Рішення від 18.01.2022 по справі 640/26257/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Київ № 640/26257/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом за позовом Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" в формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія", за участі третьої особи - публічного акціонерного товариства "Укрнафта", про визнання протиправними та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне підприємство «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач / ТОВ «БНК) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач-1 / Держгеонадра), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - відповідач-2 / ДКЗ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» (далі - відповідач-3 / ТОВ «Аркона Газ-Енергія»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта»).

Позовні вимоги сформульовані позивачем наступним чином :

- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко- економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об'єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько- Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища»;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.4 цього Протоколу;

-визнати протиправним та скасувати рішення ДКЗ про відмітку запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.5 цього Протоколу;

-визнати протиправним та скасувати рішення Держгеонадра про визнання висновків колегії ДКЗ стосовно об'єктів, розглянутих у протоколі № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Держгеонадра з розгляду протоколів ДКЗ № 50 від 22.11.2016, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого- економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об'єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДКЗ: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016»;

-визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища;

-визнати протиправним та скасувати наказ Держгеонадра № 138 від 01.02.2021 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 1 додатка б/н щодо внесення змін до Спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017 відповідно до пп. 1, 3 п. 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011;

-визнати недійсним спеціальний дозвіл № 4830 від 18.05.2017 на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища, виданий ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Позивач мотивує свої вимоги тим, що рішення про видачу Спецдозволу № 4830 від 18.05.2017 є протиправним, з огляду на те, що адже відповідач 1 мав прийняти рішення про відмову у видачі ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» спеціального дозволу у зв'язку з відсутністю підстав для його видачі без проведення аукціону (конкурсу). Позивач обґрунтовує протиправність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» та затвердженої ДКЗ та Держгеонадра апробації запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, яка була ключовою передумовою для видачі оскаржуваного Спецдозволу без аукціону.

Протиправність проведення апробації, на думку позивача, зумовлена тим, що рішення ДКЗ та Держгеонадра про утворення цього родовища прийнято вказаними суб'єктами владних повноважень за відсутності компетенції (повноважень) та без належних для цього правових підстав. Крім цього, Позивач зазначає, що Держгеонадра, будучи обізнаною про дійсні запаси Червонолуцького родовища, яке стало складовою спірного новоутвореного Свистунківсько-Червонолуцького родовища, мала прийняти рішення про відмову у видачі ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» спеціального дозволу у зв'язку з виявленням недостовірних відомостей у поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» документах. Адже згідно з наданими ТОВ «Аркона Газ-Енергія» документами за результатами апробації, задекларовані ТОВ «Аркона Газ-Енергія» запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища були суттєво меншими, ніж відомі ДКЗ та Держгеонадра запаси одного лише Червонолуцького родовища.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень, відповідність власних дій вимогам чинного законодавства та судову практику.

Так, Держгеонадра зазначає, що у позивача відсутнє право на оскарження рішення Держгеонадра про видачу спірного Спецдозволу як індивідуального акту, а також стверджує, що судами в інших справах №№ 826/14653/17 та № 826/7627/19 за позовами інших осіб вже встановлено законність видачі спірного Спецдозволу на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія». Також стверджує, що для одержання спірного Спецдозволу було отримано усі погодження суб'єктів владних повноважень. Держгеонадра зазначає, що видаючи спірний Спецдозвіл, діяла в інтересах права власності Українського народу.

ДКЗ зазначає, що запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища були оцінені як запаси нового (новоутвореного) родовища, оцінка якого була проведена вперше. ДКЗ стверджує, що у своїй діяльності систематично приймає рішення про об'єднання існуючих родовищ та про утворення нових родовищ, що, на думку вказаного відповідача, вказує на законність його дій щодо об'єднання Свистунківського та Червонолуцького родовища в одне Свистунківсько-Червонолуцьке родовище. Також ДКЗ стверджує, що законодавством передбачена можливість надання дозволу на видобування копалин із кількох близько розташованих родовищ, що вказує на законність рішень ДКЗ про видачу дозволу на користування надрами Свистунківсько- Червонолуцького родовища.

ТОВ «Аркона Газ-Енергія» зазначає, що у Позивача відсутнє право на оскарження рішення Держгеонадра про видачу спірного Спецдозволу як індивідуального акту, а також стверджує, що судами в інших справах №№ 826/14653/17 та № 826/7627/19 за позовами інших осіб вже встановлено законність видачі спірного Спецдозволу на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія». Також стверджує, що позивач пропустив шестимісячний строк на звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується особами, які беруть участь у справі, Червонолуцьке родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 30.06.1992 за номером паспорту 307. Свистунківське родовище було зареєстровано у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин 24.01.1994 за номером паспорту 327. Зазначене підтверджується копіями паспортів вказаних родовищ, що долучені Позивачем до позову, а також документами, що були надані Держгеонадра на виконання ухвали суду про витребування доказів від 05.10.2021 у цій справі.

Згідно з адміністративно-територіальним устроєм України станом на дату прийняття оскаржуваних Позивачем рішень, Червонолуцьке та Свистунківське родовища знаходились в межах Миргородського району Полтавської області.

У період з 16.03.1999 по 20.07.2014 спеціальним дозволом на геологічне вивчення Червонолуцького родовища володіло ПАТ «Укрнафта» на підставі дозволів № 1166 від 16.03.1999 та № 2501 від 20.07.2004.

У 2010 році ПАТ «Укрнафта» зареєструвало матеріали геолого- економічної оцінки запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища звернулось до ДКЗ для розгляду та затвердження виконаних робіт відповідним протоколом.

Протоколом ДКЗ України № 2148 від 21.12.2010 (далі - Протокол ДКЗ № 2148) було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища, яку провело ПАТ «Укрнафта».

Протоколом засідання колегії ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 за наслідками розгляду наданих ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» матеріалів геолого-економічної оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища (далі - Протокол ДКЗ № 3659) було прийнято ряд рішень, спрямованих на утворення та апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, зокрема: (1) визнано відповідне родовище підготовленим до геологічного вивчення, у т.ч. для дослідно-промислової розробки з продовженням видобування вуглеводнів (промислова розробка) (п. 3.1 Протоколу ДКЗ №3659); (2) апробовано-, коефіцієнти вилучення вільного газу та конденсату (п. 3.4.1 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси вільного газу (п. 3.4.2 Протоколу ДКЗ № 3659), поточні станом на 01.01.2016 запаси конденсату (п. 3.4.3 Протоколу ДКЗ № 3659), запаси супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (п. 3.4.4 Протоколу ДКЗ № 3659); (3) відмічені початкові запаси і ресурси: вільного газу (п. 3.5.1 Протоколу ДКЗ № 3659), конденсату (п. 3.5.2 Протоколу ДКЗ № 3659), супутніх вуглеводневих корисних компонентів у вільному газі (п. 3.5.3 Протоколу ДКЗ № 3659); (4) згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнано за доцільне об'єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцькеродовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища (п. 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659).

Суд доходить висновків, що саме вищезазначеним протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2019 оформлено рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Протоколом засідання Робочої групи Держгеонадра № 50 від 22.11.2016 введено в дію зазначений Протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016.

13.03.2017 ТОВ «Аркона-Газ Енергія» звернулося до Держгеонадра із заявою № 12/14 (№5621/02/12-17) про надання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без проведення аукціону з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ вуглеводнів, з подальшим видобуванням нафти і газу (промислова розробка родовищ), терміном на 20 років. Підставою для надання дозволу у заяві було визначено підпункт 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 (далі - Порядок № 615).

Наказом Держгеонадра № 217 від 15.05.2017, у зв'язку із наявністю підстав для надання спеціальних дозволів на користування надрами та враховуючи пропозиції Комісії з питань надрокористування надано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища строком на 20 років відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.

На підставі зазначеного наказу Держгеонадра видано ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спеціальний дозвіл на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища № 4830 від 18.05.2017 з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки вуглеводнів родовища, геолого-економічної оцінки і затвердження запасів ДКЗ України (промислова розробка родовищ) (далі - Спецдозвіл № 4830).

Вважаючи рішення ДКЗ та Держгеонадра про видачу Спецдозволу № 4830 на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія» протиправними та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, керуючись ст.ст. 72-78, 90 КАС, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про Державний фонд родовищ корисних копалин України» № 150 від 02.03.1993 було створено Державний фонд родовищ корисних копалин України і покладено на Держгеонадра функції щодо його формування.

Відповідно до статті 16 Кодексу України про надра (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про нафту і газ» (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами здійснюється з додержанням принципу відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок видачі дозволів на користування надрами без аукціону регулювався зазначеним вище Порядком № 615.

Відповідно до п. 2 Порядку № 615, дозволи надаються Держгеонадра переможцям аукціонів з їх продажу, та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615, без проведення аукціону дозвіл на користування надрами надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ, та подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, а також на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років.

Склад і зміст матеріалів з детальної геолого-економічної оцінки (ГЕО-1) розвіданих родовищ (покладів) вуглеводнів і порядок подання їх на експертизу й оцінку ДКЗ відповідно до ст. 45 Кодексу про надра, а також матеріалів попередньої (ГЕО-2) і початкової (ГЕО-3) геолого-економічних оцінок об'єктів геологорозвідувальних робіт на нафту і газ, які подаються на експертизу і апробацію ДКЗ за рішенням надрокористувачів, та рекомендації до складу матеріалів з пошуків і розвідки родовищ вуглеводнів, що подаються на розгляд ДКЗ для надання методичної допомоги виконавцям робіт, визначено Інструкцією про зміст, оформлення та порядок подання в ДКЗ України матеріалів геолого- економічної оцінки родовищ нафти і газу, затвердженої наказом ДКЗ №120 від 18.10.1999.

На підставі поданих сторонами доказів судом встановлено, що оскаржуваний позивачем Спецдозвіл № 4830 було видано на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на підставі п. 8 Порядку № 615, за результатами підготовки ТОВ «Аркона Газ-Енергія» початкової геолого- економічної оцінки (ГЕО-3) запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища та подання цієї оцінки на експертизу та апробацію до ДКЗ.

Надавши оцінку доводам позивача та запереченням відповідачів, які викладені ними у відзивах, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо відсутності підстав для видачі Спецдозволу № 4830 без аукціону на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 з огляду на протиправність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації, проведення якої стало єдиною підставою для видачі оскаржуваного дозволу без аукціону.

Так, судом встановлено, що 28.09.2016 ДКЗ було прийнято наступне рішення, викладене в абзаці 2 пункту 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об'єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища» (далі - Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища).

Суд погоджується з доводами Позивача, що законодавство України, чинне станом на дату прийняття оскаржуваного Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, не закріплювало за ДКЗ та/або за Держгеонадра повноважень утворювати родовища нафти і газу шляхом прийняття рішень про об'єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші, раніше відкриті та раніше зареєстровані державою родовища.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015 (далі - Положення про Держгеонадра), Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

У пункті 4 Положення про Держгеонадра міститься перелік повноважень, якими наділена Держгеонадра для здійснення покладених на них завдань.

Серед іншого, до повноважень Держгеонадра належить ведення державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин; державного балансу запасів корисних копалин; державного кадастру родовищ і проявів корисних копалин.

Відповідно до пп. 32 п. 4 Положення про Держгеонадра, Держгеонадра здійснюють і інші повноваження, визначені законом.

Однак, ані Положення про Держгеонадра, ані інші нормативно-правові акти не закріплюють за Держгеонадра повноважень утворювати нові родовища нафти і газу, зокрема шляхом прийняття рішень про об'єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті та раніше внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1689 від 10.11.2000 (далі - Положення про ДКЗ), ДКЗ є установою, що діє при Держгеонадрах і провадить науково-технічну діяльність, пов'язану з проведенням на замовлення користувачів надр або за дорученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і використання надр та оцінки запасів корисних копалин.

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКЗ, відповідно до покладених на ДКЗ завдань, ДКЗ, зокрема, перевіряє техніко-економічні обгрунтування розподілу запасів раніше розвіданих родовищ корисних копалин між ділянками, що передаються в користування, затверджує запаси корисних копалин таких ділянок; погоджує нормативні документи щодо стадій геологорозвідувальних робіт, методів розвідки та обчислення запасів корисних копалин, методики обгрунтування і розрахунків кондицій мінеральної сировини; готує на розгляд Міжвідомчої комісії у справах першовідкривачів родовищ корисних копалин матеріали, які надходять від галузевих комісій, і подає в установленому порядку її висновки та пропозиції на затвердження.

Однак, ані Положення про ДКЗ, ані інші нормативно-правові акти не закріплюють за ДКЗ повноважень утворювати нові родовища нафти і газу, зокрема, шляхом прийняття рішень про об'єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті та раніше внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України.

Відповідно до статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що законодавство України, чинне станом на дату прийняття оскаржуваного Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, не надавало ДКЗ та/або Держгеонадра повноваження утворювати нові родовища нафти і газу, зокрема шляхом прийняття рішень про об'єднання кількох ділянок нафтогазоносних надр, на яких розташовані інші родовища, які були раніше відкриті, зареєстровані та внесені до Державного фонду родовищ корисних копалин України.

Крім цього, відповідно до абз. 3 ст. 5 Кодексу про надра, родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нафту і газ», родовище нафти і газу - це природне скупчення нафти і газу, що складається з одного чи кількох покладів, які в плані (горизонтальній проекції) частково або повністю збігаються між собою.

Відповідно до пункту 1 Положення про першовідкривачів родовищ корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.1995, першовідкривачами родовищ корисних копалин в Україні визнаються особи, які відкрили невідоме раніше родовище, що має промислову цінність, або виявили додаткові запаси корисних копалин чи нову мінеральну сировину в раніше відомому родовищі, що істотно підвищують його промислову цінність.

Відповідно до пункту 3 Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 31.01.1995 (далі - Порядок № 75), державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин ведеться на підставі звітів про результати геологозйомочних, пошукових, геологорозвідувальних, тематичних, проектно-пошукових та науково-дослідних робіт геологічного профілю, річних звітів гірничодобувних підприємств, звітів про результати технологічних випробувань мінеральної сировини, техніко-економічних обґрунтувань, рішень ДКЗ, інших документів, що стосуються оцінки та списання запасів.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 75, нові родовища зараховуються до державного балансу на підставі рішень ДКЗ.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм, суд доходить висновку, що суть поняття «родовище нафти і газу» свідчить про те, що таке родовище є природнім утворенням та не може утворюватися рішенням будь-якого суб'єкта владних повноважень. Родовище за своєю природою може бути відкрите першовідкривачем та бути зарахованим до державного балансу уповноваженим органом державної влади. Однак, родовище не може утворитися на підставі рішення органу державної влади, зокрема, ДКЗ чи Держгеонадра.

Крім цього, суд бере до уваги, що відповідно до оскаржуваного позивачем Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, ДКЗ утворила Свистунківсько- Червонолуцьке родовище шляхом об 'єднання двох нафтогазоносних ділянок: Свистунківської та Червонолуцької.

Однак, відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про нафту і газ» (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень), ділянка нафтогазоносних надр - це обмежена по площі і глибині частина земної кори, на яку у встановленому порядку надається спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами; нафтогазоносні надра - це розташована під поверхнею суші та дном водоймищ частина земної кори, що простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння, яка містить нафту, газ та супутні їм компоненти; родовище нафти і газу - природне скупчення нафти і газу, що складається з одного чи кількох покладів, які в плані (горизонтальній проекції) частково або повністю збігаються між собою.

Тому суд вважає переконливими твердження позивача про те, що закріплений у законодавстві України зміст понять «ділянка нафтогазоносних надр» та «родовище нафти і газу» свідчить про те, що по своїй суті дві нафтогазоносні ділянки не можуть бути об'єднані в одне родовище нафти і газу, адже ці дві категорії є різнопредметними за своїми властивостями. Тому, рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища у такий спосіб є незаконним.

У відзиві ТОВ "Аркона Газ-Енергія" зазначає, що останнім було належним чином отримано дозволи та погодження Полтавської обласної ради та Міністерства екології та природних ресурсів України, у тому числі для об'єднання родовищ.

Однак, з такими доводами суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 24 протоколу № 2 від 12.04.2016 комісії Мінприроди, остання погодила ТОВ "Аркона Газ-Енергія" право отримання спецдозволу на Свистунківсько- Червонолуцьку площу, тобто на таку саму ділянку, право на користування надрами якої володіло ПАТ "Укрнафта".

Мінприроди не надавало погодження ані Держгеонадра, ані ДКЗ, ані ТОВ "Аркона Газ- Енергія" на об'єднання Свистунківського та Червонолуцького родовищ, які входили до Свисту нківсько-Червонолуцької площі.

Тому самостійною підставою визнання Спецдозволу № 4830 є також те, що Держгеонадра, ДКЗ та ТОВ "Аркона Газ-Енергія" діяли всупереч рішення Мінприроди, протиправно проігнорували його, що зумовило незаконне об'єднання двох родовищ.

Суд звертає увагу, що у своєму відзиві ДКЗ не навела жодних аргументів на спростування доводів позовної заяви про відсутність повноважень в ДКЗ об'єднувати родовища, зокрема, повноважень щодо об'єднання Свистунківського та Червонолуцького родовищ в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище.

Доводи відзиву ДКЗ про те, що ДКЗ систематично у своїй діяльності приймає рішення про об'єднання інших родовищ, не спростовує доводів позовної заяви, оскільки повторюване вчинення протиправних дій чи систематичне прийняття незаконних рішень не робить ці дії та рішення законними.

На думку суду, відсутність об'єктивної та нормативної можливості об'єднувати кілька родовищ в одне для цілей видання спеціальних дозволів зумовлена геологічною неможливістю їх об'єднання.

Водночас, відповідно до абз. 2 п. 3 Порядку № 615, одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням ДКЗ.

Тобто, у разі обґрунтування економічної рентабельності надання дозволу на розробку кількох близько розташованих родовищ одному суб'єкту газовидобувної діяльності, Держгеонадра мають можливість надати одному заявнику один дозвіл на розробку одночасно кількох родовищ. У випадку такої економічної доцільності Порядок № 615 надає ДКЗ та Держгеонадра повноваження передавати без аукціону одному заявнику дозвіл на видобування корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, а не об'єднувати кілька родовищ в одне з метою видачі одного дозволу на таке «об'єднане» родовище.

Отже, єдиним потенційно можливим способом, яким у спірних правовідносинах могли діяти ДКЗ, Держгеонадра та ТОВ «Аркона Газ-Енергія», було проведення та затвердження апробації запасів окремо по кожному родовищу - окремо по Свистунківському та окремо по Червонолуцькому (якщо така апробація щодо кожного з цих родовищ була дозволена законом), та видати без аукціону один дозвіл на два родовища.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Червонолуцьке родовище, на відміну від Свистунківського родовища, станом на дату прийняття оскаржуваних рішень вже було підготовлене до промислової розробки і могло бути передано у користування виключно за результатами аукціону; відповідно, проведення апробації запасів як єдиної підстави для видачі дозволу без аукціону, було неможливим щодо запасів Червонолуцького родовища.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 5 Кодексу України про надра, усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Відповідно до статті 40 Кодексу про надра, розвідані родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, або їх ділянки, запаси корисних копалин яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і передаються для промислового освоєння в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, родовища корисних копалин, запаси яких оцінено, включаються до Державного фонду родовищ корисних копалин і мають бути передані для промислового освоєння з утворенням міжвідомчої комісії.

На момент звернення ТОВ «Аркона Газ-Енергія» з заявою про видачу спеціального дозволу запаси Червонолуцького родовища були оцінені, затверджені в ДКЗ та підготовлені до промислової розробки. Зазначені обставини підтверджуються наданими Держгеонадра документами, а саме: довідками про залишкові запаси вуглеводнів Червонолуцького родовища станом на 01.01.2015 і 01.01.2016 згідно з даними Державного балансу запасів корисних копалин. Крім цього, ці обставини підтверджуються змістом Протоколу ДКЗ №2148 від 21.12.2010, згідно з пунктом 3.6. якого запаси вільного газу, конденсату, супутні корисні компоненти у вільному газі Червонолуцького газоконденсатного родовища є затвердженими; Червонолуцьке родовище визнано підготовленим до промислової розробки.

У зв'язку з цим, суд вважає доведеною обставину того, що станом на дату звернення ТОВ «Аркона Газ-Енергія» з заявою про видачу спеціального дозволу запаси Червонолуцького родовища вже були затверджені Протоколом ДКЗ № 2148 на підставі детальної геолого- економічної оцінки (ГЕО-1). Тому Червонолуцьке родовище підлягало передачі виключно для подальшої промислової розробки з утворенням міжвідомчої комісії та виключно на підставі аукціону.

Більше того, з огляду на положення п. 3.1. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до геолого-економічного вивчення ресурсів перспективних ділянок та запасів родовищ нафти і газу, затвердженої наказом ДКЗ № 46 від 10.07.1998, та враховуючи те, що запаси Червонолуцького родовища були затверджені у 2010 році за результатами детальної геолого-економічної оцінки (ГЕО-1), суд доходить висновку, що наступна оцінка його запасів на підставі ГЕО-2 та ГЕО-3 як менш детальних оцінок, була неприпустимою та не могла завершуватись апробацією.

Тому, у випадку, якби ДКЗ та Держгеонадра діяли в передбаченому законодавством порядку та не об'єднали ділянки Свистунківського та Червонолуцького родовищ в одне родовище, то передачі без аукціону (на підставі апробації) у відповідності до пункту 8 Порядку № 615 насправді підлягало б лише Свистунківське родовище. В такому разі передбачений пунктом 8 Порядку № 615 механізм видачі спеціальних дозволів без аукціону за результатами здійснення апробації запасів у ДКЗ не підлягав би застосуванню щодо Червонолуцького родовища.

На думку суду, внаслідок рішення ДКЗ та Держгеонадра про утворення Свистунківсько- Червонолуцького родовища стало можливим проведення апробації запасів фактично Червонолуцького родовища під виглядом апробації де-юре «нового» Свистунківсько-Червонолуцького родовища та, як наслідок, стала можливою видача дозволу на користування надрами фактично Червонолуцького родовища без аукціону.

З огляду на це, суд критично ставиться до заперечень відповідачів про те, що ТОВ "Аркона Газ-Енергія" провела оцінку запасів "нового" об'єкта - Свистунківсько-Червонолуцького родовища, у зв'язку з чим начебто була можлива апробація запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища як нового родовища.

Також у своєму відзиві ТОВ «Аркона Газ-Енергія» стверджує, що у постанові від 04.02.2021 у справі №826/14653/17 Верховний Суд зазначив, що питання доцільності об'єднання Червонолуцького і Свистунківського родовищ з огляду на принцип розподілу влади, виходить за межі компетенції адміністративного суду, а тому дослідження питання доцільності утворення нового родовища не може бути предметом дослідження у цій справі.

Однак, суд зауважує, що підставою позовних вимог є протиправність (незаконність) об'єднання, а не доцільність об'єднання родовищ, адже питання доцільності певних дій може поставати виключно за умови законності таких дій. Позивач посилається на відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про утворення родовища, з огляду на відсутність у ДКЗ та Держгеонадра компетенції приймати таке рішення.

На думку суду, питання доцільності прийняття того чи іншого рішення може розглядатися лише за наявності компетенції органу влади приймати таке рішення та за наявності правових підстав для його прийняття. Однак у наведених ТОВ «Аркона Газ-Енергія» судових справах питання наявності компетенції ДКЗ та Держгеонадра на об'єднання кількох нафтогазоносних ділянок у єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище не підіймалось позивачами та не досліджувалось судами.

Крім того, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 , рішення у справі "Маїопе V. ІІпйесІ Кіпсіот" від 02.08.1984).

Однак, як встановлено судом, законодавство України, чинне станом на дату виникнення спірних правовідносин, виключало дискрецію ДКЗ та Держгеонадра у питанні доцільності об'єднання декількох нафтогазоносних ділянок в єдине родовище, а тому таке об'єднання ділянок, тим паче для цілей видачі спеціального дозволу, було заборонено.

Натомість, заперечень на спростування доводів Позивача про незаконність об'єднання двох родовищ ТОВ "Аркона Газ-Енергія" та інші відповідачі не наводять.

Надаючи оцінку законності проведеній ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, суд також враховує наступне.

Рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища викладено у абзаці 2 пункту 3.6 Протоколу ДКЗ № 3659. Водночас, рішення про затвердження результатів апробації Свистунківсько-Червонолуцького родовища викладено у пункті 3.4 Протоколу ДКЗ № 3659.

Порядок викладу рішень у Протоколі ДКЗ № 3659 відображає порядок прийняття ДКЗ цих рішень.

Тобто, зі змісту Протоколу ДКЗ № 3659 вбачається, що Рішення ДКЗ про апробацію запасів об'єднаного Свистунківсько-Червонолуцького родовища прийнято раніше, аніж рішення ДКЗ про «утворення» цього ж Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Крім цього, у пункті 1 Протоколу ДКЗ № 3659 наведено перелік документів, на основі яких було прийнято рішення, викладені у далі у цьому Протоколі.

Зокрема, серед цих документів зазначено Звіт «Геолого-економічна оцінка запасів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області» станом на 01.01.2016, виконаний ДП «Укрнаукагеоцентр», довідку про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (У-16-284/1) від 25.07.2016, а також інші документи.

Таким чином, суд доходить висновку, що колегія ДКЗ прийняла до розгляду документи по родовищу, яке на момент підготовки та подачі цих документів ще не існувало. У зв'язку з цим, рішення ДКЗ про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища прийнято раніше у часі, аніж рішення ДКЗ про «утворення» цього ж Свистунківсько- Червонолуцького родовища, та на основі досліджень, які також були зроблені щодо де-юре неіснуючого на час їх проведення Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Про незаконність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації свідчать також наступні встановлені судом обставини.

ДКЗ прийняла Рішення про об'єднання Свистунківської та Червонолуцької нафтогазоносних ділянок в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище у Протоколі ДКЗ № 3659 від 28.09.2016.

Введення в дію Протоколу ДКЗ № 3659 відбулося 22.11.2016 на засіданні Робочої групи Держгеонадра, що оформлено Протоколом Держгеонадра № 50 від 22.11.2016.

Відповідно до інформації, викладеної у паспорті свердловини № 66209, реєстрація Свистунківсько-Червонолуцького родовища у Державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин відбулась лише 18.05.2017.

Однак, відповідно до Протоколу №3659, яким була затверджена апробація Свистунківсько- Червонолуцького родовища, Свистунківсько-Червонолуцьке родовище було апробовано станом на 01.01.2016.

Таким чином, судом встановлено, що апробація запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища була проведена станом на 01.01.2016, тоді як рішення ДКЗ про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища було прийнято лише 28.09.2016; це рішення ДКЗ було введено в дію Держгеонадрами лише 22.11.2016, а відомості про це родовище були внесені до Реєстру нафтових та газових свердловин лише 18.05.2017.

Відповідно до п. 6 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 22.12.1994 (далі - Положення № 865), державній експертизі та оцінці підлягають запаси корисних копалин усіх розвіданих родовищ, у тому числі техногенних, а також запаси корисних копалин, що додатково розвідані в процесі розроблення родовищ, та запаси, що залишаються в надрах у разі ліквідації гірничодобувного підприємства.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання в ДКЗ України матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ нафти і газу, затвердженої наказом ДКЗ №120 від 18.10.1999, державній експертизі та оцінці підлягають запаси основних і супутніх корисних копалин і компонентів розвіданих родовищ нафти та газу, у тому числі техногенних, а також запаси, додатково розвідані в процесі розробки родовищ.

Зміст зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що усі види геолого-економічної оцінки, у тому числі ті, що завершуються апробацією запасів, можуть проводитись лише щодо розвіданих родовищ. В силу об'єктивних чинників розвіданим може бути лише відкрите та існуюче родовище.

Натомість апробація запасів об'єднаного Свистунківсько-Червонолуцького родовища відбулась станом на 01.01.2016, тобто станом на дату, коли цього родовища ще не існувало - рішення про його «утворення» ще не було прийнято ДКЗ. У зв'язку з цим, суд доходить висновку, що така апробація є неправомірною.

З наведених вище підстав спростовуються доводи відповідачів про законність отримання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» оскаржуваного Спецдозволу № 4830 з підстав проведення апробації Свистунківсько-Червонолуцького родовища на підставі п. 8 Порядку № 615. Адже судом встановлено, що проведена заявником апробація (як єдина підстава видачі спеціального дозволу без аукціону) була незаконною з ряду наведених у цьому рішенні підстав, а тому підстави видавати такому заявнику спеціальний дозвіл на підставі незаконної апробації були відсутні, а п. 8 Порядку № 615 не міг застосовуватись до спірних правовідносин.

Натомість, доводи Позивача про незаконність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища відповідачами спростовані не були.

Відповідно до абз. 4 п. 19 Порядку № 615, підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу була невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку № 615.

Таким чином, враховуючи те, що пункт 8 Порядку № 615 дозволяв видати спеціальний дозвіл без аукціону саме за результатами здійснення та затвердження апробації запасів родовища, то незаконність проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації вказує на невідповідність поданих товариством документів вимогам пункту 8 Порядку № 615 та вказує на відсутність підстав видачі дозволу без аукціону. З огляду на приписи абзацу 4 пункту 19 Порядку № 615, Держгеонадра за таких обставин мала прийняти рішення про відмову у наданні дозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Тому суд доходить висновку, що рішення Держгеонадра про видачу ТОВ «Аркона Газ- Енергія» оскаржуваного Спецдозволу № 4830 без аукціону, оформлене наказом Держгеонадра № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами», є протиправним.

Крім цього, надавши оцінку доводам Позивача та запереченням відповідачів, які викладені ними у відзивах, суд також дійшов висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо відсутності підстав для видачі Спецдозволу № 4830 на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища без аукціону на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 також з інших підстав, а саме: з підстав подання ТОВ «Аркона Газ- Енергія» завідомо недостовірних відомостей для отримання спірного дозволу. Зазначене порушення було самостійною підставою для прийняття Держгеонадра рішення про відмову у наданні дозволу відповідно до абз. З п. 19 Порядку № 615 п. 2 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (у редакції станом на дату прийняття оскаржуваних рішень).

Такі висновки суду зумовлені нижчевикладеним.

Суд встановив, що площа ділянки Червонолуцького родовища повністю входить до ділянки новоутвореного Свистунківсько-Червонолуцького родовища. Ця обставина була встановлена судом на підставі паспортів Червонолуцького, Свистунківського та Свистунківсько-Червонолуцького родовищ, на підставі інших доказів, долучених Держгеонадра до матеріалів цієї справи (ситуаційних планів з координатами родовищ, довідки про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (У-21-310/1); довідки про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (У-19-497/1); довідки про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (У-11-143/1); довідки про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр (У-12-264/1); довідки про державну реєстрацію робіт і досліджень з геологічного вивчення надр за формою № 3-гр. Доказів зворотного відповідачами не надано.

Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 було затверджено детальну геолого-економічну оцінку запасів вуглеводнів (ГЕО-1) Червонолуцького родовища.

Відповідно до даних, затверджених у Протоколі ДКЗ № 2148, на Червонолуцькому родовищі міститься видобувних запасів газу 1 млрд. 64 млн м3 та 96 тис. т. конденсату.

Дані Державного балансу запасів станом на 2015-2016 роки свідчать, що станом на дату прийняття оскаржуваних рішень оцінка обсягів запасів Червонолуцького родовища, затверджена Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010, була чинною.

Так, відповідно до останнього стовпчика рядка №53 (стр. 382) Державного балансу запасів від 01.01.2016, копія якого долучена Позивачем до позовної заяви, вбачається, що запаси Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016 визначаються згідно з відомостями у Протоколі ДКЗ № 2148 від 21.12.2010.

Аналогічні відомості про обсяги запасів Червонолуцького родовища містяться в довідці про залишкові запаси вуглеводнів Червонолуцького родовища станом на 01.01.2016, яка долучена Держгеонадра до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у цій справі.

Про незмінність запасів Червонолуцького родовища упродовж 2010-2016 років, що включались до Державного фонду родовищ у 2010 році, свідчить також лист ДНВП «Геоінформ України», направлений на адресу ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» №03/303-2647 від 18.07.2016. Відповідно до вказаного листа, ТОВ «Аркона Газ-Енергія» було надано ресурсну довідку по Червонолуцькому (Державний фонд родовищ) та Свистунківському (резерв Державного фонду родовищ) родовищах, та повідомлялося, що запаси по цих родовищах не змінювалися з початку їх розробки і до 2015 року включно. Про відсутність будь-яких робіт щодо видобутку запасів Червонолуцького родовища упродовж 2010-2016 рр., які б могли призвести до зменшення запасів цього родовища, свідчать пояснення Держгеонадра від 23.10.2021 № 03/303-4375, які наявні у матеріалах справи та були долучені Держгеонадра на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у цій справі.

Однак, відповідно до розрахунків ТОВ «Аркона Газ-Енергія», що були апробовані в оскаржуваному Протоколі ДКЗ № 3659 від 28.09.2016, «нове» Свистунківсько- Червонолуцьке родовище містить лише 320 млн м3 видобувних запасів природного газу та 19 тис. т. конденсату. За наслідками проведення оскаржуваної апробації, саме такі занижені відомості були внесені у 2017 році до Державного балансу запасів щодо Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваним Протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 було затверджено обсяги видобувних запасів газу та конденсату Свистунківсько-Червонолуцького родовища відповідно у 3 та 5 разів менше, ніж за даними Державного балансу запасів щодо одного лише Червонолуцького родовища. Тобто, затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році запаси Червонолуцького родовища, що містилися у Державному балансі запасів, у 2016 році було безпідставно зменшено внаслідок прийняття оскаржуваних Позивачем рішень.

При розгляді даної справи суд враховує факт обізнаності відповідачів - Держгеонадра та ТОВ «Аркона Газ-Енергія» про дійсні запаси Червонолуцького родовища станом на дату прийняття оскаржуваних рішень.

Так, відповідно до п. 2 Порядку № 75, державний облік родовищ здійснює саме Держгеонадра як по ділянках надр, що використовуються, так і по ділянках надр, не залучених до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Держгеонадра на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у цій справі було надано довідку, складену Держгеонадра, про залишкові запаси вуглеводнів за даними державного балансу запасів корисних копалин по Червонолуцькому родовищу станом на 01.01.2016. Вказані у цій довідці обсяги запасів газу та конденсату Червонолуцького родовища відповідають обсягам запасів газу та конденсату Червонолуцького родовища, що були затверджені Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010.

Щодо обізнаності ТОВ «Аркона Газ-Енергія», суд враховує, що листом від 26.10.2015 ДНВП «Геоінформ України» надало ТОВ «Аркона Газ-Енергія» довідку про залишкові запаси вуглеводнів станом на 01.01.2015 за даними державного балансу по Свистунківському та Червонолуцькому родовищах. В адресованій ТОВ «Аркона Газ- Енергія» довідці по Червонолуцькому родовищі зазначено, що запаси Червонолуцького родовища було затверджено Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010, та наведено значення обсягів запасів, затверджених цим протоколом.

Тому суд доходить висновку, що станом на 28.06.2016, 22.11.2016 (перед прийняттям та на момент прийняття оскаржуваних рішень) ДКЗ, Держгеонадра та ТОВ «Аркона Газ-Енергія» були обізнані про факт затвердження запасів Червонолуцького родовища Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010 та про обсяги цих запасів, які містилися в Державному балансі запасів. Таким чином, зазначеним суб'єктам владних повноважень, а також адресату прийнятих ними індивідуальних актів, було достеменно відомо про те, що запаси одного лише Червонолуцького родовища насправді є значно вищими, ніж запаси Свистунківсько- Червонолуцького родовища, які були надані ТОВ «Аркона Газ-Енергія» на апробацію у 2016 році.

Однак, з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами Свистунківсько-Червонолуцького родовища, ТОВ «Аркона Газ-Енергія» було надано на вивчення Дочірньому підприємству ПрАТ «ПАК «Надра України» «Український Геологічний Науково-Виробничий Центр» (далі - ДП «Укрнаукагеоцентр) відповідно до договору від 11.04.2016 №1244-ПР/16/1 геологічну інформацію станом на 1988-1991 роки. Зокрема, ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» було надано до ДП «Укрнаукагеоцентр» на вивчення такі документи як Отчет о работах МОГТ на Варвинско-Сенчанской площади, вьшолненньїх с/п 7/88 и 11/88 в 1988-1991 г.г. КГФЗ Укргеофизика, автор Льісьшчук А.П . Тобто не було використано оновлені у 2010 році геологічні відомості за результатами детального вивчення спірного родовища ПАТ «Укрнафта» та затвердження Держгеонадра запасів на ньому.

В подальшому, виготовлені ДП «Укрнаукагеоцентр» результати дослідження були подані ТОВ «Аркона Газ-Енергія» до ДКЗ, на основі яких ДКЗ і прийняла оскаржувані рішення, оформлені оскаржуваним Протоколом ДКЗ № 3659 від 28.09.2016.

Суд доходить висновку, що незважаючи на подання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» до ДКЗ та Держгеонадра завідомо неправдивих та занижених відомостей щодо запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, ДКЗ та Держгеонадра при прийнятті оскаржуваних рішень не могли допустити затвердження поданих ТОВ «Аркона Газ- Енергія» обсягів запасів. Адже, як встановлено судом, цим суб'єктам владних повноважень було достеменно відомо про раніше затверджені ними ж більш актуальні запаси Червонолуцького родовища, які були у рази вищими, ніж задекларовані ТОВ «Аркона Газ- Енергія».

На підставі наданих Позивачем доказів судом встановлено, що у вересні 2019 року ТОВ «Аркона Газ-Енергія» провело власну детальну геолого-економічну оцінку (ГЕО-1) запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища. Результати цієї оцінки були затверджені Протоколом ДКЗ № 4917 від 24.09.2019 (далі - Протокол ДКЗ №4917). Відповідно до даних нового Протоколу ДКЗ № 4917 від 24.09.2019, Свистунківсько- Червонолуцьке родовище містить 1 млрд. 75 млн мЗ видобувних запасів природного газу та 80 тис. т. конденсату.

У зв'язку з цим, Позивач стверджує, що у 2019 році ТОВ «Аркона Газ-Енергія» подало на затвердження, а ДКЗ та Держгеонадра затвердили запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища на рівні запасів Червонолуцького родовища, які були затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році і були чинні у 2016 році. Такими діями, на думку Позивача, ТОВ «Аркона Газ-Енергія» фактично показало реальні запаси Свистунківсько- Червонолуцького родовища та водночас підтвердило факт заниження та подання неправдивих відомостей щодо запасів згаданого родовища на час отримання цим товариством Спецдозволу № 4830 у 2016-2017 роках.

Однак, суд не вважає за необхідне надавати оцінку обставинам проведення ТОВ "Аркона Газ-Енергія" власної детальної геолого-економічну оцінку (ГЕО-1) запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища у 2019 році, адже ці обставини мали місце вже після прийняття оскаржуваних рішень та видачі оскаржуваного Спецдозволу № 4917. Тому докази на підтвердження цих обставин у розумінні ст.ст. 72-77 КАС України не можуть бути доказом правомірності чи неправомірності рішень, на підставі яких було видано Спецдозвіл № 4917. Обставини подальшого (у 2019 році) документального збільшення запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища ніяким чином не впливають на висновок про протиправність дій відповідачів щодо документального заниження ними запасів цього родовища у 2016 році та не впливають на можливість задоволення цього позову.

Надаючи оцінку доводам Держгеонадра про те, що остання, видаючи Спецдозвіл № 4830 на користь ТОВ «Аркона Газ-Енергія», діяла «в інтересах права власності Українського народу», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 Порядку № 615 за надання дозволу без проведення аукціону справляється збір у розмірі, який розраховується виходячи з початкової ціни продажу такого дозволу на аукціоні відповідно до Методики визначення початкової ціни продажу на аукціоні спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2004 № 1374. Згідно з п. 5 Методики № 1374, вихідною інформацією для визначення початкової ціни продажу дозволу є, зокрема, результати раніше проведених геолого-економічних оцінок (ГЕО-1, ГЕО-2, ГЕО-3).

Судом встановлено, що ТОВ «Аркона-Газ-Енергія» 17.05.2017 сплатило за отримання спірного Спецдозволу 3 863 300,00 грн. Доказів доплати грошових коштів у більшому розмірі за отримання спірного спецдозволу ані ТОВ "Аркона Газ-Енергія", ані Держгеонадра надано не було.

При цьому, якби вартість Спецдозволу № 4830 була розрахована, виходячи з реальних запасів Червонолуцького та Свистунківського родовищ, які були затверджені ДКЗ та Держгеонадра у 2010 році, то ТОВ «Аркона Газ-Енергія» мало сплатити за його отримання 200 673 830,00 грн. Такі висновки були зроблені судовим експертом у Висновку комплексної судової економічної експертизи у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, проведеної на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №52018000000000182 від 02.03.2018.

Таким чином, заниження показників запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища суттєво вплинуло на вартість Спецдозволу № 4830, який був реалізований Держгеонадра в інтересах ТОВ «Аркона Газ-Енергія» всього лише за 3,8 млн. грн. при його дійсній вартості щонайменше 200 млн. грн. За таких обставин, приймаючи оскаржувані рішення, Держгеонадра, на думку суду, навпаки діяла всупереч інтересам Українського народу.

Надаючи оцінку законності дій ДКЗ та Держгеонадра щодо затвердження занижених ТОВ «Аркона Газ-Енергія» запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Держгеонадра, Держгеонадра здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним їх використанням, зокрема за: обґрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю робіт з геологічного вивчення надр; та дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами) та угод про умови користування надрами (у тому числі угод про умови користування нафтогазоносними надрами).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Крім цього, одним з принципів належного урядування є принцип ефективності та результативності, який спрямований на те, щоб отримані кінцеві результати відповідали попередньо поставленим меті та цілям. Тобто урядування має бути сформовано таким чином, щоб максимально ефективно використовувати ресурси для задоволення потреб як суспільства загалом, так і громадян зокрема.

Таким чином, суд зазначає, що навіть допускаючи повторну оцінку Червонолуцького родовища у складі об'єднаного Свистунківсько-Червонолуцького родовища, з метою правильного та точного визначення ціни продажу оскаржуваного Спецдозволу № 4830, ДКЗ та Держгеонадра, діючи відповідно до принципів належного урядування, повинні були врахувати актуальні та відомі цим суб'єктам владних повноважень дані Державного балансу запасів Червонолуцького родовища, які були затверджені Протоколом ДКЗ № 2148 від 21.12.2010. Адже лише у такий спосіб їх діяльність відповідала б принципам законності, відповідальності, ефективності та результативності, адже дозволила б продати Спецдозвіл № 4830 за значно вищою ціною.

Однак, ДКЗ під час проведення апробації прогнозованих запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища (Протокол № 3659), а також Держгеонадра під час введення Протоколу № 3659 в дію, протиправно санкціонували використання застарілих та неактуальних вихідних даних, датованих 1988-1991 роками, та безпідставно ігнорували актуальні дані Державного балансу запасів, за якими запаси вуглеводнів одного тільки Червонолуцького родовища були суттєво вищими, що призвело до реалізації Спецдозволу № 4830 за заниженою ціною. Отже, Держгеонадра не вчинила належний контроль за законністю прийняття рішення в сфері надрокористування.

У своїх відзивах відповідачі, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2021 у справі № 826/14653/17, зазначають, що обставини здійснення ПАТ «Укрнафта» у 2010 році детальної геолого-економічної оцінки запасів Червонолуцького родовища, жодним чином не є перешкодою для проведення геолого- економічної оцінки Свистунківсько-Червонолуцького родовища іншими особами та не «бронює» за ПАТ «Укрнафта» безстрокове та безальтернативне право розробки Червонолуцького родовища. Норми чинного законодавства не визначають обставини виявлення та окремого обліку запасів родовищ як підставу для неможливості їх подальшого об'єднання, розробки та апробації запасів як об'єднаного родовища; не визначає законодавство також і будь-яких обмежень у використанні такого об'єднаного родовища у зв'язку із окремим обліком у минулому та різним рівнем проведених геологічних експертиз».

Відповідачі стверджують, що оскаржувана оцінка (апробація) запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища як нового родовища проводилась вперше. Тоді як Верховний Суд у справі № 826/14653/17 дійшов висновку про можливість дублювання досліджень запасів Червонолуцького родовища у складі Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Суд критично ставиться до цих заперечень відповідачів, з огляду на наступне.

У даній справі Позивач не стверджує про неможливість проведення повторної оцінки (дублювання досліджень) запасів Червонолуцького родовища.

Натомість, Позивач стверджує та суд погоджується, що навіть допускаючи повторну (менш детальну) оцінку запасів Червонолуцького родовища, ДКЗ та Держгеонадра все одно повинні були врахувати актуальні та відомі їм дані Державного балансу запасів Червонолуцького родовища, та не могли за результатами допущеної ними повторної оцінки допустити затвердження запасів «нового» Свистунківсько-Червонолуцького родовища з меншими обсягами, ніж відомі цим суб'єктам владних повноважень обсяги запасів одного лише Червонолуцького родовища.

На думку суду, сам по собі факт затвердження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища як «нового» родовища не дозволяв ДКЗ та Держгеонадра проігнорувати відомі їм та затверджені ними ж запаси Червонолуцького родовища як складової «нового» Свистунківсько-Червонолуцького родовища. Утворення нового родовища шляхом об'єднання двох інших родовищ не могло слугувати нелегітимній меті занизити відомі ДКЗ та Держгеонадра запаси інших родовищ, на базі яких утворилось нове родовище.

Тому протиправність дій ДКЗ та Держгеонадра полягає не в самому по собі допущенні повторної оцінки запасів Червонолуцького родовища, як стверджують відповідачі, а в порушенні ними таких принципів належного урядування та принципів діяльності центральних органів виконавчої влади як верховенство права, законність, відповідальність, ефективність та результативність внаслідок неврахування ними відомих їм актуальних запасів цього родовища під час затвердження результатів цієї повторної оцінки. Внаслідок недотримання цих принципів ДКЗ та Держгеонадра допустили затвердження поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, які були суттєво занижені у порівнянні з відомими Держгеонадра запасами одного лише Червонолуцького родовища.

Крім цього, доводи відповідачів про те, що ТОВ «Аркона Газ-Енергія» було законно проведено вперше оцінку запасів саме Свистунківсько-Червонолуцького родовища, спростовуються протиправністю рішення ДКЗ та Держгеонадра про утворення цього родовища, що встановлено судом у цій справі. А тому будь-яка оцінка запасів цього незаконно утвореного родовища (незалежно від її черговості) є незаконною.

Отже, суд погоджується, що недостовірність поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» даних полягала у тому, що в ході апробації, проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» та затвердженої Протоколом ДКЗ № 3659, було суттєво занижено реальні запаси Свистунківсько-Червонолуцького родовища. Натомість, ДКЗ та Держгеонадра протиправно не врахували відомі їм актуальні відомості про реальні та значно більші обсяги запасів цього родовища.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень) виявлення в документах, поданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей є підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Таким чином, враховуючи факт штучного суттєвого заниження обсягів запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища у поданих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» документах, що пропорційно вплинуло на заниження ціни спеціального дозволу, враховуючи приписи п. 2 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та абзацу 3 пункту 19 Порядку № 615, Держгеонадра мала прийняти рішення про відмову у наданні спеціального дозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

З огляду на нижчевикладене суд доходить висновків, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрнафта" було подано клопотання від 07.10.2021 вих. № 01/01/07-783 про призначення у справі комплексної судової експертизи (економічної із залученням фахівців у галузі геології). На вирішення експертизи ПАТ "Укрнафта" просить поставити наступні питання: 1.1. Чи підтверджується документально наявність станом на 01.01.2016 в апробованих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» запасах Свистунківсько- Червонолуцького газоконденсатного родовища Полтавської області (протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, що став підставою для прийняття відповідачем наказу №217 та надання спеціального дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона-Газ Енергія») відомостей про затверджені ПАТ «Укрнафта» запаси Червонолуцького газконденсатного родовища (протокол ДКЗ від 21.12.2010 №2148 про затвердження запасів Червонолуцького родовища)? 1.2. Чи підтверджується документально заниження запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища внаслідок проведеної геолого-економічної оцінки запасів ТОВ «Аркона Газ-Енергія» (протокол ДКЗ №3659 від 28.09.2016 року про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища) у порівнянні із проведеною ПАТ «Укрнафта» державною експертизою запасів (протокол ДКЗ від 21.12.2010 № 2148 про затвердження запасів Червонолуцького родовища). Якщо так - то в яких розмірах? 1.3. Чи використовувалася при проведенні геолого-економічної оцінки ТОВ «Аркона Газ-Енергія» (протокол ДКЗ №3659) геологічна інформація Державного балансу запасів щодо запасів Червонолуцького родовища, що була створена та обліковувалася за результатами дослідно- промислової розробки ПАТ «Укрнафта» Червонолуцького родовища (протокол ДКЗ №2148)? 1.4. Чи стало підставою заниження запасів Свистунківського-Червонолуцького родовища - не врахування Відповідачем-3 затверджених ПАТ «Укрнафта» запасів Червонолуцького родовища? 1.5. Чим обґрунтовано суттєве збільшення запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища відповідно до геолого-економічної оцінки запасів на підставі протоколу ДКЗ № 4917 від 24.09.2019? 1.6. Чи стало підставою суттєвого збільшення запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища - врахування Відповідачем Затверджених ПАТ "Укрнафта" запасів Червонолуцького родовища?

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ПАТ "Укрнафта" про призначення у справі комплексної судової експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обгрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Метою призначення експертизи ПАТ "Укрнафта" зазначає необхідність "встановлення об'єктивної істини в обставинах затвердження запасів корисних копалин Відповідачем-3 на спірному Свистунківсько-Червонолуцькому родовищі" (стр. 5 клопотання).

Однак, на думку суду, встановлення об'єктивної істини в обставинах затвердження запасів корисних копалин на спірному Свистунківсько-Червонолуцькому родовищі не потребує спеціальних знань.

Так, відповідь на поставлене ПАТ "Укрнафта" питання № 1 (Чи підтверджується документально наявність станом на 01.01.2016 в апробованих ТОВ «Аркона Газ-Енергія» запасах спірного родовища (Протокол ДКЗ № 3659 від 28.09.2016) відомостей про раніше затверджені запаси Червонолуцького родовища (Протокол ДКЗ від 21.12.2010 № 2148), може бути надана судом без застосування спеціальних знань. Адже висновок про відсутність в оскаржуваному Протоколі ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 відомостей про раніше затверджені попереднім протоколом запаси Червонолуцького родовища може бути самостійно зроблений судом лише за результатами порівняльного змісту вказаних протоколів в частині відмітки запасів родовищ по одних і тих же позиціях (загальні та балансові (видобувні) запаси вільного газу та конденсату відповідно).

Відповідь на поставлене ПАТ "Укрнафта" питання № 2 (Чи підтверджується документально заниження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища внаслідок проведеної ТОВ «Аркона Газ-Енергія» оцінки запасів (протокол ДКЗ №3659 від 28.09.2016) у порівнянні із проведеною ПАТ «Укрнафта» державною експертизою запасів (протокол ДКЗ від 21.12.2010 № 2148 про затвердження запасів Червонолуцького родовища) також може бути надана судом без застосування спеціальних знань. Адже висновок про заниження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища внаслідок прийняття оскаржуваного протоколу ДКЗ №3659 від 28.09.2016 може бути самостійно зроблений судом на підставі оцінки розміру запасів, затвердженого цим протоколом, та розміру запасів одного лише Червонолуцького родовища, який був внесений до Державного балансу запасів станом на дату прийняття цього оскаржуваного протоколу. Суд виходить з того, що обсяги запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, до складу якого увійшло Червонолуцьке родовище, не могли бути затверджені у менших розмірах, ніж затверджені раніше запаси одного лише Червонолуцького родовища. Адже жодних робіт по видобутку газу/конденсату на Червонолуцькому родовищі з моменту затвердження його запасів у 2010 році до моменту затвердження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища у 2016 році - не проводилося.

Відповідь на поставлене ПАТ "Укрнафта" питання № 3 (Чи використовувалася при проведенні оцінки ТОВ «Аркона Газ-Енергія» (протокол ДКЗ№3659) геологічна інформація Державного балансу запасів щодо запасів Червонолуцького родовища), також може бути надана судом без застосування спеціальних знань. Адже судом встановлено, що у Протоколі ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 було затверджено обсяги запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища у три-п'ять разів менші, ніж обсяги запасів Червонолуцького родовища згідно з Державним балансом запасів. При цьому, як ДКЗ, так і Держгеонадра було відомо про дійсні запаси Червонолуцького родовища згідно з Державним балансом запасів, а тому вони не могли допустити затвердження запасів Свистунківсько- Червонолуцького родовища у розмірі, меншому, ніж запаси одного лише Червонолуцького родовища.

Відповідь на поставлене питання № 4 (Чи стало підставою заниження запасів Свистунківського-Червонолуцького родовища не врахування затверджених ПАТ«Укрнафта» запасів Червонолуцькогородовища) також може бути надана судом без застосування спеціальних знань. Адже факт неврахування затверджених у 2010 році запасів Червонолуцького родовища під час прийняття Протоколу ДКЗ № 3659 від 28.09.2016 вбачається з аналізу текстового змісту згаданого протоколу.

Відповіді на питання № 5 та питання № 6 не мають значення для розгляду даної справи, адже стосуються обставин затвердження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища у 2019 році. Тоді як суд у цьому рішенні не надавав оцінки обставинам затвердження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища у 2019 році та дійшов висновку, що ці обставини мали місце після видачі оскаржуваного спеціального дозволу та не впливають на задоволення позову.

Крім цього, розглядаючи клопотання ПАТ "Укрнафта" про призначення експертизи, суд враховує, що самостійною та достатньою підставою задоволення позову є протиправність апробації Свистунківсько-Червонолуцького родовища внаслідок протиправності утворення цього родовища і, як наслідок, протиправна видача оскаржуваного спецдозволу на користування цим родовищем без аукціону. Тому будь-які обставини подальшого заниження запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, які ПАТ "Укрнафта" має намір довести за результатами призначення експертизи, в будь-якому разі не призведуть до необхідності відмови у задоволенні позову.

Також суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідачів про те, що рішеннями судів у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18 було встановлено обставини законності отримання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» оскаржуваного спецдозволу. На думку суду, такі доводи не ґрунтуються на доводах процесуального законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

З огляду на зміст вказаних норм, суд зауважує, що преюдиційність - це властивість фактів. Оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи в жодному разі не є преюдиційним фактом, і навіть не є правовою позицією (п. 83.4 постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21). Преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, наведені відповідачами висновки судів у справах № 826/14653/17 та №826/7627/18 не мають ознак встановлення певних фактів, натомість мають очевидний характер правової оцінки обставин спірних для тих справ юридичних ситуації, спірність яких обмежувалась заявленими підставами позовів.

З огляду на закріплений у КАС принцип диспозитивності (ст. 9 КАС), адміністративний суд не може зробити висновок про абсолютну законність оскаржуваного індивідуального акту, і так само не може зробити висновок про абсолютну законність певних дій суб'єкта владних повноважень, зокрема, дій щодо видачі спеціального дозволу. Натомість, у спорах про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними суд може надати оцінку законності таким діям в межах заявлених позивачем конкретних підстав, які, на думку такого позивача, вказують на протиправність дій суб'єкта владних повноважень та порушують конкретні права чи обов 'язки такого позивача.

Тому висновки судів про законність видачі Спецдозволу № 4830 в межах одних підстав позову, заявлених одним позивачем в одній справі, не виключають незаконності видачі цього ж Спецдозволу № 4830 з інших (нових) підстав, заявлених іншим позивачем в іншій справі.

Натомість, позов, який розглядається в даній справі, містить ряд нових підстав, які у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/19 судами не досліджувались. Серед нових підстав недійсності Спецдозволу № 4830, які заявлені ТОВ «БНК» у цій справі та не були предметом розгляду судами в інших справах, суд відзначає наступні підстави: ТОВ «Аркона Газ-Енергія» провело апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, яке було протиправно утворено ДКЗ та Держгеонадра, адже рішення про його утворення було прийнято вказаними суб'єктами владних повноважень за відсутності компетенції (повноважень) та без належних для цього правових підстав; Рішення ДКЗ про апробацію запасів об'єднаного Свистунківсько- Червонолуцького родовища прийнято раніше у часі, аніж рішення ДКЗ про «утворення» цього ж Свистунківсько-Червонолуцького родовища, та на основі досліджень, які також були проведені щодо неіснуючого родовища; апробація запасів об'єднаного Свистунківсько-Червонолуцького родовища відбулась станом на 01.01.2016, тобто станом на дату, коли цього родовища ще не існувало (рішення про його «утворення» ще не було прийнято ДКЗ).

Зазначені нові підстави дозволили суду у цій справі зробити висновок про незаконність проведення ТОВ «Аркона Газ-Енергія» апробації запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища як єдиної підстави для видачі оскаржуваного спецдозволу без аукціону та про відсутність підстав для застосування пункту 8 Порядку № 615 до спірних правовідносин.

Крім цього, окремі підстави позову, хоч і були заявлені іншими позивачами в інших справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18, однак у цій справі вони були доповнені новими доводами про протиправність утворення Свистунківсько- Червонолуцького родовища.

Так, позивач стверджує, що на момент звернення ТОВ «Аркона Газ- Енергія» з заявою про видачу оскаржуваного спеціального дозволу запаси Червонолуцького родовища вже були затверджені на підставі детальної геолого- економічної оцінки (ГЕО-1), тому Червонолуцьке родовище могло бути передано у користування лише для промислового освоєння, а його запаси не підлягали апробації.

Суд погоджується, що аналогічні підстави були заявлені ПАТ «Укрнафта» у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18.

Однак, суд звертає увагу, що надаючи оцінку аналогічним доводам ПАТ «Укрнафта», Верховний Суд у пункті 111 постанови від 04.02.2021 по справі № 826/14653/17 зазначив наступне: «... у даному випадку має місце проведення першої оцінки запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, а не переоцінка запасів Червонолуцького родовища...».

Тобто, оцінюючи той самий аргумент, що заявлений у цій справі, Верховний Суд у справі № 826/14653/17 виходив з того, що Свистунківська та Червонолуцька ділянки на момент проведення оскаржуваної оцінки були об'єднані в Свистунківсько- Червонолуцьке родовище, у зв'язку з чим начебто мала місце перша оцінка нового «об'єднаного» родовища. При цьому, питання правомірності (законності) об'єднання родовищ та утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища у справі № 826/14653/17 Верховним Судом не досліджувалось.

Натомість, факт незаконності об'єднання Свистунківської та Червонолуцької нафтогазоносних ділянок в одне Свистунківсько-Червонолуцьке родовище повною мірою спростовує мотиви судів у справах № 826/14653/17 та № 826/7627/18 про можливість проведення повторної оцінки запасів Червонолуцького родовища у складі начебто нового Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Крім цього, у цій справі суд бере до уваги, що протиправне рішення про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища було прийнято ДКЗ та Держгеонадра саме з тією метою, щоб уможливити проведення найменш детальної оцінки (ГЕО-3) та апробації запасів Червонолуцького родовища у складі начебто нового Свистунківсько- Червонолуцького родовища і передати ділянку Червонолуцького родовища у користування без аукціону.

Тому зміст позову ТОВ «БНК» у цій справі з одного боку, та зміст судових рішень у справах №826/14653/17 та № 826/7627/18 з іншого боку, повною мірою спростовують доводи відповідачів про те, що у цій справі Позивач лише намагається переглянути судові рішення, що були прийняті раніше при розгляді інших спорів щодо дійсності оскаржуваного Спецдозволу, а також спростовують доводи відповідачів про встановлення у цих справах певних преюдиційних обставин, які б перешкоджали задоволенню позову.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду міститься висновок, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

При цьому, під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19).

У постанові Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №826/7627/18 колегія суддів дійшла висновку, що Державною службою геології та надр України правомірно видано ТОВ «Аркона-Газ Енергія» спеціальний дозвіл на користування надрами без проведення аукціону з підстав здійснення останнім за власні кошти апробації в ДКЗ, наявності погодження Міністерства екології та природних ресурсів України та Полтавської обласної ради та за умови затвердження суб'єктом господарювання підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років. Надання дозволу за умов подання ТОВ «Аркона-Газ Енергія» повного комплекту передбачених законом документів та за наявності передбачених нормативним актом підстав відповідає вимогам чинного законодавства.

Натомість Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №826/7696/18, зазначив, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб'єкта, який забезпечив безумовне дотримання всіх вимог законодавства у сфері надрокористування для отримання спеціального дозволу на користування надрами. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що що видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема, щодо ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам в розумінні статті 13 Конституції України.

Зазначена постанова суду касаційної інстанції містить посилання на те лише видача спеціальних дозволів на користування надрами через аукціон повною мірою відповідатиме такому, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України принципу прийняття рішення суб'єктом владних повноважень як рівність перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

Відповідачі - Держгеонадра та ТОВ "Аркона Газ-Енергія" у своїх відзивах заперечують проти наявності у позивача власного порушеного права та інтересу оскаржуваними цим Позивачем рішеннями.

Однак, з такими запереченнями відповідачів суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Нормою ст. 12 Закону України "Про нафту і газ" закріплено принципи надання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами. Серед них закріплено принцип відкритості конкурсної системи при виборі переможця конкурсу на отримання спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами.

Як вбачається зі змісту зазначених оскаржуваних рішень, ДКЗ та Держгеонадра обмежили право невизначеної кількості суб'єктів видобувної діяльності, в тому числі позивача, на участь у відкритому конкурсі з придбання спецдозволу на користування надрами Червонолуцького (Свистунківсько-Червонолуцького) родовища шляхом видання поза конкурсом дозволу ТОВ «Аркона Газ-Енергія».

Позивач стверджує, що у разі проведення Держгеонадра аукціону на продаж спецдозволу на користування надрами Свистунківського та/або Свистунківсько-Червонолуцького родовища, ТОВ «БНК» безумовно прийняла б у ньому участь.

Однак, Держгеонадра протиправно та безпідставно надала цей спецдозвіл ТОВ «Аркона Газ-Енергія» без аукціону, проведення якого було б обов'язковим, якби Держгеонадра приймала свої рішення у чіткій відповідності до законів України. Цим Держгеонадра порушила право та інтерес ТОВ «БНК» на участь в такому аукціоні, уникнувши його проведення.

Тому суд погоджується, що здійснюючи підприємницьку діяльність в галузі надрокористування, позивач має чіткі охоронювані законом інтереси. їх зміст, з одного боку, полягає в забезпеченні державою та її органами виконавчої влади реалізації прав суб'єктами господарської діяльності на ведення підприємницької діяльності в сфері надрокористування, а з іншого боку, в обгрунтованому очікуванні гарантованого Конституцією України дотримання Держгеонадра встановлених законом гарантій справедливого та прозорого конкурсного розподілу дозволів на користування надрами. Ці інтереси Позивача були порушені Держгеонадра під час здійснення покладених на неї за законом обов'язків.

На думку суду, незалежно від прав та інтересів, які ПАТ «Укрнафта» та Заступник Генерального прокурора України відстоювали у справах № 826/7627/18 та № 826/14653/17, у позивача виникло право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва для захисту власних прав та охоронюваних законом інтересів в сфері здійснення підприємницької діяльності з видобутку корисних копалин.

Заперечуючи право на звернення з цим позовом, ТОВ "Аркона Газ-Енергія" та Держгеонадра стверджують, що оскаржувані Позивачем рішення є індивідуально- правовими актами, які звернені до окремої юридичної особи (не Позивача), застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Особливістю оскаржуваних індивідуальних актів є чітка визначеність адресата, вони зумовлюють виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, учасником яких Позивач не є. Відповідно, такі індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені. Також зазначають, що оскільки позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин користування Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища, передбачених в оскаржуваних рішеннях індивідуального характеру, то такі рішення не породжують для заявника права на захист.

Однак, з такими запереченнями суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно з якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з практикою ЄСПЛ, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32).

Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві, зокрема, «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)).

Отже, з огляду на практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, поняття «майно», як і «власність», має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних так і не матеріальних.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначило, що ДКЗ та Держгеонадра обмежили право невизначеної кількості суб'єктів видобувної діяльності, в тому числі позивача, на участь у відкритому конкурсі з придбання спецдозволу на користування надрами Червонолуцького (Свистунківсько- Червонолуцького) родовища шляхом видання поза конкурсом дозволу ТОВ «Аркона Газ- Енергія».

Суд, виходячи з аналізу змісту вищенаведеної статті 13 Конституції України доходить висновків, що відповідачами, при передачі дозволу на використання надр без конкурсу, було порушено не тільки права субєктів, яки могли б прийняти участь в конкурсі, але й будь - яких громадян України.

Інший підхід буде проявом порушення принципу верховенства права та порушенням приписів ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950.

Обґрунтовуючи відсутність у «БНК» права на звернення з позовом, ТОВ "Аркона Газ- Енергія" посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі № 9901/351/19. У свою чергу, Держгеонадра посилається посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, 9901/153/2851 та від 21.06.2018 у справі №9901/463/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, правовідносини у наведених справах, в яких Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо обмеження права третьої особи на оскарження індивідуального акта, суттєво відрізняються від правовідносин у цій справі за позовом ТОВ «БНК».

По-перше, у справі № 9901/351/19 розглядався спір за позовом фізичної особи про оскарження Указу Президента України про ліквідацію та утворення судів, у справі № 9901/22/17 розглядався спір за позовом фізичної особи про оскарження Указу Президента України про призначення інших фізичних осіб (відмінних від позивача у тій справі) на посади суддів Верховного Суду. У справі № 9901/153/2851 розглядався спір за позовом фізичної особи про оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо іншої особи (відмінної від позивача у тій справі). У справі № 9001/463/18 розглядався спір за позовом фізичної особи про оскарження Указу Президента України про призначення іншої фізичної особи (відмінної від позивача у тій справі) на посаду судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Однак, у жодній із наведених відповідачами судових справ позивачі не обґрунтовували протиправність оскаржуваних ними індивідуальних актів та своє порушене право тим, що перед прийняттям цих індивідуальних актів суб'єкт владних повноважень не провів відкритий конкурс та обмежив право позивачів на участь у такому конкурсі. Більше того, у жодній із наведених справ позивачі не зазначали, що вони мали намір взяти участь у такому конкурсі та не обґрунтовували своє порушене право тим, що оскаржуваний ними індивідуальний акт мав би бути прийнятий не щодо відповідача, а саме щодо них як позивачів.

По-друге, у наведених відповідачами судових справах позивачі посилалися на порушення, допущені лише видавником індивідуального акту.

По-третє, наявні суттєві відмінності у предметі правового регулювання, підставах виникнення зміни та припинення правовідносин.

У наведеній ТОВ "Аркона Газ-Енергія" справі розглядались спори щодо утворення судів, які є предметом регулювання Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У наведених Держгеонадра справах розглядались спори щодо призначення суддів на посади та притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності, які є предметом регулювання Законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про прокуратуру».

Натомість, у цій справі спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нафту і газ» та Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Таким чином, наведені ТОВ "Аркона Газ-Енергія" та Держгеонадра висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені щодо застосування інших норм права, відмінних від тих, які підлягають застосуванню у цій справі, а також зроблені в абсолютно неподібних правовідносинах, в яких позивачі не посилалися на порушення їхнього права на участь у відкритому конкурсі та не стверджували про те, що такий конкурс протиправно не був проведений суб'єктом владних повноважень.

ТОВ "Аркона Газ-Енергія" зазначає про пропущення ТОВ "БНК" строку на звернення до суду з цим позовом.

Однак, з такими твердженнями суд погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як стверджує позивач 21.04.2021 на запит позивача ПАТ «Укрнафта» повідомило ТОВ "БНК" підстави свого звернення до Офісу Генерального прокурора та надало в розпорядження Позивача текст свого звернення та інші матеріали, що підтверджують незаконність видачі Спецдозволу № 4830, зокрема висновок комплексної судової економічної експертизи у Харківському науково-дослідному інституті судових експерти ім. М.С. Бокаріуса, проведеної на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №52018000000000182 від 02.03.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що позивач не був суб'єктом спірних правовідносин щодо видачі оскаржуваних індивідуальних актів, то не можна стверджувати, що позивач дізнався про порушення своїх прав у зв'язку з чим вважає, що шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів того, що Позивач повинен був раніше дізнатися про порушення своїх прав та інтересів оскаржуваними рішеннями.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та окремим доказам, що містяться у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні цих доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на те, що будь - яких вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона Газ-Енергія" позивачем не заявлено, суд не розглядає питання закриття провадження у справі щодо даного підприємства.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 90, 241-246, 250, 255, 290 КАС, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України про утворення Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у абзаці другому пункту 3.6 цього Протоколу, а саме в частині слів: «Згідно з наданим обґрунтуванням попередніх техніко-економічних розрахунків рентабельності розробки покладів визнати за доцільне об'єднати Свистунківську та Червонолуцьку нафтогазоносні ділянки в єдине Свистунківсько-Червонолуцьке родовище з метою зменшення економічного ризику розробки родовища».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України про апробацію запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.4 цього Протоколу.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України про відмітку запасів Свистунківсько-Червонолуцького родовища, оформлене протоколом засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 3659 від 28.09.2016, викладене у пункті 3.5 цього Протоколу.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби геології та надр України про визнання висновків колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин стосовно об'єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими та про схвалення Протоколу ДКЗ № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016, викладене у пункті 1.4 протоколу засідання Робочої групи Державної служби геології та надр України з розгляду протоколів Державної комісії України по запасах корисних копалин № 50 від 22.11.2016, а саме в частині слів: «Щодо розгляду результатів державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ вуглеводневої сировини, виконаної ДКЗ: визнати висновки колегії ДКЗ стосовно об'єктів, розглянутих у протоколах № 3659 обґрунтованими. Схвалити протоколи ДЗК: протокол № 3659 із апробованими запасами вуглеводнів Свистунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища станом на 01.01.2016».

6. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 217 від 15.05.2017 «Про надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 4 додатка № 1 щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія» на 20 років спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько- Червонолуцького родовища.

7. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 138 від 01.02.2021 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» в частині пункту 1 додатка б/н щодо внесення змін до Спеціального дозволу № 4830 від 18.05.2017 відповідно до пп. 1, 3 п. 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011.

8. Визнати недійсним спеціальний дозвіл №4830 від 18.05.2017 на геологічне вивчення нафтогазонасосних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) Свистунківсько-Червонолуцького родовища, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія».

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян