОБА_1 , який складено в присутності наступних осіб: депутата міської ради ОСОБА_9 , сусідів - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Відповідно до якого: подружжя ОСОБА_12 за власні кошти збудували та користуються з весни 2016 року земельною ділянкою 1829 м2 за вказаною адресою. Під час збирання подружжям документів для введення в експлуатацію вказаного житлового будинку на зазначеній ділянці, виявилося, що рішенням Гребінківського міськвиконкому №383 від 23.06.2010 року земельна ділянка передана у власність ОСОБА_6 в т.ч. для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,08 га. для ведення особистого селянського господарства 0,1084 га, разом 0,1884 га. Відповіддю ДРАЦСГ №12 від 27.02.2020 зазначено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Особи, які підписали акт, підтверджують, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживав і не був власником будівель та землею не користувався по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , яка проживала за вказаною адресою, була матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.32).
15.01.2021 року за вих. №03.1-11/71 виконавчим комітетом Гребінківської міської ради Полтавської області на запит ОСОБА_5 №3/03.1-11 від 11.01.2021 року надано відповідь, з якої слідує, що АДРЕСА_3 , в тому числі і ділянка під № НОМЕР_3 , знаходиться в межах м. Гребінка. Згідно Генерального плану міста Гребінка, затвердженого рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради народних депутатів №812 від 11.12.1989 р. «Про затвердження генерального плану міста Гребінка» з послідуючим затвердженням розпорядженням Полтавського Облвиконкому №144-р від 16.04.1990 р., в Гребінківській міській раді відсутні оригінали вказаних у запиті рішень, тому надання копій є неможливим. З Генеральним планом міста Гребінка ОСОБА_5 може ознайомитися в Гребінківській міській раді (т.1, а.с.29).
Із довідки №18-04/31/29 від 26.12.2019 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Гребінківської РДА вбачається, що ОСОБА_5 , 1958 р.н., що проживає в АДРЕСА_1 , призначена житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, як внутрішньо переміщеній особі, згідно рішення комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, житлових субсидій та надання пільг та тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Житлова субсидія призначена на період з 01.02.2019 по 30.03.2019, з 01.11.2019 по 30.03.2020. При нарахуванні субсидії, згідно декларації склад сім'ї складався з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (т.1, а.с.68).
Згідно довідки №18-04/1602 від 27.12.2020 року, виданої Управлінням соціального захисту населення Гребінківської РДА, ОСОБА_5 , 1958 р.н., що проживає в АДРЕСА_1 , призначена житлова субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, як внутрішньо переміщеній особі, згідно рішення комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, житлових субсидій та надання пільг та тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Житлова субсидія призначена на період з 16.10.2020 по 15.04.2021. При нарахуванні субсидії, згідно декларації склад сім'ї складався з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 67 т.1).
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд наголосив, що посилання позивача на укладений між нею та ФОП ОСОБА_5 договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, які знаходилися на спірній земельній ділянці, не надає позивачу право на зареєстровану належним чином нерухомість за громадянином ОСОБА_2 , оскільки дозвіл на проведення будівельних робіт надавався померлій ОСОБА_3 і втратив свою чинність з часу її смерті, як правовий акт індивідуальної дії, а спадкоємець ОСОБА_2 після реєстрації в установленому порядку права власності на спадкове майно, повинен був отримати аналогічний дозвіл на своє ім'я, а тому, відповідно до ч. 1 ст.376 ЦК України всі побудовані об'єкти нерухомості на вказаній земельній ділянці після 15.02.1999 року (дата смерті ОСОБА_3 ), в тому числі і будинок «Л-1» вважаються самочинним будівництвом, оскільки будівельні роботи були проведені без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.
Оскільки позивач не мав дозволу на проведення будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , тому всі будівельні роботи в тому числі і по демонтажу існуючої будівлі -будинку «А-1», є самочинними. Договір купівлі-продажу №27 від 20.06.2016 року» та «Договір б/н на охорону, розбирання та вивезення аварійного глиняного житлового будинку «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 від 20.06.2016 року», укладені між подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є такими, що не породжують права власності позивача на новостворене майно, а відображають лише фінансові відносини між подружжям, оскільки Позивач не мала права зносити існуючу будівлю будинку «А-1» та зводити інші будівлі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (пункт б частини 1 статті 80 ЗК України).
Враховуючи те, що за змістом статей 316,317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. За змістом частини першоїстатті 376 ЦК України,самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першоїстатті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина другастатті 376 ЦК України).
У розумінні частини першоїстатті 376 ЦК України,самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Між тим, самочинно збудоване нерухоме майно, у розумінні ст.ст.331,376 ЦК України, не є об'єктом права власності.
Норма ст.331 ЦК України не передбачає виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.
Вказаний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 року по справі 6-244 цс 14 та Постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року по справі №727/9974/17, провадження №61-40298св18.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 звертала увагу, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі №909/526/18, від 01липня 2020 року №755/3782/17, від 08 липня 2020 року в справі №922/1349/18, від 15липня 2020 року в справі №915/476/19.
З наведеного вбачається, що що особа стає власником новоствореного об'єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.
Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі №910/10987/18).
Відповідно до праової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 760/21223/17-ц від 25 серпня 2020 року, відповідно до якої, якщо об'єкт будівництва не введений в експлуатацію в установленому порядку, то він вважається незавершеним і визнання права власності на нього за рішенням суду, з посиланням на ст.392 ЦК України, неможливо.
Оскільки законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.
Окрім тото, місцевим судом вірно встановлено, що на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, загальною площею 23.2 кв.м. Складовими частинами об'єкту нерухомого майна є житловий будинок - «А», сарай - «Б», вбиральня - «Г», сарай - «Д», огорожа - №2, колодязь - №3.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта власником вищевказаної садиби є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_4 .
Підстави виникнення права власності в ОСОБА_2 - свідоцтво про право на спадщину, серія і номер 788, виданий 17.12.2013 року. видавник: приватний нотаріус Гребінківського районного нотаріального округу Радзівон Н.В. (т.1, а.с.39).
На підставі викладеного, колегія суддів критично оцінює твердження апелянта про необґрунтованість рішення суду в частині визнання законним власником землі по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 та вважає його надуманим і безпідставним, оскільки, як вірно зазначено у судовому рішенні, земельна ділянка знаходиться у законному користуванні (а не у власності) ОСОБА_2 як спадкоємця, а тому, на даний час ОСОБА_2 має виключне право на користування садибою за адресою: АДРЕСА_3 , як власник нерухомого майна на вказаній ділянці.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження набуття нею у визначений законом спосіб права власності на нерухоме майно, відсутні правові підстави для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги, є ідентичними доводам позову, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382,383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак