15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/1159/20 пров. № А/857/789/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Юник А.А.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Борискін С.А., місце ухвалення - м. Рівне, дата складення повного тексту судового рішення - 21.10.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
встановив:
ОСОБА_1 , 20.02.2020, через засоби поштового зв'язку, звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії, тобто з 15.04.2011 - незаконними і протиправними;
- зобов'язати відповідача з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов'язана з Чорнобильською катастрофою, тобто з 15.04.2011, здійснити перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обґрунтовує позов тим, що позивачка перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію по інвалідності та має право на доплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. При цьому, починаючи з 15.04.2011 позивач отримувала державну пенсію по інвалідності й щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, значно нижчому ніж той, що передбачений статтями 50, 54 Закону № 796-XII у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії. Проте, відповідач відмовився у добровільному порядку визнати за позивачем право на отримання пенсії у розмірах, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, та провести перерахунок належних їй пенсійних виплат. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022, позовну заяву за період з 15.04.2011 по 19.08.2019 залишено без розгляду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у задоволені позову відмовлено повністю.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави, які викладені у позовній заяві.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням від 15.05.2014 серії НОМЕР_1 , вкладкою від 29.05.2017 № НОМЕР_2 до цього посвідчення, довідкою МСЕК від 07.04.2017 серії НОМЕР_3 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується довідкою відповідача від 26.03.2020 №276/04-02-16.
У грудні 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про визнання за нею з 15.04.2011 права на отримання пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нарахування та виплату їй державної пенсії по інвалідності й щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 15.04.2011 без обмеження кінцевим строком у розмірах, встановлених безпосередньо нормами статей 50, 54 вказаного Закону.
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 23.01.2020 №Х-5564/07.1-59 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії за відповідний період.
Вважаючи відмову відповідача необґрунтованою та протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виплачуючи позивачу з 20.08.2019 державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права й інтереси позивачки щодо належного соціального забезпечення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон № 796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Стаття 54 Закону № 796-XII визначала, що особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зокрема, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в подальшому, законодавцем неодноразово делеговувалися Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.
Так, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім цього, 28.12.2014 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» № 79-VIII від 28.12.2014, який набув чинності 01.01.2015, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Тобто, з 03.08.2014 Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок № 1210), яким визначені мінімальні розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачці призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до норм Закону № 796-XII, починаючи з 15.04.2011.
Також, встановлено та не заперечується сторонами, що нарахування та виплата позивачці додаткової та державної пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювалися у відповідності до Порядок № 1210.
Отже, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплачуючи позивачу додаткову та державну пенсії, що передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв правомірно, тобто жодним чином не порушив законні права та інтереси позивачки щодо належного соціального забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, з урахуванням ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022, якою позов за період з 15.04.2011 по 19.08.2019 залишено без розгляду, вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а також державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком, починаючи з 20.08.2019, є безпідставними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд --
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 460/1159/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 18.02.2022.