17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 495/3979/17
адміністративне провадження № К/990/4452/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Калашнікової О.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Бережна Тетяна Григорівна, на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 495/3979/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про скасування рішень, поновлення на роботі, зобов'язання провести розрахунок та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди,
Постановою від 05 грудня 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області частково задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 :
- відмовив у задоволенні вимог в частині визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Маразліївської сільської ради від 15 листопада 2016 року № 286-VII «Про неналежне виконання посадових обов'язків старостою села Долинівка ОСОБА_1 »; рішення виконавчого комітету Маразліївської сільської ради від 05 травня 2017 року № 405-VII «Про скасування рішення сільської ради №286-VII від 15 листопада 2016 року «Про неналежне виконання посадових обов'язків старостою села Долинівка ОСОБА_1 »; розпорядження Маразліївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області від 16 листопада 2016 року № 173к/2016 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »; розпорядження Маразліївської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області від 28 березня 2017 року №14-к/2017 року «Про скасування розпорядження № 173к/2016 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » та поновлення на роботі ОСОБА_1 ; зобов'язання відповідача створити належні умови праці шляхом надання попереднього, відповідно до посади старости села робочого місця для виконання обов'язків старости с. Долинівка Білгород-Дністровського району Одеської області;
- задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Маразліївської сільської ради від 05 травня 2017 року № 406- VII «Про дострокове припинення повноважень старости села Долинівка Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 »;
- поновив позивача на посаді старости с. Долинівка Білгород-Дністровського району Одеської області;
- стягнув з Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 травня 2017 року по 05 грудня 2017 року в розмірі 26051,90 грн.;
- стягнув з Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
- стягнув з Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
- відмовив у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду, Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, 02 квітня 2018 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року визнано неповажними обставини пропуску строку подання апеляційної скарги, зазначені апелянтом, та встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам пункту 3 частини 2, пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України. У зв'язку з цим апеляційна скарга залишена без руху з наданням апелянту строку, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження з наданням доказів на їх підтвердження, та для - для зазначення в апеляційній скарзі ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номерів засобів зв'язку та електронної пошти, офіційної електронної адреси, за наявності, особи, яка подає апеляційну скаргу; для надання доказів доплати судового збору - оригіналу платіжного документу про доплату судового збору в розмірі 291,60 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, Маразліївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Бережна Тетяна Григорівна, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, законодавством визначено, що обов'язковою умовою для реалізації такою особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Як зазначено в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що одночасно в апеляційній скарзі апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, необхідність додаткового часу наприкінці 2017 року для узгодження питання оплати судового збору з органами ДКСУ. Також апелянт посилався на підготовку наприкінці 2017 року органами ДКСУ звітів, що мало вплив на вирішення питання щодо сплати судового збору. Апелянт також додав до апеляційної скарги заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначив поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження те, що бюджетом сільської ради на 2018 рік не було передбачено витрат на сплату судового збору, на підтвердження чого надав довідку від 28 березня 2018 року № 02-07/447 про те, що питання виділення коштів на сплату судового збору було винесено на розгляд пленарного засідання сесії сільської ради 16 березня 2018 року.
Перевіряючи дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови судом апеляційної інстанції встановлено, що вперше апеляційна скарга подана Маразліївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, у встановлений строк 15 грудня 2017 року, протягом 10 днів з дня отримання копії оскарженої постанови (частина 2 статті 186 КАС України в редакції чинній на час ухвалення оскарженої постанови та з урахуванням підпунктів 12 та 13 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС в редакції чинній з 15 грудня 2017 року). Натомість 03 січня 2018 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду вперше подана апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків апеляційної скарги надання доказів сплати судового збору, та апелянту наданий строк десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Копію ухвали апеляційного суду від 03 січня 2018 року апелянт отримав 17 січня 2018 року та у строк до 27 січня 2018 року недоліки апеляційної скарги не усунув, у зв'язку з чим, ухвалою апеляційного суду від 09.02.2018 року апеляційна скарга повернута апелянту.
Повторно апеляційна скарга подана безпосередньо до суду першої інстанції 02 квітня 2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 186 КАС України в редакції чинній на час ухвалення оскарженої постанови та з урахуванням підпунктів 12 та 13 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС в редакції чинній з 15 грудня 2017 року.
Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке заявлено безпосередньо в апеляційній скарзі, судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначені доводи не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність коштів, необхідність додаткового часу наприкінці 2017 року для узгодження питання оплати судового збору з органами ДКСУ, підготовка наприкінці 2017 року органами ДКСУ звітів, не підтверджено належними та допустимими доказами.
Тому, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав зазначення інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження з наданням доказів на їх підтвердження; зазначення в апеляційній скарзі ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номерів засобів зв'язку та електронної пошти, офіційної електронної адреси, за наявності, особи, яка подає апеляційну скаргу; надання доказів доплати судового збору - оригіналу платіжного документу про доплату судового збору в розмірі 291,60 грн.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи пункту 1 частини другої статті 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Проте, апелянт у встановлений судом строк не виконав вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року - не зазначив інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав доказів на підтвердження поважності цих причин.
Водночас слід зазначити, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані апелянтом причини пропуску не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.
Відтак, апелянтом не зазначено поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та не подано доказів їх поважності, необґрунтовано наявності обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.
Згідно пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2017 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
При цьому, суд при оцінці причин пропуску строку звернення до суду враховає тривалість строку, який пропущено, поведінку особи протягом цього строку, дії, які вона вчиняє, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінює їх в сукупності.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав визнання неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вірно застосував положення пункт 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Посилання скаржника на те, що поштові відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 6550105274914 та № 6776000279544, незареєстровані у системі ПАТ «Укрпошта», Верховний Суд відхиляє, оскільки відсутність на офіційному вебсайті ПАТ «Укрпошта» відомостей про зазначені поштові відправлення не є безумовною підставою вважати, що відповідна кореспонденція на адресу Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області не надсилалася. Термін зберігання інформації для відстеження руху рекомендованих листів - обмежений, і після спливу встановленого терміну неможливо з даних вказаного вебсайту встановити, зокрема, факт відправлення та отримання кореспонденції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України уразі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в інтересах якої діє адвокат Бережна Тетяна Григорівна, на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 495/3979/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько О.В. Калашнікова О.А. Губська