ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 січня 2022 року м. Київ № 640/24844/20
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-фарм, ЛТД» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103,м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228) з позовом до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України, оформлену листом від 21.09.2020 №3942/ІПК/99-00-05-06-02-06.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що надана індивідуальна податкова консультація є необґрунтованою, безпідставною і такою, що суперечить вимогам діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржуваною індивідуальною податковою консультацією надав вичерпну відповідь на поставлені контролюючому органу питання, відтак правових підстав для її скасування не вбачається.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач звернувся до відповідача із проханням про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, внесеного до Податкового кодексу України Законом України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Позивач просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
«Питання № 1. Починаючи з якої дати здійснених СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» операцій з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, до них застосовуються норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України?
Питання № 2. Яким нормативним актом (його найменування, орган видання, номер та дата видання, редакція нормативного акту від якої дати) та якою його нормою (на дату відповідної редакції) визначено перелік товарів, до яких СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» необхідно застосовувати норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, з дати визначеною у відповіді на питання № 1 цього запиту? Якщо дат, з яких застосовуються норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, декілька, то просимо надати відповідь на питання у розрізі кожної такої дати.
Питання № 3. Починаючі з якої дати СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» повинно застосовувати режим звільнення від ПДВ до операцій з постачання товарів, включених до переліку товарів, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020р. № 224, Постановою КМУ від 08.04.2020р. №271?»
Відповідачем надано відповідь на питання листом від 21.09.2020р. № 3942/ІПК/99-00- 05-06-02-06.
Незгода позивача із наданою індивідуальною податковою консультацією зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового Кодексу України (п. 1.1 ч.1 ст. 1 Розділу І Податкового Кодексу України).
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділами І,V та підрозділом 2 розділу ХХ Податкового Кодексу України.
Згідно з підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом. Індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій
Пунктами 52.1, 52.2 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За змістом пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладену в письмовій формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Розглянувши питання відповідності чинному податковому законодавству наданої позивачу податкової консультації, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом розглянуто звернення позивача про надання податкової консультації, проте, на думку останнього зміст податкової консультації від 21.09.2020 №3942/ІПК/99-00-05-06-02-06 суперечить нормам чинного законодавства.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державної податкової служби України із листом про надання роз'яснень щодо термінів застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, встановленого пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України.
На виконання функцій покладених чинним законодавством України, податковим органом на вищевказаний лист було надано податкову консультацію, в якій останній зазначив « Щодо питання № 1 -Законом № 540 були внесені зміни до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, відповідно до яких починаючи з 17 березня 2020 року, до операцій з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) застосовується режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість (абзац 3 пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу).
Щодо питання 2 -Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби C0VID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, встановлений пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 року № 224 (далі - Постанова № 224) та доповнено окремими товарними позиціями постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 року № 271 (далі-Перелік № 224, Постанова № 271).
Режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений нормами пункту 71 підрозділу 2розділуXX "Перехідні положення Кодексу, застосовується:
- з 17 березня 2020 року - до операцій з постачання товарних позицій, включених до Переліку № 224 в редакції, до внесення доповнень Постановою №271;
з 15 квітня 2020 року - до операцій з постачання всіх товарних позицій, включених до Переліку № 224, в тому числі з урахуванням Постанови №271.
Таким чином, режим звільнення від оподаткування операцій з постачання товарних позицій, включених до Переліку № 224 Постановою № 271, застосовується з дати набрання чинності Постановою №271.
Щодо питання 3 - Операції з постачання товарів на митній території України, які здійснюються після 17 березня 2020 року (15 квітня 2020 року для товарних позицій, включених до Переліку № 224 Постановою № 271), звільняються від оподаткування незалежно від періоду, коли такі товари було виготовлено чи придбано на митній території України або ввезено на митну територію України (до дати запровадження пільги з оподаткування чи після такої дати).
Вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження пільги, встановленої пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, відповідно до змін, внесених Законом № 540, тобто з 17 березня 2020 року. Ця вимога законодавства застосовується незалежно від того, чи містять договори та первинні документи, складені на постачання таких товарів, положення щодо необхідності нарахування ПДВ, чи ні, а також незалежно від дати укладення таких договорів.
Таким чином, враховуючи повноту та обґрунтованість наданих відповідей на поставлені позивачем запитання, відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної податкової консультації.
В свою чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що всі питання, які пов'язані щодо періоду дії карантину на території України регулювались Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, до якої в подальшому вносились відповідні зміні іншими постановами Кабінету Міністрів України, при цьому суд зазначає, що дана постанова була чинною на момент звернення позивача за відповідною консультацією.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового Кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключне» платником податків, якому надано таку консультацію.
Суд звертає увагу, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акту, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.
Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання.
Необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні пункту 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресоване.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі суду від 17 березня 2015 року у справі № К/800/3595 і/14 (№ 802/1188/14-а) «....податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. ...».
Доводи позивача не містять належних та допустимих доказів та обґрунтувань щодо порушень спірною індивідуальною податковою консультацією його прав та законних інтересів.
Відтак, оскільки управлінських висновків оскаржувана індивідуальна податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, а тому доводи позивача є необґрунтованими.
При цьому, суд зауважує, що невиправдання прийнятою податковим органом спірною індивідуальною податковою консультацією сподівань та очікування позивача з приводу порушених питань, не є підставою для визнання такої консультації протиправною.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-77,143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні адміністративного позову спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103,м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя Н.Г. Вєкуа