14 лютого 2022 року Справа № 160/65/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 21910427, щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 періодів роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 21910427 включити до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік, здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням додаткового страхового стажу, здійснити виплату донарахування до пенсії за період з 20.12.2019 року.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що при визначені розміру страхового стажу, відповідачем не зараховано позивачу наступні періоди: з 22.04.1983 року по 08.02.1984 року; з 03.01.1994 року по 02.01.1997 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 жовтня 2021 року б/н позивача повідомлено, що до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 , не враховано:
- період роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції №162;
з 03.01.1994 по 02.01.1997, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції №162.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, що і стало підставою для звернення останнім до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі та відкрито провадження у справі без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
09 лютого 2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№14158/22, в якому представник відповідача не визнає позовні вимоги з огляду на наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 20.12.2019 року, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV.
04 жовтня 2021 року позивач звернувся на урядову «гарячу лінію» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням, щодо надання пояснень невключения до страхового стажу періодів роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984 та з 03.01.1994 по 02.01.1997.
Листом від 18.10.2021 за №36536-30940/Ч-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь позивачу щодо пенсії та зазначило підстави не зарахування періодів роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984 та з 03.01.1994 по 02.01.1997, та зазначено, що відповідь була надана відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Оскільки, періоди роботи ОСОБА_1 з 22.04.1983 по 08.02.1984 та з 03.01.1994 по 02.01.1997 не підтверджуються будь-якими уточнюючими довідками, підстави зарахувати даний стаж у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні.
Щодо проведення перерахунку пенсії з 20.12.2019 року, представник відповідача зазначив.
Відповідно до приписів статті 45 Закону №1058, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.
Згідно з частиною 4 статті 45 Закону №1058, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених цим Законом, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Позивач не звертався до Головного управління із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною стажу роботи та не надавав уточнюючих довідок, що підтверджують стаж роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984 та з 03.01.1994 по 02.01.1997.
Отже, на думку представника відповідача, навіть у разі зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984 та з 03.01.1994 по 02.01.1997 - відсутні законні підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу із додаванням до стажу вищевказаного періоду саме з 20.12.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 20.12.2019 року, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 №1058-ІV.
04 жовтня 2021 року позивач звернувся на урядову «гарячу лінію» Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із зверненням щодо надання пояснень невключения до страхового стажу періодів роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984 та з 03.01.1994 по 02.01.1997.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 жовтня 2021 року №36536-30940/Ч-01/8-0400/21 "Про розгляд звернення" позивача повідомлено, що до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсійної виплати позивача, не враховано:
- період роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції №162;
з 03.01.1994 по 02.01.1997, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції №162.
Для вирішення наведеного у зверненні питання запропоновано позивачу звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян. При собі потрібно мати оригінали документів: паспорта або ID-картки та документи про місце реєстрації; документа, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорту, а також трудової книжки та диплому.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, що і стало підставою для звернення останнім до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Матеріали справи не містять доказів підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні позивачу спірного періоду до страхового стажу.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до п.2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Судом встановлено, що до страхового стажу, з якого обчислюється розмір пенсійної виплати позивача, не враховано:
- період роботи з 22.04.1983 по 08.02.1984, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції №162;
з 03.01.1994 по 02.01.1997, оскільки в наказі про прийняття наявне виправлення, що суперечить вимогам Інструкції №162.
Крім того, із трудової книжки позивача НОМЕР_2 вбачається запис №1 про те, що позивач призначений на посаду інженера групи ракетної техніки згідно наказу 45-к від 12 (22) .05.1983 року, саме в даті наказу міститься виправлення числа 22 на число 12 (або навпаки), але запис №3 від 08.02.1984 року, трудової книжки позивача, містить інформацію про звільнення його з посади за власним бажанням і цей запис є дійсним без будь-яких претензій зі сторони відповідача.
Запис №13 трудової книжки позивача від 03.01.1994 року містить посилання на приказ №2 від 03.01.94 року без будь-яких виправлень, над самим записом мається надпис (рос) «Запись верна. 03.01.94» із підписом. Суд критично ставиться до доводів відповідача, оскільки вказане не є виправленням і не може так трактуватися.
Крім того, єдиним доводом для відмови у зарахуванням спірних періодів до страхового стажу позивача є посилання на суперечність вимогам Інструкції №162.
Суд зазначає, що із прийняттям наказу №58 від 29 липня 1993 року "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 серпня 1993 року №110, на підставі пункту другого вказаного наказу зазначено:
З прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 №412, не застосовується.
Таким чином у нашому випадку, відповідач відмовляючи у зарахуванні до страхового стражу позивача спірних періодів роботи, керувався законодавством, яке не застосовується до спірних правовідносин, відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік, є протиправною.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії протиправно не зараховано періоди роботи позивача, зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , з підстав наявних виправлень у трудовій книжці, оскільки стаж роботи позивача підтверджено належними доказами, що наявні в матеріалах справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 21910427 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік.
Щодо твердження представника відповідача, що позивачем не надано підтверджуючих довідок спірних періодів, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться всі записи про роботу позивача у спірні періоди.
Відтак, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно необхідності позивачу надати уточнюючі довідки є помилковим.
Щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 20.12.2019 року.
Частиною 4 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Зважаючи на те, що заяву про перерахунок пенсії у зв'язку із виникненням права на її підвищення з усіма необхідними документами позивачем подано 04.10.2021 року, тобто до 15 числа цього місяця включно, то з урахуванням приписів ч.4 ст.45 Закону №1058-IV, відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 має бути здійснений саме з 01.10.2021 року (з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, позаяк відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно).
З урахуванням викладеного, суд не вбачає необхідності здійснення перерахунку з моменту призначення пенсії (20.12.2019 року), оскільки перерахунок здійснюється з урахуванням приписів ч.4 ст.45 Закону №1058-IV.
Наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік, а тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії із урахуванням додаткового страхового стажу є протиправною.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З огляду на відстрочення сплати судового збору до винесення рішення по справі, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. періодів роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01 жовтня 2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) із урахуванням додаткового страхового стажу з 22.04.1983 року по 08.02.1984 рік та з 03.01.1994 року по 02.01.1997 рік, і виплатити заборгованість із урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник