про залишення позовної заяви без руху
18 лютого 2022 року СєвєродонецькСправа № 360/1235/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет» до Головного управління Державної податкової служби в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
16 лютого 2022 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет» (далі - позивач) до Головного управління Державної податкової служби в Луганській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Луганській області щодо нарахування за період 2014 та 2015 років пені за платежем плата за землю з юридичних осіб у розмірі 186 848,85 грн;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Луганській області внести зміни до інтегрованої карти позивача (платника, код 13508852) з плати за землю з юридичних осіб шляхом скасування нарахованої пені за період 2014 та 2015 роки у розмірі 186 848,85 грн.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Перевіривши матеріали вказаного адміністративного позову, судом встановлено, що він не відповідає встановленим вимогам та містить такі недоліки.
Згідно із пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається:
повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Так, у позовній заяві у якості відповідача позивачем визначено Головне управління Державної податкової служби в Луганській області із кодом ЄДРПОУ 43143746.
Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код 43143746 має орган державної влади - Головне управління ДПС у Луганській області щодо якого 21.02.2021 внесено запис про припинення.
Таким чином позивачем, по-перше невірно зазначено найменування юридичної особи - відповідача, по - друге пред'явлено позовну заяву до суб'єкта владних повноважень, юридичну особу якого припинено.
Отже позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву із визначенням належного відповідача у справі та конкретизацією позовних вимог щодо належного відповідача.
Щодо строків звернення до суду із позовною заявою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, якою встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 № 500/2486/19 дійшов висновку, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, не встановлюють процесуальних строків, а лише закріплюють право платника податків на оскарження рішення податкового органу в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення податкових органів можуть бути оскаржені до суду у строки, передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій контролюючих органів та скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в інформаційній системі органів ДПС та інтегрованій картці платника податків позивача показників про наявність у позивача пені, та зобов'язання відповідача внести зміни до інформаційної системи органів ДПС та інтегрованих карток позивача шляхом виключення з них відомостей про наявність пені у сумі 186 848,85 грн, нормами Податкового кодексу України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Отже, для оскарження у судовому порядку дій контролюючих органів та скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, абзацом першим частини другої статті 122 КАС України встановлений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що позивачем 24.11.2016, 20.03.2017, 21.03.2017 подано до контролюючого органу уточнюючі декларації, в яких відкориговано грошове значення по платі за користування земельною ділянкою шляхом зменшення податкового зобов'язання. За твердженнями позивача, відповідач в інтегрованій картки позивача, у зв'язку з несплатою плати за землю, нарахував пеню у розмірі 186 848,85 грн. В подальшому відповідач у особистому кабінеті позивача провів скасування нарахування з плати за землю, однак нарахована пеня залишилась відображатись, як не сплачені фінансові санкції.
Отже позивачу було достеменно відомо про наявність пені у сумі 186 848,85 грн з 2017 року, однак до суду із позовом щодо оскарження дій податкового органу щодо нарахування за період 2014 та 2015 років пені за платежем плата за землю з юридичних осіб у розмірі 186 848,85 грн, позивач звернувся у лютому 2022 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України, не надавши клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, що у відповідності до положень частин першої, третьої статті 123 КАС України, частини шостої статті 161 КАС України, частини тринадцятої статті 171 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а (провадження №К/9901/4548/17).
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Таким чином, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, адміністративний позов підлягає залишенню без руху з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків протягом семи календарних днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамет» до Головного управління Державної податкової служби в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачеві протягом семи календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду
- уточненої позовної заяви із визначенням належного відповідача у справі та конкретизацією позовних вимог щодо належного відповідача;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
У разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяА.Г. Секірська