вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/32/21
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Сичуку І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД", вул. Антична, буд. 18, кв. 4, Велика Корениха, м. Миколаїв, Миколаївська область, 57156, код - 41377410
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ІМПЕРІАЛ", пров. Костя Широцького, буд. 23, м. Вінниця, 21012, код - 34626127
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕЙ", бульвар Лесі Українки, буд. 21, м. Київ, 01133
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150
про стягнення 1 177 681,34 грн
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Гаврищук Василь Миколайович, ордер серії ВН № 152009 від 28.01.2021 року
третіх осіб: не з'явилися
11.01.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ІМПЕРІАЛ" про стягнення 1 177 681,34 грн збитків, що завдані внаслідок пошкодження прийнятого до перевезення вантажу за ТТН №ХА0000003 від 12.05.2020 року.
Ухвалою суду від 12.01.2021 року відкрито провадження у справі № 902/32/21 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 28.01.2021 року.
У судовому засіданні 28.01.2021 року залучено до участі у розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРВЕЙ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про що постановлено протокольну ухвалу.
09.02.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 04.02.2021 року) в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову.
01.03.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 01/02-кис-21 від 01.03.2021 року), в якому останній, з метою подання додаткових пояснень, просить суд продовжити строк підготовчого судового провадження та відкласти судове засідання на іншу дату.
01.03.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача повторно надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/1997/21 від 01.03.2021 року) про продовження строку підготовчого судового провадження та відкладення судового засідання на іншу дату.
Також, 01.03.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вих. № 01/03-вв-21 від 01.03.2021 року)
02.03.2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 02.03.2021 року) (вх.канц. № 01-34/2005/21) в якому останній просить суд викликати в судове засідання експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гаврилюка О.М. та Адамчук Н.М. для надання пояснень з приводу складеного висновку експертного дослідження.
У судовому засіданні 02.03.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/32/21 на 10.03.2021 року о 10:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
Також, судом задоволено клопотання представника позивача б/н від 02.03.2021 року (вх.канц. № 01-34/2005/21) про виклик в судове засідання експертів для роз'яснення висновку комплексного електротехнічного та товарознавчого дослідження.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
Також, даною ухвалою здійснено виклик в судове засідання експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гаврилюка О.М. та Адамчук Н.М. у порядку визначеному ст.ст. 69 ГПК України.
04.03.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вих. № 01/03-вв-21 від 01.03.2021 року).
09.03.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло ряд документів, серед яких
- супровідний лист на виконання вимог ухвали суду (вих. № 09/03-сл-21 від 09.03.2021 року);
- клопотання (вх.канц. № 2218/21 від 09.03.2021 року) про призначення у справі № 902/32/21 судової комплексної електротехнічної, автотехнічної та товарознавчої експертизи.
10.03.2021 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (б/н від 09.03.2021 року).
Ухвалою суду від 10.03.2021 року задоволено клопотання представника позивача (вх.канц. № 01-34/2218/21 від 09.03.2021 року), зупинено провадження у справі № 902/32/21 в зв'язку з призначенням комплексної судової електротехнічної, автотехнічної та товарознавчої експертизи. Проведення комплексної судової електротехнічної, автотехнічної та товарознавчої експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Батозька, 1, м. Вінниця).
11.05.2021 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 2300/2301/2302/2303/21-21/518 від 28.04.2021 року (вх. № 01-34/4237/21). Додатком до листа додано клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Базалицького В., Адамчук Н., Гаврилюка О. (б/н від 28.04.2021 року) про надання додаткових матеріалів.
11.05.2021 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 2300/2301/2302/2303/21-21/522 від 29.04.2021 року (вх. № 01-34/4235/21), в якості додатків до листа додано рахунки щодо оплати експертних послуг.
Ухвалою суду від 04.06.2021 року задоволено клопотання судових експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Базалицького В., Адамчук Н., Гаврилюка О. (б/н від 28.04.2021 року).
15.12.2021 року на адресу суду від Т.в.о. Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Г. Гребінної надійшов лист № 2300/2301/2302/2303/31-21 від 13.12.2021 року. Додатком до листа додано висновок експерта № 2300/2301/2302/2303/31-21 від 13.12.2021 року та матеріали справи № 902/32/21.
Ухвалою суду від 24.12.2021 року поновлено провадження у справі № 902/32/21 та призначено підготовче судове засідання на 25.01.2022 року.
20.01.2022 року до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання (вих. № 17/01-кл-22 від 17.01.2022 року), в якому останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги повністю та просить суд проводити розгляд справи без участі представника ТОВ "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 25.01.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/32/21 для судового розгляду по суті на 08.02.2022 року о 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 27.01.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
04.02.2022 року до суду від представника відповідача надійшла заява про відшкодування судових витрат (б/н від 04.02.2022 року), в якій останній просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 40 490,18 грн.
08.02.2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (вих. № 03/02-кл-22 від 03.02.2022 року), в якому останній просить суд проводити судове засідання без його участі. Також, у клопотанні останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
У судове засідання 08.02.2022 року з'явився представник відповідача. Представник позивача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ІМПЕРІАЛ" договору перевезення вантажу від 08.05.2020 року, який оформлено заявкою №1 від 08.05.2020 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Згідно п. 16 Заявки №1 від 08.05.2020 року, в разі пошкодження або втрати вантажу, Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж.
19.05.2020 року вантаж - 2 трансформатори (трансформаторні підстанції) ТДП- 16000/110-76У1 було доставлено до ТОВ "ТД "МК ЕНЕРГОБУД" за товарно- транспортною накладною №ХА0000003 від 12.05.2020 року.
В ході прийняття трансформаторів було виявлено, що один трансформатор (трансформаторна підстанція) ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення) пошкоджений, у зв'язку з чим складено акти, у яких зазначено виявлені пошкодження вантажу.
За твердженнями позивача, відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, за який останній несе повну матеріальну відповідальність.
Сума завданої шкоди за пошкодження вантажу, а саме трансформатора (трансформаторної підстанції) становить 1 177 681,34 грн.
Враховуючи викладене, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та зазначає, що ним належним чином виконано усі взяті на нього зобов'язання щодо умов надання транспортних послуг у відповідності до чинного законодавства України.
Також, відповідач стверджує, що Замовником порушено норми виконання своїх зобов'язань, а саме, щодо:
- розрахунку за здійснення транспортування;
- належної підготовки вантажу до перевезення, його завантаження та кріплення, згідно усіх Правил, вимог ДСТУ та ГОСТів щодо перевезення трансформаторів;
- приховано від перевізника скриті дефекти вантажу такі як відсутність кріплення внутрішньої активної частини трансформатора, наявність частково заповненого баку трансформатора оливою та наявність присутності корозії на елементах кріплення вантажу, що і стало основною причиною ДТП;
- позивач не скористався правом звернення до страхової компанії про відшкодування шкоди, оскільки вантаж було застраховано.
Натомість, позивач від будь-яких добросовісних намагань відповідача здійснити переговори щодо врегулювання даного спору уникав, підробив документи та звернувся до суду з надуманим позовом, в якому не надає ніякої оцінки тому факту, що до пошкодження кріплень та падіння трансформатора призвели приховані ним дефекти вантажу та неналежна підготовка до його перевезення.
За твердженнями відповідача, саме представники Замовника перевезення зобов'язані були належним чином підготувати вантаж до перевезення, здійснити його завантаження та кріплення на транспортному засобі, однак покладені на них обов'язки щодо належної підготовки вантажу не виконали, приховали такі дефекти вантажу від Перевізника, тому саме ці дії представників Замовника (контактна особа на завантажені - Микола) були неправомірними, саме між цими діями і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а не Перевізника, так як з вини Замовника перевезення були створені обставини, уникнути яких Перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (а.с. 94-107, т. 1).
У відповіді на відзив позивач не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву ґрунтуються виключно на висновках експертного дослідження за результатами проведення комплексного електротехнічного та товарознавчого дослідження №6090/6091/20-21 від 07.09.2020 року.
При цьому, зазначений висновок не може вважатися належним доказом, оскільки експерт не бачив об'єкт дослідження та не звертався до позивача з проханням надати об'єкт для дослідження для проведення відповідних експертиз. Експерт дійшов висновків, зокрема щодо обставин, які призвели до падіння трансформатору, виходячи з недостовірних відомостей та виключно зі слів свого замовника.
Також, позивач зазначає, що право власності на трансформаторну підстанцію та ПГВІ12 (потужність 32.2 МВт.), у тому числі двох трансформаторів ТДН-16000/110-76У1 виникло на підставі договору поставки №14/04-2020 від 14.04.2020 року специфікація №1 від 14.04.2020 року до Договору №14/04-2020 від 14.04.2020 року, акту приймання-передачі №97 від 12.05.2020 року до Договору №14/04-2020 від 14.04.2020 року. Відтак, позивач являється власником пошкодженого майна, за яке було сплачено грошові кошти (а.с.65-66, т. 2).
У запереченнях щодо відповіді на відзив відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та зазначає про те, що посилання позивача на наявність доказів щодо права власності на майно не відповідає дійсності, оскільки ряд документів наданих позивачем є підробленими та не можуть бути належним та допустимим доказом у справі, а відповідно не доводять набуття права власності на вантаж позивачем.
Також позивачем не було надано жодного документу, який би вказував на його реальну вартість майна, окрім тих, які були надані перевізнику для здійснення перевезення вантажу.
Позивач вимагає відновлення становища, яке існувало до моменту перевезення, при цьому, не надано жодного документу, який би вказував на стан вантажу до перевезення. Також фактом підтвердження, що відповідач перевозив саме металобрухт є зазначений в товарно-транспортній накладній вид навантаження вантажу - "НАВАЛ" (а.с. 140-142, т. 2).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 08.05.2020 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" (Замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ІМПЕРІАЛ" (Перевізник) укладено договір перевезення, який оформлено Заявкою №1 від 08.05.2020 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с.11, т. 1).
За змістом заявки сторони погодили умови перевезення, а саме: перевезення автомобільним транспортом 2-х трансформаторів (трансформаторних підстанцій) з пункту завантаження - м. Калуш до пункту розвантаження - м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1в/1.
Відповідно до п. 8 Заявки №1 від 08.05.2020 року, необхідними документами є товарно-транспортна накладна.
Термін доставки вантажу: 13.05.2020 року - 14.05.2020 року (п. 9 Заявки).
Вартість перевезення становить - 73 000,00 грн з ПДВ (п. 12 Заявки).
Умови розрахунків визначається п. 13 Заявки, згідно якого визначено, що б/г перерахунок 50% після завантаження перед виїздом, а решта по прибуттю до пункту розвантаження перед розвантаженням.
12.05.2020 року, на виконання умов укладеного договору та заявки позивачем на рахунок відповідача було здійснено попередню оплату за транспортні послуги в сумі 36 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1095 від 12.05.2020 року (а.с. 12, т. 1).
19.05.2020 року вантаж (2 трансформатори (трансформаторні підстанції) ТДН- 16000/110-У1) було доставлено ТОВ "ТД "МК ЕНЕРГОБУД", що підтверджується товарно-транспортною накладною №ХА0000003 від 12.05.2020 року (а.с. 13, т. 1).
Разом з тим, як зазначає позивач, в ході прийняття трансформаторів було виявлено, що один трансформатор (трансформаторна підстанція) ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення) пошкоджений.
За результатами виявлених пошкоджень складено акт від 19.05.2020 року (а.с.14-15, т. 1).
У акті зафіксовано пошкодження вантажу та залучено експерта РТПП Миколаївської області Фокіна О.С. для встановлення пошкоджень, визначення їх вартості та причини їх виникнення.
При цьому, водій ОСОБА_1 пояснив, що пошкодження виникли внаслідок падіння трансформатора під час перевезення (на шляху слідування 12.05.2020 року близько 2230 у м. Івано-Франківськ на перехресті Калужське шосе та вул. Галицька),
За твердженнями позивача, вартість трансформатора становить 2 108 850,00 грн, що підтверджується специфікацією №1 до Договору №14/04-2020 від 14.04.2020 року, видатковою накладною №97 від 12.05.2020 року та рахунком на оплату № 76 від 30.04.2020 року.
Сума завданої шкоди від пошкодження вантажу - трансформатора (трансформаторної підстанції) становить 1 177 681,34 грн, яка визначена як вартість відновлювального ремонту з урахуванням матеріалів та підтверджується експертним висновком №120-0467 від 28.05.2020 року.
При цьому, пошкодження трансформатора ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580,1977 року виготовлення) сталися з вини перевізника.
Оскільки, згідно експертного висновку №120-0467 від 28.05.2020 року, найбільш ймовірною причиною падіння трансформатора ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення) є обрив вуха кріплення на корпусі бака трансформатора, в результаті чого виник динамічний удар в праву сторону трансформатора, який за умови недостатнього кріплення (за наявності восьми вух кріплення трансформатора металевим ланцюгом було закріплено лише за два вуха кріплення), що призвело до падіння трансформатора з платформи тягача (а.с. .
25.06.2020 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 20/06 про відшкодування збитків, завданих пошкодженням товару при перевезенні на суму 1 177 681,34 грн (а.с. 53-54, т. 1).
Однак відповіді надано не було, завдані збитки не відшкодовано.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.
Відповідно до ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.
Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.
Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами).
Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності,
- у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Відповідно до п. 13.1-п. 13.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
Відповідно до п. 13.6-п. 13.8 Правил № 363 в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
Відповідно до п. 15.1-п. 15.6 Правил № 363 у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.
З урахування наведених вище правових норм, суд зазначає що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУД-ІМПЕРІАЛ" укладено договір перевезення вантажу від 08.05.2020 року, який оформлено заявкою №1 від 08.05.2020 року на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якої ТОВ "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" просить ТОВ"БУД-ІМПЕРІАЛ" надати транспорт для перевезення вантажу.
За змістом заявки сторони погодили умови перевезення, а саме: перевезення автомобільним транспортом 2-х трансформаторів (трансформаторних підстанцій) з пункту завантаження - м. Калуш до пункту розвантаження - м. Миколаїв, вул. Старофортечна, 1в/1.
Разом з тим, в ході прийняття трансформаторів було виявлено, що один трансформатор (трансформаторна підстанція) ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення) пошкоджений.
За результатами виявлених пошкоджень складено акт від 19.05.2020 року (а.с.14-15, т. 1).
За твердженнями позивача, сума завданої шкоди від пошкодження вантажу - трансформатора (трансформаторної підстанції) становить 1 177 681,34 грн, яка визначена як вартість відновлювального ремонту з урахуванням матеріалів та підтверджується експертним висновком №120-0467 від 28.05.2020 року.
Разом з тим, суд зазначає, що 10.03.2021 року, з метою з'ясування таких обставин та фактів, як: наявності можливих несправностей транспортною засобу, причин їх утворення та часу виникнення; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди; встановлення швидкості руху транспортного засобу, гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої транспортним засобом за певні проміжки часу та інших просторово-динамічних характеристик пригоди; встановлення відповідності дій водія транспортного засобу у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожньою руху; наявності у водія технічної можливості запобігти пошкодженням з моменту виникнення небезпеки; встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями водія та дорожньо-транспортною пригодою; з'ясування обставин за яких сталося падіння трансформатора, який перевозився відповідачем спеціалізованим автотранспортом; визначення розміру збитків пошкодженого майна позивача призначено у справі № 902/32/21 комплексну судову електротехнічну, автотехнічну та товарознавчу експертизу.
Згідно висновку комплексної судової електротехнічної, автотехнічної та товарознавчої експертизи № 2300/2301/2302/2303/21-21 від 13.12.2021 року (а.с.1-100, т. 3) з поміж іншого встановлено, що:
- підготовка до перевезення 12.05.2020 року (згідно заявки № 1 від 08.05.2020 року) автомобілем Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізовану напівпричепому, д.н.з. НОМЕР_2 електричних маилин, трансформаторівзокрема трансформатору ТДН-16000/110 - 76У1 (заводський номер 580, 1977 року виготовлення) технічним вимогам та вимогам нормативно правову актів, не відповідала;
- за наявними матеріалами господарської справи № 902/32/21, в тому числі наданими сторонами фотозображеннями, вбачається невиконання умов (технічних заходів) спрямованих на запобігання неконтрольованого руху активної частини у внутрішньому просторі баку перевезення трансформатору ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення);
- з обставин, що перебувають у причинному зв'язку із падінням трансформатору ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 580, 1977 року виготовлення) з платформи транспортного засобу, безпосереднє відношення має те, що активна частина трансформатору вільно переміщувалась у баку трансформатору, відповідно є характерною ознакою того, що олива трансформаторна не була долита до обсадних кілець, що сприяло його хвилеутворенню, виниканню інерційних сил різної направленості, в сукупності, під час проведення маневру транспортним засобом, призвело до відхилення більше ніж 3%, максимально допустимого нахилу трансформатору, від строго вертикального положення баку та перевертання трансформатору, із подальшим його падінням на узбіччя шляху;
- необхідними знаннями (у тому числі з питань охорони пращ під час вантажно розвантажувальних робіт) повинна володіти особа Замовника, яка відправляє вантаж та повинна була його супроводжувати (але не супроводжувала), тобто з організаційного боку Замовником були недотримані вимоги щодо супроводу своїм представником Вантажу - в загальному 2-х трансформаторів та зокрема трансформатору ТДН-16000/110 - 76У1 (заводський номер 8580, 1977року виготовлення);
- до руйнування одного із елементів зовнішнього кріплення ("вуха") призвело механічне руйнування елементу кріплення такелажної частини трансформатору ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення), із слідами характерними для часткового непровару по зварному шву, наявністю слідів, що за зовнішніми ознаками подібні (та є) газовими порами, корозії металу, що в подальшому, із-за ненормованого перенаправлення прикладеного вектору сил, призвело до виникнення різноспрямованих сил на стропи, які не змогли витримати навантаження, що відповідно призвело до їх ушкодження;
- в досліджуваному транспортному засобі Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу, д.н.з. НОМЕР_2 несправностей, які б могли бути технічною причиною виникнення ДТП 12.05.2020 року близько 22 00 за участі транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу, д.н.з. НОМЕР_2 та пошкодження вантажу, зокрема трансформатору ТДН-16000/110 - 76У1 (заводський номер 8580. 1977 року виготовлення) не встановлено;
- в заданій дорожній ситуації, технічна можливість уникнення ДТП 12.05.2020 року близько 22.00 за участі транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу, д.н.з. НОМЕР_2 та пошкодження вантажу, зокрема трансформатору ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977року виготовлення) від дій водія, не залежала;
- в заданій дорожній ситуації водій повинен був керуватись технічними нормами вимог п.п. 12.1, 12.3, 12.4, 22.2 Правил дорожнього руху України;
- в заданій дорожній ситуації, в діях водія транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу, д.н.з. НОМЕР_2 , невідповідностей технічним нормам вимог Правил дорожнього руху, які б знаходились у причинному зв'язку з виникненням події даної ДТП, не вбачається;
- згідно із вимогами викладеними в "Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", відповідальність за правильну технічну підготовку організації до транспортування 2-х трансформаторів (завантаження, кріплення, маркування, супровід під час перевезення) у тому числі трансформатору ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977року виготовлення), покладається на Замовника перевезення трансформатору ТДН-16000/110-76У1 (заводський номер 8580, 1977року виготовлення);
- визначити розмір матеріальних збитків, завданий в результаті пошкоджень трансформатора ТДН-16000/l10-76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення), поставленого на адресу ТОВ "ТД "МК ЕНЕРГОБУД", виявлених під час оглядів згідно актів від 19.05.2020 року та 23.05.2020 року, неможливо;
- матеріальний збиток (вартість ремонтних робіт по відновленню технічного стану об'єкта дослідження після пошкодження від дії негативних чинників) не може перевищувати вартості виробу, з урахуванням зниження якості від природного (фізичного, нормативного) зносу, що виник до пошкодження від дії негативних чинників;
- як, з'ясовано з проведеного аналізу матеріалів у господарській справі № 902/32/21, з технічного боку, водій Костюк С.А., як представник перевізника ТОВ "БУД-ІМПЕРІАЛ", стан кріплення вуха трансформатора ТДН- 16000/110 - 76У1 (заводський номер 8580, 1977 року виготовлення), місць ) стропування, рівня рідини у вигляді трансформаторної оливи у баці трансформатора при візуальному огляді, визначити не міг;
- з технічної точки зору, бездіяльність представника Замовника та Вантажовідправника в частині неповної викачки з баку трансформатору ТДН- 16000/110-76У1 (заводський номер 8580,1977 року виготовлення) трансформаторної оливи (залишок приблизно 4 тони рідини) та дії в частині здійснення кріплення за "вухо" із слідами корозії, в подальшому призвело до його падіння та нанесення шкоди дорожньому покриттю, із скаладанням протоколу про адміністративне правопорушення №231140, серія БД.
Згідно із чач. 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення" встановлює, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя повинно бути законним і обґрунтованим.
При цьому рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність доказів винних дій зі сторони відповідача, які стали підставою виникнення збитків, оскільки підготовка до перевезення вантажу не входила до обов'язків відповідача, наявність рідини у ємностях та можливість її коливання не доведено до відома перевізника. дана обставина перебувала поза розумним сумнівом водія транспортного засобу, дії водія у повній мірі відповідали Правилам дорожнього руху.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Крім того, суд враховує правові позиції Верховного Суду стосовно вірогідності доказів та стандарту доказування.
Зокрема, ст. 79 ГПК України викладено у новій редакції: поняття "Достатність доказів" змінено на "Вірогідність доказів", фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (Постанова ВС КГС від 11 вересня 2020 року справа № 910/16505/19).
Тому, суд критично оцінює докази позивача на підтвердження вини ТОВ "БУД-ІМПЕРІАЛ" у спричиненні та завданні збитків, оскільки такі твердження спростовано висновок експертизи.
Наданий позивачем експертний висновок №120-0467 від 28.05.2020 року не містить аналізу причин пошкодження вантажу з урахуванням коливань рідини, яка містилася у внутрішній частині трансформатора, дослідження дій водія транспортного засобу, з огляду на дотримання вимог підготовки вантажу до відправлення, а також відповідність Правилам дорожнього руху.
Крім того, визначена у висновку сума збитків повністю співпадає з розрахунком, який самостійно складено позивачем та надано експерту.
Висновок не містить аналізу ринкових цін на аналоги трансформатора або інших спеціальних досліджень у галузі товарознавства.
Також, визначення збитків, з урахуванням первісної вартості майна суперечить вимогам ч. 3 ст. 314 ГК України, приписи якої обмежують суму відшкодування за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі його пошкодження в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість або розміром оголошеної цінності, яка за матеріалами справи становила 108 000,00 грн (т. 1 а.с. 109).
При цьому, позивачем не доведено, що внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, як достатню підставу для вимоги відшкодування за його втрату (ч. 4 ст. 314 ГК України).
Суд також відхиляє доводи позивача відносно первісної вартості трансформаторів в сумі 2 108 850,00 грн (яка покладена в основу визначення суми збитків) з посиланням на Договір поставки №14/04-2020 від 14.04.2020 року, Специфікацію №1 до Договору, укладені з ТОВ "ХАРВЕЙ" (т. 1 а.с. 47-50).
Оскільки, ціна договору включає вартість трансформаторної підстанції ПГВ 12 (потужність 32,2 МВт.), до якої входять два трансформатори ТДН-1600/110-76 У1.
Водночас, до складу трансформаторної підстанції ПГВ 12 (потужність 32,2 МВт.) входить цілий комплекс споруд та нерухомого майна, обладнання, яке було придбано третьою особою в ході електронного аукціону, що підтверджено наданими відповідачем доказами (т. 2 а.с. 1-45) та не спростовано позивачем.
Таким чином, надані позивачем експертний висновок та розрахунки розміру збитків є необґрунтованими.
Вартість майна, яке було передано з метою перевезення обмежується 108 000,00 грн, що також встановлено з підписаної ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МК ЕНЕРГОБУД" видаткової накладної №97 від 12.05.2020 року (т. 1 а.с. 51).
Підсумовуючи викладене вище суд вважає суперечливими та недопустимими докази позивача, надані на підтвердження предмету та підстав позову.
Суд надає окрему правову оцінку вимогам позивача щодо стягнення збитків, завданих внаслідок пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 1 177 681,34 грн, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України).
Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
За приписами ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. ч. 2, 3, 4 ст. 623 ЦК України).
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20.
Суд враховує, що причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20).
З огляду на встановлені судом обставини відносно не обґрунтованості розміру збитків належними доказами, без урахування ринкових цін на об'єкт перевезення, суду не доведено, що спричинення збитків у заявленому розмірі була об'єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком поведінки відповідача, протиправність якої також не підтверджено допустимими засобами доказування.
Оскільки, позивачем не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
З приводу розподілу судових витрат, суд вважає за доцільне призначити окреме судове засідання, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МК ЕНЕРГОБУД" (вул. Антична, буд. 18, кв. 4, Велика Корениха, м. Миколаїв, Миколаївська область, 57156, код - 41377410) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ІМПЕРІАЛ" (пров. Костя Широцького, буд. 23, м. Вінниця, 21012, код - 34626127) 1 177 681,34 грн збитків, завданих внаслідок пошкодження прийнятого до перевезення вантажу за ТТН №ХА0000003 від 12.05.2020 року.
2. Призначити судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 23.02.2022 року о 09:30 год.
3. Встановити сторонам строк подачі доказів щодо розміру понесених судових витрат, заперечень щодо понесених стороною витрат, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 18.02.2022 року включно.
4. Копію рішення направити учасникам справи рекомендованим листом, а також засобами електронного зв'язку за наступними адресами: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення буде складено 18 лютого 2022 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Антична, буд. 18, кв. 4, Велика Корениха, м. Миколаїв, Миколаївська область, 57156) 3 - відповідачу (пров. Костя Широцького, буд. 23, м. Вінниця, 21012)
4 - ТОВ "ХАРВЕЙ" (бульвар Лесі Українки, буд. 21, м. Київ, 01133)
5 - ПАТ "Страхова компанія "Перша" (вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150)