ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 січня 2022 року м. Київ № 640/21855/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправними дій та скасування рішення -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» (код ЄДРПОУ 40459518, адреса місцезнаходження: 03119, м. Київ, вулиця Миколи Амосова, будинок 4, офіс 10) з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901, адреса: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів щодо обрання управителем арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ МЕДІА ХОЛДИНГ» Товариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оформлене протоколом №31 від 10.09.2020 р., про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет» переможцем (управителем) для управління арештованими активами Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ МЕДІА ХОЛДИНГ».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проведення конкурсу з визначення управителя активами було проведено із суттєвими порушеннями процедури, із встановленням дискримінаційних критеріїв, що призвело до порушення прав позивача.
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вважає, що рішенням Тендерного комітету, оформлене протоколом №31 від 10.09.2020 року, не порушено права позивача, а обставини, на яких ґрунтується позов, не підтверджено жодними доказами, базуються лише на припущеннях, а тому не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 757/44199/19-к, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 19.11.2019 року, передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління у порядку та на умовах, визначених статтею 100 КПК України, статтями 19,21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» активи, на які у кримінальному провадженні № 12013220540000400 накладено арешт, та визнані речовими доказами, а саме, активи (корпоративні права, цінні папери-акції, майнові права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг, рухоме та нерухоме майно), що належать ТОВ «Український Медіа Холдинг» (далі-ТОВ «УМХ»).
20.07.2020 року відповідачем, на виконання вимог ухвали, було повторно оголошено конкурсний відбір управителя активів ТОВ «УМХ».
10.09.2020 року, за результатами засідання Тендерного комітету відповідача, оформленого Протоколом № 31 від 10.09.2020, переможцем конкурсного відбору та управителем арештованого майна ТОВ «УМХ» було обрано ТОВ « 1+1 Інтернет», про що 11.09.2020 на офіційному сайті відповідача було розміщено відповідне оголошення.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII та " «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон № 772-VIII визначає правові та організаційні засади функціонування Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону № 772-VIII активи- кошти, майно, майнові та інші права, на які може бути накладено або накладено арешт у кримінальному провадженні або які конфісковані за рішенням суду у кримінальному провадженні; управління активами - діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 772-VIII Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 9 Закону № 772-VIII Національне агентство виконує такі функції, зокрема, організація здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
Національне агентство з метою виконання своїх функцій, укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов'язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, а також за погодженням з Міністерством юстиції України - щодо представництва інтересів України у закордонних юрисдикційних органах у справах, пов'язаних з поверненням активів, одержаних від корупційних та інших злочинів, в Україну (пункт 4 частина перша статті 10 Закону № 772-VIII).
При цьому, відповідно до статті 14 Закону № 772-VIII фінансове забезпечення Національного агентства здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
У Державному бюджеті України видатки на фінансування Національного агентства визначаються окремим рядком на рівні, що забезпечує належне виконання повноважень Національного агентства.
Національне агентство є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються для його фінансування.
Згідно з частиною першою та другою статті 19 Закону № 772-VIII Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред'явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року.
Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
У разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 25 Закону №772-VIII Національне агентство формує та веде Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (далі - Реєстр), який містить дані про:
1) активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; суму коштів, опис, характеристики та оціночну вартість майна, майнових та інших активів;
2) орган, слідчий якого розслідує (розслідував) відповідний злочин, прізвище та ініціали слідчого (слідчих); орган, яким пред'явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; суд (назва суду, прізвища та ініціали суддів), який або слідчий суддя якого постановив ухвалу про арешт та/або скасування арешту відповідного майна або прав; прокуратуру, прокурор якої скасував арешт майна, прізвище та ініціали прокурора; суд, в якому здійснюється (здійснювався) розгляд у відповідному кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань; дані щодо особи підозрюваного, обвинуваченого;
3) заходи, вжиті у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, пов'язані з арештом та управлінням активами, у тому числі кошти, одержані від реалізації активів, а також від управління ними (дивіденди, проценти тощо);
4) судове рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію або стягнення в дохід держави активів у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, стан його виконання та управління конфіскованими активами, у тому числі про кошти, одержані від реалізації активів;
5) рішення іноземних компетентних органів щодо накладення арешту та конфіскації активів в Україні, стан їх виконання;
6) рішення компетентних органів України щодо накладення арешту та конфіскації чи стягнення в дохід держави активів за кордоном, стан їх виконання;
7) міжнародні угоди щодо розподілу та повернення активів в Україну.
Дані Реєстру є відкритими, крім даних, передбачених пунктами 1, 2, 5, 6 цієї частини, щодо: опису, характеристики активів (майна), що дають можливість ідентифікувати місцезнаходження активів (майна), та/або особу, яка володіє, користується, розпоряджається такими активами (майном); особи підозрюваного, обвинуваченого; даних, які в рамках міжнародного співробітництва не підлягають розголошенню (оприлюдненню) згідно з міжнародними договорами України.
Положення про Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.
Реєстраторами Реєстру є уповноважені працівники Національного агентства. Інформація, що підлягає внесенню до Реєстру, подається Національному агентству засобами електронного зв'язку слідчими, детективами, прокурорами, суддями, державними виконавцями, іншими службовими та посадовими особами не пізніше наступного робочого дня після виникнення підстави подання такої інформації.
Користувачами Реєстру є працівники Національного агентства, керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі, детективи та інші уповноважені особи органів досудового розслідування, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків відповідно до законодавства.
Позивач зазначає, що відповідачем було порушено вимоги ст. 21 Закону, якою передбачено, шо активи, отримані в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності.
Суд, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не погоджується із даними твердженнями позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та шостої статті 21 Закону № 772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.
Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб'єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
Пунктом 4 частини першої статті 9 Закону передбачено, що АРМА виконує такі функції, зокрема організація здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку та управлінням активами.
Крім того, згідно із підпунктами 9-11 пункту 4 Положення про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 613, АРМА відповідно до покладених на нього завдань:
- організовує здійснення заходів, пов'язаних з проведенням оцінки, веденням обліку активів та управління активами, в тому числі їх зберіганням (збереженням), переміщенням, охороною, страхуванням для цілей їх подальшої передачі в управління або для реалізації;
- здійснює відбір юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів, управителів активів, державних банків та інших осіб, які можуть надавати АРМА послуги, виконувати роботи, необхідні для виконання його завдань, у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі;
-здійснює відбір суб'єктів оціночної діяльності за результатами конкурсу у порядку, встановленому АРМА;
- укладає з юридичними та фізичними особами цивільно-правові угоди з питань, пов'язаних з проведенням оцінки та управлінням активами, у тому числі щодо їх зберігання (збереження), переміщення, охорони, страхування.
Законодавцем покладений обов'язок на АРМА щодо відбору суб'єктів оціночної діяльності, здійснення заходів, у тому числі збір інформації для проведення у подальшому об'єктивної та неупередженої оцінки активу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснюються заходи, пов'язані із проведенням оцінки, що підтверджується відповідним листуванням з органами державної влади, зокрема 29.09.2020 відповідачем було надіслано 19 листів до управлінь державної податкової служби з проханням надати копії фінансових звітів за 2019-2020 роки підприємств, майно, майнові та корпоративні права яких передано в управління, згідно ухвали суду. В подальшому, вказану інформацію буде передано суб'єкту оціночної діяльності для проведення повної, неупередженої та об'єктивної оцінки активів.
Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.
Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.
Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.
Одержані від реалізації активів кошти зараховуються на депозитні рахунки Національного агентства.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 772-VIII надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.
Таким чином, Законом № 772-VIII передбачено загальний принцип проведення конкурсу для визначення управителя майна - у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем встановлено дискримінаційний кваліфікаційний критерій до учасників конкурсного відбору, а саме - учасник конкурсного відбору, фізичні особи - учасники, контролери, члени виконавчого органу чи наглядової ради учасника не перебувають під прямим чи опосередкованим контролем групи компаній Український медіа холдинг (або перерахувати всіх) або бенефіціарів (контролерів) таких компаній.
Абзацом сьомим частини шостої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини ухвали: «Передача арештованих у вказаному кримінальному провадженні зазначених вище речових доказів для управління Національному агентству на умовах ефективності, а також збереження їх економічної вартості є об'єктивною необхідністю з метою виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно, запобігання можливості його знищення, перетворення, псування (знецінення), виключення можливості отримувати незаконні доходи (переваги) від набутих шляхом вчинення кримінальних правопорушень матеріальних благ та продовження злочинної діяльності.
Виходячи з аналізу приписів статті 2, статей 170 - 173 КПК України, основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних, через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких переваг внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.
Незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, активів та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження речових доказів ускладнить або унеможливить виконання завдань кримінального провадження в частині як застосування можливої спеціальної конфіскації, так і забезпечення збереження економічної вартості речових доказів.
Крім цього, враховуючи положення статті 24 Закону, надходження від здійснюваного АРМА управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету, тому застосування відповідних заходів обумовлено захистом економічних інтересів держави».
Отже, судом було встановлено необхідність передачі активу ТОВ «УМХ» в управління відповідача для виключення прямого або опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно, запобігання можливості його знищення, перетворення, псування (знецінення), виключення можливості отримувати незаконні доходи. Зазначені протиправні дії щодо активу могли бути вчинені лише власником активу, саме тому відповідачем на виконання вимог ухвали та для забезпечення цілей накладення арешту, було встановлено оспорюваний кваліфікаційний критерій.
Крім того, зазначене свідчить, що у разі відсутності такого кваліфікаційного критерію до учасників конкурсного відбору, власником активу чи особами, які перебувають під прямим чи опосередкованим його контролем будуть вчинені дії, спрямовані на перетворення активів (корпоративних прав) або їх економічного знецінення.
Водночас, як зазначає відповідач, ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім» було подано до АРМА заяву про згоду на участь у конкурсному відборі управителів активів від 28.08.2020, що свідчить про прийняття ним умов проведення конкурсного відбору і на момент подачі відповідних документів позивач не вважав оспорюваний кваліфікаційний критерій дискримінаційним.
Також+ під час подачі документів на конкурс, 25.08.2020 позивачем було повідомлено АРМА про те, що він не перебуває під прямим чи опосередкованим контролем групи компаній ТОВ «УМХ», у зв'язку з цим, у тому числі, відповідно до протоколу № 31 від 10.09.2020, його допущено до участі у конкурсному, в ході якого було з'ясовано про опосередкований контроль над позивачем з боку власника активу.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарги, що стосуються тендерної документації та/або прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення строку, установленого для подання тендерних пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження (Антимонопольний комітет України) з моменту оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, але не пізніше ніж за чотири дні до дати, установленої для подання тендерних пропозицій.
Позивач таким правом не скористався, а вважати дискримінаційним оспорюваний кваліфікаційний критерій почав лише з моменту обрання переможцем конкурсного відбору ТОВ « 1+1 Інтернет», що свідчить про суперечність доводів позивача та їх необґрунтованість.
Крім того, при вирішенні справи по суті суд враховує і наступні обставини.
Відповідно до Протоколу №31 від 10.09.2020 на засіданні тендерного комітету встановлено наступне:
«З'ясовано, що керівником ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім» є Юморанов Д.І., який, в якості адвоката представляв інтереси ОСОБА_1 у справі №757/44199/19-к, за апеляційною скаргою Юморанова Д.І. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу, якою передано в управління АРМА Актив УMX.
ОСОБА_1 до 2018 року був кінцевим бенефіціаром ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім» та інших товариств, що входять до складу групи УМХ.
Крім того, згідно з інформацією про працівників учасника, поданою для участі у конкурсі, частина топ-менеджменту, що працювала в компаніях групи УМХ, протягом червня 2019 - лютого 2020 перейшла у ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім».
Отже, вказане вище вказує на наявність опосередкованого контролю УМХ над ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім».
Відповідно до норм підпункту 14.1.159. підпункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
а) для юридичних осіб: одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків;
б) для фізичної особи та юридичної особи: фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;
в) для фізичних осіб - чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
Відповідно до статті 170 Кримінально-процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Твердження позивача, що чинним законодавством не передбачено заборони на передачу арештованого майна в управління власникам або пов'язаним з ними особами суд не приймає до уваги, оскільки воно суперечить меті арешту і діяльності відповідача в цілому.
Основною метою Закону про АРМА є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних, через позбавлення винних осіб економічних переваг, одержаних внаслідок їх протиправної поведінки.
Арешт майна, з забороною ним користуватись і передача АРМА цього майна в управління іншим особам, в контексті власників та контрольованих ними осіб, є взаємовиключними категоріями.
Таким чином, у разі обрання переможцем конкурсу ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім» та передачі в управління активів, мета та ціль арешту будуть нівельовані, оскільки активи, на які ухвалою суду накладено заборону користуватись, фактично буде переданий в управління особам, що фігурують у кримінальному провадженні.
Частинами другою-шостою статті 28 Закону № 922-VIII визначено порядок та послідовність дій при розгляді та оцінці пропозицій.
Зокрема, замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною.
У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною.
За результатами розгляду складається протокол розгляду тендерних пропозицій.
За результатами розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовник визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.
Пунктом 12 статті 1 Закону № 922-VIII визначено, що найбільш економічно вигідна пропозиція - пропозиція, що визнана найкращою за результатами оцінки тендерних пропозицій відповідно до статті 28 цього Закону.
З матеріалів справа вбачається, що брати участь у відборі особи, яка може надавати послуги управління арештованого Активу, виявили бажання наступні підприємства: ТОВ «Комунікаційний Хаб «Економіка», ТОВ «Сьогодні Мультімедіа», ТОВ «Об'єднана медаі група», ТОВ «Видавництво Український Медіа Дім», ТОВ « 1+1 Інтернет», ТОВ «Видавничий дім Масаві»
Як вбачається зі змісту протоколу № 31 засідання Тендерного комітету від 10.09.2020, відповідач зазначив, що ТОВ «Видавничий дім Масаві» порушено вимоги подачі документів, ТОВ «Сьогодні Мультімедіа» подано пакет документів, що містить сторінки без нумерації, ТОВ « 1+1 Інтернет», не зазначено число у даті підписання листа. Дослідивши програми управління, що надійшли від учасників, було поставлено на голосування пропозицію визнати найбільш економічно вигідною пропозицію ТОВ « 1+1 Інтернет. «За» -проголосували - 4; «проти» - 2, «утримались» - 0.
З огляду на вказане ТОВ « 1+1 Інтернет» визнано переможцем, оскільки пропозиції інших заявників не були економічно вигідними.
Між тим, судом встановлено, що ТОВ « 1+1 Інтернет», якого обрано управителем арештованих активів позивача, відповідає усім кваліфікаційним критеріям, встановленим відповідачем для участі в конкурсі, і у відповідача були всі правові підстави для визнання його переможцем конкурсу.
З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, а дії та рішення відповідача щодо обрання управителя майном - ТОВ « 1+1 Інтернет » правомірним.
Згідно з частиною першою, другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, рішення суду, у разі задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема, і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд вирішив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, згідно вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись вимогами статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво Український Медіа Дім» (код ЄДРПОУ 40459518, адреса місцезнаходження:03119, м. Київ, вулиця Миколи Амосова, будинок 4, офіс 10) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа