709/1045/21
14 лютого 2022 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Кваші І.М.
секретаря судового засідання - Кіян С.О.,
за участі прокурора - Походенка В.В.,
представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області - Пилипас І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай цивільну справу за позовом Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Національного природного парку "Нижньосульський" до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки,-
Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що Указом Президента України від 10 лютого 2010 року № 155/2010, на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено національний природний парк «Нижньосульський» (далі - Парк або НПП «Нижньосульський»). Згідно з додатком до Указу, до складу територій парку включено без вилучення 9,27 га земель Черкаського обласного виробничого управління меліорації і водного господарства, 7080,64 га - земель запасу Чорнобаївської районної державної адміністрації. Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 95 затверджено Положення про НПП «Нижньосульський». Національний природний парк загальнодержавного значення «Нижньосульський» як об'єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 10.02.2010, його територіям надано статус земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (п. «в» ст. 19 ЗК України).
Встановлено, що за даними Публічної кадастрової карти України, частина території НПП «Нижньосульський» в межах Черкаської області загальною площею 10 га знаходиться у приватній власності громадян, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 площею 2 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
За вказаним вище фактом відчуження земель природно-заповідного фонду в приватну власність Золотоніською окружною прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження
№ 42021252150000047 від 03.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке знаходиться у провадженні СВ Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області.
За матеріалами реєстраційної справи, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право приватної власності ОСОБА_1 зареєстроване на підставі наказу в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.05.2016 № 23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Цим наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га, в тому числі сіножаті площею 2 га (кадастровий номер 7125185600:02:000:3739) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адмінмежах Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.
На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Чорнобаївської районної державної адміністрації 07.06.2016 за № 14937433 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.
Накладання спірної земельної ділянки на межі території НПП «Нижньосульський» крім даних Публічної кадастрової карти України також підтверджується листами Парку від 09.08.2021 № 454/2021, від 16.08.2021 № 461/2021, управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 13.08.2021 № 02/10-02-14/1787/02/10-02-14/18848, Державної екологічної інспекції Центрального округу від 07.09.2021 №03.1-18/4754, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 02.09.2021 № 25/7-11/18789-21, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 30.08.2021 №10-23-0.3-5157.2-21, іншими матеріалами справи.
Вказане свідчить про порушення ст.ст. 19, 20, п "г" ч. 4 ст. 84, ст. ст. 122, 149, 150, 186 -1 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 7, ч. 1 ст. 9, ч. 3 ст. 53, ст. 54 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" (у редакції, чинній на 19.05.2016), тобто про незаконне надання у приватну власність спірної земельної ділянки природно - заповідного фонду для сільськогосподарських цілей.
Прокуратура вважає, що право держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та НПП «Нижньосульський» на користування та розпорядження спірною земельною ділянкою підлягає судовому захисту шляхом визнання незаконним та скасування наказу в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.05.2016 № 23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речового права приватної власності на неї ОСОБА_1 (запис про право власності від 07.06.2016 № 14937433), зобов'язання її повернення.
З посиланням на законодавство стверджує, що території та об'єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто згідно зі ст. 178 ЦК України належать до об'єктів, обмежених в обороті.
Зазначає, що розташування земельної ділянки, яку передано у власність ОСОБА_1 , у межах НПП «Нижньосульський» за чинним законодавством, свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду. Указане унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності та використання з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Чинне земельне законодавство не передбачає можливості і не встановлює порядку безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок, які відносяться до земель природно-заповідного фонду.
Також додатково щодо цільового призначення земельної ділянки зазначає, що спірна земельна ділянка надана з державної власності у приватну власність наказом від 19.05.2016 №23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення». Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення або передачу, погодження зміни цільового призначення земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 7125185600:02:000:3739, яка розташована в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в межах НПП «Нижньосульський» не приймалось.
З огляду на особливий статус спірної земельної ділянки її передача в приватну власність є протиправною.
Також вважає, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку може бути перешкодою у реалізації речових прав на вказану земельну ділянку державою в особі Черкаської обласної державної адміністрації та НПП «Нижньосульський»
Реєстрація права приватної власності на спірну земельну ділянку фактично є інструментом, за допомогою якого ОСОБА_2 формально законним способом продовжує перешкоджати Черкаській обласній державній адміністрації та Парку реалізувати усі правомочності власника та користувача спірної земельної ділянки.
Вищезазначена земельна ділянка в силу вимог закону не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у державну власність.
Керівник Золотоніської окружної прокуратури в позові обгрунтовує також дотримання позовної давності при поданні позову, підстави для представництва прокурором порушених інтересів держави, правомірність втручання в право особи мирно володіти майном, питання суб'єкта, який уповноважений здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Від відповідача-2 у справі - Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, надійшов відзив на позовну заяву. Зазначають, що 02.03.2016 до Головного управління надійшло клопотання від ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Лящівської сільської ради Золотоніського (Чорнобаївського) району Черкаської області. До клопотання були додані погодження Лящівської сільської ради, відповідно до яких остання не заперечує з приводу надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою. Також, до клопотання було долучено довідку із статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до якої бажана до відведення земельна ділянка обліковувалась як землі запасу, землі сільськогосподарського призначення. Враховуючи, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою передбачені частиною 7 статті 118 Кодексу та є вичерпними, за результатами розгляду поданого клопотання Головним управлінням було прийнято наказ від 04.04.2016 року № 23-2745/14-16-СГ, «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». В подальшому, до Головного управління надійшла заява від ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 у власність, за результатами розгляду якої було прийнято наказ від 19.05.2016 року № 23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Позовна заява вмотивована тим, що відведена земельна ділянка є землями природно-заповідного фонду і передавши її у приватну власність Головне управління порушило вимоги законодавства. Проте, Головне управління заперечує перебування відведеної земельної ділянки у складі земель природно-заповідного фонду з огляду на наступне.
Законодавством визначено, що для визначення земельної ділянки певної категорії необхідне рішення компетентного органу на підставі відповідного проекту землеустрою.
Статтею 20 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі зокрема, розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.
Пунктом 2 Указу Президента України від 10.02.2010 № 155/2010 щодо створення НПП «Нижньосульський» доручено забезпечити, серед іншого, підготовку протягом 2010-2011 років матеріалів та вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання 2187,3 гектара земель у постійне користування НПП «Нижньосульський», а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками.
Тобто самим Указом, на який посилається прокуратура як на правовстановлюючий документ, що посвідчує відведення земельної ділянки, доручено оформлення необхідної землевпорядної документації та отримання державного акту на право постійного користування. Проте, в матеріалах цивільної справи відсутні докази розробки відповідних проектів землеустрою та отримання Державного акту на право постійного користування землею. Указ Президента України не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право на землю, відповідно до норм земель законодавства станом на 2010 рік. Також, Указом зобов'язано забезпечити розроблення проекту з організації та встановлення меж території національного природного парку.
Документація із землеустрою щодо встановлення меж НПП «Нижньосульський», створеного згідно Указу Президента від 10.02.2010 № 155/2010, у регіональний або місцевий фонд документації не надходила.
На запит Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури від 04.08.2021 про надання затвердженого проекту землеустрою з організації території НПП «Нижньосульський» 09.08.2021 повідомив, що даний проект не виготовлявся.
Крім того, відповідно до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 02.09.2021 № 25/7-11/18789-21, вбачається що проект землеустрою на виконання Указу Президента України від 2010 року лише замовлений і завершення землевпорядних робіт планується в грудні 2021 року. Стосовно розробленого проекту організації території НПП «Нижньосульський», який міститься в додатках до позовної заяви, Головне управління звертає увагу, що даний документ не може вважатись доказом, враховуючи, що даний проект не містить відповідних підписів, печаток, відсутній наказ про його затвердження та зміст самого документу також відсутній.
Тому докази належності земельної ділянки з кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 до земель природно - заповідного фонду відсутні, встановити, чи входить земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 до території НПП «Нижньосульський» не є можливим.
Інформація про розробку чи затвердження такої документації, встановлення меж земельних ділянок, на яких розташований вказаний об'єкт ПЗФ, в Головному управлінні відсутня. В Державний земельний кадастр відомості щодо НПП «Нижньосульський», на підставі документації із землеустрою не вносились.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління вважає, що процедура формування меж території парку не була проведена, рішення компетентного органу про передачу земельних ділянок на праві постійного користування НПП «Нижньосульський» прийнято не було, правовстановлюючий документ на посвідчення права постійного користування також не виготовлявся та не видавався, проект організації території меж парку також не виготовлявся. Тому позовну заяву Головне управління вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Золотоніська окружна прокуратура надіслала до суду відповідь на відзив. Зазначили, що відповідно до Положення про НПП «Нижньосульський», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 95, ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування НПП «Нижньосульський» у порядку, встановленому законодавством. З посиланням на позицію Верховного Суду у справі №820/5402/16 від 20.05.2020 вказали, що хоча межі території НПП «Нижньосульський» не виведені в натурі, проте згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд» до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Розташування земельної ділянки кадастровим номером 7125185600:02:000:3739, яку передано у власність ОСОБА_1 , у межах НПП «Нижньосульський», свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду. Указане унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності та використання з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області скористалось своїм правом та подало до суду заперечення на відповідь на відзив, де вказано наступне. В п.1.7 Положення про НПП «Нижньосульський» від 31.08.2020 вказано: «Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються в користування у порядку, встановленому законодавством. До встановлення меж Парку у натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення Парку», мова йде про необхідність вилучення земель і господарського використання, процедура якого передбачена Земельним кодексом України.
Відповідно до листа адміністрації НПП «Нижньосульський» від 09.08.2021 № 454/2021 проект з організації встановлення меж НПП «Нижньосульський» не розроблявся. Тому встановити межі земельних ділянок, які мали б входити в територію парку, їх конкретне місцезнаходження не є можливим у зв'язку із відсутністю відповідної землевпорядної документації, необхідність виготовлення якої була передбачена самим Указом Президента України від 10.02.2010 №155/2010. У зв'язку із цим, висновки постанови Верховного суду від 20.05.2020 у справі № 820/5402/16 не підлягають до застосування в даних правовідносинах. Також, пунктом 1.8 Положення вказано, що право Парку на постійне користування земельними ділянками, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Самим Положенням визначено належний спосіб посвідчення права постійного користування. Правовстановлюючий документ на землю, що посвідчує право постійного користування НПП «Нижньосульський» не отримувався. Також, звертали увагу, що позивач посилається на норми Положення станом на 2020 рік, в той час як оспорюваний наказ винесено 2016 року. Щодо відомостей з Публічної кадастрової карти пояснили наступне. Статус інформаційних шарів, відповідно до яких прокуратурою зроблено висновок про приналежність оспорюваної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та перебування її в постійному користуванні НПП «Нижньосульський» законодавством не визначено. Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості до державного земельного кадастру вносяться відповідним кадастровим реєстратором на підставі конкретної землевпорядної документації.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політку у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, розробленні та забезпеченні функціонування програмного забезпечення для моніторингу земельних відносин та інформаційної взаємодії з іншими державними і електронними інформаційними ресурсами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України, з питань геодезії, картографії та кадастру. Адміністратором Державного земельного кадастру визначено державне підприємство «Центр державного земельного кадастру». Головне управління не вносило відомостей щодо меж НПП «Нижньосульський». Прокурором не надано відомостей, ким та на підставі якої документації на Публічну кадастрову карту було накладено відповідний інформаційний шар, враховуючи, що проект організації території парку не розроблявся, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за інформацією Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, лише розробляється. Тому Головне управління повторно наголошує, що відповідний інформаційний шар - не є відомостями Державного земельного кадастру, які є офіційними, відповідно до законодавства. З огляду на викладене, Головне управління вважає, що відповідь на відзив не спростовує положень відзиву та не надає достатніх доказів відповідно до яких встановлено, що спірна земельна ділянка входить до меж НПП «Нижньосульський».
Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) державного секретаря Ярової Є.В. до суду надійшли письмові пояснення. Так, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України підтримує позовні вимоги у повному обсязі та вважає, що позовна заява керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» (далі - Закон) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 54 Закону встановлено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Оскільки до сьогодні не встановлені межі НПП «Нижньосульський» в натурі, керуватися необхідно частиною четвертою статті 7 Закону, згідно з якою межі Парку визначаються відповідно до проекту створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Передавши у приватну власність земельну ділянку, яка відповідно до проекту створення Парку розміщена в його господарській зоні, Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області порушило вимоги законодавства щодо процедури зміни меж території Парку.
Відповідно до статті 21 Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.
Оскільки спірна земельна ділянка розміщена на території об'єкта природно-заповідного фонду України, для надання її у приватну власність необхідно було отримати від Управління, як структурного підрозділу Черкаської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Ця процедура передбачена Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а саме у статті 186-1 (у редакціях до змін внесених на підставі Закону № 1423-ІХ від 28.04.2021) якою визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно- заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
У цьому випадку була порушена процедура погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначена статтею 186-1 ЗК України.
Наголосили, що згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом. У ситуації, що склалася, вбачають порушення вимог норм законодавства, а саме неправомірну, з порушенням порядку, передачу земельної ділянки, що належить до земель Парку, у власність ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор Золотоніської окружної прокуратури Походенко В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.
Від позивача - Черкаської обласної державної адміністрації, представник в судове засідання не з'явився. Представник ОСОБА_3 надіслала лист щодо розгляду справи за її відсутності, просила задовольнити позов в повному обсязі.
Представник НПП «Нижньосульський» в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява виконувача обов'язків директора про розгляд справи за відсутності представника НПП «Нижньосульський». Позовні вимоги прокуратури підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився. До суду надходили його клопотання про відкладення судових засідань у зв'язку з поганим самопочуттям та перебуванням на лікуванні. Проте жодних доказів на підтвердження поважності причин відкладення нею надано не було.
Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області - Пилипас І.Я. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля), в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи Міністерство повідомлене належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, свою позицію щодо спору Управління не висловило.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Указом Президента України від 10 лютого 2010 року № 155/2010 (далі - Указ), на території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області, Чорнобаївського району Черкаської області створено НПП «Нижньосульський».
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно- заповідний фонд України» (далі - Закон) до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти, зокрема, національні природні парки.
Отже, НПП «Нижньосульський» входить природно-заповідного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 435 від 04 листопада 2011 року затверджено Положення про національний природний парк «Нижньосульський».
Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 95 від 31 серпня 2020 року визнано таким, що втратив чинність Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 435 від 04 листопада 2011 року, та затверджено Положення про національний природний парк «Нижньосульський» в іншій редакції.
Враховуючи, що оспорюваний прокурором наказ Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області ухвалено 19 травня 2016 року, до вказаних правовідносин слід застосовувати Положення «Про національний природний парк «Нижньосульський», затверджене Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року № 435 (далі - Положення).
Розділом 2 Положення передбачено, що Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Середнього Придніпров'я.
Пунктами 1.1., 1.2., 1.7. Положення передбачено, що Парк, є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються Парку в постійне користування у порядку, встановленому законодавством.
Наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.05.2016 № 23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2 га, в тому числі сіножаті площею 2 га (кадастровий номер 7125185600:02:000:3739) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ 01.03), розташовану в адмінмежах Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 121).
На підставі вищевказаного наказу державним реєстратором Чорнобаївської районної державної адміністрації 07.06.2016 за № 14937433 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку (а.с. 118).
За інформацією, що міститься в листі Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 13.08.2021 № 02/10-02-14/1787/02/10-02-14/ 18848 , згідно наявного в Управлінні картографічного матеріалу спірна земельна ділянка розташована на території НПП «Нижньосульський» (а.с. 94-95).
Відповідно до листів адміністрації НПП «Нижньосульський» від 09 серпня 2021 року №454/2021, від 25 серпня 2021 року №472/2021 спірна земельна ділянка розташована на території НПП «Нижньосульський», її включено до Парку без вилучення у власників та первинних користувачів. Про факт вибуття земель у приватну власність адміністрації НПП «Нижньосульський» стало відомо з запиту прокуратури. Адміністрацією парку жодних погоджень, дозволів тощо на передачу згаданих земельних ділянок не надавалось. Вказана земельна ділянка відноситься до зони регульованої рекреації НПП «Нижньосульський». Проект землеустрою з організації та встановлення меж НПП «Нижньосульський» не розроблявся (а.с. 50, 69).
За фактом відчуження земель природно-заповідного фонду в приватну власність Золотоніською окружною прокуратурою зареєстровано та здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021252150000047 від 03.08.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке знаходиться у провадженні Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. (а.с. 122).
У цьому кримінальному провадженні прокурором ухвалено постанову про залучення спеціаліста від 10 серпня 2021 року та залучено в якості спеціалістів працівників Державної екологічної інспекції Центрального округу (а.с.65).
На вказану постанову спеціалістом - начальником Державної екологічної інспекції Центрального округу надано відповідь № 03.1-18/4754 від 07 вересня 2021 року. У ній зазначено, що Національний природний парк загальнодержавного значення «Нижньосульський» як об'єкт природно-заповідного фонду є юридично створеним з 10.02.2010, його територіям надано статус земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (п. «в» ст. 19 ЗК України). За даними Публічної кадастрової карти України частина території НПП «Нижньосульський» загальною площею 10 га знаходиться у приватній власності громадян (зокрема, і земельна ділянка з кадастровим номером 7125185600:02:000:3739). За результатами аналізу даних, внесених до Державного земельного кадастру та оприлюднених на порталі «Публічна кадастрова карта» встановлено, що згадані земельні ділянки накладаються на шар «Природно-заповідний фонд». При цьому, хоча межі території НПП «Нижньосульський» не винесені в натуру, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», його межі визначаються відповідно до проекту створення Парку. Згідно з ст. 186-1 ЗК України (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021
№ 1423-ІХ) зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища підлягали погодженню проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельних ділянок розташованих на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги. У листі Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 13.08.2021 № 02/10-02-14/1787/02/10-02-14/18848, зазначено, що згідно наявного в Управлінні картографічного матеріалу зазначені земельні ділянки розташовані на території НПП «Нижньосульський» та проекти землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок до управління не надходили, погодження не видавались. Таким чином, спірну земельну ділянку передано у приватну власність з недотриманням вимог ст.ст. 19, 20, п. «г» ч. 4 ст. 84, ст.ст. 122, 149, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ч 3 ст. 7, ч.1 ст. 9, ч. 3 ст. 53, ст. 54 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» (у редакції, чинній на 19.05.2016). Відповідно до них землі під об'єктами природно-заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність, а території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватись лише у природоохоронних, науково - дослідних, оздоровчих та інших рекреаційних, освітньо-виховних цілях та для моніторингу навколишнього природного середовища, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, якщо інше не передбачено законом. (а.с. 66-67).
Отже, за інформацією Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, НПП «Нижньосульський» та спеціаліста у кримінальному провадженні - начальника Державної екологічної інспекції Центрального округу, спірна земельна ділянка розташована на території НПП «Нижньосульський».
Листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №25/7-11/18789-21 від 02 вересня 2021 року «Про надання інформації» зазначено, що на виконання Указу розробляється проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2187,3 га в постійне користування Парку. Завершення землевпорядних робіт із розроблення зазначеного проєкту землеустрою планується в грудні 2021року (а.с. 49).
Відповідно до ч. 1-4 ст. 7 Закону «Про природно - заповідний фонд України» (далі - Закону) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
За ст. 54 Закону зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
На сьогодні межі Парку в натурі не встановлені, тому за частиною 4 статті 7 Закону межі Парку визначаються відповідно до проекту створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до статті 21 Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, при цьому діяльність національного природного парку спрямовується на доведення площі заповідної зони національного природного парку до рівня не менше 20 відсотків загальної площі.
Згідно з Положенням про національний природний парк «Нижньосульський», затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 435 (далі - Положення), Парк створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів Середнього Придніпров'я. Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Пунктом 4.2 Положення встановлено, що на території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони: заповідна зона; зона регульованої рекреації; зона стаціонарної рекреації; господарська зона. Для кожної зони з урахуванням її наукової, рекреаційної, історико- культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання. Відповідно до пункту 4.1 Положення територія Парку враховується в усіх видах землевпорядної, містобудівної та проектної документації.
Оскільки спірна земельна ділянка розміщена на території об'єкта природно-заповідного фонду України, для надання її у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, необхідно було отримати від структурного підрозділу Черкаської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Статтею 186-1 Земельного кодексу України (у редакціях до змін внесених на підставі Закону № 1423-ІХ від 28.04.2021) визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно- заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Отже, процедура погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, визначена статтею 186-1 ЗК України, була порушена, передача земельної ділянки, що належить до земель Парку, у власність ОСОБА_1 є неправомірною.
Щодо питання правомірності втручання в право особи мирно володіти майном суд зазначає наступне.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.
У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.
У цьому спорі, з огляду на характер правовідносин, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Як зазначалось, Конституція України (ст.ст. 13, 14) визначає, що земля, водні та інші ресурси є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами ст.ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на вказане, земля, інші природні ресурси є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).
У спорах стосовно земель природно-заповідного фонду, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).
Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).
Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
У силу об'єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірна ділянка належать до земель природно-заповідного фонду (такі висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі
№ 469/1203/15-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц).
З огляду на викладене вище, у спірних правовідносинах загальний інтерес у контролі за використанням земель природно-заповідного фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні земельної ділянки у її власності.
Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.
Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Водночас, ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
На підставі вище вказаних обставин, наданих позивачем доказів, суд прийшов до висновку, що при наданні земельної ділянки кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 із земель природно - заповідного фонду державної власності у приватну власність, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, порушено вимоги вказаного вище земельного та природно - заповідного законодавства, тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.05.2016 № 23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» прийнятий всупереч вимогам законодавства, а тому позовні вимоги в частині визнання вказаного наказу незаконним та його скасування підлягають до задоволення.
З огляду на особливий статус спірної земельної ділянки її передача в приватну власність є протиправною. Отже, вимога про визнання відповідного наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є ефективним засобом правомірного інтересу, оскільки усуває стан юридичної визначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та форми власності.
Враховуючи встановлені обставини, спірна земельна ділянка має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та НПП «Нижньосульський».
Враховуючи те, що оспорюваний наказ є видом правочину, обґрунтованою є необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає, в тому числі, у скасуванні права приватної власності за ОСОБА_1 на незаконно набуту земельну ділянку.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п.п. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125185600:02:000:3739, з одночасним припиненням речового права на неї.
Щодо правових підстав для повернення земельної ділянки суд зазначає наступне.
З урахуванням змісту ст. 178 ЦК України щодо неможливості вільного розпорядження обмеженими в цивільному обороті об'єктами, за правочинами право на майно набувається лише у разі, якщо майно не має передбачених законодавством обмежень в оборотоздатності.
Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування всупереч вимогам Земельного кодексу України, є неможливим.
Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
У разі протиправної передачі цих об'єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтею 391 ЦК України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інші правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).
Земельна ділянка із кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 площею 2 га, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , проте в силу вимог закону не може перебувати у приватній власності із виникненням приватного володільця, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у державну власність.
Такі доводи також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обгрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 9080 грн., по 4580 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Національного природного парку "Нижньосульський" до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України та Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки - задовольнити.
Усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації та Національному природному парку «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 площею 2 га, яка розташована в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19.05.2016 № 23-4211/14-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без змін цільового призначення».
Усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації та Національному природному парку «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 площею 2 га, яка розташована в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, шляхом скасування державної реєстрації (запис про право власності № 14937433 від 07.06.2016) речового права приватної власності на неї за ОСОБА_1 .
Усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації та Національному природному парку «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 площею 2 га, яка розташована в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області шляхом припинення на неї речового права приватної власності ОСОБА_1 .
Усунути перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації та Національному природному парку «Нижньосульський» у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 7125185600:02:000:3739 площею 2 га, яка розташована в адміністративних межах Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Національного природного парку «Нижньосульський» .
Стягнути із Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури 9080 грн. судових витрат, по 4580 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач-1: Золотоніська окружна прокуратура, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02911119, місцезнаходження: вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша Черкаської області.
Позивач-2: Черкаська обласна державна адміністрація, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00022668, місцезнаходження бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси;
Позивач-3: Національний природний парк "Нижньосульський", ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37541481, місцезнаходження вул. Центральна, 128, смт Оржиця Полтавської області;
Відповідач-1: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання:
АДРЕСА_1 ;
Відповідач-2: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39765890, місцезнаходження вул. Смілянська, 131, м. Черкаси;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43672853, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38715482, місцезнаходження: вул. Вернигори, 17, м. Черкаси.
Суддя І.М. Кваша