Справа № 643/23016/21 (1-кс/643/5650/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/2/22 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
10 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021221170003500 від 21.12.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року застосовано до підозрюваного підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 21.12.2022 року.
Визначено суму заставу у розмірі 45 400, 00 грн., які необхідно внести на відповідний депозитний рахунок. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти. У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання слідчому документи, що дають право виїзду за кордон України.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2022 року виправлено описку в ухвалі слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року та вирішено вважати вірним строк дії ухвали ( в частині тримання під вартою ОСОБА_6 ), до 18.02.2022 року.
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилається на те, що прокурором не доведено наявності існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також вказує на незаконність затримання ОСОБА_6 .
В судове засідання апеляційного суду прокурор та захисник, які відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, були належним чином повідомленіпро місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явилися, надали до суду заяви, в яких просять розглядати апеляційну скаргу без їх участі. Крім того, в своїй заяві прокурор зазначив про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 вже направлено до Московського районного суду м. Харкова.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора та захисника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12021221170003500 від 21.12.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
21.12.2021 року ОСОБА_6 затримано на підставі ст.208 КПК України.
22.12.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
23.12.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді Московського районного суду міста Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Зазначив, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5, ст. 177 КПК України, які є підставою для застосування стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
-можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки, після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, намагався приховати факт його вчинення, переховувався від органів досудового розслідування, не має міцних соціальних зв'язків, а також усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, про наявність вказаного ризику свідчать і відомості про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, законних джерел доходу не має, неодноразово засуджений за вчинення корисливих злочинів проти власності, судимості за які не зняті та не погашені в установленому законом порядку.
-незаконно впливати на свідків, потерпілого, оскільки підозрюваному під час досудового розслідування в рамках чинного законодавства вручено копії відповідних процесуальних документів, серед яких є процесуальні документи з даними свідків та потерпілої, тому ймовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 не працює, а отже, маються достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більшм'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини.
Отже, слідчий вважав, що стосовно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 слідчий суддя суду першої інстанції врахував відомості про особу підозрюваного, який є особою молодого віку, проте ніде не навчається, офіційно не працевлаштований, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та є судимим.
Також слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання строком від 4 до 6 років, а тому, з метою уникнення покарання він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, також, перебуваючи на свободі, підозрюваний може може чинити вплив на свідків. Анкетні дані цих учасників кримінального провадження відомі підозрюваному з отриманих ним процесуальних документів. Також слідчий суддя зазначив, що свідки та потерпілі надають покази суду безпосередньо, саме ці докази суд покладає в основу прийнятого рішення, тому доводи сторони захисту про проведення на досудовому розслідування їх допитів є непереконливими. Крім того, слідчий суддя вважав доведеним існування ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень. В обґрунтування даного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_6 не має офіційного доходу, а протиправна поведінка з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна була непоодинокою (враховуючи попередні судимості підозрюваного).
Крім того, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вважав за можливе застосувати до підозрюваного заставу в розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, яка здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та призначив заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 45 400 грн.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих йому дій, передбачених ч.2 ст. 186 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі допиту представника потерпілого - юридичної особи ОСОБА_9 від 21.12.2021, в ході якого останній повідомив про обставини які йому відомі з приводу вищевказаного злочину; протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 21.12.2021; протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 21.12.2021; протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 21.10.2021 року; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а саме ОСОБА_6 , від 21.12.2021, під час складання протоколу було проведено обшук затриманої особи; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_10 від 21.12.2021, в ході якого остання впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка відкрито заволоділа товаром, знаходячись у магазині «Ева» №501А. за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців 64; протоколі пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_12 від 21.12.2021, в ході якого остання впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка відкрито заволоділа товаром, знаходячись у магазині «Ева» №501А. за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців 64.
Враховуючи такий обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_6 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_6 вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 4 до 6 років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Згідно відомостей про особу підозрюваного вбачається, що він офіційно не працевлаштований, раніше судимий: вироком Московського районного суду м. Харкова від 18.12.2018 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі, вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.05.2020 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, 70 КК України до 3 років обмеження волі, тобто судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку.
Усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_6 , а саме вчинення корисливого злочину проти власності, а також враховуючи те, що сам ОСОБА_6 , як особа, представляє підвищену суспільну небезпеку, оскільки він вже був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого кримінального злочину проти власності, судимості за які не зняті та не погашені в установленому законом порядку, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності населення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, оскільки доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник щодо незаконного тримання під вартою ОСОБА_6 поза допустимим строком на тримання не свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_7 , що вони не позбавлені права на звернення до слідчого судді суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться підозрюваний, який тримається під вартою зі скаргою, порядку ст. 206 КПК України, на незаконне затримання та утримання в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_6 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Керуючись ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2021 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді