1/2210
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/24220/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 1, в якій позивач, з урахуванням про зміну (збільшення) позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення відсотка з 90 % до 66 % від грошового утримання працюючого судді при перерахунку довічного грошового утримання як судді у відставці та відмови відповідача у перерахунку ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та від 06 жовтня 2021 року № 04-1213 з 19 лютого 2020 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 , стажу роботи на посаді судді з 29 років 3 місяців до 28 років при перерахунку довічного грошового утримання як судді у відставці із розрахунку 90 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та від 06 жовтня 2021 року № 04-1213 з 19 лютого 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та № 04-1213, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок не повної виплати суддівської винагороди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідача по зменшенню позивачу на виконання рішення суду відсоткового показника, з якого обчислюється розмір грошового утримання судді, є протиправними, оскільки при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років.
При цьому, за твердженням позивача, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час первинного призначення щомісячного довічного грошового утримання, а положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, не передбачено зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання у разі проведення його перерахунку.
Однак відповідачем, як на переконання позивача було протиправно застосовано відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці згідно з частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, оскільки зазначена норма не стосується перерахунку вже призначеного довічного грошового утримання судді у відставці, а має застосовуватися лише виключно при призначенні нового (первинного) довічного грошового утримання судді у відставці.
Не погоджуючись з вказаними вище діями пенсійного органу щодо зменшення відсоткового показника, з якого обчислюється розмір грошового утримання судді, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об'єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинув встановлений судом строк, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1514-V1II суддя у відставці Київського районного суду міста Донецька Донецької області.
З жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та останньому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В подальшому, на підставі рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, відповідно до якого судді України, які перебувають у відставці мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, та у зв'язку з відмовою пенсійного органу у проведенні перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28.02.2020 №04-285; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28.02.2020 №04-285, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
На підставі вказаного вище рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення із розрахунку 66 % від грошового утриманні судді (за 28 повних років роботи на посаді судді).
Не погоджуючись з вказаними вище діями пенсійного органу щодо перерахунку пенсії та зменшення відсоткового показника, з якого обчислюється розмір грошового утримання судді, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з відповідною заявою.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 04 серпня 2021 року № 2600-0306-8/125003 позивачу було повідомлено наступне: «…починаючи з 19 лютого 2020 року правовідносини щодо нарахування і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Положення частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII закріплюють загальне правило, відповідно до якого щомісячне довічне грошове утримання виплачується у чітко встановленому розмірі, визначеному у відсотках від суддівської винагороди. Застосування такого правила не пов'язане із тим, здійснюється призначення такої виплати вперше, чи проводиться її перерахунок.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року за позовом громадянки ОСОБА_1 по справі № 640/21012/20 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285 з 19 лютого 2020 року.
При цьому, в мотивувальній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року зазначено, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утриманні судді.
Враховуючи вищесказане, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві були виконані вищеназвані рішення суду із розрахунку 66 % від грошового утриманні судді (за 28 повних років роботи на посаді судді).»
Не погоджуючись з вказаними вище діями пенсійного органу, щодо зменшення відсоткового показника, з якого обчислюється розмір грошового утримання судді, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині 1 статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (надалі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
В свою чергу, суд звертає увагу, що суть застосування призначення та розрахунку довічного грошового утримання визначено приписами статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII.
Так, відповідно до частини 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
- судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07 листопада 2019 року, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося:
- що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом;
- що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Тобто, у відповідності до висновків Конституційного Суду України вбачається, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII було запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме: по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування при цьому періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього).
Між тим, положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII у цій частині 18 лютого 2020 року були визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Разом з тим, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20, а також від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В свою чергу, суд зауважує, що позивач є суддею у відставці, вийшов у відставку до запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів та отримує грошове утримання судді у відставці, а отже набув право на здійснення перерахунку його утримання у зв'язку зі зміною винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі вказаних вище обставин, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року, було, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28 лютого 2020 року № 04-285, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
В подальшому, на підставі вказаного вище рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з оновленою довідкою про розмір грошового забезпечення із розрахунку 66 % від грошового утриманні судді (за 28 повних років роботи на посаді судді).
З аналізу позовної заяви позивача судом встановлено, що основним питанням яке позивач ставить на вирішення суду у даній справі, є застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві при проведенні перерахунку грошового утримання, із розрахунку 66 % від грошового утримання судді.
Суд зазначає, що питання суддівської винагороди та, зокрема, грошового забезпечення судді у відставці, неодноразово були предметом дослідження Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 , відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1514-V1II суддя у відставці Київського районного суду міста Донецька Донецької області та з жовтня 2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та останньому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В той же час, після проведення такого перерахунку відсоткове значення склало 66 %, а не 90 %, як зазначає позивач.
З урахуванням вказаних обставин, позивач просить здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у розмірі саме 90 % з огляду на те, що відсоткове співвідношення вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання у відставці стосовно суддівської винагороди судді є сталим, так як визначається на день призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, суд зауважує, що частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що вказана норма неконституційною не визнавалась.
Отже, на переконання суду до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку, відповідно до частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Таким чином, оскільки, чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також, виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/9739/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, стаж роботи позивача саме на посаді судді для обрахунку його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, складає 29 років 03 місяці 00 днів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 підлягає перерахунку виходячи з 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % - за понад 20 років стажу роботи на посаді судді та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання + 10 % за 9 років стажу роботи понад 20 років, по 2 % за кожний рік).
В свою чергу, як вже було встановлено судом вище, після проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві перерахунку грошового утримання судді, відсоткове значення склало 66 %, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав в даному випадку для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 , стажу роботи на посаді судді з 29 років 3 місяців до 28 років при перерахунку довічного грошового утримання як судді у відставці та з урахуванням приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обрахунку ОСОБА_1 як судді у відставці, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з відсоткового значення у розмірі 66 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та № 04-1213 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та № 04-1213, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення ОСОБА_1 , стажу роботи на посаді судді з 29 років 3 місяців до 28 років при перерахунку довічного грошового утримання як судді у відставці.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обрахунку ОСОБА_1 як судді у відставці, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з відсоткового значення у розмірі 66 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та № 04-1213.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 68 % від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 06 жовтня 2021 року № 04-1212 та № 04-1213, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова