16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/971/21 пров. № А/857/21048/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Щербаков В.В.,
час ухвалення судового рішення не зазначено,
місце ухвалення судового рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 08 червня 2021 року,
У лютому 2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія ГУ ДПС): від 28 вересня 2020 року №1972394/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032590/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032589/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032587/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032591/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032588/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038866/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038863/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038864/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038865/1853515416, від 16 жовтня 2020 року №2042741/1853515416.
Одночасно просив зобов'язати Державну податкову службу України (далі - ДПС) зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні (далі - ПН) від 31 липня 2020 року №4, від 11 серпня 2020 року №3, від 02 вересня 2020 року №1, від 04 вересня 2020 року №2, від 08 вересня 2020 року №3, від 27 серпня 2020 року №16, від 09 вересня 2020 №4, від 10 вересня 2020 року №5, від 11 вересня 2020 року №6; від 15 вересня 2020 року №7, від 24 вересня 2020 року №11.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 460/971/21 такі позовні вимоги задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості операцій платника податку та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію спірних ПН, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації в ЄРПН спірних ПН, є достатні підстави для прийняття рішення про їх реєстрацію.
У апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС) просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що Комісією ГУ ДПС прийнято оспорюані рішення про відмову в реєстрації ПН, оскільки надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття відповідного рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.
Враховуючи наведене, у відповідача були законні підстави для прийняття рішень про відмову у реєстрації спірних ПН, а тому такі є правомірними.
Крім того, звертає увагу апеляційного суду, що позовні вимоги щодо зобов'язання ДПС зареєструвати ПН у ЄРПН слід розцінювати як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.
Додатково просить апеляційний суд врахувати те, що позивач скористався правом на досудове врегулювання спору, а відтак пропустив строк звернення до адміністративного суду без наведення поважних причин. Тому виходячи із приписів частини 3 статті 123 та пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції має залишити позовну заяву ФОП ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання послуг перевезення речей (переїзду); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; надання в оренду будівельних машин і устаткування; діяльність інших засобів тимчасового розміщування.
01 липня 2020 року між ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) та Товариством з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» (Замовник) було укладений договір № 52, за умовами якого Перевізник зобов'язувався здійснювати перевезення наданих Замовником вантажів по території України.
На виконання умов вказаного договору позивачем надано послуги з перевезення за такі періоди:
1) з 27 по 31 липня 2020 року на суму 47379 грн, у т.ч. 7896,50 грн ПДВ;
2) з 10 по 11 серпня 2020 року на суму 12340,90 грн, у т.ч. 2056,82 грн ПДВ;
3) з 25 по 27 серпня 2020 року па суму 22354,80 грн, у т.ч. 3725,80 грн ПДВ;
4) з 01 по 02 вересня 2020 року па суму 23010 грн, у т.ч. 3835 грн ПДВ;
5) з 03 по 04 вересня 2020 року на суму 14680,40 грн, у т.ч. 2447,90 грн ПДВ;
6) з 07 по 08 вересня 2020 року на суму 8182,20 грн, у т.ч. 1363,70 грн ПДВ;
7) 09 вересня 2020 на суму 18414 грн, у т.ч. 3069 грн ПДВ;
8) 10 вересня 2020 року на суму 16752,80 грн, у т.ч. 2787,63 грн ПДВ;
9) 11 вересня 2020 року на суму 27309,10 грн, у т.ч. 4551,52 грн ПДВ;
10) з 12 по 15 вересня 2020 року на суму 31684,90 грн, у т.ч. 5280,82 грн ПДВ;
11) з 21 по 24 вересня 2020 року на суму 20543,90 грн, у т.ч. 3423,98 грн ПДВ.
За наслідками надання вказаних послуг з перевезення було оформлено акти про надання послуг: від 31 липня 2020 року № 9 на суму 47379 грн; від 11 серпня 2020 року № 11 на суму 12340,90 грн; від 27 серпня 2020 року № 16 на суму 22354,80 грн; від 02 вересня 2020 року № 18 на суму 23010 грн; від 04 вересня 2020 року № 19 на суму 14680,40 грн; від 08 вересня 2020 року № 20 на суму 8182,20 грн; від 09 вересня 2020 року № 21 на суму 18414 грн; від 10 вересня 2020 року № 22 на суму 16752,80 грн; від 11 вересня 2020 року № 23 на суму 27309,10 грн; від 15 вересня 2020 року № 24 на суму 31684,90 грн; від 24 вересня 2020 року № 27 на суму 20543,90 грн.
Надані ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення відповідно до цих актів повністю оплачена ТДВ «Рівненський домобудівний комбінат» згідно з платіжними дорученнями: від 10 серпня 2020 № 2944 на суму 10000 грн; від 13 серпня 2020 року № 1278 на суму 40000 грн; від 21 серпня 2020року № 1339 на суму 30000 грн; від 26 серпня 2020 року № 1374 па суму 20000 грн; від 28 серпня 2020 року № 1383 на суму 20000 грн; від 01 вересня 2020 року № 1410 на суму 10000 грн; від 03 вересня 2020 року № 1419 на суму 15000 грн; від 04 вересня 2020 року № 1424 на суму 10000 грн; від 09 вересня 2020 року № 1447 на суму 30000 грн; від 11 вересня 2020 року № 1489 на суму 30000 грн; від 14 вересня 2020 року № 1495 на суму 15000 грн; від 16 вересня 2020 року № 1519 на суму 30000 грн.
За фактом підписання актів наданих послуг ФОП ОСОБА_1 сформовано ПН від 31 липня 2020 року № 4; від 11 серпня 2020 року № 3; від 27 серпня 2020 року № 16; від 02 вересня 2020 року № 1; від 04 вересня 2020 року № 2; від 08 вересня 2020 року № 3; від 09 вересня 2020 року № 4; від 10 вересня 2020 року № 5; від 11 вересня 2020 року № 6; від 15 вересня 2020 року № 7; від 24 вересня 2020 року № 11, які направлено для реєстрації в ЄРПН.
Контролюючим органом відповідно до квитанції від 04 серпня 2020 року № 9187340906 зупинено реєстрацію ПН від 31 липня 2020 року № 4; квитанції від 31 серпня 2020 року № 9216125812 - ПН від 11 серпня 2020 року № 3; квитанції від 11 вересня 2020 року № 9229443447 - ПН від 27 серпня 2020 року № 16; квитанції від 22 вересня 2020 року № 9239159348 - ПН від 02 вересня 2020 року № 1; квитанції від 23 вересня 2020 року № 9240115831 - ПН від 04 вересня 2020 року № 2; квитанції від 24 вересня 2020 року № 9241748295 - ПН від 08 вересня 2020 року № 3; квитанції від 25 вересня 2020 року № 9243004744 - ПН від 09 вересня 2020 року № 4; квитанції від 28 вересня 2020 року № 9245556650 - ПН від 10 вересня 2020 року № 5; квитанції від 30 вересня 2020 року № 9248891939 - ПН від 11 вересня 2020 року № 6; квитанції від 30 вересня 2020 року № 9248959007 - ПН від 15 вересня 2020 року № 7; квитанції від 12 жовтня 2020 року № 9260067681 - ПН від 24 вересня 2020 року № 11.
Підставою для зупинення реєстрації вказаних ПН було у квитанціях зазначено «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Одночасно позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
На пропозицію контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 надав пояснення та копії підтверджуючих документів щодо кожної податкової накладної, реєстрацію яких було зупинено, а саме:
1) повідомлення від 24 вересня 2020 № 1 щодо ПН від 31 липня 2020 року №4 та копії 6-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9242921584 від 25 вересня 2020 року);
2) повідомлення від 12 жовтня 2020 року №1 щодо ПН від 11 серпня 2020 року №3 та копії 18-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9260009157 від 12 жовтня 2020 року);
3) повідомлення від 12 жовтня 2020 року №3 щодо ПН від 27 серпня 2020 року №16 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9262715080 від 12 жовтня 2020 року);
4) повідомлення від 12 жовтня 2020 року №4 щодо ПН від 02 вересня 2020 року №1 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9262716677 від 12 жовтня 2020 року);
5) повідомлення від 12 жовтня 2020 року №5 щодо ПН від 04 вересня 2020 року №2 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9262717964 від 12 жовтня 2020 року);
6) повідомлення від 12 жовтня 2020 року №6 щодо ПН від 08 вересня 2020 року №3 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9262719334 від 12 жовтня 2020 року);
7) повідомлення від 13 жовтня 2020 року №7 щодо ПН від 09 вересня 2020 року №4 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9265120759 від 13 жовтня 2020 року);
8) повідомлення від 13 жовтня 2020 року №8 щодо ПН від 10 вересня 2020 року №5 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9265231942 від 13 жовтня 2020 року);
9) повідомлення від 13 жовтня 2020 року №9 щодо ПН від 11 вересня 2020 року №6 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9265310524 від 13 жовтня 2020 року);
10) повідомлення від 13 жовтня 2020 року №10 щодо ПН від 15 вересня 2020 року №7 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9265422709 від 13 жовтня 2020 року);
11) повідомлення від 15 жовтня 2020 року №15 щодо ПН від 24 вересня 2020 року №11 та копії 17-ти документів (квитанція №2, реєстраційний №9268109385 від 15 жовтня 2020 року).
Разом із тим, Комісією ГУ ДПС були прийняті рішення про відмову в реєстрації спірних ПН, а саме:
від 28 вересня 2020 року №1972394/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №4, складеної 31 липня 2020 року;
від 13 жовтня 2020 року №2032590/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №3, складеної 11 серпня 2020 року;
від 13 жовтня 2020 року №2032588/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №16, складеної 27 серпня 2020 року;
від 13 жовтня 2020 року №2032589/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №1, складеної 02.09.2020;
від 13 жовтня 2020 року №2032587/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №2, складеної 04 вересня 2020 року;
від 13 жовтня 2020 року №2032591/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №3, складеної 08 вересня 2020 року;
від 15 жовтня 2020 року №2038866/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №4, складеної 09 вересня 2020 року;
від 15 жовтня 2020 року №2038863/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №5, складеної 10 вересня 2020 року;
від 15 жовтня 2020 року №2038864/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №6, складеної 11 вересня 2020 року;
від 15 жовтня 2020 року №2038865/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №7, складеної 15 вересня 2020 року;
від 16 жовтня 2020 року №2042741/1853515416 про відмову у реєстрації ПН №11, складеної 24 вересня 2020 року.
ФОП ОСОБА_1 не погодився із відмовою контролюючого органу у реєстрації вказаних ПН у ЄРПН та за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 204) (далі - Порядок №1246).
За правилами пунктів 12 - 15 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки.
Пунктом 201.16 статті 201 ПК передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 року прийнято постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно із приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Додатком 3 до Порядку № 1165 визначено «Критерії ризиковості здійснення операцій» (надалі по тексту також - Критерії).
Відповідно до пункту 1 одним з таких критеріїв є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Виходячи із змісту квитанцій від 04 серпня 2020 року № 9187340906, від 31 серпня 2020 року № 9216125812, від 11 вересня 2020 року № 9229443447, від 22 вересня 2020 року № 9239159348, від 23 вересня 2020 року № 9240115831, від 24 вересня 2020 року № 9241748295, від 25 вересня 2020 року № 9243004744, від 28 вересня 2020 року № 9245556650, від 30 вересня 2020 року № 9248891939, від 30 вересня 2020 року № 9248959007, від 12 жовтня 2020 року № 9260067681 відповідні рішення обґрунтовані таким: «Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 49.41 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій». (а.с 55-65 т.1).
На переконання апеляційного суду, пропозиція контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 щодо надання пояснень та документів носила формальний характер та за своїм змістом дублювала припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку необхідних документів.
При цьому у пункті 5 Порядку №520 зазначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно із таким переліком.
На думку апеляційного суду, при оцінці обґрунтованості оспорюваних рішень слід виходити із загальних вимог, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме його обґрунтованості та вмотивованості, та з урахуванням покладеного на суб'єкта владних повноважень приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку доказування правомірності свого рішення.
Разом із ти, контролюючим органом у квитанціях про зупинення реєстрації ПН не було вказано конкретної назви чи переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, що ставить платника податків у стан правової невизначеності, позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.
Відтак, апеляційний суд вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації ПН щодо належного оформлення квитанції вказує на протиправність рішення, прийнятого на наступному етапі - рішення про відмову у реєстрації ПН у ЄРПН.
Як свідчать матеріали справи, на пропозицію контролюючого органу позивачем було подано повідомлення про подання пояснень та копій документів, які передбачені пунктом 5 Порядку № 520, щодо зупинених ПН, до яких додано копії договорів та первинних документів, оформлених на виконання відповідних договірних відносин, у відповідності до вимог законодавства на підтвердження факту реального характеру господарських операцій.
При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а Верховний Суд вказував на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
На думку апеляційного суду, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що надані ФОП ОСОБА_1 на пропозицію Комісії ГУ ДПС пояснення та первинні документи у достатній мірі відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентом ТДВ «Рівненський домобудівний комбінат» та давали можливість прийняти рішення про реєстрацію зупинених ПН.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних рішень ГУ ДПС від 28 вересня 2020 року №1972394/1853515416 року, від 13 жовтня 2020 року №2032590/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032588/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032589/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032587/1853515416, від 13 жовтня 2020 року №2032591/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038866/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038863/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038864/1853515416, від 15 жовтня 2020 року №2038865/1853515416, від 16 жовтня 2020 року №2042741/1853515416 про відмову у реєстрації ПН ФОП ОСОБА_1 у ЄРПН, а отже про необхідність їх скасування.
При оцінці вирішення судом першої інстанції позовних вимог у частині зобов'язання ДПС зареєструвати ПН ФОП ОСОБА_1 від 31 липня 2020 року №4, від 11 серпня 2020 року №3, від 02 вересня 2020 року №1, від 04 вересня 2020 року №2, від 08 вересня 2020 року №3, від 27 серпня 2020 року №16, від 09 вересня 2020 №4, від 10 вересня 2020 року №5, від 11 вересня 2020 року №6; від 15 вересня 2020 року №7, від 24 вересня 2020 року №11 у ЄРПН апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Пунктом 20 Порядку №1246 встановлено що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з огляду на визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень ГУ ДПС про відмову ФОП ОСОБА_1 у реєстрації вказаних ПН у ЄРПН у ДПС з'являється об'єктивний обов'язок зареєструвати спірні ПН у ЄРПН, оскільки у цьому випадку дискреція при прийнятті такого рішення відсутня.
Водночас апеляційний суд не приймає до уваги доводів апелянта щодо пропуску ФОП ОСОБА_1 встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, оскільки такі є голослівними та не підтверджуються будь-якими доказами.
Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 460/971/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
Н. М. Судова-Хомюк