16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7147/21 пров. № А/857/20973/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Носа С.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Інтернешенел груп» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
суддя у І інстанції Лозовський О.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 28 вересня 2021 року,
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 Інтернешенел груп» (далі - ТОВ « 777 Інтернешенел груп») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця) від 25 травня 2021 року:
№00000341319 про збільшення грошового зобов'язання за платежем мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання (далі - Мито), на загальну суму 68313,64 грн;
№00000351319 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (далі - ПДВ) на загальну суму 13662,73 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 140/7147/21 позов було задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що поставлений ТОВ « 777 Інтернешенл груп» товар має підтвердження походження з країн Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, що не враховано відповідачем. Тому оспорювані ППР є протиправними і підлягають скасуванню.
У апеляційній скарзі Митниця просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ « 777 Інтернешенл груп» відмовити.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду винесене на підставі неналежної оцінки доказів та внаслідок неправильної оцінки обставин справи та документів наданих сторонами.
Наполягає на тому, що суд дійшов помилкового висновку, що спір між сторонами стосується встановлення країни походження (виробника товару), який ввозився на митну територію України та наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму. Митниця не визначала країну походження (виробника товару), а здійснювала верифікацію документів, поданих позивачем для застосування пільгової ставки мита. Митниця не стверджувала про підробку чи недостовірність поданих документів та не притягала посадових осіб позивача до будь-яких видів відповідальності за такі дії, а у акті перевірки відображена інформація про непідтвердження митними органами Республіки Польща преференційного походження товарів внаслідок проведеної польською стороною перевірки та відсутність підстав для надання державою Україна пільг в оподаткуванні ввізним митом товарів ввезених ТОВ « 777 ІНТЕРНЕШЕНЛ ГРУП» на митну територію України.
Висновки суду носять суб'єктивний характер без посилання на норми матеріального права та суперечить Регіональній Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та верифікацію документів, які є підставою для надання пільг.
Заявлення позивачем відомостей про характеристики товарів (преференційне походження), які відрізняються від даних, отриманих від уповноважених органів Республіки Польща) призвело до безпідставного застосування преференційних ставок ввізного мита. Таким чином, до товару, оформленого за митною декларацією від 26 липня 2018 року №UА205040/2018/020021 не може бути застосовано преференційний режим оподаткування товарів на умовах Угоди.
Платником податку у ході проведення перевірки не надано достатніх доказів в обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин виконання зовнішньоекономічних операцій, перевірки ділової репутації контрагента, та достовірності інформації, що міститься у наданих ним документах, а отже не вжито достатніх заходів для уникнення податкового правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, ТОВ « 777 Інтернешенл груп» за митною декларацією (далі - МД) від 26 липня 2018 року №UA205040/2018/020021 здійснило митне оформлення товару «Автобус пасажирський туристичний, що був у використанні - марка згідно з довідником - SETRA - модель з довідником - S 416 GT-HD; кузов №WKK63213413107343; загальна кількість місць, включаючи водія та екскурсовода - 55; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизель; робочий об'єм циліндрів двигуна - 11976 см3; номер двигуна - OM 457 LA; потужність - 315kw; колісна формула - 6х2; календарний рік виготовлення - 2009; модельний рік виготовлення - 2009; країна виробництва - (DE) Торгівельна марка SETRA».
Ввезення вказаного транспортного засобу на митну територію України відбулося на виконання умов укладеного ТОВ « 777 Інтернешенл груп» з Компанією Actanax Sp.z.o.о. (01-315 Warsawa, ul. Lazurova, 26/14, Polska) зовнішньоекономічного контракту від 24 квітня 2018 року №02/04.
До цього товару під час митного оформлення було застосовано преференційний режим вільної торгівлі на підставі сертифіката з перевезення EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25 липня 2018 року, у якому експортером вказано Компанію Actanax Sp.z.o.о. (Польща), а країною походження товару - Європейський Союз, із наданням пільг зі сплати ввізного мита у сумі 54650,91 грн.
Позивачем за наслідками митного оформлення зазначеного транспортного засобу було сплачено всі необхідні митні платежі, а імпортований товар випущено у вільний обіг.
У адресованому відповідачу листі Волинської митниці Держмитслужби від 02 липня 2020 року №5949-7.3-15 було зазначено, що листом уповноваженого органу Республіки Польща від 06 квітня 2020 року № 0601-IGC.4331.44.2019 не підтверджено преференційне походження товарів, зазначених у сертифікаті №PL/MF/AN0022716 від 25 липня 2018 року, та висловлено прохання здійснити подальші контрольно-перевірочні заходи, передбачені статтями 345-354 Митного кодексу України (далі -МК) щодо ТОВ « 777 Інтернешенл груп».
Відтак, Митницею було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при митному оформленні товару за МД від 26 липня 2018 року № UA205040/2018/020021, результати якої оформлено актом від 02 квітня 2021 року № 10 П.13-19/0041355989.
У ході перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ « 777 Інтернешенл груп» частини 2 статті 48, частини 1 статті 257, частини 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 МК, що призвело до заниження податкове зобов'язання по сплаті Мита за МД від 26 липня 2018 року №UA205040/2018/020021 на загальну суму 54650,91 грн, а також пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК), у результаті чого товариством було занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на загальну суму 10930,18 грн.
ТОВ « 777 Інтернешенл груп» 14 травня 2021 року подало відповідачу заперечення на акт перевірки, однак листом від 24 травня 2021 №7.13-2/19/13-19/3820 Митниця повідомила про відхилення поданих заперечень, як необґрунтованих.
На підставі викладених у акті від 02 квітня 2021 року № 10 П.13-19/0041355989 висновків Митницею 25 травня 20201 року було винесено ППР №00000341319 та №00000351319, з якими ТОВ « 777 Інтернешенл груп» не погодилося та оскаржило їх у судовому порядку, звернувшись до адміністративного суду з позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Частиною 1 статті 1 МК передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством , якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК встановлено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Як передбачено частиною 1 статті 345 МК, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи..
Частиною 3 статті 345 МК встановлено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина 6 статті 345 МК).
Згідно із частиною 1 статті 351 МК предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Відповідно до частини 2 статті 351 МК документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина 3 статті 351 МК).
Частиною 4 статті 351 МК передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
На переконання апеляційного суду, суть публічно-правового спору, що розглядається, на стадії апеляційного перегляду зводиться до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу про безпідставність застосування до імпортованого ТОВ « 777 Інтернешенл груп» транспортного засобу митних преференцій з огляду на непідтвердження його походження з країн Європейського Союзу на підставі Угоди про асоціацію.
При цьому на підтвердження країни походження товару під час митного оформлення декларантом було надано сертифікат з перевезення (походження) форми EUR.1 від 25 липня 2018 року № PL/MF/AN0022716 та застосовано тарифну преференцію по сплаті ввізного мита за кодом « 410» «товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (гр.36 МД) на підставі цього сертифіката, виданого польським митним органом в м. Люблін № PL302010. (абзац перший частини 1 статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до гл. І розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію).
Відповідно до статті 26 «Сфера застосування» Глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки» розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію, положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 29 «Скасування ввізного мита» Угоди, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Без шкоди для першого підпункту для одягу та інших виробів, що були у використанні та які класифікуються за кодом УКТЗЕД 6309 00 00, Україна скасовує ввізне мито відповідно до умов, встановлених у Додатку I-B до цієї Угоди.
Для кожного товару базова ставка ввізного мита, стосовно якої повинно застосовуватися поступове зменшення відповідно до пункту 1 цієї статті, зазначається у Додатку І до цієї Угоди.
Приписами статті 16 «Загальні вимоги» Розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу.
Частиною 1 статті 36 МК передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Відповідно до частини 2 статті 36 МК країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару (частина 3 статті 36 МК).
Приписами частини 1 статті 43 МК передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації (частина 2 статті 43 МК).
Як зазначено у частині 3 статті 43 МК, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Згідно із частиною 5 статті 45 МК у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що товар, який імпортувався ТОВ « 777 Інтернешенл груп» на митну територію України з Республіка Польща, супроводжувався сертифікатом походження EUR.1 від 25 липня 2018 року № PL/MF/AN0022716.
Відтак, апеляційний суд погоджується із твердженням позивача про те, що у нього були належні правові підстави для застосування при декларуванні такого товару преференційного режиму по Миту у відповідності до умов Угоди про асоціацію.
У відповідності до пунктів 1, 4, 5 статті 17 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1» Розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що виходячи із змісту листа уповноваженого органу Республіки Польща від 06 квітня 2020 року №0601-IGG.4331.44.2019.KD сертифікат EUR.1 від 25 липня 2018 року № PL/MF/AN0022716, який надавався ТОВ « 777 Інтернешенл груп» контролюючому органу під час митного оформлення, є справжніми та такими, що видані для експортних декларацій, однак експортер товару не надав на вимогу митних органів документи, що підтверджують преференційне походження товару (а.с. 84-85).
Таким чином, у вказаному листі уповноваженого органу Республіки Польща не стверджується, що наданий позивачем під час митного оформлення сертифікат EUR.1 був підробленими чи нечинними на час здійснення ТОВ « 777 Інтернешенл груп» імпорту товару з Європейського Союзу в Україну, а лише зазначається про ненадання експортером Компанією Actanax Sp.z. o. о. на вимогу компетентних органів Республіки Польща під час проведення відповідної перевірки, яка проводилася згодом, документів на підтвердження преференційного походження такого товару.
Водночас апеляційний суд наголошує на тому, що сертифікат EUR.1 від 25 липня 2018 року № PL/MF/AN0022716 був виданий експортеру Компанії Actanax Sp.z. o. о. (Польща) за його зверненням і саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у цих сертифікатах, необхідної для підтвердження походження товару.
На думку апеляційного суду, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що зазначений лист уповноваженого органу Республіки Польща не є неспрстовним доказом порушення саме позивачем митних правил.
При цьому сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, на явність якого передбачає певні правові наслідки, у матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AN0022716 від 25 липня 2018 року чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів, а отже у позивача були відсутні підстави для його неврахування при здійснення митного оформлення імпортованого товару.
Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
В силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційним судом під час вирішення цього спору також враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №820/898/18, відповідно до якої відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.
Поза тим, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що висновки контролюючого органу про протиправне застосування ТОВ « 777 Інтернешенл груп» преференційних умов на підставі положень Угоди про асоціацію при імпорті товарів за МД від 26 липня 2018 року №UA205040/2018/020021 належним чином не обґрунтовані та не можуть бути підставою для прийняття оспорюваних ППР від 25 травня 2021 року №00000341319 та №00000351319.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 140/7147/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
С. П. Нос