14.02.2022м. СумиСправа № 920/1342/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1342/21
за позовом Приватного акціонерного товариства “БЕРТІ” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. 2га Залізнична, буд. 10),
про стягнення 137299 грн 16 коп.
10.12.2021 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 137299 грн 16 коп., у тому числі: 128100 грн. 00 коп. боргу, 6131 грн 25 коп. пені, 2702 грн 91 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 365 грн 00 коп. 1% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.
Ухвалою від 14.12.2021 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1342/21, суд визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України); позивачу надав семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; відповідачу надав семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.
29.12.2021 відповідач подав відзив № 6699 від 29.12.2021 на позовну заяву (вх. № 10612 від 29.12.2021), в якому проти позову заперечує та вказує, що 21.12.2021 ним було сплачено суму основного боргу в розмірі 128 000 грн 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 4321 від 21.12.2021. Відповідач вважає, що позовна заява має бути залишена без розгляду у зв'язку з тим, що подана особою - адвокатом Загородським Д.Д. без відповідних повноважень. Також, відповідач посилається на постанову КМУ від 09.12.2020 № 1236, якою встановлено карантин на території України з 19.12.2020 по 31.03.2022, та прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, відповідно до якого виробників теплової енергії, незалежно від форм власності, звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій, у зв'язку з чим, позивач не мав права нараховувати пеню та штрафні санкції за період з 20.08.2021 по 01.12.2021. Відповідач зазначає, що відповідно до п. 9.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин), тому враховуючи, що карантин є форс-мажорною обставиною, відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», нарахування 1% річних є неправомірним. Відповідач посилається на складний фінансово-економічний стан, що став причиною затримки в оплаті та порушення зобов'язання за Договором, оскільки підприємство є збитковим згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2021 року.
Позивач відповіді на відзив, у порядку ст. 166 ГПК України, суду не надав.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Щодо тверджень відповідача про підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати.
Відповідач у поданому відзиві зазначає, що адвокатом Загородським Д.Д. не долучено до позовної заяви у даній справі договір про надання правової (правничої) допомоги, у зв'язку з чим неможливо встановити обсяг його повноважень, в тому числі повноважень щодо підписання та подання до Господарського суду Сумської області позовної заяви від імені ПАТ «Берті».
Згідно з приписами ст. 131-2, пп. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України з 01.01.2019 року виключно адвокат або прокурор здійснює представництво іншої особи у судах першої інстанції (за винятком випадків представництва у малозначних справах).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Судом встановлено, що позовну заяву у даній справі подано позивачем ПАТ «Берті», яку підписано представником позивача - адвокатом Загородським Д.Д., на підтвердження повноважень якого суду подано Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1072954 та Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю ЗП 001818 від 27.09.2018. Зокрема, Ордер видано на підставі договору про надання правничої допомоги № 1606/20 від 16.06.2020 ПАТ «Берті» у Господарському суді Сумської області.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 зазначено, що ордер, який видано відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Чинна редакція ГПК України не вимагає надання разом з ордером договору про правничу допомогу, його копії або витягу. Отже, договір про надання правничої допомоги (за відсутності ордера, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства) не є достатнім та належним доказом повноважень адвоката в господарському процесі (ухвала КГС ВС від 02.07.2018 у справі № 910/17956/17).
Отже, суду подано документи, що підтверджують повноваження представника позивача у даній справі у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Щодо суті позовних вимог.
02.06.2021 між ТОВ «Сумитеплоенерго» (покупець) та ПАТ «Берті» (постачальник) було укладено Договір поставки № 02/06, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання за замовленням покупця поставити належної якості підіймально-транспортувальне обладнання, код ДК021:2015:42410000-3 (Конвеєрна стрічна) (42417310-8 - Конвеєрні стрічки) (далі - Товар), а покупець прийняти цей Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Кількість та вартість Товару, визначена у Специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною його частиною (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товару здійснюється на умовах терміну DDP міжнародних правил ІНКОТЕРМС - 2020 до місця призначення : 40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10.
Постачальник здійснює поставку Товару протягом 45 календарних днів від дати отримання попередньої оплати від Покупця (п. 2.2. Договору).
Постачальник зобов'язаний письмово повідомити покупця про дату поставки Товару до місця призначення не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до запланованої дати поставки (п. 2.4 Договору).
Ціна Договору без ПДВ складає 152 500 грн 00 коп., крім того ПДВ 20% - 30 500 грн 00 коп. Загальна ціна договору з ПДВ становить 183 000 грн 00 коп. (п. 3.1 Договору).
В якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 30% від вартості Товару (партії Товару) протягом 20 календарних днів з дня подання покупцем заявки на поставку Товару (п. 3.2.1 Договору).
Остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості Товару (партії Товару) здійснюється протягом чотирнадцяти банківських днів з дати підписання Сторонами Акту (п. 3.2.2 Договору).
Судом встановлено, що 23.07.2021 відповідачем було сплачено попередню оплату в розмірі 30% від суми Договору в розмірі 54 900 грн 00 коп., що підверджено банківською випискою (а.с. 26).
29.07.2021 позивачем було поставлено відповідачу стрічку конвеєрну гумотканинну 2.1-650-ЕР-200-5-2-Б-РБ в кількості 200 000 м.п. на суму 183 000 грн 00 коп., що підтверджено видатковою накладною № РН-0000295 від 29.07.2021, товаро-транспортною накладною № 27/07/21 від 29.07.2021, довіреністю № 72 від 27.07.2021 на отримання товару на ім'я заступника начальника відділу Глобіна С.В.
30.07.2021 між сторонами Договору підписано Акт приймання-передачі продукції, відповідно до якого Товар переданий повністю відповідно до видаткової накладної № РН-0000295 від 29.07.2021 та умов Договору, зауважень до якості і кількості Товару немає.
Позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо повної оплати отриманого товару, відповідно до п. 3.2.2 Договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 128 100 грн. 00 коп. (183 000 грн 00 коп - 54 900 грн 00 коп.).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
28.10.2021 позивачем направлено відповідчу претензію № 1127/М від 28.10.2021 про сплату заборгованості за Договором № 02/06 від 02.06.2021, яка отримана відповідачем 02.11.2021. Відповіді на претензію відповідач не надав, боргу не сплатив, у зв'язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 та 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару за договором № 02/06 від 02.06.2021 на загальну суму 183 000 грн 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, видатковою накладною № РН-0000295 від 29.07.2021, товаро-транспортною накладною № 27/07/21 від 29.07.2021, довіреністю № 72 від 27.07.2021 на отримання товару, актом приймання-передачі продукції від 30.07.2021.
Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення основної заборгованості сплачено 128 100 грн 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 4321 від 21.12.2021.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 128 100 грн 00 коп.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 128 100 грн 00 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 6 131 грн 25 коп. пені, 2 702 грн. 91 коп. інфляційних втрат та 365 грн 00 коп. 1% річних.
Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування пені, інфляційних втрат та відсотків річних за період серпень - грудень 2021 року.
Відповідач у поданому відзиві зауважує, що позивач не мав права нараховувати штрафні санкції за договором у зв'язку з тим, що на території України встановлено карантин та прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік » від 13.04.2020 № 553-ІХ, у відповідності до якого ТОВ «Сумитеплоенерго», як ліцензіату з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а також з виробництва електричної енергії, не мають нараховуватися пеня та штрафні санкції.
Відповідно до Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України установлено карантин.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік » від 13.04.2020 № 553-ІХ тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
З аналізу вищевказаних норм чинного законодаства вбачається, що звільняються підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробники теплової енергії незалежно від форми власності від нарахування штрафних санкцій та пені саме постачальниками електричної енергії та природного газу.
Позивачем у даній справі є ПАТ «Берті», яке звернулося до господарського суду з позовними вимоги про стягнення суми боргу, пені, інфляційних втрат та відсотків річних за Договором поставки товару - підіймально-транспортувальне обладнання, код ДК021:2015:42410000-3 (Конвеєрна стрічна) (42417310-8 - Конвеєрні стрічки), а не поставки електричної енергії чи природного газу.
Таким чином, умови звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій, передбачені Законом України № 553-ІХ від 13.04.2020, не можуть бути застосовані в контексті договірних зобов'язань у даній справі.
Щодо тверджень відповідача про безпідставність нарахування 1% річних та інфляційних втрат.
Відповідач у поданому відзиві зауважує, що позивач не має права нараховувати річні та інфляційні втрати у зв'язку з тим, що карантин, встановлений на території України відповідно до постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, внесено до переліку форс-мажорних обставин, згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а п. 9.1 Договору визначає, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, серед яких, зокрема, передачено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу інфляційні та річні.
Таким чином, твердження відповідача, що у період дії карантинних обмежень інфляційні та річні не нараховуються є помилковими.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.1. договору, у разі порушення будь-якою із сторін зобов'язань, що виникли з моменту підписання цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинними законодавством України.
Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за товар постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.
Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату товару, відповідачу нарахована пеня в сумі 6 131 грн 25 коп. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.08.2021 до 01.12.2021.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним. За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6 131 грн 25 коп.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача відповідачу, який прострочив виконання грошового зобов'язання, нараховано 2 702 грн 91 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 365 грн 00 коп. 1% річних за період з 20.08.2021 до 01.12.2021.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 702 грн 91 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 365 грн 00 коп. 1% річних правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги, що провадження у справі в частині позовних вимог підлягає закриттю у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Приватного акціонерного товариства “БЕРТІ” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40, код ЄДРПОУ 00152359) 6 131 грн 25 коп. пені, 2 702 грн 91 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 365 грн 00 коп. 1% річних; 2270 грн. 00 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 128 100 грн 00 коп. боргу провадження у справі № 920/1342/21 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено та підписано суддею 18.02.2022.
Суддя Є.А. Жерьобкіна