Дата документу Справа № 336/7722/21
Єдиний унікальний № 336/7722/21 Головуючий в 1 інст. Боєв Є.С.
Провадження №33/807/12/22 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
25 січня 2022 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 та його адвоката Лихосенка Є.О. розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2021 р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, 12 вересня 2021 року о 10 год. 14 хв. у м. Запоріжжі по вул. Чарівній біля будинку 68 ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW X5, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому закону порядку - із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 та в медичному закладі -відмовився на відеофіксацію (нагрудний відеореєстратор АР00212), чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Від керування відсторонений, про повторність попереджений.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що всі зазначені матеріали справи складені працівником поліції, який на власний розсуд трактував його позицію щодо проходження огляду у медичному закладі як відмову від його проходження. Звертає увагу, що відеозаписом не зафіксовано жодним чином його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, навпаки, він неодноразово повідомляв поліцейських про бажання пройти огляд саме у медичному закладі, також не зафіксовано про відсторонення його від керування транспортним засобом. Звертає увагу, що з незрозумілих причин суд призначив штраф цифрами «17000грн.» а прописом вказав «сімнадцять тисяч двісті».
Просить постанову суду скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Лихосенка Є.О., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.
Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адмі ністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДП 18 № 023475 від 12.09.2021 р. та визнаних судом доведеними підтверджується:актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням водія на огляд до закладу охорони здоров'я, в яких зазначено про відмову водія від проходження огляду; відомостями з адмінпракитки, зокрема щодо притягнення водія 12.09.2021 до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, тобто підтверджуються підстави зупинки автомобіля; відеозаписом правопорушення.
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
За змістом апеляційної скарги, ОСОБА_1 факт керування не оспорює, а оспорює лише досліджені докази на предмет їх допустимості.
Так, умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Відповідно до ч. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, зокрема огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводться у присутності двох свідків.
При цьому, за положеннями ч. 3 ст. 266 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відбувається на місці зупинки водія і лише у разі його відмови від проходження такого огляду або у випадку незгоди з отриманими результатами цей огляд може бути проведений у закладі охорони здоров'я.
Так, судом встановлено, що 12 вересня 2021 року о 10 год. 14 хв. поліцейським було зупинено водія ОСОБА_1 та виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів.
Після виявлення вказаних ознак та вказівки водія про вживання алкоголю на передодні працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 або проїхати до медичного закладу, проте на таку пропозицію водій відмовився, що підтверджується письмовими матеріалами справи, та відеозаписом з бодікамер поліцейських, тобто поліцейськими були дотримані вимоги розділу І п.7 Інструкції, але ОСОБА_1 на неодноразові запитання поліцейських висував вимоги різного характеру.
Так, водій ОСОБА_1 відповідав, що поїде на експертизу тільки на своєму автомобілі, потім вказував, що чекає тверезого водія. Після чого, працівник поліції, роз'яснила, що такі дії ОСОБА_1 будуть розцінюватися як відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння, та роз'яснила наслідки такої відмови, в наслідок чого було складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В подальшому ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу, де йому видали висновок про відсутність ознак сп'яніння.
Проте, відповідно до діючих норм вказаних вище Інструкції, та ст.266 КУпАП, медичне обстеження на стан сп'яніння проводиться у відповідній медичній установі за обов'язкової участі водія чи особи, стосовно якої у поліцейського є підозра про стан сп'яніння під час керування транспортним засобом, і відповідно самого поліцейського.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, місцевий суд вірно відхилив наданий ОСОБА_1 висновок щодо результатів медичного огляду виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння № 4757 від 12.09.2021, оскільки зазначений документ не може бути належним доказом по справі, оскільки був складений з порушенням вимог Інструкції та ст.266 КУпАП, які передбачають, що огляд водія в медичному закладі проводиться протягом двох годин з моменту зупинки в присутності поліцейського, який забезпечує доставку водія в цей заклад, натомість водій ОСОБА_1 самостійно звернувся до закладу охорони здоров'я вже після 2-х годинного строку.
Крім того, слід звернути увагу, що згідно висновку № 4757 від 12.09.2021 р. не можливо встановити який саме огляд проходив ОСОБА_1 , тобто не зазначено яких саме ознак (алкогольного, наркотичного) сп'яніння у ОСОБА_1 не було виявлено.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п. 2.5 ПДР України, а саме відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння, що є окремим елементом об'єктивної сторони ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що дії водія, які відбувалися після пропозиції пройти огляд, свідчать саме про відмову від проходження такого огляду. Крім того, поліцейським на місці зупинки неодноразово роз'яснювалося ОСОБА_1 наслідки його дій та відмови від проходження огляду, на що водій не відреагував.
Отже, на переконання апеляційного суду водію ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд як на місці зупинки за допомогою спецтехприладу Драгер та в медичному закладі, проте останній відмовився від запропонованого огляду, що підтверджується переглянутим судом відеодоказом та письмовими матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом спростовуються матеріалами справи, зокрема рапортом працівника поліції, а тому не можуть бути прийняті до уваги, при цьому не спростовує факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, що є самостійною підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апелянта мають формальний характер, доказів щодо відсутності провини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно описки в постанові суду стосовно суми штрафу прописом, апеляційний суд зауважує, що виправлення описки є компетенцією суду першої інстанції та не є предметом апеляційного перегляду. За наявності певних описок суд за власною ініціативою чи за відповідним клопотанням сторони може усунути ці недоліки.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 жовтня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПзалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник