Справа № 420/25617/21
18 лютого 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (з 21.07.1993 року перейменовано в автосервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АТ “Луганськ-Авто”) та щодо відмови перерахувати пенсію з моменту її призначення - з 28.08.2021 року з урахуванням заробітної плати у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (з 21.07.1993 року перейменовано в автосервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АТ “Луганськ-Авто”) на підставі довідки про заробітну плату від 18.03.2021 року № 07-03/772, яка видана архівним відділом міста Алчевськ ЛНР та виплатити різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 28.08.2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (з 21.07.1993 року перейменовано в автосервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АТ “Луганськ-Авто”) на підставі довідки про заробітну плату від 18.03.2021 року № 07-03/772, яка видана архівним відділом міста Алчевськ ЛНР та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 28.08.2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (з 21.07.1993 року перейменовано в автосервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АТ “Луганськ-Авто”).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 28.08.2021 року отримує пенсію, проте до страхового стажу не було враховано період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року. Він звернувся із заявою про проведення перерахунку пенсії, проте у перерахунку пенсії було відмовлено, оскільки перевірити відомості немає можливості, так як архів підприємства розташований на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. Однак, інформація про період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року відображена в трудовій книжці та підтверджена архівною довідкою. При цьому, саме трудова книжка є основним документом про трудову діяльність. Крім того, пенсійний органом не вжито заходів, передбачених ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для підтвердження вказаних у довідках розмірів заробітної плати позивача за період роботи з 1987 року по 1997 рік.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивачу не зараховано період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року, оскільки печатка підприємства при звільненні не відповідає штампу підприємства при прийнятті на роботу, а довідка про перейменування для підтвердження періоду позивач не надав. Також, оскільки здійснити перевірку достовірності документів немає можливості, так як архіви підприємства розташовані на території, яка тимчасово не контролюється українською владою, тому для розгляду питання щодо врахування періодів роботи на підставі довідок відсутні підстави.
Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив врахувати період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року до страхового стажу, у зв'язку з наданням довідок (а.с. 29).
05 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області листом № 18256-18603/М-02/8-1500/21 надано відповідь та повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно запису трудової книжки від 17.04.1985 № НОМЕР_1 з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року, оскільки печатка підприємства при звільненні не відповідає штампу підприємства при прийнятті на роботу, а довідку про перейменування для підтвердження зазначеного періоду не надано. Щодо зарахування періоду роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року на підставі долучених довідок від 18.03.2021 № 07-03/770, № 07-03/771, № 07-03/772 виданих ЛНР повідомлено, що оскільки здійснити перевірки достовірності документів немає можливості, так як архіви підприємства розташовані на території, яка тимчасово не контролюється українською владою, тому для розгляду питання щодо врахування періодів роботи на підставі зазначених довідок відсутні підстави (а.с. 30-31).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначено статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Згідно ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку. У разі якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала менший період, ніж передбачено частиною першою цієї статті, середньомісячний заробіток визначається за фактичний період роботи шляхом ділення загальної суми заробітку за цей період на число місяців у ньому. Якщо працівник пропрацював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні). У цьому разі для обчислення пенсії враховується заробіток у розмірі не більше двох тарифних ставок (окладів). У разі призначення пенсій працівникам, зайнятим на сезонних роботах, середньомісячний фактичний заробіток визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
При цьому, положення приписів Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка ОСОБА_1 містить запис про його роботу в період з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (35-37, 63-67).
В той же час, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відмовлено ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу період роботи згідно запису трудової книжки від 17.04.1985 № НОМЕР_1 з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року, оскільки печатка підприємства при звільненні не відповідає штампу підприємства при прийнятті на роботу.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не прийнято довідки від 18.03.2021 № 07-03/770, № 07-03/771, № 07-03/772 оскільки здійснити перевірки достовірності документів немає можливості, так як архіви підприємства розташовані на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, який набрав чинності 14 квітня 2014 року, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р м. Хрустальний належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Верховний Суд в постанові від 08 квітня 2020 року по справі № 242/1568/17 (№ К/9901/17459/18) зазначив, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31 березня 2021 року по справі № 0440/6809/18 (№К/9901/22227/19).
Таким чином, відсутність у позивача можливості надати відповідну довідку внаслідок знаходження архіву на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не позбавляє позивача права на отримання пенсії, а тому посилання відповідача на ті обставини, що спірні довідки не можуть бути перевірені, є безпідставними, а тому неврахування довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 583/392/17, від 30 жовтня 2018 року у справі №234/3038/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 360/1628/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 235/2773/17 та від 04 березня 2020 року у справі № 235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 28 серпня 2018 року по справі № 175/4336/16-а(2/175/97/16) (№ К/9901/20538/18) вказав, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав.
З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка ОСОБА_1 містить записи про його роботу з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (35-37, 63-67).
Згідно довідки від 18.03.2021 року № 07-03/770, з 21.07.1993 року Коммунарська станція технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” перейменовано в мато сервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АО «Луганськ -Авто», на сонові наказу № 144 від 20.07.1993 року, а тому посилання представника відповідача на те, що печатка підприємства в трудовій книжки при звільненні не відповідає штампу підприємства при прийнятті на роботу є необґрунтованими та спростовується зібраними по справі доказу (а.с. 32).
Також, згідно довідки від 18.03.2021 року № 07-03/771 ОСОБА_1 дійсно працював в Коммунарській СТО з 08.09.1987 року (наказ № 70-ок від 07.09.1987) по 30.09.2003 року (наказ № 60-ок від 30.09.2003) (а.с. 33).
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не прийняття довідок від 18.03.2021 № 07-03/770, № 07-03/771, № 07-03/772, з підстав неможливості їх перевірки, у зв'язку з тим, що підприємство розміщується на території, яка тимчасово не контролюється українською владою, є протиправними.
Крім того, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (з 21.07.1993 року перейменовано в автосервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АТ “Луганськ-Авто”) на підставі довідки про заробітну плату від 18.03.2021 року № 07-03/772, яка видана архівним відділом міста Алчевськ ЛНР та виплатити ОСОБА_1 різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 28.08.2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи з 08.09.1987 року по 31.12.1997 року у Коммунарській станції технічного обслуговування автомобілів “Ворошиловградавтотехобслуживание” (з 21.07.1993 року перейменовано в автосервісне підприємство Алчевська станція технічного обслуговування автомобілів АТ “Луганськ-Авто”).
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно п. 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.3 Порядку рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що прийняттю рішення про перерахунок пенсії передує процедура перевірки пенсійним органом заяви про перерахунок пенсії та документів поданих до неї.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу в перерахунку пенсії слугувала неможливість перевірки наданих документів, у зв'язку з тим, що підприємство розміщується на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.
При цьому, дотримання позивачем під час звернення із заявою про перерахунок пенсії, інших вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, пенсійним органом не перевірялось.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 року , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття довідок від 18.03.2021 № 07-03/770, № 07-03/771, № 07-03/772; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 року , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття довідок від 18.03.2021 № 07-03/770, № 07-03/771, № 07-03/772.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.09.2021 року , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук