вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2022 р. Справа№ 911/593/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участі представників сторін:
від позивача: голова господарства Дейлик О.Г. (в порядку самопредставництва юридичної особи), адвокат Кобилянський В.А. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1174433 від 15.02.2022);
від відповідача: адвокат Саламаха А.В. (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1183264 від 15.02.2022)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Гранд-2012»
на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021, (повний текст складено 07.10.2021)
у справі № 911/593/21 (суддя Саванчук С.О.)
за позовом Фермерського господарства «Гранд-2012»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»
про визнання договору дійсним, -
1. Короткий зміст позовних вимог:
1.1. Фермерське господарство «Гранд-2012» звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про визнання договору №02/04/2013 від 02.04.2013 дійсним.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані визнанням договору №02/04/2013 від 02.04.2013, що укладений між позивачем та відповідачем дійсним внаслідок добросовісного виконання позивачем умов вищевказаного договору та ухилення відповідача від його нотаріального посвідчення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
3.1. 11.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства «Гранд-2012» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити - визнати договір № 02/04/2013 від 02.04.2013, укладений між Фермерським господарством «Гранд-2012» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна».
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
4.1. У поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що на момент укладення сторонами договору, який є предметом спору, діяла змінена редакція статті 657 Цивільного кодексу України, яка не передбачала для таких договорів державної реєстрації.
4.2. Також, право власності відповідача на нерухоме майно підтверджується рішенням Млачівської сільської ради про надання юридичної адреси будівлям ТОВ «Україна» в селі Млачівка від 16.07.2012 № 123-19-VI, актом відповідача від 17.08.2012, листом відповідача від 08.08.2012 № 11, крім того обидві сторони визнали, що спірне майно належало відповідачеві, про що зазначено в їхніх заявах по суті справи та поясненням представників.
4.3. Вважає, що норма статті 334 Цивільного кодексу України не тільки не перешкоджає визнанню спірного договору дійсним, а й прямо передбачає таку можливість.
4.4. Скаржник зазначає, що безпосередньо в спірному договорі зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» створено в процесі реорганізації та є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна». Твердження суду першої інстанції, що «умови договору не містять погодженої сторонами умови про зобов'язання сторін нотаріально посвідчити спірний договір» не повинно братись до уваги, оскільки наявність такої умови не впливає на дійсність договору.
5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
5.1. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду отримав 11.01.2022, про що свідчить повідомлення № 0411636227285 про вручення поштового відправлення.
5.2. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
6. Розподіл справи:
6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021, матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Гранд-2012" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Козир Т.П.
6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 зобов'язано Господарський суд Київської області направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/593/21. Вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Фермерського господарства "Гранд-2012", які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 911/593/21 до Північного апеляційного господарського суду.
6.3. 13.12.2021 супровідним листом № 02-04/911/593/21 від 09.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли витребувані матеріали справи № 911/593/21.
6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 поновлено Фермерському господарству «Гранд-2012» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/593/21 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Гранд-2012» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства «Гранд-2012» на рішення Господарського суду Київської області від 21 вересня 2021 року у справі № 911/593/21, відбудеться 11.01.2022.
6.5. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022, у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, для розгляду справи № 911/593/21 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.
6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 справу № 911/593/21 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Гранд-2012" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В., повідомлено учасників справи, що розгляд вказаної апеляційної скарги відбудеться 15.02.2022.
7. Інші процесуальні дії у справі:
7.1. 08.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява представника відповідача про долучення до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які надані в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
7.2. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
7.3. Як вбачається із заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні нотаріально посвідчені 24.09.2021.
7.4. Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
7.5. Згідно із ч. 4 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
7.6. Таким чином, відповідач мав подати докази на підтвердження своїх заперечень до суду першої інстанції спільно із поданням відзиву.
7.7. Відповідачем не обґрунтовано причин не подання вказаних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду першої інстанції, неможливості їх подання у вказаний строк, у зв'язку з чим подані заяви не приймаються колегією суддів.
7.8. В судове засідання 15.02.2022 з'явилися директор позивача, уповноважені представники позивача та відповідача.
7.9. Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2022 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
7.10. Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2022 проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:
8.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна» (далі - відповідач, продавець) та Фермерським господарством «Гранд - 2012» (далі - позивач, покупець) укладено договір № 02/04/2013 (далі - Договір), згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця господарські будівлі та споруди, які знаходяться в аварійному стані, в тому числі: корівник, конюшня, комора, будинок тваринника, водонапірна башта, тік фуражний, внутрішні фермерські дороги, площадка зернова відкрита, які знаходяться за адресою: Київська обл., Поліський район, с. Млачівка, вул. Жовтнева, 63-а, повне найменування, кількість, якість, вартість та інші характеристики яких визначені сторонами у видаткових накладних до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти господарські будівлі та споруди та сплатити їх вартість на умовах, що визначені в цьому договорі (а.с. 7-9, 111-113).
8.2. Пунктом 1.2. Договору визначено, що загальна вартість господарських будівель та споруд складає 70200,00 грн.
8.3. Відповідно до пункту 1.5. Договору визначено, що господарські будівлі та споруди, які знаходяться в аварійному стані, в тому числі: корівник, конюшня, комора, будинок тваринника, водонапірна башта, тік фуражний, внутрішні фермерські дороги, площадка зернова відкрита, які знаходяться за адресою Київська обл., Поліський район, с. Млачівка, вул. Жовтнева, 63-а, що є предметом цього договору, є власністю продавця, не обтяжені вимогами третіх осіб та не перебувають в заставі.
8.4. Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця господарські будівлі та споруди з усіма приналежностями, інженерними комунікаціями та технічною та іншою документацією.
8.5. Пунктом 4.2. Договору визначено, що господарські будівлі та споруди передаються продавцем у власність покупця протягом 5-ти календарних днів з моменту оплати їх вартості відповідно до умов цього договору.
8.6. 08.04.2013 між сторонами підписано видаткову накладну на суму 70200,00 грн. та акт приймання-передачі № 1 від 08.04.2013 (а.с. 10, 11, 114, 115).
9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:
9.1. Спірні правовідносини виникли з підстав укладення між сторонами договору № 02/04/2013 від 02.04.2013, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна та який, за твердженням позивача, є дійсним в силу положень ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
9.2. Відповідно до листа відповідача за вих. № 101 від 26.11.2019 відповідач зазначив про придбання позивачем у нього будівельних матеріалів, що знаходяться на його земельній ділянці, повідомив позивача про самовільне будівництво на земельній ділянці, що належить відповідачу та про рішення щодо компенсації за використанням з подальшим оформленням договору співпраці або звільнення та приведення земельної ділянки до стану, придатного для використання за цільовим призначенням (а.с. 12).
9.3. Відомостей про відмову у нотаріальному посвідченні договору з боку відповідача матеріали справи не містять.
10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
10.1. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про не поширення правил статті 220 Цивільного кодексу України на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов'язки.
10.2. Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що умови договору не містять погодженої сторонами умови про зобов'язання сторін нотаріально посвідчити спірний договір, а матеріали справи не містять будь-яких доказів намагання сторонами його нотаріально посвідчити.
10.3. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач не є власником спірного нерухомого майна, з огляду на те, що станом на дату укладення договору купівлі-продажу діяли норми ст.ст. 182, 334, 657 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якими права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, а також погоджується із тим, що матеріали справи не містять доказів, що будівництво відбувалося саме відповідачем.
11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
11.1. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині дійсності спірного договору купівлі-продажу, з огляду на наступне.
11.2. Статтею 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на день укладення спірного договору) визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
11.3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу).
11.4. Таким чином, станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу законодавцем передбачалася обов'язковість нотаріального посвідчення таких видів договорів та відповідно такий договір вважається укладеним саме із дня нотаріального посвідчення.
11.5. Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
11.6. Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
11.7. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
11.8. Позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу.
11.9. Твердження про те, що спірне нерухоме майно належить відповідачу не впливає на необхідність встановлення факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
11.10. Посилання апелянта на помилковість зазначення судом першої інстанції невірної редакції ст. 657 Цивільного кодексу України, підтвердження права власності відповідача на спірне нерухоме майно не спростовує відсутності підстав для застосування положень ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
11.11. Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на день укладення спірного договору) визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно, що свідчить про те, що спірне нерухоме майно підлягало державній реєстрації станом на день укладення договору купівлі-продажу.
11.12. З огляду на вищевикладені доводи позивачем не доведено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.
11.13. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:
12.1. Колегією суддів не встановлено порушення відповідачем прав та інтересів позивача та не встановлено підстав для визнання дійсним спірного договору № 02/04/2013 від 02.04.2013.
13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.»
13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.»
13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України : «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
13.4. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
13.5. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.»
13.6. Відповідно до статті 269 ГПК України : « 1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.»
13.7. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
13.8. Статтею 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на день укладення спірного договору) визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
13.9. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла станом на день укладення спірного договору купівлі-продажу).
13.10. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на день укладення спірного договору) визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно, що свідчить про те, що спірне нерухоме майно підлягало державній реєстрації станом на день укладення договору купівлі-продажу.
13.11. Статтею 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
13.12. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).
13.13. Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
13.14. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України)
13.15. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21 залишити без змін.
14.3. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Гранд-2012» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21 залишити без задоволення.
15. Розподіл судових витрат:
15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 14, 74, 79, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Гранд-2012» на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2021 у справі № 911/593/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Фермерське господарство «Гранд-2012».
4. Справу № 911/593/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.02.2022.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко