Єдиний унікальний номер 226/2770/21
Номер провадження 22-ц/804/434/22
16 лютого 2022 року
м. Бахмут
справа № 226/2770/21
провадження № 22-ц/804/434/22
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 226/2770/21 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»,
на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 15 листопада 2021 року (суддя Коваленко Т.О.), ухваленого в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 15 листопада 2021 року,-
В вересні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до Димитровського міського суду Донецької області з позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 06.03.2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил відповідачу наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А-банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. В порушення норм закону та умов укладеного договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав. Станом на 29 серпня 2021 року, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 19 603,86 грн, у тому числі заборгованість за кредитом - 15 461,41 грн, заборгованість з відсотків - 4 142,45 грн. Дану суму заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 15 листопада 2021 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 15 461,41 грн, судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 790,33 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 15 461,41 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем.
Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 4 142,45 грн мотивоване тим, що в анкеті-заяві від 06.03.2019 року, яка підписана відповідачем, не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами. Матеріали справи не містять підтверджень, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, АТ «Акцент-Банк» посилається на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Крім того, позивачем до матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме, його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч.
Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
06 березня 2019 року між сторонами у справі був укладений Договір про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-банку, що підтверджується анкетою-заявою, підписаною як позивачем так і відповідачем та відкритий кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 29.08.2021 року за відповідачем значиться заборгованість в розмірі 19 603,86 грн, з яких 15 461,41 грн - загальна заборгованість по кредиту, 4 142,45 грн - загальна заборгованість по процентах.
Відповідно до пункті 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга АТ «Акцент-Банк» підлягає задоволенню.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 4 142,45 грн.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 461,41 грн не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову складає 19 603,86 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 4 142,45 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві від 06.03.2019 року, яка підписана відповідачем, не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами. Матеріали справи не містять підтверджень, зміст яких саме Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розумів відповідач, що саме з ними він ознайомився і погодився, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» встановлено, що в розділі «підпис споживача» зазначено: Підпис клієнта: ОСОБА_1 , 06.03.2019 15:36:53 підтверджено ОТП 76 з номера телефону НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами та Правилами надання банківських послуг, Дата, ПІБ, підпис.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта» не містить підпису відповідача, а тому не може розцінюватися як складовою кредитного договору, оскільки між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання, відсотків за користування кредитом та застосування неустойки у разі порушення грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 06 березня 2019 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 29 серпня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 19 603,86 грн, з яких 15 461,41 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 142,45 грн - заборгованість за процентами. При цьому, за даним розрахунком проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою 46,8%.
Таким чином, проценти за користування грошовими коштами позивач у справі нараховував за процентною ставкою, розмір якої відповідає процентній ставці, зазначеній в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 06 березня 2019 року, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 4 142,45 грн підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, встановивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками та зміни в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 2 270,00 грн, та судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 405,00 грн, що в загальному розмірі становить 5 675,00 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 15 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками скасувати, в частині розподілу судових витрат змінити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за відсотками в розмірі 4 142 (чотири тисячі сто сорок дві) гривні 45 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанції в сумі 5 675,00 (п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді: О.А. Мірута
Я.В. Хейло