Справа № 240/2419/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
17 лютого 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В лютому 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Агро" (далі ТОВ "Олімп-Агро") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі ГУ ДПС у Житомирській області, Управління), в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області № 0014560701 від 23.10.2020 про застосування штрафних санкцій на суму 28137,50 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області № 0014560701 від 23.10.2020.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Олімп-Агро" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 25.09.2020 №213/06-30- 07-01/32816765.
За змістом вказаного Акту, перевіркою встановлено, що при декларуванні за червень 2020 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, яке виникло з 01.01.2016, ТОВ "Олімп-Агро" порушено п.198.1, п.198.6, п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до:
-завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 Декларації), на суму 5138618 грн.;
-заниження суми податку на додану вартість, які підлягає сплаті до бюджету, по Декларації з податку на додану вартість зі Спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за грудень 2016 року в сумі 379795 грн.;
-не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 2995738 грн.
23.10.2020 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014560701, на підставі якого зменшено від'ємне значення ПДВ на суму 5 138 618 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України), який підлягає до застосування у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Статтею 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит- сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пп. "а" п. 198.1 ст.98 ПК України врегульовано, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
П. 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналізу вищезазначених правових норм свідчить про те, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.
При цьому, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 13 липня 2021 року у справі № 815/7122/14, від 27 травня 2021 року у справі № 808/3513/16, від 01 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20 та від 20 грудня 2021 року у справі № 640/16024/19.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до висновків відповідача, викладених у п.3.3 та в кінці п.3.2 акту перевірки, позивачу за податковий період червня 2020 року було: збільшено податкові зобов'язання, що відображаються в рядку 9 розділу 1 декларації, на суму 13710 грн.; зменшено податковий кредит, який відображений в рядку 17 розділу II декларації, на суму 5124908 грн., шляхом зменшення від'ємного значення попереднього звітного періоду (тобто травня 2020р.), зазначеного в рядку 16.1 декларації за червень 2020. В цілому податковий кредит склав за результатами перевірки 24225623 грн. В результаті збільшення таких податкових зобов'язань та зменшення податкового кредиту, відповідачем зменшено і суму від'ємного значення податкового періоду червня 2020 року на суму 5138618 грн., і сума склала 24152849 грн. (72774 - 24225623).
Так, щодо першого порушення, на стор.7 акту перевірки Управлінням зазначено, що в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України ТОВ "Олімп-Агро" не нараховано податкові зобов'язання у загальній сумі 2995738 грн. по операціях, по яких в ході перевірки не підтверджено відповідними документами обліку їх використання у господарській діяльності.
Зокрема, по операції з внесення добрива - аміаку рідкого технічного, під урожай 2018 та 2019 років, не підтверджено належним чином оформленими первинними документами обліку факт списання ТМЦ (добрива аміак рідкий технічний та дизельного пального), на загальну суму 6678600 грн., ПДВ з даної операції-1335720 грн., що не дає права платнику на формування/відображення витрат по бухгалтерському обліку.
При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_1 , яка є посадовою особою Управління та брала участь у проведенні перевірки підприємства пояснила, що в ході перевірки встановлено, що придбаний аміак використовувався не в господарській діяльності підприємства, а документи за даними операціями не оформлені належним чином. Зокрема, поставка аміаку згідно первинних документів здійснювалася на базу підприємства, однак в період здійснення зазначених операцій у позивача були відсутні спеціальні ємності та обладнання для його зберігання та внесення у ґрунт. Крім того, пояснила, що документів, які б підтверджували факт яким чином аміак був доставлений на поля надано не було, при цьому поля знаходились на великій відстані від бази ТОВ "Олімп-Агро". Також, не встановлено видачу/списання дизпалива на орендовану техніку.
З матеріалів справи з'ясовано, що у березні 2018 року та у червні 2019 року позивачем сформовано податковий кредит при придбанні у ПП "Агротехазот" аміаку рідкого технічного на загальну суму 7344202 грн., ПДВ в сумі 1224033 грн.
12.03.2018 між ПП "Агротехазот" (Постачальник) та ТОВ "Олімп-Агро" (Покупець) укладено договори поставки №1203-02 від 12.03.2018, №1806-01 від 18.06.2019, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця аміак рідкий технічний за правилами Інкотермс 2010 згідно Додатків, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Розрахунок за товар здійснюється шляхом 100% передплати, безготівково.
Виконання умов договору підтверджується специфікаціями, сертифікатом якості, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.
Для внесення аміаку в ґрунт позивачем були укладені договори суборенди з ФОП ОСОБА_2 від 16.04.2018 №1604-03 та від 01.10.2019 №0110-01, з ФОП ОСОБА_3 від 01.10.2019 №01/10, за умовами яких Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю в строкове платне користування сільськогосподарську техніку згідно з Додатком, для здійснення сільськогосподарської діяльності Орендаря та забезпечити своїми силами її керування за завданням Суборендаря, а суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку і сплачувати Орендодавцю орендну плату. Техніка використовуватиметься для внесення аміаку рідкого технічного. Доставка техніки здійснюється власними силами Орендодавця.
Факт прийняття в оренду техніки та її повернення ФОП ОСОБА_3 підтверджується актами приймання-передачі від 01.10.2019 та від 14.10.2019, а факт прийняття в оренду техніки та її повернення ФОП ОСОБА_2 -актами приймання-передачі від 17.04.2018, від 20.04.2018, від 15.10.2019 та від 06.11.2019. Проведення оплати за договорами відповідачем не заперечується.
Крім того, виконання умов договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем у ФОП підтверджується актами надання послуг від 20.04.2018 №4, від 14.10.2019 №27, від 06.11.2019 №21.
Поряд з цим, згідно акту приймання-передачі від 01.10.2019 позивач прийняв у ФОП ОСОБА_3 у платне користування техніку трактор колісний STX 500 № 037816, державний номер НОМЕР_1 , 200 р.в., екіпаж - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Також агрегат CASE IH 950 для внесення безводного аміаку, ємність Jenner для внесення безводного аміаку 5500 л №1.
В зв'язу з закінченням строку дії суборенди техніки, її було повернуто ФОП ОСОБА_3 на підставі акту від 14.10.2019.
В подальшому відповідно акту приймання-передачі від 15.10.2019, аналогічну техніку було передано позивачу у суборенду ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було передано однакову техніку ТОВ "Олімп-Агро" одночасно.
Стосовно доводів податкового органу про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, то як вірно зауважено судом першої інстанції, сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит чи витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Норми податкового законодавства також не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
Наведений висновок узгоджується з висновками, що викладені в постановах від 29 жовтня 2019 року (справа №815/8539/13-а), від 18 березня 2020 року (справа №817/822/16), від 07 лютого 2020 року (справа №820/2344/16) та від 21 лютого 2020 року (справа №815/253/16).
Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2019 року справі № 0870/2709/12 зазначив, що зважаючи на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків на склад витрат, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
При цьому, згідно позиції Верховного Суду висловленої в постанові від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду постанові від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, яким окрім іншого зазначено, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Стосовно доводів відповідача про відсутність у ТОВ "Олімп-Агро" документів на зберігання, використання в господарській діяльності, то згідно пояснень представника останнього, оскільки засобів для зберігання аміаку у підприємства не має, така рідина купується та одразу вноситься в ґрунт. Вказані пояснення залишені поза увагою податковим органом.
Відносно встановленого Управлінням порушення в частині завищення витрат на суму 2330264 грн., сума ПДВ-4666053 грн. за період з листопада 2016 по червень 2020 року по операціях зі списання засобів захисту рослин, колегія суддів вказує на наступне.
Підставою для таких висновків стало те, що окремі засоби захисту списувались на обробку посівів сільськогосподарських культур на більших площах, ніж їх було засіяно у певному звітному році. Не надано документів, як використані в господарській діяльності.
Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Олімп-Агро" у перевіреному періоді проводилось придбання засобів захисту рослин для обробки посівів на земельних ділянках, відповідно було сформовано податковий кредит при їх придбанні.
Списання добрив та засобів захисту рослин підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив (форма №ВЗСГ-3).
Згідно пояснень представника позивача, засоби захисту рослин вносились в ґрунт по мірі необхідності, тобто коли виникала в цьому потреба. Накази не виносились.
Крім того, матеріали справи свідчать, що запаси, які придбані підприємством в звітних (податкових) періодах 2016 - 2020 років, використані ним виключно в господарській діяльності.
Зокрема, в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних облікових документів (видаткові накладні, акти використання матеріальних запасів) належним чином забезпечувався облік таких матеріалів та здійснювались бухгалтерські проводки їх руху, а саме: Дт 23 Кт 201, 203, 207, 208 - такими проводками відображалась передача матеріальних запасів у виробництво; далі Дт 27 Кт 23 - цією проводкою оприбутковувалась вироблена сільськогосподарська продукція на склади; Дт 901 Кт 27 - такою проводкою списувалась собівартість реалізованої сільськогосподарської продукції, а по Кт 701 відображалась реалізація такої сільськогосподарської продукції і така реалізація в повному обсязі оподатковувалась податком на додану вартість, за ставкою, передбаченою законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність контролюючим органом тверджень про завищення витрат на суму 2330264 грн. за період з листопада 2016 по червень 2020 року.
Відносно порушення, яке полягає в тому, що ціна реалізованої ТОВ "Олімп-Агро" власно вирощеної сої врожаю 2016 року на митній території України та за кордон перевищує ціни реалізації за зовнішньоекономічними контрактами, представник позивача пояснив, що господарська діяльність останнім здійснюється з високою рентабельністю продукції, основних засобів, персоналу, активів та власного капіталу, тому наведені відповідачем аргументи в розділі III (стор. 15 акту) про начебто неефективну господарську діяльність позивача, яка не відповідає вимогам пп. 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 ПК України, не відповідають дійсності.
При цьому, як з'ясовано під час розгляду справи ТОВ "Олімп-Агро" 18.09.2016 року було реалізовано на Компанію "Bunge SA", Швейцарія, 1450,86 тон врожаю 2016 року на загальну суму (без ПДВ) 5652830,58 грн., однак не сої, як зазначено в акті перевірки, а пшениці.
В той же час відповідачем не доведено, що ціна реалізації врожаю 2016 у вересні 2016 за зовнішньоекономічним контрактом нижче ціни реалізації на території України, що призвело до збитковості даної операції.
Більш того,Управлінням не спростовано, що за 2016 рік товариство (позивач) мало прибуток в сумі 108 млн. грн., за 2017 рік - відповідно мало прибутку в сумі 16,7 млн. грн., за 2018 рік - прибуток склав 61,1 млн. грн., а за 2019 рік прибуток вже становив 128,4 млн. грн. , що свідчить про ефективну господарську діяльність та не збитковість.
Відносно посилань контролюючого органу на те, що ТОВ "Олімп- Агро" у 2019 році проводилась обробка земельних ділянок, які фактично йому не належали, внаслідок чого були понесені певні втрати, що позбавляє останнього права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі тих товарів, які не використані у господарській діяльності, тобто у обробленні тих земельних ділянок, які йому не належать, колегія суддів вказує на наступне.
Як вбачається з Акту перевірки, зазначених висновків відповідач дійшов при порівнянні площ, які відображено в податковій та статистичній звітності із площами, які фактично оброблялися підприємством (первинні документи), а саме: карт засіяних полів, технологічних карт вирощування зернових (соя, кукурудза, соняшник, пшениця озима), актів на списання посівного матеріалу, укладених договорів оренди земельних ділянок - загальна посівна площа згідно укладених договорів оренди становила у 2019 році - 5599,9107 га (звіт від 18.02.2019), згідно статистичної звітності, а саме Форми №29-сг "Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду" підприємством оброблялись землі на площах - у 2019 році - 6024 га. Розбіжність становить 424,0893 га.
В той же час, як вірно зауважено судом першої інстанції податковий звіт, в якому зазначена кількість земельних угідь подавався станом на 01.01.2019, а статистична - в цілому за посіви площ 2019 року подається до 01.12.2019 .
Однак, відповідачем не враховано, що такі звіти мають різні правила для обліку посівних площ земельних ділянок. В податковому звіті відображається тільки ті земельні ділянки та їх вартість, що знаходяться у власності та користуванні платника єдиного податку на правах оренди для визначення суми єдиного податку, а в статистичному звіті - наводяться всі земельні ділянки під сільськогосподарськими посівами конкретного суб'єкта господарювання.
Із наданих позивачем доказів слідує, що останній в своїй господарській діяльності використовував земельні ділянки товариства "МП Біопродукт" на підставі договору про спільну діяльність без об'єднання вкладів.
На зазначених земельних ділянках позивач вирощував сою площею 311 га та кукурудзи площею 324 га, що відображено в статистичному звіті про площі та валові збори сг культур (форма 29 сг) за 2019 рік.
Також за висновками Акту перевірки, позивачем порушено п. 198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, оскільки сформовано у перевіреному періоді податковий кредит по податкових накладних, які оформлені неналежним чином в частині номенклатури поставки, згідно яких немає можливості визначити, які самі товари (роботи, послуги) були отримані та яким чином вони пов'язані з діяльністю підприємства. Сума ПДВ - 537402 грн.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач з березня 2018 по квітень 2020 року мав господарській взаємовідносини з ТОВ "Віп Клімат Сервіс", ТОВ "Техбуд інжиніринг", ТОВ "Комплексні Аграрні Системи", ПП "Альфа Трейд". За результатами таких взаємовідносин було сформовано податковий кредит.
Зокрема, 18.07.2018 між "ТОВ "Косплексні аграрні системи" (Виконавець) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір №85-0718, предметом якого є поставка товару (технологічного обладнання) та проведення установки (пусконалагоджувальні роботи) даного товару. За умовами договору Замовник зобов"язується прийняти та оплатити поставку товару, установку, пусконалагоджувальні роботи згідно Специфікацій даного договору. Відповідно до Специфікації №1 від 18.07.2018 загальна ціна товару 23300 грн., включно з ПДВ 3883,33 грн.
11.02.2019 між ПП "Альфа-Трейд" (Підрядник) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір №11/02/19 про надання послуг та товарів, предметом якого є реконструкція АЗС Замовника за адресою: вул.Залізнична,117, смт.Попільня: зачистка та калібрування резервуарів (п"ять) - 218 м.3; установка паливо-роздавальної колонки ПРК-3 шт.; виготовлення люків та встановлення резервуварного обладнання ємності - 5 шт.; встановлення блискавкозахисту - 2 шт.; встановлення контур заземлення - 5 шт.; встановлення пункту зливу (ДП,А-92) - 2 шт.; встановлення маршових переходів - 1 шт.; встановлення тумб острівків під ПРК та накриття - 3 шт.; поставка товарів, а саме запасні частини та обладнання для ПРК на АЗС замовника. До договору укладено Специфікації.
15.03.2019 між ТОВ "В.І.П. Клімат Сервіс " (Виконавець) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір про виконання робіт №б/н за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов"язання по капітальному ремонту першого та другого поверху будівлі для персоналу згідно Додатку 1 до договору, терміном 90 календарних днів з моменту надходження попередньої плати.
01.10.2017 між ТОВ "Техбуд Інжтніринг" (Виконавець) та ТОВ "Олімп-Агро" (Замовник) укладено договір на виконання робіт №1202 за умовами якого Виконавець приймає на себе зобов"язання в терміни, на умовах і в порядку, передбаченому Договором, виконати роботи, зазначені у Додатку 1 до договору.
Факт виконання умов договорів підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, актами прийому-передачі, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечується.
Як зазначено Верховним Судом у постанові у справі № 820/1124/17 деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Таким чином, посилання відповідача на те, що податкові накладні оформлені неналежним чином та з їх змісту неможливо встановити перелік робіт, отриманих послуг, придбаних товарів, а отже, у відповідача бути відсутні підстави для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредитує безпідставними, оскільки з наданих позивачем документів можливо встановити всю необхідну інформацію та мету отримання відповідних послуг для використання у господарській діяльності.
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Стар Оіл Україна", ТОВ "СП "Альянс", ТОВ "СП "Альянс", колегією суддів встановлено наступгне.
Взаємовідносини ТОВ "Олімп-Агро" з ТОВ "Стар Оіл Україна" у перевіреному періоді відбувались на підставі Договору купівлі-продажу №87 від 18.05.2017, за умовами якого Постачальник (ТОВ "СТАР ОІЛ УКРАЇНА") зобов'язується у відповідності із замовленням передавати у власність Покупця (ТОВ "Олімп-Агро") наступні нафтопродукти : бензин А-95, бензин-А92, дизельне паливо.
Згідно договору було оформлено документи на придбання ПММ - палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0, палива дизельного ДП-3-Євро5-В0, палива дизельного марки ДП-Л-К5, сорт Є, а також бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5.
Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, ТТН, паспортами на паливо, податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт оплати за договором відповідачем не заперечується.
Взаємовідносини з ТОВ "СП"Альянс" відображені у рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2017 року на загальну суму 1243144,80 грн. В подальшому товар оприбутковано на рах.203 "Паливо", Д-т 203 К-т 631 та списано у виробництво - Д-т К-т 203.
З матеріалів справи слідує, що 21.02.2017 між ТОВ "СП"Альянс" (Постачальник) та ТОВ "Олімп-Агро" (Покупець) укладено договір постачання нафтопродуктів №26, за умовами якого Постачальник зобов"язується у відповідності з замовленням передавати у власність Покупця наступні нафтопродукти: бензин, дизельне паливо, мазут, нафта, конденсат газовий, пічне паливо, важкий вуглецевий залишок.
Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, ттн, паспортами на паливо, податковими накладними, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт оплати за договором відповідачем не заперечується. (т.1 а.с. 167-180)
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Поряд з цим, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/9061/17 зазначено, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В той же час, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено та не надано достатньо належних доказів на підтвердження фіктивності господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 380/215/20.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0014560701 від 23.10.2020.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.