21.02.22
Справа № 664/305/22
Провадження № 2/664/662/22
"21" лютого 2022 р. Суддя Цюрупинського районного суду Херсонської області Бойко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , що подана і підписана його представником, адвокатом Авер'яновою Світланою Броніславівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Авер'янову С.Б., звернувсяд о суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує на те, що згідно інформаційної довідки Єдиного реєстру заборон відчуження об' нерухомого майна від 01.02.2022 р. обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 було зареєстровано 12.10.2005 р. за №41239698 реєстратором виконавчого комітету Олешківської міської ради Лебедєвим Миколою Олексійовичем. Підставою для державної реєстрації обтяження зазначена постанови Б/н.,видана 07.04.2003 Державною виконавчою службою. Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.04.2003 р., арешт було накладено державним виконавцем ВДВС Цюрупинського РУЮ при виконанні виконавчого листа б/н.,виданого в листопаді 1990 року Голопристанським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів. Наявність арешту на будинок АДРЕСА_1 порушує права позивача, який прийняв спадщину, однак не може оформити право власності на нерухомість і в подальшому вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.
Посилаючись на викладене, позивач просив зняти арешт з житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 12.10.2005 року, номер запису про обтяження: 41239698.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у даній цивільній справі, виходячи з такого.
Згідно інформаційної довідки Єдиного реєстру заборон відчуження об' нерухомого майна від 01.02.2022 р. обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 було зареєстровано 12.10.2005 р. за №41239698 реєстратором виконавчого комітету Олешківської міської ради Лебедєвим Миколою Олексійовичем. Підставою для державної реєстрації обтяження є постанова Б/н, видана 07.04.2003, видавник Державна виконавча служба.
Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.04.2003 р., арешт було накладено державним виконавцем ВДВС Цюрупинського РУЮ при виконанні виконавчого листа б/н, виданого в листопаді 1990 року Голопристанським районним судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_1 , який був боржником у виконавчому провадженні про стягнення аліментів, а отже, у відповідності до наведених правових норм, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця, після заміни його правонаступником (спадкоємцем), в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Саме такий висновок міститься у пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18).
При цьому, суд вказує, що за змістом поданої позовної заяви між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органами державної виконавчої служби.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника (його спадкоємця після заміни сторони у виконавчому провадженні) внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, арешт на спірне майно було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів, а отже, за вказаних обставин, суддя дійшов висновку, що справа за позовною заявою ОСОБА_1 , що подана і підписана його представником, адвокатом Авер'яновою Світланою Броніславівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.
З огляду на викладене, керуючись стст. 186, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , що подана і підписана його представником, адвокатом Авер'яновою Світланою Броніславівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Олешківський відділ державної виконавчої служби у Херсонському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.П. Бойко