Номер провадження: 22-ц/813/423/22
Номер справи місцевого суду: 521/14976/15-ц
Головуючий у першій інстанції Бобуйк І.А.
Доповідач Погорєлова С. О.
08.02.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Ющак А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковальська Вікторія Володимирівна) про витребування майна із чужого незаконного володіння, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Бобуйок І.А. 13 травня 2021 року у м. Одеса, -
встановила:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року, в якій просив суд скасувати рішення Малиновського районного суду по справі № 521/14976/15-ц від 07.07.2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 про витребування квартири задовольнити.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 07.07.2016 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.09.2016 року, та постановою Верховного Суду від 01.02.2018 року, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 про витребування квартири АДРЕСА_1 . При цьому, судами було встановлено наступне: ОСОБА_1 не є власником вищевказаної квартири, оскільки 03.12.2001 року він продав її ОСОБА_5 на підставі договору, посвідченого Одеською універсальною товарною біржою GIP; Мільман П.М. придбав вищевказану квартиру протиправно; ОСОБА_2 придбала квартиру правомірно. Заявник стверджує, що сукупність вищевказаних фактів призвела до ухвалення судом рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були залишенні без задоволення.
Однак, на час подання заяви ОСОБА_1 стали відомі наступні обставини: договір купівлі продажу квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не укладався, що підтверджується рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.03.2019 року у справі №521/1261/16-ц; спірна квартира придбана ОСОБА_1 в установленому законом порядку, що підтверджується постановою свідчого СВ Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області Тимощука О.В. від 19.08.2019 року про закриття кримінального провадження №12015160470005395 від 28.08.2018 року; ОСОБА_6 придбала квартиру незаконно, а саме у період перебування квартири під арештом, що підтверджується постановою Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №815/340/16.
Заявник вважав викладені вище обставини нововиявленими та такими, що могли вплинути на висновки суду під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ковальська Вікторія Володимирівна) про витребування майна із чужого незаконного володіння, а тому звернулася до суду із відповідною заявою про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами (т. 4. а.с. 192-215).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.11.2019 року, заяву про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами було повернуто заявнику у зв'язку із не усуненням недоліків, які вказувались в ухвалі суду про залишення заяви без руху від 12.09.2019 року (т. 4 а.с. 235).
Постановою Одеського апеляційного суду від 23.06.2020 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси 22.11.2020 року про повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами було залишено без змін (т. 5 а.с. 35-41).
Постановою Верховного Суду від 03.03.2021 року, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси 22.11.2020 року про повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та постанову Одеського апеляційного суду від 23.06.2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (т. 5 а.с. 98-102).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 було відмовлено (т. 5 а.с. 195199).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. На думку апелянта, обидві обставини, вказані ним у заяві, є нововиявленими, оскільки існували на час розгляду справи у 2016 році, але не були і не могли бути відомі заявнику, при цьому докази, якими вони підтверджуються, є новими, оскільки виникли лише у 2019 році (т. 5 а.с. 234-237).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13.11.2001 року між ним та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бардук М. Д. та зареєстрованого 14.11.2001 року в КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 . 23 вересня 2014 року, під час звернення його до житлово-експлуатаційної дільниці № 1 за отриманням довідки для оформлення субсидій, йому стало відомо, що у належній йому спірній квартирі зареєстрована невідома йому особа - ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що спірна квартира вибула із його власності поза його волею на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.11.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , з використанням підроблених документів. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_8 , яка була введена в оману невстановленою особою.
В подальшому, 31.01.2014 року, ОСОБА_8 відчужила спірну квартиру ОСОБА_9 на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. ОСОБА_9 , у свою чергу, 02.04.2014 року, на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В. договору, відчужила спірну квартиру ОСОБА_2
ОСОБА_1 вказував, що договір купівлі-продажу від 25.11.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , може бути визнаний судом недійсними відповідно до статті 215 ЦК України, оскільки його було укладено на підставі підроблених документів.
10.02.2002 року постановою слідчого Малиновського РВВС м. Одеси на спірну квартиру було накладено арешт. 21.11.2013 року заборону відчуження спірної квартири було скасовано державним реєстратором ОСОБА_10 .
Позивач зазначав, що у нього ніколи не виникало наміру здійснити відчуження належної йому квартири. Однак, в період з листопада 2013 року до квітня 2014 року відбувся ряд неправомірних дій, цілеспрямованих на заволодіння належним йому майном, з метою привласнення квартири.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено, що він є власником спірної квартири.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На вказані судові рішення у листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 01.02.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15.11.2016 року - залишено без змін.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено, що він є власником спірного майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а відповідачка володіє квартирою правомірно. При цьому судоми зауважено, що спірна квартира вибула з власності саме ОСОБА_11 17.10.2001 року, за життя ані власник спірної квартири ОСОБА_11 , ані його правонаступник - син ОСОБА_12 , з різних причин, не змогли захистити свої порушені права в суді та в правоохоронних органах.
Також судами трьох інстанцій встановлено, що жоден із правочинів, вчинених щодо спірного майна, недійсним у встановленому законом порядку не визнано. Навпаки, позивачем оспорювався договір купівлі-продажу нерухомого майна № 01/1232, укладений 03.12.2001 року на Одеській універсальній товарній біржі GIP між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , але ним було подано заяву про відмову від позову, внаслідок чого провадження у справі про визнання правочину недійсним було закрито.
У вересні 2019 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами (т. 4, а.с. 190-192).
Згідно правил ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частина 2 ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 3 Постанови № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30 березня 2012 року визначив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави для посилання на ці обставини виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїй заяві про перегляд рішення від 07.07.2016 року за нововиявленими обставинами посилається на обставини, які викладені у рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2019 року по справі № 521/12361/16-ц; у постанові слідчого Тимощука О.В. від 19 серпня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015160470005395, та у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року по адміністративної справі № 815/340/16, тобто, на обставини, які виникли тільки після ухвалення судового рішення по справі № 521/14976/15-ц.
Даний факт підтверджується датами ухвалення рішень по вказаним документам. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обставини, викладені у цих документах, не є нововиявленими обставинами, а є новими доказами.
Вказане у повному обсязі спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що обидві обставини, вказані ним у заяві, є нововиявленими, оскільки існували на час розгляду справи у 2016 році, але не були і не могли бути відомі заявнику.
Згідно правової позиції Верховного суду, яка викладена у постанові від 29.08.2018 року у справі №552/137/15-ц, нові докази не можуть бути підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28)».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем таких доказів у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не надано.
Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 423 ЦПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Малиновського районного суду по справі № 521/14976/15-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.09.2016 року та постановою Верховного Суду від 01.02.2018 року, не могло бути переглянуте за наведеними ОСОБА_1 обставинами, оскільки викладені заявником обставини не можуть вважатись нововиявленими та не могли вплинути на висновки суду під час розгляду справи.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 429, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 18 лютого 2022 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе