Справа № 752/2998/22
Провадження № 2-о/752/194/22
Іменем України
18.02.2022 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, -
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, заінтересовані особи Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до ч.1 ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.
Натомість, у заяві ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна не зазначено серед заінтересованих осіб орган опіки та піклування і особу, щодо якої має розглядатися справа про визнання її недієздатною.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
За змістом ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.
Призначення опікуна в разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку в повному обсязі досягається мета цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою. Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу.
Проте зміст заяви не містить даних, що органом опіки та піклування таке подання виносилось, хоча вимога з даного питання пред'явлена, не додано до заяви відповідного подання органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною фізичною особою, при тому, що наявність такого подання є обов'язковим для ухвалення судом рішення за результатами розгляду заяви про визнання фізичної особи недієздатною. Всупереч вищезазначеним вимогам закону до заяви не додано доказів того, що заявник звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.
Також згідно з вимогами п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Заява не містить достатнього викладу обставин (з зазначенням відповідних доказів) про відсутність обмежень в призначенні заявника опікуном, встановлених ст. 64 ЦК України та п. 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88, де визначено обставини, які унеможливлюють призначення певної особи опікуном, серед яких опікунами не можуть бути особи, які: визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню.
При цьому, відсутність всіх викладених вище обставин має бути підтверджена відповідними фактичними даними: відомостями органу опіки та піклування про відсутність даних про визнання особи, що бажає бути призначеною опікуном, недієздатною або обмежено дієздатною; відомостями (сертифікат, довідка) обласних наркологічної та психіатричної лікарень про те, що вказана особа, що бажає стати опікуном, не перебуває на обліку та не лікується у вказаних психоневрологічних та наркологічних закладах; відомостями органу опіки та піклування про те, що така особа раніше не була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування не було припинено та вказана особа не позбавлена батьківських прав.
Проте, до заяви перелічених вище фактичних даних не додано та обставин, які б об'єктивно унеможливлювати надання таких даних, заява не містить.
Згідно ст. 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно ч. 3 ст. 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи
недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї документів, заявником не зазначено посилання (не зазначено і не долучено письмових доказів) на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого ОСОБА_3 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
В обґрунтування підстав для звернення до суду з даною заявою в якості заявника ОСОБА_1 вказав, що є племінником ОСОБА_3 .
Разом з тим, заява не містить зазначення належних та допустимих доказів на підтвердження факту родинних відносин між ним та останньою (відомості органів державної реєстрації актів цивільного стану) та за можливості їх не додано до позову (у разі неможливості їх надання - обставини, які об'єктивно унеможливлюють надання цих доказів).
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як убачається з поданої заяви, ОСОБА_1 посилається на ст. 299 ЦПК України, як на підставу звільнення його від сплати судового збору, і вважає, що при розподілі судових витрат такі покладаються на державу.
Враховуючи вищенаведене, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
З 01 вересня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», відповідно до якого виключено п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», згідно якого судовий збір не справлявся за подання до суду заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно із ч. 2 ст. 299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 2 ст. 299 ЦПК України на рахунок держави у справах про
визнання фізичної особи недієздатною відносяться саме витрати, пов'язані із розглядом справи.
Натомість, Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про визнання фізичної особи недієздатною.
Відповідно із п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за заявою у справах окремого провадження, поданою фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 496,20 грн.
За вказаних обставин, заявнику слід сплатити судовий збір у розмірі 496,20 грн. або подати докази, що підтверджують звільнення його від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої, другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про неможливість відкриття провадження за заявою визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна та надає заявнику строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 95, 175, 177, 185, 260, 261, 316, 353 ЦПК України, суддя, -
1. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна залишити без руху.
2. Надати заявнику строк для усунення недоліків заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
3. Роз'яснити заявнику, що якщо відповідно до ухвали суду він у встановлений строк усуне недоліки заяви, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
5. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Ольшевська