Дата документу 25.01.2022 Справа № 315/1413/21
Єдиний унікальний №315/1413/21 Головуючий в 1 інст. Телегуз С.М.
Провадження №33/807/102/22 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
25 січня 2022 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю адвоката Яковенка О.С. в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON, розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Яковенка О.С. на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької областівід 30 листопада 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених за ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з оскаржуваною постановою, 01.09.2021 року о 15:30 водій ОСОБА_1 на шляху з с. Дорожнянка до м. Гуляйполе, керуючи автомобілем ««ГАЗ 33023», р/ 5 НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , при виїзді з другорядної ґрунтової дороги не надав перевагу в русі автомобілю «ЗАЗ 110307», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого відбулось ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.10.2 ПДР України.
Крім того, 01.09.2021 року о 15:30 водій ОСОБА_1 на дорозі м. Гуляйполе - с Дорожнянка керував автомобілем «ГАЗ 33023», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився черговим лікарем в «медичному закладі «Пологівська БЛІЛ», результат 1,92%, чим порушив п.2.9 а) ПДР України.
Також, 01.09.2021 року о 15:30 на дорозі Гуляйполе - с. Дорожнянка водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «ГАЗ 33023», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та будучи причетним до ДТП залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10 а) ПДР України.
Таким чином, ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Яковенко О.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду справи були порушені вимоги процесуального та матеріального права в частині визнання винуватим ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з наступним. Так, судом не надано жодної оцінки, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, зокрема, відсутній відеозапис щодо факту керування та зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також зазначає, що суд відхилив посилання щодо вживання ОСОБА_1 алкоголю вже після ДТП, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Сторона захисту звертає увагу, що протокол не може бути беззаперечним доказом у розумінні рішення ЄС, а судовий розгляд проведено формально, оскільки не допитано свідків, поліцейського та не з'ясовано всіх обставин справи.
Просить скасувати постанову суду від 30 листопада 2021 року в частинні визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і провадження в цій частини закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Вважати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.
Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, а також присутність представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши адвоката Яковенка О.С., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Так, постанова Гуляйпільського районного суду Запорізької областівід 30 листопада 2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 та ст.124 КУпАП, останнім не оскаржується, а тому підстав вважати її незаконною або необґрунтованою немає.
Вирішуючи питання за доводами апеляції щодо оскарження судового рішення лише в частині ст. 130 КУпАП, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознакадміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 160947 від 01.09.2021 року, та визнаних судом доведеними підтверджується:
направленням на огляд водія транспортного засобу до Пологівської БЛІЛ ПМР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 8); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 6), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 91 від 01.09.2021 року (а.с. 17);
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку є належними та допустимими.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та його зупинку, зокрема через відсутність відеозапису, апеляційний суд виходить з наступного.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти цим доказам.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2021 року о 15:30 водій ОСОБА_1 на шляху з с. Дорожнянка до м. Гуляйполе, керуючи автомобілем ««ГАЗ 33023», р/ 5 НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , при виїзді з другорядної ґрунтової дороги не надав перевагу в русі автомобілю «ЗАЗ 110307», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого відбулось ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.10.2 ПДР України.
Крім того, 01.09.2021 року о 15:30 водій ОСОБА_1 на дорозі м. Гуляйполе - с Дорожнянка керував автомобілем «ГАЗ 33023», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проводився черговим лікарем в «медичному закладі «Пологівська БЛІЛ», результат 1,92%, чим порушив п.2.9 а) ПДР України.
Також, 01.09.2021 року о 15:30 на дорозі Гуляйполе - с. Дорожнянка водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «ГАЗ 33023», р/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , та будучи причетним до ДТП залишив місце ДТП, чим порушив п.2.10 а) ПДР України.
За змістом пояснень потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 вбачається, що 01.09.2021 р. об 15:30 на дорозі Гуляйполе - с. Дорожнянка сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ д.н. НОМЕР_2 та автомобіля «ГАЗ 33023», д.н НОМЕР_1 , який виїхав з другорядної дороги на перехрестя, не переконався у безпечності маневру та скоїв зіткнення. При цьому, водій ГАЗ залишив місце ДТП, а потерпілий викликав працівників поліції.
Зазначені пояснення потерпілого та свідка узгоджуються із іншими наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом з бодікамери інспектора патрульної поліції, який надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, з відеозапису події вбачається, що після вчинення ДТП було викликано працівників поліції, які по приїзду встановили ознаки алкогольного сп'яніння у водія автомобіля ГАЗ, яким виявився ОСОБА_1 та останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою спецзасобу та у медичному закладі, на що водій спочатку погодився пройти огляд на місці, проте згодом відмовився, що підтверджується письмовими показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 01.09.2021 року, які окремо повідомили, що ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння (шатка хода, млява мова, різкий запах алкоголю з порожнини рота).
Також зафіксовано, що на запитання поліцейського щодо обставин ДТП ОСОБА_1 вказав, що винуватий та відповість, при цьому його зовнішній вид засвідчував перебування ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема млява мова та хитка хода.
Після чого, ОСОБА_1 , за його згодою, було доставлено до медичного закладу, за наслідками оглядувстановлено, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 91 від 01.09.2021 року.
Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у вказаному місці та у зазначений час не викликає сумнівів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 вживав алкоголь після ДТП, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли підтвердження під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. При цьому, підлягає врахуванню те, що під час проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не повідомляв останнім жодних обставин з приводу того, що він вживав алкоголь після вчинення ДТП. Крім того, у матеріалах справи відсутні і будь-які письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких би він указував на факт вживання алкоголю після ДТП, а наявні докази, навпаки засвідчують керування ОСОБА_1 автівкою у стані алкогольного сп'яніння.
Хоча і заслуговують на увагу твердження, що протокол не може бути доказом з посиланнями на рішення ЄС, проте факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у постанові судді, об'єктивно підтверджується сукупністю інших доказів у справі, які оцінені судом першої інстанції згідно вимог ст. 252 КУпАП.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення з урахуванням ст. 36 КУпАП, врахувавши ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які стосується безпеки дорожнього руху і є грубим.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАп справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Яковенка О.С. залишити без задоволення.
Постанову судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 30.11.2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник