1/1911
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/15693/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС»
до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
про визнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (надалі - позивач), адреса: 01033, місто Київ, вулиця Шота Руставеллі, будинок 38, к. 12 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу № 27 від 18 травня 2021 року.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач керувався пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду», який набрав чинності лише 26 березня 2020 року та застосував до позивача штрафні санкції за введення продукції в обіг 12 жовтня 2018 року, яка не відповідає встановленим вимогам, у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень.
Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують загальновизнаний принцип права, що закріплений в частині 1 статті 58 Конституції України, а саме, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, позивач наголошує, що оскільки продукція, яка була об'єктом перевірки, введена в обіг 12 жовтня 2018 року та була поставлена в ТОВ «Епіцентр К» 25 лютого 2020 року, відповідачу, при винесенні оскаржуваного рішення, слід було керуватись пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в редакції, чинній на момент введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що твердження позивача, що він ввів продукцію в обіг 12.10.2018, а отже до нього не можуть вже застосовуватись штрафні санкції є безпідставними, оскільки продукція надається на ринку постійно та поставляється по ланцюгу постачання розповсюджувачам, тому суб'єкт господарювання не може бути звільнений від відповідальності.
Також відповідачем зазначено, що оскаржувана постанова № 27 від 18 травня 2021 року винесена відносно юридичної особи - ТОВ «Дрім Мейкерс», а не фізичної особи, а тому положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються фізичних осіб і не поширюються на юридичних осіб.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як свідчать матеріал справи та не заперечується сторонами, на підставі листа Держпродспоживслужби України від 06.10.2020 №15.1-6/2/15038 було видано Наказ на проведення позапланового заходу від 12.04.2021 №1380, направлення на проведення перевірки від 12.04.2021 року №1231 у TOB «Дрім Мейкерс» зі строком з 26.04.2021 по 29.04.2021 року, предметом якої було: набір Пупс в ванночке ТМ «Любимый пупсик», мод. РИ01, ш/к: 4814723003479, Виробник Республіка Білорусь.
Листом від 16.04.2021 року № 06.2/5762 Головне управління Держпродспоживслужби в м. Києві повідомило TOB «Дрім Мейкерс» про проведення перевірки та зазначило, що з 26.04.2021 по 29.04.2021 року буде проведено позапланову невиїзну перевірку характеристик продукції за місцезнаходженням органу ринкового нагляду (м. Київ, вул. Межигірська, 25, каб. 6) у TOB «Дрім Мейкерс», зазначено вимогу щодо надання документів та вказано, що уповноважена особа або керівник суб'єкта господарювання, продукція якого перевіряється, має право бути присутнім під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду.
Вказаний лист було отримано товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» 22.04.2021.
За результатами перевірки уповноваженими особами Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві складено Акт перевірки характеристик продукції від 26.04.2021 року № 1380/138 та Акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері ринкового нагляду.
Відповідно до Акта перевірки відповідачем встановлено, що іграшка ТМ «Любимый пупсик» набір «Пупс в ванночке», мод. РИ 01, ш/к 48147230034 79, виробник: Республіка Білорусь, не відповідає встановленим вимогам «Технічного регламенту безпечності іграшок» затвердженого постановою КМУ № 151 від 28 лютого 2018 року, а саме: на іграшці та її пакуванні відсутній знак відповідності технічним регламентам, відсутня інформація щодо назви та місцезнаходження імпортера або уповноваженого представника в Україні. На маркуванні іграшки відсутні слова «УВАГА» чи «Попередження», також попередження та інструкції щодо безпеки не складені згідно з вимогами закону про порядок застосування мов.
На підставі Акту перевірки характеристик продукції від 26.04.2021 року № 1380/138, відносно позивача:
- складено Протокол № 24 про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 29.04.2021 року;
- винесено Постанову про накладення штрафу від 18.05.2021 року № 27, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 51 000 00 грн.
Позивач, вважаючи протиправною постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу № 27 від 18 травня 2021 року, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції встановлює Закон України від 02.12.2010 №2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон №2735-VI).
Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 1 Закону №2735-VI державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №2735-VI ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.
Згідно з частиною 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 12.04.2017 №209 (далі - Положення №209), Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.
Частиною 3 Положення №209 визначено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держпродспоживслужби на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці.
Відповідно до пункту 8 частини 4 Положення №209 Головне управління Держпродспоживслужби в місті Києві відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики, у сфері здійснення державного ринкового нагляду:
- проводить перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирає зразки продукції та забезпечує проведення їх експертизи (випробування);
- перевіряє додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а у визначених законом випадках видає приписи про негайне усунення порушень вимог щодо представлення такої продукції та приймає рішення про негайне припинення представлення цієї продукції за місцем проведення відповідного ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, проводить перевірки виконання суб'єктами господарювання відповідних приписів та рішень;
- приймає у випадках та порядку, визначених законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснює контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень;
- здійснює моніторинг дій суб'єктів господарювання щодо вилучення з обігу та/або відкликання продукції, щодо якої прийнято рішення про вилучення з обігу та/або відкликання;
- вживає відповідних заходів щодо своєчасного попередження споживачів (користувачів) про виявлену небезпеку, яку становить продукція.
Порядок проведення перевірок характеристик продукції визначений статтею 23 Закону №2735-VI, відповідно до частини 3 якої органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону №2735-VI перевірки характеристик продукції проводяться:
1) у торговельних та складських приміщеннях суб'єктів господарювання;
2) у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію);
3) за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб;
4) у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції;
5) за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.
Відповідно до частини 5 статті 231 Закону №2735-VI за результатами здійснення планової або позапланової перевірки характеристик продукції посадова особа органу ринкового нагляду складає акт, який повинен містити такі відомості:
а) найменування органу ринкового нагляду, а також посади, прізвища, імена та по батькові посадових осіб, які здійснили відповідний захід;
б) дату та номер складання акта;
в) місце розміщення продукції (найменування та адреса об'єкта, де розміщується продукція (магазин, ринок тощо);
г) найменування юридичної особи, її місцезнаходження або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, її місце проживання, телефон, інші відомості, що дають змогу ідентифікувати осіб, що є виробниками, уповноваженими представниками, імпортерами або розповсюджувачами відповідної продукції;
ґ) тип перевірки (планова або позапланова);
д) предмет перевірки (вид (тип), категорія та/або група продукції);
е) прізвища, імена та по батькові осіб, які залучаються до проведення перевірки відповідно до пункту 7 частини першої статті 15 цього Закону.
Посадова особа органу ринкового нагляду зазначає в акті детальний опис порушень вимог законодавства, виявлених під час перевірки, з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Матеріали справи свідчать, що 26.04.2021 відповідачем було складено Акт перевірки характеристик продукції № 1380/138, в якому встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» пунктів 19, 27, 37, 38, 44, 45, 46 «Технічного регламенту безпечності іграшок», затвердженого постановою КМУ від 28.02.2018 №151, за що передбачена відповідальність згідно з пунктом 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем власне не заперечуються факт порушення вимог Технічного регламенту безпечності іграшок натомість, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається виключно на безпідставність застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі норм Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», які набули чинності 26.03.2020, в той час, як продукцію відносно якої встановлено порушення, було введено в обіг 12.10.2018.
Суд зазначає, що на момент прийняття оскаржуваної постанови та визначення розміру штрафних санкцій, відповідач керувався нормами Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», які були чинними станом на дату прийняття такої постанови (18.05.2021), а саме - в редакції Закону від 03.07.2020.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (в редакції Закону від 03.07.2020), до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 та частиною третьою статті 29 цього Закону), - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом періоду від одного року до трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд наголошує, що при проведенні перевірки, встановлені правопорушення з боку позивача та складання Акта перевірки характеристик продукції також чинною була саме редакція Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 03.07.2020.
На переконання суду, при застосуванні штрафних санкцій мають застосовуватись норми Закону, чинні саме на момент проведення перевірки та встановлення правопорушення, враховуючи наступне.
Так, в обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/1999 щодо тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України, разом з тим, позивач не звертає уваги, що саме резолютивною частиною даного рішення встановлено, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Суд зазначає, що в наведеному рішенні Конституційного Суду України, а саме в мотивувальній його частині також зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в
часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Отже, в даному випадку, враховуючи висновки Конституційного суду України, викладені в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/1999, саме в Законі України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» мала б бути вказівка щодо надання положенням пункту 2 частини 2 статті 44 такого Закону зворотної дії в часі, однак, така вказівка в Законі України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - відсутня, а тому відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови та визначення розміру штрафних санкцій вірно було застосовано положення Закону, в редакції, чинній на момент встановлення порушення та прийняття оскаржуваного рішення, а саме в редакції від 03.07.2020.
Враховуючи наведені обставини, підстави для визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення штрафу № 27 від 18 травня 2021 року - відсутні, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано та належним чином доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
2. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова