08 грудня 2021 року Справа № 160/19037/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що оформлені листом №0400-010311-8/131433 від 05.10.2021 року та рішенням №0406027094 від 02.09.2021 року, які полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме: призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 з 26.08.2020 року, виходячи з вислуги років - 33 роки 03 місяці 28 днів.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) з посиланням на відсутність у нього необхідної календарної вислуги років - 23 календарних роки і більше, як то передбачено п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ для осіб звільнених зі служби у період з 01.10.2016р. по 30.09.2017р., не врахував, що абзацом 7 підпункту «б» пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок №393), встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за два місяці час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції. Таким чином, враховуючи наведені приписи Порядку №393, при призначенні пенсій за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ має враховуватися саме пільгова вислуга років, яка у позивача відповідно до подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №9661 від 20.08.2021р. становить 33 роки 03 місяці 28 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років, яка, з урахуванням положень ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ має бути призначена з 26.08.2020р., оскільки подання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №9661 від 20.08.2021р. було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 26.08.2021р. лисом за вих.№4.2-6314/Кт-21 та надійшло до відповідача 28.08.2021р. При цьому, відповідачем безпідставно не враховано вищезазначений пільговий стаж позивача, у зв'язку із чим протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 908,00грн.
На виконання вимог ухвали суду від 18 жовтня 2021 року, позивачем 25.10.2021р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19037/21, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 24.11.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також, цією ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
08.12.2021 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до подання про призначення пенсії за вислугу років №9661 від 20.08.2021р. та наказу про звільнення №272 о/с від 28.07.2017р. вислуга років ОСОБА_1 складає 33 роки 04 місяці 04 дня, з них у календарному обчисленні 16 років 08 місяців 02 дні, в той час, як згідно з п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: у період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше, отже, у позивача відсутня необхідна календарна вислуга років для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила службу на різних посадах в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 29.11.2000р. по 01.08.2017р.
Так, відповідно до наказу начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №272 о/с від 28.07.2017 року старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого контролера відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом, звільнено зі служби з 01.08.2017 року відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
В означеному наказі начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №272 о/с від 28.07.2017 року також зазначено, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 28.07.2017р. складає у календарному обчисленні - 16 років 07 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні - 33 роки 03 місяці 28 днів.
26.08.2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листом від 26.08.2021р. за вих. №4.2-6314/Кт-21 направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання №9661 від 20.08.2021р. про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, в якому, зокрема, зазначено, що вислуга років позивача станом на 01.08.2017р. для призначення пенсії у календарному обчисленні складає 16 років 08 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні складає - 33 роки 04 місяці 04 дні, а також направило інші матеріали для вирішення питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, в тому числі заяву позивача про призначення пенсії, які надійшли до відповідача 28.08.2021р. та були зареєстровані за вх. №1020.
За результатами розгляду вищевказаного подання та доданих до нього матеріалів Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення від 02.09.2021р. №0406027094, яким відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, з посиланням на відсутність у позивача необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, позаяк за даними подання про призначення пенсії за вислугу років календарна вислуга років ОСОБА_1 складає лише 16 років 08 місяців 02 дні, що є недостатнім.
Листом №0400-010311-8/131433 від 05.10.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, з посиланням на відсутність у позивача необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, передбаченої п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, позаяк за даними подання про призначення пенсії за вислугу років календарна вислуга років ОСОБА_1 складає лише 16 років 08 місяців 02 дні, в той час, як відповідно до закону календарна вислуга років має становити 23 календарних роки і більше.
На погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами ч.ч.1,3 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на службі, зокрема, в кримінально-виконавчої служби, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 01.01.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Згідно з п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною 1 статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Положеннями ч.4 ст.17 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Виходячи з наведених правових норм, за позицією відповідача, на час звільнення позивача зі служби з органів кримінально-виконавчої системи, діяв Закон №2262-XII в редакції, який не передбачав, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається, в спірному випадку, при наявності вислуги 23 років і більше, та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача та вважає їх помилковими, з огляду на таке.
Зміст наведених правових норм визначає загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах, тобто наявність певної вислуги календарних років, що обраховується з урахуванням спеціального законодавства та можливого врахування додаткових окремих періодів, згідно правил, визначених ст.17 даного Закону.
Відповідно до ст.17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992р. №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393).
Так, абзацом 7 підпункту «б» пункту 3 Порядку №393 встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону) зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за два місяці час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.
В свою чергу відповідно частини 4 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, що передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації права на призначення різних видів пенсій і основним актом, на підставі чого здійснюється таке регулювання є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинно пов'язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особа набула після проходження військової служби у визначений період часу, і така можливість передбачена Порядком №393.
Таким чином, судом встановлено, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті акти, що передбачають пільгове обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення різних видів пенсій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 750/9775/16-а.
Питання щодо подібних правовідносин було предметом розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №805/3923/18-а.
В постанові від 03.03.2021 року в адміністративній справі №805/3923/18-а Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду наголосив на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Вказаний принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначив, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені. Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.
Також Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку, а отже є необґрунтованим висновок про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
В постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
Пільгове обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсії для визначених законом осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлено статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ та передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Тому, застосування лише положень пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ при обрахунку вислуги років для призначення пенсії особі, яка проходила службу, зокрема, в органах Державної кримінально-виконавчої служби, без врахування положень статті 17-1 Закону №2262-ХІІ є неправомірним та таким, що порушує встановлені гарантії її прав на пільгове пенсійне забезпечення.
В спірному випадку за встановлених фактичних обставин справи вислуга років позивача, враховуючи час служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, в тому числі на посаді старшого контролера відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 23 календарних років, а саме: 33 роки 03 місяців 28 днів, що підтверджується наказом начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 272 о/с від 28.07.2017 року, поданням Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №9661 від 20.08.2021р. про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та доданими до нього документами, а, отже, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, доводи відповідача, що право на пенсію за вислугу років виникає виключно у разі вислуги років в календарному обчисленні є безпідставними, оскільки ст.17-1 Закону №2262-ХІІ, ч.4 ст.24 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу» та Порядок №393 встановлюють правило, за яким при визначенні права на пенсію може бути застосована вислуга років у пільговому обчисленні.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій)
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення №5-рп/2002).
З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що оформлені листом №0400-010311-8/131433 від 05.10.2021 року та рішенням №0406027094 від 02.09.2021 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 з 26.08.2020 року, виходячи з вислуги років - 33 роки 03 місяці 28 днів, суд зазначає наступне.
Приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років виключно через відсутність необхідної календарної вислуги років, водночас, судом встановлено, що позивач на момент звільнення зі служби та звернення із заявою про призначення пенсії мав необхідну кількість календарної вислуги років, розрахованої у пільговому обчисленні, у зв'язку із чим набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачеві пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років - 33 роки 03 місяці 28 днів.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
За змістом приписів п. «б» ч.1 ст.50 Закону №2262-ХІІ пенсії відповідно до цього Закону призначаються, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Згідно з ч.3 ст.50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Зважаючи на наведене та враховуючи те, що у даному випадку позивач звернувся за призначенням пенсії за вислугу років несвоєчасно, тобто не з дня виникнення права на таку пенсію, то її призначення має бути здійснено відповідачем не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Оскільки з матеріалів справи встановлено, що звернення позивача за пенсією у розумінні приписів ч.1 ст.48 Закону №2262-ХІІ відбулося 26.08.2021р., позаяк саме цієї дати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції листом від 26.08.2021р. за вих. №4.2-6314/Кт-21 направило до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання №9661 від 20.08.2021р. про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, а також направило інші матеріали для вирішення питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі п. «а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, в тому числі заяву позивача про призначення пенсії, які надійшли до відповідача 28.08.2021р. та були зареєстровані за вх. №1020, то пенсія позивачеві має бути призначена саме з 26.08.2020р., тобто не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 908,00грн., підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом №0400-010311-8/131433 від 05.10.2021 року та рішенням №0406027094 від 02.09.2021 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 26.08.2020 року, виходячи з вислуги років - 33 роки 03 місяці 28 днів.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 08.12.2021 року.
Суддя: О.М. Турова