Житомирський апеляційний суд
Справа №289/181/21 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
14 лютого 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів: Талько О.Б, Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання: Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/181/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Мельник О.В.
встановив:
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок пожежі в розмірі 97 220,00 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн та понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є власником автомобіля «MersedesBenz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 08 серпня 2019 року позивач, за усною домовленістю із відповідачем, передав останньому автомобіль для фарбування, яке повинно було бути проведене на СТО за адресою АДРЕСА_1 . Однак, приїхавши на СТО 09 серпня 2019 року, позивач виявив свій автомобіль повністю знищеним внаслідок пожежі, що сталася уночі. Позивач просить стягнути з відповідача вартість знищеного автомобіля, що становить 97 220,00 грн, а також вважає, що внаслідок знищення автомобіля, відповідачем було завдано йому моральну шкоду, в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що під час розгляду справи було встановлено та визнано відповідачем факт того, що ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання з фарбування автомобіля позивача та залишив його на зберіганні у гаражі СТО за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, саме відповідач мав вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання знищення автомобіля позивача, який останній йому передав. Судом першої інстанції не враховано, що не зважаючи на те, що постановою слідчого від 09 травня 2021 року кримінальне провадження закрито за строками давності, однак, відповідальність з відповідача за збереження автомобіля жодним чином не знята. Проте, ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку сплатити вартість знищеного автомобіля позивачу, що і стало підставою для звернення до суду. Апелянт зазначає, що автомобіль перебував у гаражі, що використовувався відповідачем, оскільки переданий йому власником для здійснення ремонтних робіт (фарбування). Вказана обставина жодним чином не спростована відповідачем. На думку апелянта, правовідносини, що виникли між сторонами, мають всі ознаки договору підряду, за яким одна сторона - відповідач, взяв на себе зобов'язання виконати ремонт належного ОСОБА_1 автомобіля, а друга сторона - позивач, зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. У відповідності до положень ст. 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. Таким чином, відповідач після передачі йому автомобіля позивачем, зобов'язаний був вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. Оскільки відповідач не забезпечив збереження переданого йому майна та не довів, що шкоду заподіяно не з його вини, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути на його користь 97 220,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої знищенням належного позивачу автомобіля «МегеесіезВепг 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та понесену моральну шкоду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказане рішення вважає законним та обґрунтованим. Зазначає, що між ним та позивачем була лише усна домовленість на здійснення фарбування автомобіля, оскільки фарбування здійснювалось на території, яка не є власністю відповідача, тому, відповідальності за зберігання автомобіля останній нести не міг. Свої зобов'язання по фарбуванню автомобіля відповідач виконав, проте ОСОБА_1 так і не розрахувався за надані послуги. Також зазначає, що ніякими діями, чи своєю бездіяльністю він не причетний до виникнення пожежі в приміщенні, де знаходилась камера з автомобілем, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, яке було відкрите по факту виникнення пожежі. Крім того, відповідач не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення з нього моральної шкоди на суму 10000 грн, оскільки така сума нічим не підтверджена та він не причетний до заподіяння матеріальної шкоди позивачу.
В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач доводи апеляційної скарги заперечив. При цьому зазначив, що він дійсно за усною домовленістю з позивачем взяв на себе зобов'язання з фарбування належного осанньому автомобіля та залишив його на зберігання у гаражі СТО за адресою: АДРЕСА_1 , який він орендує для фарбування власних автомобілів.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи позивачем не доведено, що матеріальний збиток, який завданий йому пожежею, що сталася 08 серпня 2019 року у вищезазначеній СТО, виник саме з вини відповідача. Докази, які б свідчили про вину відповідача та причинний зв'язок між шкодою та поведінкою відповідача матеріали справи не містять. Позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є похідними від стягнення майнової шкоди з винної особи. Оскільки підстав для стягнення з відповідача майнової шкоди немає, підстави для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 також відсутні.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «MersedesBenz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с.13).
З акту про пожежу від 09 серпня 2019 року вбачається, що пожежа орієнтовно виникла о 23 год 59 хв 08 серпня 2019 року. Внаслідок пожежі, що утворилась, знищено станцію технічного обслуговування автомобілів за адресою вул.Цегельна, 47 в м.Радомишль, площею 300 кв.м., та автомобіль «MersedesBenz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ймовірна причина пожежі - самозаймання (а.с.44).
Відповідно до Звіту про причину виникнення пожежі, складеного 12 серпня 2019 року провідним інспектором Радомишльського РС УДСНС України у Житомирській області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Гончаренко Я.В, найбільш вірогідною причиною пожежі є самозаймання (а.с.76).
Як вбачається зі Звіту від 04 грудня 2020 року про оцінку вартості нанесеного збитку власнику автомобіля «Mersedes Benz 190», державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 1991, вартість завданого збитку внаслідок пожежі становить 96220,00 грн (а.с.16-18).
За фактом вчинення пожежі розпочато кримінальне провадження за №12019060280000383 від 12 серпня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України - умисне знищення майна шляхом підпалу. Постановою слідчого від 09.05.2021 кримінальне провадження закрито за закінченням строків досудового розслідування (а.с.75).
У відповідності з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обв'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Під час розгляду справи було встановлено та визнано відповідачем ті обставини, що він взяв на себе зобов'язання з фарбування автомобіля позивача та залишив його на зберігання у гаражі СТО за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, належний позивачу автомобіль «MersedesBenz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у гаражі, що використовувався відповідачем для фарбування автомобілів.
Згідно до ч.1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (змовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням результату замовникові.
Таким чином, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли правовідносини які виникають із договору підряду, за яким одна сторона відповідач взяв на себе зобов'язання виконати ремонт належного позивачу автомобіля, який зобов'язаний був також прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому на виконання умов договору позивач передав відповідачу належний йому автомобіль.
Відповідно до статті 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
Отже відповідач ОСОБА_2 після передачі йому автомобіля ОСОБА_1 , зобов'язаний був вжити усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
Як передбачено ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач в порушення вимог ст. 841 ЦК України не забезпечив збереження переданого йому майна та не довів, що шкоду заподіяно не з його вини, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню майнова шкода, завдана знищенням належного позивачу автомобіля «MersedesBenz 190», реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 97220,00 грн, яка складається із вартості завданого збитку в сумі 96220,00 грн. та витрат за проведення звіту по оцінці вартості нанесеного збитку в розмір 1000,00 грн.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Вирішуючи питання щодо розміру грошового відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, колегія суддів, враховуючи глибину, тривалість душевних страждань, завданих позивачу знищенням під час пожежі цінного майна - автомобіля, вжитті ним заходи та додаткові зусилля для відновлення порушеного права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення даних вимог в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням наведених норм закону, а тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, тому в силу положень п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України на користь позивача із відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3782,30 грн.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_3 ) майнову шкоду в розмірі 97220,00 грн, моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн. та судовий збір в розмірі 3782,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.
Головуючий Судді