1/2370
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/30545/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії за вислугу років (за 2014 - 2016 роки);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, що дорівнює показнику 9 118,81 грн, починаючи з 12 березня 2021 року.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень щодо не перерахунку пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві при переведенні з одного виду пенсії на інший в 2021 році було протиправно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який залишається таким, що враховується під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Позивач зазначає, що посилання пенсійного органу про те, що у зв'язку з переходом на пенсію за віком застосування показника середньої заробітної плати, що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, являються не правомірними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки за твердженнями позивача, в даному випадку, пенсійним органом повинен був бути застосований показник середньої заробітної плати за 2018-2020.
Позивач зауважує, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегулювало переведення між цими видами пенсії.
Переведення з пенсії за вислугу років як працівника освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вищезазначеними Законами не передбачене та не врегульоване.
За твердженнями позивача, посилання пенсійного органу на норму частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є незаконним, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону.
Позивач зауважив, що нормами частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому, якщо особі було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при досягненні пенсійного віку така особа виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід вважати, що за призначенням такої пенсії особа звертається вперше, і має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший. Отже, показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а не той, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з викладеними у адміністративному позові позивачем аргументами та доводами, представником пенсійного органу було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (із змінами, далі - Закон № 1058) переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
Також, представником відповідача було зауважено, що позивач перед зверненням до управління у 2021 році отримував пенсію за вислугу років, як працівник освіти відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і тому при звернені до управління із відповідною заявою відбулося переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не призначення, як зазначає позивач.
Отже, за твердженнями представника відповідача, при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком він матиме право на врахування страхового стажу, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії за вислугу років та обчислення пенсії з урахуванням заробітку за період, визначений статтею 40 Закону № 1058.
Таким чином, при переході з пенсії за вислугу років, як працівник освіти відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії позивача розраховується за допомогою показника середньої заробітної плати (доходу) залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, тобто в розмірі 5 426,60 грн.
За твердженнями представника відповідача, застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії позивача за 2018, 2019, 2020 роки, при переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за 2018, 2019,2020 роки) немає підстав, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства.
Представник відповідача звертає увагу, що при переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відбулися зміни у законодавстві та у зв'язку з чим, обчислення пенсії позивача проведено з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник, тому на даний час управлінням вчинено всі дії щодо обчислення та виплати в подальшому пенсії позивачу в розмірах передбачених чинним законодавством.
Отже, у пенсійного органу на момент здійснення спірних правовідносин, були відсутні підстава для застосування показника середньої заробітної плати за 2018-2020 щодо пенсійного забезпечення позивача, оскільки при зверненні у 2021 році до управління із заявою, відбулося не первинне призначення пенсії, а саме переведення з одного виду пенсії на інший.
Керуючись викладеним позивач просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у місті Києві та до березня 2021 року отримував пенсію за вислугу років як працівник освіти у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Надалі, 16 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом № 26522-26901/С-02/8-2600/21 від 06 жовтня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивача було повідомлено, що на підставі поданої позивачем заяви, останнього було переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з посиланням на положення статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо не правильного обрахування пенсії за віком на підставі заяви позивача протиправними, останній звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») встановлено, що за цим Законом призначаються пенсії:
а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
В свою чергу, згідно преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, якm1; отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чl0; визнk2;ння її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З викладеного можна прийти до висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає три види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника.
У частині 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до положень частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
З вищевикладеного можна прийти до висновку, що у випадку призначення пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі 21-612а14.
Як вже було зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», які, в свою чергу передбачають інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за віком позивач звернувся вперше.
В березні 2021 року, після досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач виявив бажання перейти на інший вид пенсії - пенсію за віком, передбачену Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З аналізу вищевикладеного в сукупності суд вважає за можливе прийти до висновку про те, що фактично з заявою та проханням про призначення пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше - в березні 2021 року.
При цьому суд зауважує, що на момент звернення до пенсійного органу позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Таким чином, в даному випадку призначення позивачу пенсії за віком не може вважатись переведенням, оскільки беручи до уваги вищевикладене та на переконання суду пенсія за вислугу років, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка була призначена позивачу раніше, не є та не може бути різновидом пенсії за віком.
Крім того, на думку суду, частина 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.
У той же час, позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.
Також, в свою чергу, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 428/450/17 встановлено, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 520/6664/17, від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17 та від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17.
Крім того в частині 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де:
- П - розмір пенсії, у гривнях;
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
- Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
- Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
- Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
- К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, з аналізу частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судом встановлено, що для визначення заробітної плати для обчислення пенсії використовується, крім інших показників, середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи приписи частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2021 році пенсійний орган мав застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки, а не здійснювати перерахунок пенсії через перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, який враховувався під час попереднього перерахунку чи призначення виду пенсії.
Отже, з аналізу вищевикладеного в сукупності суд приходить до висновку, що відповідач мав саме призначити пенсію позивачу, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, і показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком.
Таким чином, на переконання суду застосування при розрахунку позивачу пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за заявою від позивача, показника який враховувався під час попереднього перерахунку чи призначення виду пенсії є безпідставним, оскільки такий показник мав бути врахований за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії у 2021 році, тобто за 2018-2020 роки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 317/4184/16, від 31 травня 2019 року у справі № 344/7053/17 та № 263/16495/16-а.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог адміністративного позову позивача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, а тому беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії за вислугу років (за 2014 - 2016 роки).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) призначеної пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, що дорівнює показнику 9 118,81 грн, починаючи з 12 березня 2021 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова