15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12976/21 пров. № А/857/21527/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,
за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплати боргу (недоїмки),-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплати боргу (недоїмки) №Ф-3184- 50У від 11.02.2021 на суму 37788,74 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області від 11.02.2021 №Ф-3184-50У.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) грн судових витрат у вигляді судового збору.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати таке та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, забезпечує адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснює контроль за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкову вимогу №Ф-3184-50У від 11.02.2021 на суму 37788,74 грн.
Закон України від 15.05.2003 № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 755) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до баз даних ДРФО Львівської області ОСОБА_2 12.09.1996 присвоєно РНКПП з адресою проживання АДРЕСА_1 ; з 20.08.2010 - змінено прізвище на ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .
Дата взяття на облік 07.08.2002 за № 1469.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбаченої законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системі органу доходів і зборів, ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) перебуває як платник податків на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області.
Відповідно до п.4 та 5 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-УІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону 2464-VІ).
Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та п. 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ).
Базою нарахування єдиного внеску для осіб, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), п. 5 та п.5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Згідно з п.5 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць.
Частиною 5 статті 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22 відсотки бази нарахування.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VІ, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 ч.1 ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний».
Тобто, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VІ. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2 п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VІ).
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з п. 3, 4 р. VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, із змінами та доповненнями, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) орган доходів і зборів протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилає (вручає) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
На дату формування вимоги від №Ф-3184-50У від 11.02.2021 платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації.
Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2021, заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 37788,74 гривень.
Крім цього, в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у позивачки пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.
Як передбачено ч.2 ст. 18 даного Закону, для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.
Згідно з положень п. 1 ч.4 цієї ж статті для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
Відповідно до ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, апелянт вважає, що контролюючий орган діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений ч. 2 ст. 19 Конституції України, і це в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 (на час державної реєстрації фізичної особи підприємця прізвище « ОСОБА_2 ») зареєстрована Громадською організацією «Княжий Львів» 03.11.1999. Вид діяльності: 99.9. «Інші види діяльності».
Відповідно до довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України від 30.07.2021 №275 ОСОБА_1 працювала по трудовому договору у військовій частині НОМЕР_2 ВВ МВС України з 01.11.2011 по 01.11.2012, з 19.09.2013 по 12.03.2014 та з 01.10.2014 по 02.02.2017 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Згідно з довідкою, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України від 30.07.2021 №276, позивач проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 03.02.2017 по теперішній час.
Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України сплачувались за ОСОБА_1 обов'язкові податки та платежі, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 30.07.2021.
ГУ ДПС у Львівській області 11.02.2021 на ім'я ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу 20.07.2000 - ОСОБА_1 ) сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3184-50, що виникла станом на 31.01.2021 у сумі 37 788 грн 74 коп.
Відповідно до долученого до матеріалів справи витягу з інтегрованої картки платника податку - ФОП ОСОБА_1 вказана сума заборгованості нарахована з 09.02.2018 по 19.01.2021.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464-VI зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частинами 2-3, 8 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Крім того, суд правильно вказав, при вирішенні спору, що процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією №449.
Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Відповідно до пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до пункту 4 Розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Податковий орган веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) у паперовій формі вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі вважається належним чином надісланою, якщо її надіслано в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», за умови, якщо отримано квитанцію про доставку вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронний кабінет.
Частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
З урахуванням зазначених норм законодавства, суд першої інстанції правильно вважав, що фізичні особи - підприємці у відповідності до норм спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов'язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Суд першої інстанції при розгляді справи підставно зауважив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов єдиний соціальний внесок не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Тому суд вірно вважав, що інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає податковий орган, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний за змістом та по суті правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 07.07.2021 у справі № 142/252/19.
Судом у даній спірній ситуації з'ясовано, що оскаржувана вимога сформована у зв'язку з наявністю у позивача боргу зі сплати єдиного соціального внеску, нарахованого з 09.02.2018 по 19.01.2021.
Згідно наданого ГУ ДПС у Львівській з 09.02.2018 по 19.01.2021 витягу з інтегрованої картки платника податку - ФОП ОСОБА_1 , вбачається, що нараховані податковим органом розміри єдиного соціального внеску є різними. При цьому відповідачем не обґрунтовано яким чином проводився обрахунок таких нарахувань.
Окрім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що основним місцем праці ОСОБА_1 у період з 09.02.2018 по теперішній час є Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, де вона проходить військову службу за контрактом.
Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України сплачувався за позивача єдиний соціальний внесок в повному розмірі.
Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 від 30.07.2021. А отже за ОСОБА_1 , як за застраховану особу, у період з 09.02.2018 по 19.01.2021 єдиний внесок сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що зумовлює висновок про відсутність у позивача обов'язку по сплаті за цей період єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.
Податковий орган, визнаючи сплату військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 у період з 09.02.2018 по 19.01.2021 (період, за який відповідачем нарахована заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску), не врахував цю обставину при прийнятті спірної вимоги, що свідчить про необґрунтованість нарахованої відповідачем позивачу суми єдиного соціального внеску.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2018 у справі 826/15139/16 суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду.
Оскільки відповідач не обґрунтував суму нарахованого грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, то суд першої інстанції з урахуванням викладеного вище правильно вважав, що спірна вимога має бути скасована у повному обсязі, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. 139 КАС України, правильно вирішив питання розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року по справі № 380/12976/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. В. Ніколін
О. М. Гінда
Повний текст складено 18.02.2022