Справа № 761/4151/22
Провадження № 1-кс/761/2649/2022
11 лютого 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , особи, в інтересах якої подано клопотання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання захисника адвоката ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, у кримінальному провадженні №12021105050002330 від 06.07.2021,
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, у кримінальному провадженні №12021105050002330 від 06.07.2021, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, в межах кримінального провадження №12021105050002330 від 06.07.2021, накладено арешт грошові кошти номіналом сто доларів США з номерами: РВ 83817435 В, MB52849235 I, LB 19603695 C, LF 38460556 D, LB 89684767 Q, LJ93998605 B, LF 156172234 F, LF33461438 H, LJ41943869 E, LJ419438773 E, LA 03252441 C, MH 01022284 A, MH 01022285 A, MH 01022286 A, LF 76787613 J, PE 45601217 C, PF 47752960 A, MB 55831850 M, LB 86608008 J, LB 04827832 A, ML 46043850 C, PB 23471668 B, LA 60780530 A, LB93690420 A, FB 62428629 A, MC 50349504 A, MB 72886527 L - загальною сумою 2800 доларів США; дві квитанції про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США; 1080 гривень та одна купюра номіналом 50 доларів США з номером JB 04073326 B, що було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.
На думку заявника, арешт на зазначене у клопотанні майно було накладено необґрунтовано, з огляду на те, що в ухвалі від 21.10.2021 слідчий суддя зазначив, що належних відомостей щодо дослідження фактів та доказів, які підтверджують наявність у арештованого майна таких ознак, не встановлено.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні своє клопотання підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що підозрювана не мала постійного джерела доходу, крім того, дохід який вона мала був невеликим. При цьому підозрювана ОСОБА_5 була на забезпеченні батьків, проживала разом з батьками у однокімнатній квартирі. Вилучені гроші належать батькові підозрюваної - ОСОБА_4 , що підтверджується відповідними квитанціями.
ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання.
Слідчий та прокурор у кримінальному провадженні в судове засідання на виклик не з'явились, про час та дату судового розгляду були повідомлені завчасно та належним чином. Жодних заяв або клопотань до суду не направляли. Разом з тим, неявка зазначених осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, матеріали судової справи за клопотанням прокурора про арешт майна (справа №761/37258/21), вислухавши думку учасників судового провадження, вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021105050002330 від 06.07.2021.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, в межах кримінального провадження №12021105050002330 від 06.07.2021, накладено арешт грошові кошти номіналом сто доларів США з номерами: РВ 83817435 В, MB52849235 I, LB 19603695 C, LF 38460556 D, LB 89684767 Q, LJ93998605 B, LF 156172234 F, LF33461438 H, LJ41943869 E, LJ419438773 E, LA 03252441 C, MH 01022284 A, MH 01022285 A, MH 01022286 A, LF 76787613 J, PE 45601217 C, PF 47752960 A, MB 55831850 M, LB 86608008 J, LB 04827832 A, ML 46043850 C, PB 23471668 B, LA 60780530 A, LB93690420 A, FB 62428629 A, MC 50349504 A, MB 72886527 L - загальною сумою 2800 доларів США; дві квитанції про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США; 1080 гривень та одна купюра номіналом 50 доларів США з номером JB 04073326 B, виявлені та вилучені 11.10.2021 в ході обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, арешт накладався з метою збереження речових доказів.
При цьому, підозрювана ОСОБА_5 проживає разом із батьками в однокімнатній квартирі, водночас жодних даних які б свідчили про належність грошових коштів у розмірі 2600 доларів США та двох квитанцій про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 року від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США підозрюваній, слідчим або прокурором не було надано.
При цьому грошові кошти у розмірі 2600 доларів США відповідно до протоколу обшуку, який був долучений до клопотання про накладення арешту на майно, були виявлені окремо від інших коштів в шкатулці разом із двома квитанціями про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 року від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США.
Разом з тим, в наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалах відсутні будь-які дані щодо причетності ОСОБА_4 до кримінального провадження №12021105050002330 від 06.07.2021, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що вказане майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Разом з тим, слідчий та прокурор, які були повідомлені про час та дату судового засідання завчасно та належним чином у судове засідання не з'явились, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, не надали, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий та прокурор зобов'язані довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
В наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалах відсутні об'єктивні дані, що майно, на яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року накладено арешт, а саме грошові кошти у сумі 2600 доларів США та дві квитанції про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 року від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США, можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту грошових коштів у сумі 2600 доларів США та двох квитанцій про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 року від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США, на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, крім того слідчим не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_4 належним йому майном на підставі зазначених обставин, оскільки ним доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року частково, а саме на грошові кошти номіналом сто доларів США загальною сумою 2600 доларів США; дві квитанції про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання адвоката ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково.
Що стосується скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, в частині 200 доларів США, 1080 гривень та 50 доларів США, що було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , то в цій частині у задоволенні клопотання слід відмовити з огляду на наступне.
Так в ході судового розгляду встановлено, що вищезазначене майно, яке було виявлено та вилучено 21.10.2021 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_5 , є речовим доказом у кримінальному провадженні №12021105050002330 від 06.07.2021.
При цьому, слід зазначити, що доводи клопотання адвоката ОСОБА_3 не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та відпала потреба у арешті зазначеного майна. Крім того, суду не надано доказів на обґрунтування доводів про те, що зазначені гроші кошти належать ОСОБА_4 , а не підозрюваній ОСОБА_5 , та є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Також адвокатом ОСОБА_3 як у клопотанні, так і в судовому засіданні не наведено доказів, які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, а також, які б спростовували встановлені в судовому засіданні обставини.
Проаналізувавши наведені аргументи, слідчий суддя не знаходить підстав для висновку, що арешт на грошові кошти в сумі 200 доларів США, 1080 гривень та 50 доларів США накладено необґрунтовано, або на даний час відпала необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, а отже слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, в цій частині.
Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, у кримінальному провадженні №12021105050002330 від 06.07.2021 - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року, у кримінальному провадженні №12021105050002330 від 06.07.2021, частково, а саме на:
- грошові кошти номіналом сто доларів США загальною сумою 2600 доларів США;
- дві квитанції про купівлю іноземної валюти від 09.10.2021 від ОСОБА_4 на суму 2628 доларів США,
які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголосити 16 лютого 2022 року о 08 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1