ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 січня 2022 року м. Київ № 640/23252/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за № 205538, 205539, 205540, 205541, 205542, 205543, 205544, 205545, 205546, 205547, 205548, 205549, 205550, 205551, 205552, 205553 від 28.07.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, що базується на акті від 30.05.2020 р. №224698 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог законодавства, відповідачем було винесено 16 постанов за одне й теж саме правопорушення. Наголошував на тому, що про час і місце розгляду справи про правопорушення не був належним чином повідомлений, відтак відповідачем було порушено його законні права на подачу пояснень та заперечень.
Ухвалою суду від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувані постанови були винесені відповідачем правомірно, враховуючи встановлені під час здійснення перевірки порушень водієм вимог закону в частині ненадання до контролю реєстраційних листків (тахограм) режимів праці та відпочинку, відтак підстав для їх скасування не вбачається.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
30.05.2020 року під час здійснення заходів державного контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 450 км+500 м державними інспекторами управління Укртрансбезпеки в Одеській області було зупинено транспортний засіб DAF, р/н НОМЕР_2 та запропоновано надати документи, передбачені ЗУ «Про автомобільний транспорт» і Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТЕР).
За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №224698 та згодом винесені постанови № 205538, 205539, 205540, 205541, 205542, 205543, 205544, 205545, 205546, 205547, 205548, 205549, 205550, 205551, 205552, 205553 від 28.07.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у загальній сумі 10880 грн.
Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач оскаржив їх до Державної служби України з безпеки на транспорті, яка листом від 28.08.2020 року за №6721/03/15-20 залишила без змін винесені постанови, а скаргу позивача без задоволення.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність прийнятих постанов, суд виходить з того, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-підприємцями, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ (далі - Закон України «Про автомобільний транспорт»).
Частиною восьмою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії.
Згідно з частини 3 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно з пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010р. № 385 (далі - Інструкція) встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР, - "калібрування";
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема:
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п. 3.6 Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на порушення відповідачем процедури накладення штрафу та винесення оскаржуваних постанов, оскільки всі 16 постанов були винесені на підставі одного акту перевірки та фактично за одне й теж саме правопорушення, а саме не оформлення щоденного реєстраційного листка режиму праці та відпочинку водія, за що передбачена відповідальність, встановлена абз. 11 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Суд, проаналізувавши доводи сторін та наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими твердження позивача, з огляду на наступне.
З 20.12.2010р. набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт.
В ході розгляду справи судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом на підставі документів на вантаж міжнародного зразка CMR, в зв'язку із наданою митною декларацією, було зроблено висновок про те, що водій ОСОБА_2 здійснював міжнародне вантажне перевезення з 15.05.2020 по 25.05.2020 року. Таким чином, до перевірки підлягав режим праці та відпочинку за період з 15.05.2020 по 30.05.2020 року.
Ненадання водієм тахокарт за вказаний період стало підставою для складання акту та оскаржуваних постанов за кожень день, який підлягав перевірці.
Таким чином, винесення відповідачем 16 постанов за ідентичні порушення зумовлено терміном праці водія по перевезенню вантажу.
Заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов'язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов'язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.
Таким чином, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов'язку уповноважена особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення.
В обґрунтування вказаного висновку, суд також звертає увагу на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі №816/124/17.
Так, відповідно до п. 26 постанови зазначено, «Стосовно твердження позивача, що здійснення автомобільних перевезень без реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв - це триваюче правопорушення, а, отже, відповідач протиправно виніс 16 постанов про накладення штрафу за одне і те ж правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. Стаття 60 Закону України про «Автомобільний транспорт» передбачає, що при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
При цьому, зі змісту даної статті не вбачається, що управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є триваючим правопорушенням. Заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов'язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов'язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом. Таким чином, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов'язку уповноважена особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення».
Позивач зазначає про протиправність винесених постанов в зв'язку із тим, що положення ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» повинні застосовуватись лише до міжнародних перевезень, натомість водій транспортного засобу позивача здійснював внутрішні перевезення.
Суд вважає вказані доводі позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
За змістом пункту 6.1 Положення №340, зокрема, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з пунктом 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Таким чином, положення Інструкції №385 поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами не залежно від того здійснюють вони міжнародні чи/або внутрішньодержавні перевезення.
З огляду на висновок суду, що у спірних правовідносинах позивач є автомобільним перевізником та надавав послугу з перевезення вантажу, належний йому транспортний засіб, що здійснював перевезення, повинен бути обладнаний тахометром.
При цьому доводи позивача, що перевірка наявності в автомобілі тахометра може мати місце лише у випадку здійснення автомобілем тільки міжнародних перевезень, спростовуються вказаними вище нормами законодавства.
Окрім зазначеного, позивач вважає, що відповідачем були порушені його права під час розгляду справи про правопорушення, оскільки його не було вчасно повідомлено про місце, дату і час розгляду справи.
Доданими до матеріалів справи документами спростовано вказані твердження позивача.
Так, згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Повідомленням від 14.07.2020 (№0308300458763) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21.07.2020 року.
Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта», повідомлення було направлено на адресу позивача 14.07.2020, а 16.07.2020 повідомлення було у точці видачі.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем завчасно було повідомлено позивача про час і місце розгляду справи, проте останній своїм правом бути присутнім на засіданні не скористався.
Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється, згідно з додатком 5.
Таким чином, винесення оскаржуваних постанов відбулось в межах наданих відповідачу повноважень, за відсутності суб'єкта господарювання, а тому підстав для їх скасування судом не встановлено.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною другою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа