вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" лютого 2022 р. Справа№ 922/3844/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Куксова В.В.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін:
від прокуратури - Вівдиченко О.І.,
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Кулибаба В.О.,
від третьої особи 1 - не з'явились,
від третьої особи 2 - не з'явились,
розглядає апеляційну скаргу
Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021
про залишення позову без розгляду
у справі №922/3844/21 (суддя Джепа Ю.А.)
За позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави
в особі Національної академії наук України
до Фонду державного майна України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні
позивача:
1. Державне підприємство "Комплексний інноваційний центр Інституту проблем машинобудування Національної академії наук України"
2. Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України
про визнання незаконним та скасування наказу, -
У 2021 році Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу.
Позов обґрунтовано тим, що в порушення вимог ст.ст. 4, 7 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», розпорядження Кабінету Міністрів України №665-р від 27.12.2006 року «Про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання», Фондом державного майна України прийнято наказ про включення до переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, єдиного майнового комплексу державного підприємства «Комплексний інноваційний центр Інституту проблем машинобудування Національної академії наук України».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 року справу № 922/3844/21 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року позовну заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що саме керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України ініціював даний судовий процес, однак не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року у справі №922/3844/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права (2, 4, 11, 13, 41, 45, 46, 53, 177, 182, 183, 202, 226 Господарського процесуального кодексу України), а тому є незаконною. Зокрема скаржник вважає, що враховуючи вимоги ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв'язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Кравчук Г.А., Мальченко А.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 року, у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, сформовано для розгляду справи №922/3844/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Мальченко А.О., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами отримання копії оскаржуваного рішення суду.
10.01.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року у справі №922/3844/21, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №922/3844/21 за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу та призначено розгляд справи на 16.02.2022 року.
02.02.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
07.02.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні 16.02.2022 року прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача, третьої особи 1 та третьої особи 2.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 року справу № 922/3844/21 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3844/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.11.2021 року. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Комплексний інноваційний центр Інституту проблем машинобудування Національної академії наук України" та Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України. (а.с. 89-90).
Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року отримана позивачем 28.10.2021 року, а прокуратурою 02.11.2021 року про, що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 91, 94).
В судове засідання 23.11.2021 року позивач та прокурор не з'явились, що вбачається з протоколу судового засідання від 23.11.2021 року. (а.с. 142-143).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року позовну заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу залишено без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Правова позиція щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладена в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.
Так, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 зазначено таке.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
Разом з тим частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 03.02.2022 року у справі №910/9271/21.
Як вже було вище зазначено, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року призначено підготовче засідання у справі на 23.11.2021 року.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року отримана позивачем 28.10.2021 року, а прокуратурою 02.11.2021 року про, що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 91, 94).
Разом з тим в судове засідання, призначене на 23.11.2021, позивач чи його представник, а також прокурор не з'явилися та не повідомили про причини неявки.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що п. 8 ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 року зобов'язано позивача направити копію позовної заяви з доданими до неї документами на адресу Державного підприємства "Комплексний інноваційний центр Інституту проблем машинобудування Національної академії наук України". Докази направлення надати до суду у строк до 03.11.2021 року.
Втім, позивачем вказаної вимоги суду першої інстанції не виконано.
З огляду на викладене, з врахуванням правових позицій Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19 на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач чи його представник та прокурор не з'явилися у судове засідання та не повідомили про причини неявки.
Щодо доводів скаржника, що вимоги ст. 202 Господарського процесуального кодексу України стосується розгляду справи по суті, у зв'язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що норми статті 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позову без розгляду зі стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження.
Навпаки, пунктом 1 частини другої статті 185 ГПК України прямо передбачена можливість постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду за результатами підготовчого засідання (така правова позиція наведена постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2021 від 916/365/17, від 06.11.2019 у справі №904/2423/18, від 02.12.2020 у справі №914/1531/19, від 22.12.2020 у справі №925/337/19, від 13.01.2021 у справі №910/4372/20, від 01.11.2021 року у справі №904/5646/20).
Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).
На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.11.2017 у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов'язком позивача.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст. 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 4 ст. 226 ГПК України).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для залишення позову керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Національної академії наук України до Фонду державного майна України про визнання незаконним та скасування наказу без розгляду.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року у справі №922/3844/21 прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253-255, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року у справі №922/3844/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 року у справі №922/3844/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №922/3844/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді В.В. Куксов
А.О. Мальченко