Постанова від 17.02.2022 по справі 904/2104/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2022 року м.Дніпро Справа № 904/2104/19 (904/7282/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 (повне рішення складено 13.10.2021, суддя Владимиренко І.В.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК", м. Київ

до публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”, м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 192 314,13 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” про стягнення заборгованості у розмірі 192 314,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №19-0328-02 від 26.03.2019 в частині своєчасної та повної оплати товару.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у даній справі в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК" до публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат” про стягнення заборгованості у розмірі 192 314,13 грн відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позов ґрунтується на грошових зобов'язаннях відповідача, які виникли до дати відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, а тому вимоги позивача у даній справі мають характер конкурсних. Зазначені вимоги підлягають розгляду господарським судом за відповідною заявою кредитора у справі про банкрутство, з якою позивач зобов'язаний був звернутися до боржника в порядку, визначеному ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник вказує, що у позивача не було права вимоги до боржника з грошового зобов'язання до відкриття провадження у справі про банкрутство, а виникло воно тільки після накладення мораторію (відкриття провадження).

З огляду на факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар, право вимоги у позивача виникло в день початку прострочення грошового зобов'язання відповідачем, а саме 27.06.2019. Таким чином, на думку скаржника, ТОВ «ТМ «ВЕЛТЕК» є поточним кредитором.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу керуючий санацією боржника просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Арбітражний керуючий зазначає, що норми як Закону про банкрутство (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), так і чинного Кодексу України з процедур банкрутства, пов'язують статус конкурсних вимог саме з моментом виникнення відповідного грошового зобов'язання боржника, а не зі строком його виконання, оскільки останній в будь-якому випадку є атким, що настав у зв'язку з відкриття провадження у справі про банкрутство.

Вимоги позивача мають характер конкурсних, оскільки спірні зобов'язання фактично виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «ДМК». На цей час ТОВ «ТМ.ВЕЛТЕК» не звернулось у межах встановленого законом строку із заявою з грошовими вимогами до боржника.

Позивачем всупереч дії введеному судом мораторію на задоволення вимог кредиторів неправомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 27.06.2019 по 15.07.2021.

Письмова вимога ТОВ «ТМ.ВЕЛТЕК» про сплату штрафу датована 09.07.2019, тобто фактично штрафна санкція застосована після введення мораторію, що суперечить приписам ч.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.11.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляцінйого господарського суду від 29.11.2021 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; призначено справу до розгляду на 21.12.2021 на 10 годин 30 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 01.12.2021 постановлено провести судове засідання призначене на 21.12.2021 на 10:30 годин в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

21.12.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2022 на 11 годин 45 хвилин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.12.2021 постановлено провести судове засідання у призначене на 27.01.2022 на 11:45 годин в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

У зв'язку з перебуванням судді-доповідача Кузнецова В.О. на лікарняному, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи, призначеної на 27 січня 2022 року не відбувся.

Розпорядженням керівника апарату суду від 07.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Чередка А.Є. (для вирішення питання про призначення справи до розгляду тощо).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 07.02.2022 для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.02.2022 розгляд справи призначено на 17.02.2022.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 09.02.2022 постановлено провести судове засідання у справі № 904/2104/19 (904/7282/21) призначене на 17.02.2022 на 09 годин 30 хвилин в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

Розпорядженням в.о.керівника апарату суду від 17.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Чередка А.Є.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2022 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

17.02.2022 у судове засідання з'явилися арбітражний керуючий Сокол О.Ю., представник відповідача, які надали відповідні пояснення.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, у поданому клопотанні просить розгляд справи відкласти у зв'язку з хворобою його представника.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, якщо учасник справи має намір взяти участь у судовому засіданні, але не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки. У випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.

Представник скаржника не надав суду жодних доказів на підтвердження перебування на лікарняному, які видані в установленому порядку медичною установою, а тому колегія судді не вбачає підстав для визнання причин його неявки в судове засідання поважними.

Апеляційний господарський суд враховує, що скаржник не був позбавлений можливості забезпечити участь в цьому судовому засіданні іншого свого представника відповідно до вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

17.02.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

26.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК" (продавець, позивач) та публічним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат” (покупець, відповідач) укладено договір №19-0328-02 від 26.03.2019.

Відповідно до п.1.1. договору, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити продукцію, іменовану надалі товар. Кількість, номенклатура, ціна, строки поставки товару, умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС - правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 року) та умови оплати визначені в Специфікаціях, прикладених до даного договору, що становлять його невід'ємну частину.

Згідно з п. 1.2. договору, продавець гарантує, що на момент поставки він має законне право власності на зазначений товар і надає товар покупцю вільний від яких-небудь прав застави, вимог або обтяжень.

Ціна товару встановлюється в гривнях, на умовах поставки зазначених у Специфікаціях, прикладених до договору, що становлять його невід'ємну частину (п.2.1 договору).

Пунктом 2.2. договору сторонами погоджено, що сума договору на момент підписання згідно, Специфікації №1, становить 394 019,40 грн, із ПДВ (328 349,50 грн без ПДВ та 65669,90 грн ПДВ) і буде змінена на суму кожної наступної Специфікації, що підписується обома сторонами.

Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунок за товар здійснюється на підставі рахунка, на умовах зазначених у специфікаціях, прикладених до договору, що становлять його невід'ємну частину. Після здійснення попередньої оплати ціна на товар не змінюється.

Згідно з п. 8.6. договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 14.05.2019, у разі прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов'язується протягом 3 (трьох) календарних днів з дати письмової вимоги продавця сплатити на користь продавця штраф у розмірі 5 % від суми неоплаченого або невчасно оплаченого товару.

Пунктом 9.6. договору, в редакції додаткової угоди №2 від 27.12.2019, встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх закінчення.

Між сторонами було укладено Специфікацію №1 від 26.03.2019, в якій узгоджено найменування товару, кількість, строк поставки та порядок оплати товару (з наступною оплатою по строку до 30-ти календарних днів після поставки).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 154 580,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №94 від 27.05.2019 на суму 154 580,40 грн, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками позивача та відповідача.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок №101 від 27.05.2019 на суму 154 580,40 грн, який залишений відповідачем без оплати.

09.07.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№4/Ю від 09.07.2019, в якій просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 154 580,40 грн та суму штрафу у розмірі 7 729,02 грн.

12.08.2019 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію вих.№01/783 від 12.08.2019, в якій повідомив позивача про те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 у справі №904/2104/19 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ “ДМК”, відкрито процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю. А відтак, грошові вимоги ТОВ "ТМ. ВЕЛТЕК" є конкурсними та підлягали заявленню саме по справі про банкрутство. Також відповідач заперечив проти сплати штрафу посилаючись на те, що протягом дії мораторію, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

29.08.2019 позивач надіслав відповідачу відзив на відповідь на претензію вих.№4/Ю від 09.07.2019 в якому наполягав на тому, що вимоги позивача є поточними, на них не поширюється дія мораторію, у зв'язку з чим позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 154 580,40 грн та суму штрафу у розмірі 7 729,02 грн.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, перевіривши встановлені на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за змістом та своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 154 580,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №94 від 27.05.2019.

Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар у розмірі 154 580,40 грн не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2019 відкрито провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», відкрито процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю.

31.05.2019 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №59961 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат”.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів, саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство є визначальними для досягнення зазначеної мети.

В абзаці другому частини чотирнадцятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець імперативно визначив, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними і забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах цього провадження.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац перший частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Ухвала господарського суду про визнання вимог конкурсних кредиторів за результатами розгляду їх заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абзаци четвертий, п'ятий частини шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

За загальним правилом, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю в особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

Лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи Кодексом україни з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (див. висновки, викладені у пункті 56.16 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

Тлумачення статей 39, 45 - 48, 64 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що особа з майновими (грошовими) вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, може реалізувати своє право на задоволення таких вимог виключно через набуття статусу кредитора з підстав і в порядку, передбачених КУзПБ, з урахуванням особливостей і черговості задоволення таких вимог згідно з реєстром вимог кредиторів та обмежень виконання боржником зобов'язань перед кредиторами, встановлених спеціальним законом.

Натомість позовній формі захисту інтересів кредитора у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника в межах справи про банкрутство властива процесуальна автономія та інше правове регулювання, адже за змістом статті 7 КУзПБ вони розглядаються господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України та за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Склад учасників розгляду спору визначається Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому рух справи про банкрутство, зокрема на стадії визнання судом вимог конкурсних кредиторів, не залежить від вирішення позовного провадження за майновими (грошовими) вимогами тих самих осіб у порядку статті 7 КУзПБ.

Завдяки такій процесуальній автономії позовного провадження підвищується оперативність та ефективність провадження у справі про банкрутство, оскільки вона надає можливість запобігти уповільненню основних судових процедур банкрутства.

Водночас у разі задоволення майнових (грошових) вимог до боржника у позовному провадженні, що розглядалося в межах справи про банкрутство, позивач не набуває за замовчуванням статусу конкурсного кредитора, позаяк, як зазначалося раніше, законодавець визначив єдиний процесуальний порядок набуття такого статусу та задоволення кредиторських вимог до боржника - безпосередньо у справі про банкрутство за заявою кредитора в порядку реалізації спеціальних норм статей 39, 45 КУзПБ.

Процесуальні дії та судові рішення під час розгляду справи позовного провадження в порядку статті 7 КУзПБ не замінюють процесуальних дій і рішень щодо заявлення і визнання вимог кредиторів безпосередньо у справі про банкрутство.

Саме тому позивач у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ, тобто за власною волею трансформувати позовну вимогу у вимогу конкурсного кредитора до боржника в розумінні статей 1, 45 КУзПБ.

Оскільки майнові вимоги кредиторів у розумінні статті 1 КУзПБ не тотожні позовним майновим вимогам (предмет позову) до боржника, які підлягають розгляду в порядку статті 7 КУзПБ, суд не може на власний розсуд трансформувати позовні вимоги у вимоги до кредиторів, що подаються відповідно до статті 45 КУзПБ.

Ця позиція підтверджується порівняльним аналізом регулювання процесуальних норм щодо розгляду позовних матеріалів у межах справи про банкрутство в порядку статті 7 КУзПБ та заяв кредиторів з вимогами до боржника в порядку статті 45 КУзПБ, що виявляє суттєві розбіжності, окрім предмета судового розгляду, також у змісті звернення до суду, правилах розгляду, виді судового рішення та суб'єктному складі.

Колегія суддів враховує, що після введення в дію 21.10.2019 КУзПБ неподання кредитором заяви про визнання грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може бути підставою для відмови у задоволенні його позову до боржника.

Так, з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство".

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 2 КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно із частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, втратили свою актуальність та не підлягають врахуванню, в тому числі у справах, відкритих до введення в дію КУзПБ, раніше сформовані правові висновки щодо застосування статей 17, 23 Закону про банкрутство, якими встановлювався преклюзивний тридцятиденний строк для заявлення конкурсних вимог до боржника, перебіг якого починався від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а також передбачався обов'язок суду відмовити у задоволенні позову, що ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, в разі коли позивач у зазначений строк не подав заяви про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство.

Натомість таких наслідків нормами КУзПБ не передбачено, а реалізація прав кредитора на заявлення вимог, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, 30-денним преклюзивним строком не обмежена.

Тож, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ.

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають розгляду господарським судом за відповідною заявою кредитора у справі про банкрутство, з якою позивач зобов'язаний був звернутися до боржника в порядку, визначеному ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано заявлені позивачем вимоги до боржника як конкурсні, оскільки статус конкурсних грошових вимог пов'язується виключно з моментом виникнення відповідного зобов'язання боржника. Тобто, при визначенні статусу вимог позивача до відповідача має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.

У даному випадку після виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару відповідачу (27.05.2019), у відповідача виник обов'язок оплатити вартість отриманого товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а у позивача - право вимагати оплати товару, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (31.05.2019), а відтак вимоги позивача у цій справі мають ознаки вимог конкурсного кредитора.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 154 580,40 грн

Щодо стягнення суми штрафу в розмірі 7 729,02 грн, 3% річних за період з 27.06.2019 по 15.07.2021 у розмірі 9 992,01 грн, інфляційних втрат за період з липня 2019 по червень 2021 року у розмірі 20 012,70 грн, колегія суддів враховує таке.

Позивачем здійснено поставку товару 27.05.2019.

Відповідно до положень специфікації №1 сторони узгодили строк оплати постановленого товару: до тридцяти календарних днів після поставки.

Отже граничним днем оплати поставленого товару є 26.06.2019, а тому нарахування штрафних санкцій має починатися з 27.06.2019.

Згідно з частиною 3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" відкрито 31.05.2019.

Таким чином, штраф, 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем безпідставно, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у наведеній частині.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ. ВЕЛТЕК" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/2104/19 (904/7282/21) скасувати.

Позов задовольнити частково

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Соборона, 18б, ідентифікаційний код 05393043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ.ВЕЛТЕК» (04201, м.Київ, вул.Полярна, 8-Е, кв.72, ідентифікаційний код 31749248) заборгованість у розмірі 154 580,40 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 318,73 грн. В решті позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» (51925, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Соборона, 18б, ідентифікаційний код 05393043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ.ВЕЛТЕК» (04201, м.Київ, вул.Полярна, 8-Е, кв.72, ідентифікаційний код 31749248) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 478,10 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 18.02.2022.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

Л.А.Коваль