15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8798/21 пров. № А/857/21510/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя Сакалош В.М., м. Львів) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерімп» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерімп» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету; визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року №10832/13-01-07-02, № 10835/13-01-07-02, прийняті на підставі акту перевірки від 15.04.2021 №8981/13-01-07-02/43928916 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року №10832/13-01-07-02 , № 10835/13-01-07-02, прийняті на підставі акту перевірки від 15.04.2021 №8981/13-01-07-02/43928916 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
Стягнуто на користь ТОВ «Інтерімп» з Головного управління ДПС у Львівській області, за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень, 0 копійок).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його прийнятими без врахування фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що Головним управління ДПС у Львівський області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Інтерімп» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємне значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яка оформлена актом перевірки від 15.04.2021 №8981/13-01-07-02/43928916.
Під час перевірки встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ, в.т.ч. заявленого до бюджетного відшкодування, у податковій декларації з ПДВ за січень 2021 є декларування операцій з імпорту товару (одягу) цифрові USB WEB - камери з функцією передачі зображення, міксер для подрібнення харчових продуктів, приймання голосу та іншої інформації, апаратура електрична, що має індивідуальні функції: бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок), проводи ізольовані електричні для напруги, посуд столовий, світильники, частини велосипедів, чемодани дорожні, санітарно- технічні вироби, цифровий декодер для прийому телевізійного сигналу, тощо (Польща, Угорщина) та відсутністю вказаного декларування реалізації придбаного товару у січні 2021 року. Основним видом діяльності ТзОВ «Інтерімп» є діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами.
Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Інтерімп» п.44.1 ст.44, 198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 ПК України.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повиннімати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Таким чином, підтвердити факт вчинення господарської операції можна за допомогою первинного документа, який достовірно відображає її зміст та складений згідно із вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За період перевірки ТзОВ «Інтерімп» задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ (р.9 Декларації) в сумі 0,00 грн.
Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (р.17Б Декларації) за січень 2021 року встановлено її завищення на 4 281 080 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.
Директору ТзОВ «Інтерімп» вручено вимогу «Про надання інформації та її документального підтвердження» від 31.03.2021 №8923/6/13-01-07-02-16 щодо надання у встановлені терміни оригіналів бухгалтерських та перинних документів за період з 01.01.2021 по 31.01.202021.
ТзОВ «Інтерімп» на вимогу не надано до перевірки оригіналів первинних документів, а також бухгалтерських документів для проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ «Інтерімп», про, що складено акт про ненадання посадовими особами підприємства документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Інтерімп» від 08.04.2021 №339/13-01-07-02/43928916.
Позивач у позовній заяві зазначає, що оригінали документів надавались, проте не надав докази скерування під час розгляду справи судом.
Суд задовольняючи позовні вимоги не дослідив зібрані у справі докази, копії митних декларацій та не перевірив дані докази на підтвердження зазначених фактів, не вжив заходів для виявлення та витребування доказів (не витребувано довідки про рух коштів по рахунку), а саме, не встановив чи за платіжними дорученнями, які були надані під час розгляду справи, здійснено оплату, оскільки до перевірки не надано платіжні доручення, які підтверджують, що суми ПДВ заявлені до бюджетного відшкодування є фактично сплачуваними у попередніх та звітному (податковому) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Звертає увагу суду, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22021000000000126 від 22.04.2021, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.258-5, ч.3 ст.212 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ряд громадян діючи за попередньою змовою та з використанням підконтрольним їм підприємств, у період з 2019 по 2021 роки вчинили дії, які завдали майнових втрат Державному бюджету в особливо великих розмірах та спричинили шкоду національним інтересам України.
На запит Головного управління ДПС у Львівській області про надання інформації та документів Головним слідчим управлінням СБУ скеровано лист від 23.09.2021 №6/7541 про надання права використати здобуті копії матеріалів кримінального провадження під час супроводження справи.
Слідчим 2-ого відділення слідчого відділу УСБ України у Львівській області проведено огляд за адресами: м. Львів вул. Шевченка, 327 літ. С1-1, проспект Чорновола, 45а корп. 12, с.Давидів, вул. Промислова, 2, Давидівська ОТГ, с. Кротошин, вул. Промислова,2. Проведеним оглядом встановлено, що за вказаними адресами знаходяться нежитлові будівлі, будь-які інформаційні вивіски, таблички, що могли б свідчити про знаходження ТзОВ «Інтерімп» та ТОВ «Індустріальний Портал» - відсутні, а також службових осіб даних товариств, по вказаній адресі не встановлено.
Згідно п.46.1ст 46 ПК України «Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною».
Відповідно до вимог «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено даним нормативним документом.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
За положеннями пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
На виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб'єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті податкового повідомлення-рішення такі платіжні доручення позивача відповідачем не досліджувались то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не має.
Така позиція контролюючого органу кореспондується постановою Верховного Суду від 08.03.2020 №810/2714/15, 06.08.2019 року № 520/8681/18 :
Між тим, суд жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробив, а лише, перелічивши їх, обмежився висновками про їх наявність.
З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, суду першої інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення операцій.
Відображені позивачем показники у податковій звітності, що склали структуру податкового кредиту, згідно з податковою декларацією за січень 2021 р. задекларовані підприємством безпідставно:
1) р.10 Декларації у сумі 142 грн задекларовано безпідставно, оскільки не підтверджений первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансовою звітністю.
2) Р.11 Декларації у сумі 4 280 938 грн - задекларований безпідставно, оскільки показник не підтверджений первинними документами, не представлено документів щодо транспортування, навантаження, оприбуткування на складах та використання у господарській діяльності підприємства імпортованих ТМЦ, а також документи на сплату ПДВ при імпорті товарів.
3) Р.16 Декларації - від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду -3500 грн.
Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, (п.198. ст. 198 ПК України).
Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), (п.201.7 ст. 201 ГІК України.)
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.
Дана правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 29.05.2020 справа №826/27811/15 .
Щодо використання податкової інформації то апелянт зазначає, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, отримана із джерел, передбачених статтею 72 ПК України, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, інших звітних документах (підпункт 72.1.1.1 пункту 72.1), інформація, що надійшла за наслідками податкового контролю (підпункт 72.1.5).
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області, то позивач у позовній заяві фактично просить скасувати податкові повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що вважає акт перевірки протиправним та не надає жодних доказів на підтвердження своєї позиції.
Акт перевірки є службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.5 КАС України, що може бути оскаржено до адміністративного суду.
Самі по собі дії не є юридично значимими та не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків суб'єкта господарювання, вони не встановлюють ніяких вимог чи обов'язків правил поведінки для платника податків.
Докази та аргументи податкового органу в сукупності вказують на безпідставність винесеного на користь платника податків рішення про задоволення позову.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2021 ГУ ДПС у Львівській області було винесено податкові повідомлення - рішення № 10832/13-01-07-02 , 10835/13-01-07-02, прийняті на підставі акту перевірки від 15.04.2021 № 8981/13-01-07-02/43928916 «Про результат документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Інтерімп» (43928916) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».
Висновком у Акті перевірки зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявлено до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:
1. п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 4 280 938 грн;
2. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 142 грн;
Відповідач вбачає порушення ТОВ «Інтерімп» у тому, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17Б Декларації) за січень 2021 року встановлено її завищення на - 281 080 грн, що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.
Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації встановлено її завищення на 4 281 080 грн внаслідок завищення показника рядку 17 (колонка Б) Декларації.
Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення, яка підлягає: бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за наявності) встановлено її завищення на 4 280 938 грн. внаслідок завищення показника рядка 19 Декларації (зазначено у п.п. 3.3.1 цього пункту).
12.02.2021 позивачем подано до ТУ ДПС у Львівській області, ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 току з від'ємним значенням в сумі 4 284 580 грн, та заявленою до відшкодування на рахунок платника у банку сумою ПДВ - 4 280 938 грн.
Основним видом діяльності ТзОВ «Інтерімп» є діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами.
Причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування, у податковій Декларації з податку на додану вартість за січень 2021 (реєстр № 9025436470 від 15.02.2021) є: декларування операцій з імпорту товару одягу,( чоловічий, жіночий, дитячий), цифрові USB WEB-камери з функцією передачі зображення, міксер (блендер) для подрібнення харчових продуктів, частини пристроїв для передачі, приймання голосу та іншої інформації, апаратура електрична, що має індивідуальні функції бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок), -.вода ізольовані електричні для напруги, посуд столовий, світильники, частини велосипедів, чемодани дорожні, санітарно-технічні вироби, цифровий декодер для прийому ревізійного сигналу, тощо (Польща, Угорщина) та відсутністю декларування реалізації придбаного товару у січні 2021 року.
Причина виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість є придбання імпортних товарів товарів у TSMART BUILT INDUSTRIAL LTD до контракту №05/20-CN від 16.12.2020 текстильних виробів, одяг, автотовари, інші товари та сплата ПДВ у повному обсязі, відповідно до заявленої суми бюджетного відшкодування.
Крім того, судом встановлено, що між TSMART BUILT INDUSTRIAL LTD Продавець та ТОВ «Інтерімп» покупець було укладено контракт № 05/20- CN від 16.11.2020. Оплати на рахунок Державної митної служби України було здійснено у грудні 2020 року та січні 2021 року. Тобто податковий кредит формувався за вказаними показниками.
Розглядаючи спір, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)
Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотримання яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
Судом першої інстанції зґясовано, що висновки акту перевірки зроблені відповідно до наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання акту перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником.
При цьому суд вірно зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 460/143/19.
Також судом першої інстанції правильно враховано, що відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як уже зазначалось вище, у деклараціях за січень 2021 року ТОВ «Інтерімп» зазначено суму податкового кредиту 4284580 грн.
Згідно матеріалів справи причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування, у податковій Декларації з податку на додану вартість за січень 2021 (реєстр. № 9025436470 від 15.02.2021) є: декларування операцій з імпорту товару одягу, (чоловічий, жіночий, дитячий), цифрові USB WEB-камери з функцією передачі зображення, міксер (блендер) для подрібнення харчових продуктів, частини пристроїв для передачі, приймання голосу та іншої інформації, апаратура електрична, що має індивідуальні функції бездротові пристрої керування (джойстики) для відео ігрових консолей (ігрових приставок), ізольовані електричні для напруги, посуд столовий, світильники, частини велосипедів, чемодани дорожні, санітарно-технічні вироби, цифровий декодер для прийому ревізійного сигналу, тощо (Польща, Угорщина) та відсутністю декларування реалізації придбаного товару у січні 2021 року.
Причина виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість є придбання імпортних товарів у TSMART BUILT INDUSTRIAL LTD до контракту №05/20-CN від 16.12.2020 текстильних виробів, одяг, автотовари, інші товари та сплата ПДВ митним органам у повному обсязі відповідно до заявленої суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно з абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.п. 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно із п. 192.1 ст. 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/ послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Судом першої інстанції у даній спірній ситуації зґясовано, що на виконання вказаних вимог законодавства ТОВ «Інтерімп» 12.02.2021 подано до ТУ ДПС у Львівській області, ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2021 року з від'ємним значенням в сумі 4 284 580 грн, та заявленою до відшкодування на рахунок платника у банку сумою ПДВ - 4 280 938 грн.
Згідно зі статтею 187.1 Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Крім того, суд правильно зазначив, що недоліки в оформленні документів за своєю суттю не спростовують вчинені між сторонами господарські операції, а тому такі недоліки самі по собі не нівелюють наслідків цих господарських операцій.
04 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 0440/5658/18, адміністративне провадження №К/9901/21544/19 (ЄДРСРУ № 88360076) вказав на те, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати такі документи, та, за наявності передбачених підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України підстав, призначити додаткову позапланову перевірку. Неможливість платника в силу об'єктивних обставин надати певні документи контролюючому органу безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов'язку, встановленого підпунктами 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі №805/1690/16-а.
Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16 (ЄДРСРУ № 78329873), від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15 (ЄДРСРУ № 79409332), від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 (ЄДРСРУ № 79791393).
Згідно з п. 200.1, пп.пп. «б», «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений у статті 200 ПК України.
Згідно пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно п.п. «ґ» п.200.12 ст.200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (абз. 6, 8 п.200.12 ст.200 ПК України).
Пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 встановлено, що орган ДФС здійснює формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, шляхом внесення даних щодо, зокрема найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу тощо.
Згідно з п.3 Порядку формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Відповідно до п. 4 Порядку орган ДФС вносить до Реєстру певні дані: дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання); - суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; - дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; - дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; - дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; - суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно з п.6 Порядку повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.
Відтак, що Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.
Оскілки відповідач, відповідно до покладеного на нього обов'язку встановленого ст. 77 КАС України, не спростував доводи позивача, не навів аргументів, щодо фіктивності господарської операції, то суд першої інстанції дійшов підставного висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що покликання апелянта на наявність кримінального провадження, ще на свідчить про фіктивність вказаної у даній справі господарської операції, тим більше дане кримінальне провадження не завершено та відсутній вирок суду, який би підтвердив безпідставність доводів позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 139 КАС України, правильно вирішив питання розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року по справі № 380/8798/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. С. Затолочний
В. В. Ніколін
Повний текст складено 18.02.2022