іменем України
Справа № 684/97/21
Провадження № 1-кп/684/4/2022
18 лютого 2022 року смт Стара Синява
Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Стара Синява кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 січня 2021 року за №12021245230000002, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймер, Німеччина, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, працюючого у АТ «Хмельницькгаз», жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_5 30 січня 2021 року близько 11 год., перебуваючи на веранді житлового будинку по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_4 , з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, свідомо, умисно наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, заподіявши таким чином потерпілому тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу в ділянку кута нижньої щелепи зліва та струсу головного мозку, які згідно висновку відносяться тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав себе винним у висунутому йому обвинуваченні та повністю заперечив свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а щодо обставин справи показав, що 30 січня 2021 року близько 09.30 год. він приїхав до господарства за місцем проживання потерпілого та його колишньої дружини - дочки потерпілого ОСОБА_7 для того, щоб взяти на вихідні сина, чекав у автомобілі, однак ніхто не вийшов з будинку та не надав йому дитину, мобільний зв'язок із матір'ю дитини був відсутній. Тому він саме для побачення із своїм сином зайшов на подвір'я та направився до веранди будинку по АДРЕСА_2 , однак на сходах послизнувся та щоб уникнути падіння схопився рукою за дверну ручку, внаслідок чого двері відкрились, і тоді він побачив потерпілого, який пролетів повз нього на впав на землю за сходами, жодних ударів він потерпілому не наносив. Після цього, з будинку вийшла його колишня дружина та її тітка, почали з ним сварку та виштовхували його із території подвір'я, та в подальшому підійшла його мати та вони вийшли за хвіртку. Оскільки ударів потерпілому він не наносив, тому не є винним у висунутому йому обвинуваченні згідно обвинувального акту. Також зазначив, що у цей же день він звернувся у медзаклад для огляду черговим лікарем та в нього на руках не було виявлено жодних тілесних ушкоджень.
Незважаючи на невизнання вини, винність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що обвинувачений є колишнім чоловіком його доньки ОСОБА_7 , яка із малолітнім сином після розлучення проживає у його будинку за вказаною у обвинуваченні адресою. 30 січня 2021 року близько 11 год. обвинувачений приїхав за дитиною, хоча дочка написала йому смс про те, що дитина хвора, чекав біля господарства, після чого відкрив хвіртку та зайшов на подвір'я, вирвав замок вхідних дверей та зайшов на веранду, після чого вийшов з кімнати будинку він, а обвинувачений наніс йому один удар правою рукою в голову в область лівого вуха, після чого взяв за одяг та кинув його за сходи. В подальшому вибігла із будинку його сестра та дочка, вони викликали поліцію та швидку допомогу та виштовхали обвинуваченого із будинку та господарства за хвіртку. З обвинуваченим вони не примирились та просить суд його покарати.
Окрім показань потерпілого, не вірити яким у суду підстав не має, заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що призвели до короткочасного розладу здоров'я об'єктивно підтверджується наступними доказами.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що 30 січня 2021 року обвинувачений ОСОБА_5 приїхав до їх господарства щоб взяти сина, чекав у машині близько 10 хв., хоча ОСОБА_9 повідомила йому, що не дасть дитину. Тоді обвинувачений вирвав двері, зайшов на веранду будинку, де вдарив її брата кулаком у голову, після чого взяв за одяг та кинув його на сходи. Вона безпосередньо бачила, як обвинувачений наніс один удар кулаком руки в голову, так як в цей час вибігла з кімнати будинку на веранду. В подальшому на подвір'ї, коли вони усі намагались виштовхати обвинуваченого із господарства, вона брала у руку цеглину, але не кидала її, цю цеглу брат забрав у неї.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні надала показання про те, що 30 січня 2021 року ОСОБА_10 приїхав за сином, хоча вона попередила його про те, що дитина хвора та він не буде його брати у ці вихідні, однак, він все ж таки приїхав та чекав на вулиці, а вони, знаючи його неврівноважений характер, закрились у будинку. В подальшому обвинувачений вирвав двері на веранду будинку, зайшов у приміщення веранди, де зразу ж вдарив батька кулаком руки в голову у ліву сторону, після чого взяв за одяг та викинув за поріг. Вона почала обвинуваченого виштовхувати із будинку, потім піднявся батько та вони разом його виштовхували за територію подвір'я, а він в ході цього ще наносив удари, тітку один раз копнув, після чого вийшла із автомобіля мати обвинуваченого та забрала його, а вона у свою чергу повідомила у поліцію.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що 30 січня 2021 року вона із сином ОСОБА_5 приїхали за внуком до господарства потерпілого, на подвір їх нікого не було, вони чекали у автомобілі, на мобільний телефон мати дитини не було відповіді та абонент був поза зоною досяжності, тому ще трохи зачекавши, син пішов до будинку, а вона залишилась у автомобілі. Син зайшов у двір, піднявся на поріг, після чого із будинку вибігли усі троє (потерпілий, його сестра та донька), вони почали його шарпати та виганяти, кричали, тому вона вийшла та забрала сина та вони вийшли із подвір'я. Вона не бачила, щоб її син наносив потерпілому удари, як і не бачила, щоб він виривав ручку вхідних дверей та заходив у будинок.
Поряд з цим, винуватість обвинуваченого також підтверджується:
- протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_4 від 30 січня 2021 року про те, що у цей день близько 11 год. колишній зять ОСОБА_5 в будинку заподіяв тілесні ушкодження, а саме вдарив кулаком один раз у ділянку лівого вуха та штовхнув, взявши за одяг (а.с. 127-128 Т1);
- письмовою заявою потерпілого ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , який 30 січня 2021 року наніс йому тілесні ушкодження, із змістом ст.383 КК України ознайомлений (а.с. 133 Т1);
- даними висновку судово-медичного експерта №15 від 03.02.2021 року, згідно якого станом на 01.02.2021 року у ОСОБА_4 , 1956 року народження, виявлено тілесні ушкодження у вигляді: підшкірних крововиливів в ділянку кута нижньої щелепи зліва, задньої поверхні нижньої третини правого передпліччя, зовнішньої поверхні середньої третини правої гомілки, струсу головного мозку, що могли утворитись від щонайменше 3-х разової травмуючої дії тупих твердих предметів, за строком давності відповідають - 2-3 денному терміну утворення до моменту проведення експертизи, згідно Наказу МОЗ України №6 від 17.01.95 р., вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії: тілесних пошкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки (підшкірні крововиливи задньої поверхні нижньої третини правого передпліччя, зовнішньої поверхні середньої третини правої гомілки) та тілесних пошкоджень легкого ступеня тяжкості, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (підшкірний крововилив в ділянку кута нижньої щелепи зліва, струс головного мозку) (а.с. 143-144 Т1);
- даними висновку судово-медичного експерта №17 від 03.02.2021 року, згідно якого можливість утворення усіх виявлених на тілі ОСОБА_4 ,1956 р.н., тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту - виключається, так як при цьому механізмі характер та локалізація ушкоджень були б іншими (а.с. 147 Т1);
- даними висновку судово-медичного експерта №16 від 03.02.2021 року, згідно якого можливість утворення усіх виявлених на тілі ОСОБА_4 , 1956 р.н., тілесних ушкоджень при обставинах, вказаних в постанові про призначення експертизи (нанесення удару кулаком у ділянку лівого вуха, після чого потерпілого штовхнули, та він впав на землю та вдарився правою рукою та правою ногою) - не виключається (а.с. 151 Т1);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.02.2021 року з відеозаписом, згідно з яким потерпілий ОСОБА_4 у присутності двох понятих на території господарства АДРЕСА_2 продемонстрував та відтворив на статисту кількість та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 , що мало місце 30 січня 2021 року (а.с. 153-158 Т1);
- даними висновку експерта №24 від 09.02.2021 року додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_4 , 1956 р.н., тілесних ушкоджень за обставин, вказаних ним під час проведення слідчого експерименту 04.02.2021 року, - не виключається (а.с. 164-165 Т1);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.02.2021 року з відеозаписом, згідно з яким ОСОБА_7 у присутності двох понятих на території господарства АДРЕСА_2 продемонструвала обставини, що мало місце 30 січня 2021 року, та відтворила на статисту як ОСОБА_5 наніс удар її батькові в ліву частину обличчя між вухом та щелепою, після чого взяв за одяг та виштовхнув (а.с. 187-192 Т1);
- даними висновку експерта №25 від 09.02.2021 року додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_12 , 1956 р.н., тілесних ушкоджень за обставин, вказаних ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту 04.02.2021 року, - не виключається (а.с. 168-169 Т1).
Судово-медичний експерт ОСОБА_13 , допитаний у ході судового розгляду в порядку ст.356 КПК України для роз'яснення свого висновку, підтримав надані ним висновки та пояснив, що утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_4 , неможливо одночасно з необережності при падінні, оскільки в такому випадку їх характер та локалізація була б іншою, а саме роз'яснив, що тілесні ушкодження знаходяться у різних частинах тіла, тому є неможливим одночасно від падіння утворення тілесних ушкоджень на гомілці справа та в ділянку кута нижньої щелепи зліва.Також експерт показав, що він проводив судово-медичну експертизу шляхом отримання об'єктивних даних, тобто безпосереднього огляду потерпілого, що відображено у висновку, та дослідження медичної документації, наданої потерпілим. Окрім цього, експерт суду пояснив, що у даному випадку у обвинуваченого не обов'язково мають бути виявлені тілесні ушкодження на кисті руки, так як кулак руки є сильнішим від ділянки удару в потерпілого.
Також судом було досліджено медичну картку амбулаторного хворого потерпілого ОСОБА_4 , 1956 р.н., № 203 (оригінал) та встановлено наявність у ній запису лікаря невролога щодо отриманої ним травми 30.01.21, що також відображено у висновку судово-медичного експерта.
Вищевказані докази, дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку встановленому КПК України і мають значення щодо підтвердження обставин у даному кримінальному провадженні.
При цьому, суд критично оцінює покази обвинуваченого про те, що він не наносив потерпілому жодного удару, та розглядає як обраним ним спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та ухилення від відповідальності.
Такі показання обвинуваченого спростовуються детальними і послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_4 , які він надавав після попередження про кримінальну відповідальність щодо механізму та локалізації нанесення йому удару обвинуваченим, а також під час слідчого експерименту, та показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в свою чергу повністю узгоджуються із наведеними вище даними висновків судово-медичного експерта №15, № 16, №17 від 03.02.2021 року.
Також версія обвинуваченого про те, що потерпілий сам «вилетів» із будинку після відкриття ним (обвинуваченим) дверей, внаслідок чого через сходи впав на землю, спростовується даними висновку експерта №17 від 03.02.2021 року та показаннями експерта ОСОБА_13 в судовому засіданні, згідно яких виключається можливість утворення виявлених на тілі потерпілого ОСОБА_4 тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту.
Наявність між обвинуваченим та потерпілим неприязних відносин, які склались з приводу спору щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, жодним чином не виключає відповідальності обвинуваченого за заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Зважаючи на наведене, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, та оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, особу винного, який раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні одну малолітню дитину, працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання в ході судового розгляду не встановлено.
Враховуючи наведені обставини, дані про особу обвинуваченого, який не визнав свою вину та не розкаявся, однак не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, виходячи з принципів індивідуалізації і достатності покарання, суд приходить до переконання про можливість досягнення мети виправлення обвинуваченого шляхом призначення покарання у виді громадських робіт в межах санкції статі обвинувачення, оскільки таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК, а саме, диски DVD-R із файлами запису слідчого експерименту за участі потерпілих слід зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід не обирався, клопотання про його обрання не надходило.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити йому покарання у виді 220(двісті двадцять) годин громадських робіт.
Речові докази у справі: диски DVD-R із файлами запису слідчого експерименту за участі потерпілих - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення. Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Головуюча суддя ОСОБА_1