Справа № 752/22919/20
Провадження № 4-с/752/77/22
11 лютого 2022 року Глосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Машкевич К.В.
за участю секретаря - Гненик К.В.
представника заявника - ОСОБА_1
представника заінтересованої особи - Ларичева В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Барладіна Петра Олександровича, заінтересована особа: ОСОБА_3 , суд
Заявниця звернулась до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Барладіна П.О. та просить:
-визнати дії приватного виконавця Барладіна П.О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021 року, зокрема винесення постанов про накладення арешту на майно боржника від 21.07.2021 року, винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 21.07.2021року неправомірними;
- зобов'язати приватного виконавця Барладіна П.О. скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021 року, постанову про накладення арешту на майно боржника від 21.07.2021 року, постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21.07.2021 року;
- зобов'язати приватного виконавця Барладіна П.О. підставі п.7 ч.4 ст. 4 Закону України «ІІро виконавче провадження» повернути виконавчий документ стягувану без прийняття його до виконання.
Обґрунтовує свою скаргу тим, що 16.07.2021 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/22919/20 було накладено арешт па нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що про накладення арешту на нерухоме майно Відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 дізналась 26.07.2021 року з мобільного додатку «Дія», де в розділі «Виконавчі провадження» їй надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження №66272619 від 26.07.2021року про стягнення з неї виконавчих витрат у загальній сумі - 1286,01 грн.
Зазначає, що ознайомившись в Автоматизованій системі виконавчого провадження з ВП №66272619 від 26.07.2021 року, дізналась про те, що з неї стягуються виконавчі витрати, які були понесені приватним виконавцем Барладіним П.О. в рамках виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021 року.
Після цього, вона в АСВП ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021року в рамках якого постановою від 21.07.2021 року було накладено арешт на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також, у зазначену дату приватним виконавцем було винесено постанову про стягнення з неї витрат у виконавчому провадженні №66159194 від 21.07.2021 у загальній сумі - 970 грн.
Зазначає, що приватний виконавець Барладін П.О. із вказаною постановою про стягнення витрат у виконавчому провадженні №66159194 від 21.07.2021 року звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) для примусового стягнення грошових коштів з неї де і було відкрито друге виконавче провадження №66272619 від 26.07.2021 року.
Вважає, що дії приватного виконавця Барладіна П.О. в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021 року та вчинення інших виконавчих дій в рамках вказаного ВП є незаконними та порушують права відповідача за зустрічною позовною заявою, та вчинені у спосіб, який суперечить закону.
Виходячи з цього, просить задовольнити скаргу.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.08.2021 року відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 .
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Шевченко Т.Ю. підтримала скаргу з підстав викладених у ній та просила суд задовольнити скаргу.
Приватний виконавець в судовому засіданні 02.09.20221 року проти задоволення скарги заперечував.
Посилався на те, що його дії щодо відкриття виконавчого провадження №66159194 з примусового виконання ухвали суду від 16.07.2021 року, у справі №752/22919/20 , та винесення інших постанов в межах виконавчого провадження є правомірними та відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні скарги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Ларичева В.В., посилався, що приватний виконавець діяв в межах вимог закону та просив відмовити в задоволенні скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд
не знаходить підстав для задоволення скарги в частині вимог щодо визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021 року та постанови про накладення арешту на майно боржника від 21.07.2021 року. Врешті вимог провадження у справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно вимог ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Судом встановлено, що 16.07.2021 року ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва по справі №752/22919/20 з метою забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
З матеріалів виконавчого провадження №66159194 вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Барладіна П.О. відкрито виконавче провадження від 21.07.2021 року, на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва від 16.07.2021 року.
Того ж дня, приватним виконавцем вчинено ряд виконавчих та реєстраційних дій, зокрема: винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, проведено реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження; винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження; винесено постанову про закінчення виконавчого провадження; винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.
Статтею 16 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (стаття 26).
Частинами 1,2 статті 56 вказаного Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частина 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік підстав, відповідно до яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення.
В той же час, відповідно до п. 8 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 16.07.2021 року, в цивільній справі №752/22919/20, є такою, що підлягає примусовому виконанню відповідно до п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідає вимогам до виконавчого документа визначеним ст. 4 вказаного Закону.
Крім того, відповідно до абз.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з абзацом другим пункту 3 частини першої статті 2 вказаного закону, визначено, що заявник - орган державної влади, його посадова особа, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав.
Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державним реєстратором є державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.27 вказаного Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Пунктом 36 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 встановлено, що у випадках, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний, приватний виконавець за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав самостійно формує та реєструє заяву в електронній формі до якої додається необхідний для такої реєстрації оригінал документа в електронній формі з накладенням відповідним державним, приватним виконавцем кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).
Таким чином, у відповідності до вищевказаних норм законодавства та матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що приватним виконавцем здійснено реєстрацію обтяження майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням №66159194, з дотриманням порядку передбаченого Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З огляду на вищезазначене, вимоги заявника щодо визнання дій неправомірними та скасування постанов приватного виконавця Барладіна П.О. про відкриття виконавчого провадження №66159194 від 21.07.2021 року та про накладення арешту на майно боржника від 21.07.2021 року, є такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог скарги про визнання дій неправомірними та скасування постанови приватного виконавця Барладіна П.О. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21.07.2021 року, слід зазначити наступне.
Статтею ст.125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
В ч. 1 ст.18 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Згідно зі ст.42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Тобто, даною нормою закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов приватного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватних виконавців під час примусового виконання постанов приватного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц та від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16.
Виходячи з цих обставин, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження в справі в цій частині підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 1, 3, 5, 27, 30, 37, 42, 48, 50, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2,3,10,12,19, 76-81, п.1 ч.1 ст.255, 258,259,260, 261, 263, 447-453 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Барладіна Петра Олександровича, заінтересована особа: ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Провадження в частині визнання дій неправомірними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Барладіна Петра Олександровича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 21 липня 2021року, у виконавчому провадженні №66159194 - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 16 лютого 2022 року.
Суддя: К.В. Машкевич